Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №930/105/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/105/26

Провадження №2/930/564/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Войницької Т.Є.,

за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Бушинка Вінницького району Вінницької області, на житловий будинок «А», загальною площею 59.2 кв.м., житловою площею 41.7 кв.м., веранду «а», ганок «а1», прибудову «а2», літню кухню «Б», прибудову «Б1», сарай «В», огорожу «№1-3», розміщених по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мала Бушинка, на той час Немирівського району, де її батьки все життя проживали.

Батьками позивача є: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_2 .

Вони проживали у житловому будинку, розміщеному по АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 93 роки, в с. Мала Бушинка Вінницького району померла матір позивача - ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована в зазначеному вище житловому будинку. Покійна матір ще 27 вересня 2017 року підписала заповітне розпорядження, відповідно до якого все свою майно, яке їй буде належати на день її смерті, заповіла позивачу.

ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем за заповітом та першої черги за законом та у відповідності до вимог цивільного законодавства, звернулась із письмовою заявою до Немирівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та про отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 .

Спадковим майном після смерті матері є житловий будинок, розміщений по АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, які розміщені біля даного житлового будинку.

17 вересня 2025 року державним нотаріусом Рябокінь Л.М. було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, загальним розміром 0.2500 га для обслуговування житлового будинку та загальним розміром 0.0500 га для ведення особистого селянського господарства, що розміщені за вказаною адресою. Щодо житлового будинку, розміщеного по АДРЕСА_1 , державним нотаріусом 19 вересня 2025 року позивачу було видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Причиною прийнятого державним нотаріусом рішення є те, що на свідоцтві № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок від 20 грудня 1988 року, виданого виконкомом Муховецької сільської ради Немирівського району, яке є правовстановлюючим документом на житловий будинок, відсутній підпис та печатка юридичного особи, що видала цей документ.

Відтак, інакше аніж судовим рішенням вирішити питання щодо успадкування позивачем зазначеного вище житлового будинку немає можливості.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19.01.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 27.03.2026 витребувано у Немирівській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Немирівської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, щодо задоволення позовної заяви не заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

З цієї норми також випливає те, що таке визнання має не суперечити закону і не порушувати права свободи чи інтереси інших осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав, встановлених ч.2ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилася в с.М.Бушинка Немирівського району Вінницької області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 в с.М.Бушинка ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 . Її батьками записані: батько – ОСОБА_4 , матір – ОСОБА_2 .

15.06.1986 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 в с.М.Бушинка Немирівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно.

27.09.2017 ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося та все те, що буде їй належати їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_1 . Заповіт засвідчений секретарем виконавчого комітету Муховецької сільської ради Немирівського району Вінницької області Власюк О.В. та зареєстрований в реєстрі за №46.

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений на ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучено свідоцтво № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок від 20.12.1988, видане виконавчим комітетом Муховецької сільської Ради народних депутатів, згідно якого цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_2 Свідоцтво видане на підставі рішення виконкомів Немирівської районної Ради народних депутатів №138 від 17.04.1986 р., та Муховецької сільської Ради народних депутатів від 11.05.1985 р. №105.

З спадкової справи №64/2024, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , встановлено, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також зазначила, що спадкоємців передбачених заповітом, спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині та пережилого подружжя у спадкодавця немає.

Згідно довідки №3400 від 04.04.2024, виданої виконкомом Немирівської міської ради, ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент відкриття спадщини за даною адресою відсутні будь-які зареєстровані особи.

17.09.2025 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

17.09.2025 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0500 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

19.09.2025 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №815/02-14 від 19.09.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , з підстав відсутності печатки та підпису посадової особи виконавчого комітету Муховецької сільської ради в свідоцтві № НОМЕР_1 про право особистої власності на житловий будинок, що видане виконавчим комітетом Муховецької сільської ради Немирівського району Вінницької області 20.12.1988 р.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту ч. 1ст. 1269 ЦК України одним із способів прийняття спадщини є подання спадкоємцем нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про її прийняття.

Згідно ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та пп.4.15 п.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Судом встановлено, що в свідоцтві № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок від 20.12.1988, виданому виконавчим комітетом Муховецької сільської Ради народних депутатів, згідно якого цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , відсутній підпис голови виконкому Муховецької сільської Ради народних депутатів та печатка.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

З технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що він побудований у 1958 році.

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Свідоцтво № 715 про право особистої власності на жилий будинок видане виконавчим комітетом Муховецької сільської Ради народних депутатів 20.12.1988.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, і зареєстроване в Мін`юсті 18.02.2002 року за №157/6445.

Згідно з п.16 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, відносять свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право на спірний будинок за спадкодавцем підтверджено належними доказами, вказане нерухоме майно є об`єктом права власності і за змістом ст. 1218 ЦК України може бути об`єктом спадкування.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , та в установленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись до нотаріальної контори у строк, встановлений ч.1ст. 1270 ЦК України, проте оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості за обставин незалежних від її волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкоємець, який позбавлений умов для одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2023 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.

Таким чином, належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, відповідачем визнаються, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 16, 328, 329, 1216, 1217, 1218, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 200,206, 211, 247, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Бушинка Вінницького району Вінницької області, на житловий будинок «А», загальною площею 59.2 кв.м., житловою площею 41.7 кв.м., веранду «а», ганок «а1», прибудову «а2», літню кухню «Б», прибудову «Б1», сарай «В», огорожу «№1-3», розміщених по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. Є. Войницька