Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №482/1317/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

Суд: Новоодеський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання батьківства

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №482/1317/26

Суддя: Кічула В. М.

05.10.2026

Справа № 482/1317/26

Номер провадження 2/482/1274/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському району Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання батьківства, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою позовну заяву обґрунтовував тим, що він починаючи із 2008 року був знайомий із ОСОБА_4 , з якою час від часу проживав та між ними були інтимні стосунки. Однак, в той час ОСОБА_5 перебувала із 1997 року в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Даний шлюб було розірвано рішенням Хотинського районного суду від 17 листопада 2016 року, й після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_6 було залишено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».

При цьому, за час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_6 народила сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який враховуючи перебування на той час у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , був записаний на прізвище ОСОБА_9 , по батькові ОСОБА_10 , а в графі батько дитини зазначено ОСОБА_2 .

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 на території села Малинці не був зареєстрований та ніколи не проживав, а їх шлюб із ОСОБА_11 ще задовго до народження ОСОБА_8 носив суто формальний характер, вони спільно не проживали.

10 березня 2017 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб із позивачем ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_13 ». Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 , важко хворіючи на онкологічне захворювання, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується її свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Зазначає, що на початку травня 2026 року, фактично перед смертю, ОСОБА_14 повідомила позивача, що ОСОБА_3 являється саме його сином, і він є батьком дитини.

Тому, посилаючись на викладене, позивач просив суд про визнання його батьком дитини ОСОБА_3 та на внесення відповідних змін у актовий запис про народження цієї дитини.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі та з метою захисту прав неповнолітнього ОСОБА_3 , залучено його до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач у судове засідання не з`явився, але від його представника до суду надійшло клопотання про підтримання позову та про розгляд справи на підставі доказів, які були надані до суду та містяться в матеріалах справи, із врахуванням заяв відповідача та неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення.

Третя особа - неповнолітній ОСОБА_3 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , так-як вважає його своїм батьком. Зі змісту даної заяви вбачається, що така складена неповнолітнім ОСОБА_3 в присутності законного представника - рідної тітки ОСОБА_15 .

Представниця третьої особи - Хотинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському району Чернівецької області у судове засідання не з`явилася, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17 листопада 2016 року рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області по справі №724/957/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , залишено позивачці дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». Із даного рішення суду вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.09.1997 року.

За час шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 народила сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого записані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 33, місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Хотинського РУЮ Чернівецької області).

10 березня 2017 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб із позивачем ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_13 » (свідоцтво про шлюб, видане повторно серії НОМЕР_3 , актовий запис №18, місце державної реєстрації: Хотинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Чернівецької області).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується її свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Хотинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання №419, складеного 28.05.2026 року Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2008 року проживав із своєю дружиною ОСОБА_14 в с. Малинці, по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з їхнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Клішковецької сільської ради Малинецького старостинського округу Дністровського району Чернівецької області №420 від 28.05.2026 року, відповідач ОСОБА_2 на території села Малинці не був зареєстрований та ніколи не проживав.

05.08.2026 року представником позивача подано до суду висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ від 01 липня 2026 року за № СЕ-19/126-26/6944-БД, у відповідності до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ймовірність походження аутосомних ДНК-профілів від батька ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складає не менше 99,999999 %.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 СК України, по батькові дитини визначається за іменем батька.

По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - Постанова), спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до п. 6 Постанови, особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК (2947-14) зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно п. 9 Постанови, відповідно до статей 213, 215 ЦПК ( 1618-15 ) рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК (1618-15), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.

Відповідно до п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 за № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, враховуючи пояснення сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що надання у даній категорії справи доказів про те, що позивач є батьком дитини, є обов`язкове проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, та саме експертний висновок є належним доказом по справі і підставою для внесення відповідних відомостей до актового запису про народження дитини, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому судом також враховано пояснення відповідача ОСОБА_2 , який вказаний батьком дитини та не заперечував щодо задоволення позовних вимог; та думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який просив позов задоволити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136 СК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському району Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження № 33, складеного 12 квітня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-змінити прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_13 »;

-змінити по батькові дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_16 »;

-в частині «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , громадянин України, виключивши запис про ОСОБА_2 , як батька дитини;

-ім`я та місце народження дитини залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.М. Кічула

Оригінал: reyestr.court.gov.ua