Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №136/1926/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1926/26

провадження № 2/136/954/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кривенко Д.Т.,

за участі секретаря судових засідань Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське», третя особа Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач), через свого представника – адвоката Ладан О.А., звернулася до суду із зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» (далі – відповідач, ПАТ «СП «Турбівське»), підставність якого обґрунтовує тим, що 04.03.2024 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 05-03/24 (далі – Договір), відповідно до п. 1 якого Відповідач продав та передав, а Позивач як Покупець придбала та прийняла нежитлове приміщення загальною площею 110 кв. м, а саме будівлю авто-будки (слової), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа відчужуваного нерухомого майна становить 110 кв. м, а його вартість за домовленістю сторін – 50 000 грн 00 коп. Зазначені кошти Продавець одержав від Позивача в повному обсязі під час підписання Договору. Відповідно до п. 18 Договору сторони погодили, що Договір підлягає нотаріальному посвідченню протягом 10 календарних днів з моменту його укладення, обов`язок щодо якого взяв на себе Продавець.Позивач виконала взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, сплативши Відповідачу визначену Договором вартість нерухомого майна та прийнявши його у своє володіння і користування. 15.03.2024 року Відповідач звернулася із вказаним Договором до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області, однак постановою нотаріуса за вих. № 44/02-31 від 15.03.2024 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у нотаріальному посвідченні Договору.

Підставою для відмови стало те, що наявний у Продавця державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001273, виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області 10.08.1996 року, свідчить про наявність земельної ділянки, призначеної для обслуговування нежитлової будівлі. Зазначена земельна ділянка сформована та передана Продавцю у постійне користування, а тому потребує належного оформлення, зокрема присвоєння кадастрового номера та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Після отримання зазначеної відмови Відповідач почав ухилятися від виконання п. 18 Договору, не вживає необхідних заходів для його нотаріального посвідчення та не надає документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Позивач неодноразово письмово зверталася до Відповідача з вимогами усунути порушення умов Договору, забезпечити явку представника підприємства до нотаріуса у погоджені дати та надати необхідні документи. Незважаючи на це, представники Відповідача у визначені дати до нотаріальної контори не з`являлися, а документи на підтвердження присвоєння кадастрового номера земельній ділянці під придбаною Позивачем будівлею не надавали. З 04.03.2024 року Позивач фактично користується придбаним майном та підтримує його у належному стані. При цьому з 15.03.2024 року вона безрезультатно намагається домогтися від Відповідача виконання його зобов`язань щодо нотаріального посвідчення Договору. Позивач вважає такі дії Відповідача ухиленням від нотаріального посвідчення Договору, оскільки нотаріус не може вчинити відповідну нотаріальну дію без присутності Продавця або його уповноваженого представника та надання необхідних документів щодо земельної ділянки.

Таким чином, Позивач використала всі можливі заходи досудового врегулювання спору, неодноразово повідомляла Відповідача про погоджені з нотаріусом дати посвідчення Договору, однак представники Відповідача до нотаріальної контори не з`являлися та необхідних документів не надали, у зв`язку з чим Позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав

У визначений судом строк відповідачем не було подано до суду відзиву на позов.

Ухвалою суду від 02.09.2026 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, останній надав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, утім за підписом директора ПАТ «СП «Турбівське» до суду надійшла заява відповідно до якої вони позов визнали, не заперечують щодо його задоволення, а розгляд справи просили проводити за їх відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при винесенні рішення поклались на розсуд суду.

З огляду на те, що учасники цивільного процесу скористались своїм правом на розгляд справи у їх відсутність, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності учасників, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив наступні факти та правовідносини.

04.03.2024 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське», було укладено Договір купівлі- продажу нежитлових приміщень за №05-03/24, відповідно до п.1 якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця нежитлове приміщення, загальною площею 110 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить – 110.0 (сто десять) кв.м.

У п.2 Договору зазначено, що відчужувані нежитлові приміщення належать Приватному акціонерному товариству «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» на праві власності на підставі Переліку майна, переданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Турбівське» від 06.08.2008 за №11-03/1603, а також що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2024 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2889313005020, номер запису права власності:53934702.

У п.6 Договору сторони узгодили, що загальна ціна відчужуваних нежитлових будівель становить 50 000,00 грн., які продавець одержав у повному обсязі від покупця під час підписання даного договору, фінансових чи інших претензій з приводу проведеного розрахунку сторони одна до одної не мають.

У п.18 Договору сторони узгодили, що продавець бере на себе зобов`язання щодо нотаріального посвідчення договору на протязі 10 календарних днів з моменту укладення даного договору.

Згідно з Актом прийому - передачі нежитлових приміщень №05-03/24 від 04.03.2024, ПрАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» передало ОСОБА_1 , а остання прийняла від продавця нежитлове приміщення загальною площею 110.0 кв.м, а саме: будівля авто-будка (столова) загальною площею приміщень 110.00 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить – 110 (сто десять) кв.м.

Факт належності ПрАТ «Турбівське» на праві власності нежитлових будівель, а саме: літ. «А» авто-будка (столова), що знаходиться по АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, що сформований 01.03.2024.

На підтвердження належності майна ПрАТ «Турбівське», а також земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, що були предметом Договору купівлі-продажу надано:

- технічний паспорт за реєстраційним номером НОМЕР_1 виданий 21.04.2024 року на об`єкт, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- Витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної держаної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до якого найменування об`єкту інвентаризації – авто-будка (столова), тип технічної інвентаризації – первинна, вид технічної інвентаризації – будівля громадського призначення, адреса АДРЕСА_2 .

- державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273, який було видано 10.08.1996 Турбівською селищною радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області на підставі рішення від 07.08.1996 за №9-22, відповідно до якого Відкритому акціонерному товариству «Турбівське» сщ. Турбів було надано у постійне користування 1740,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №12;

- відповідно до висновку ринкової вартості нежитлової будівлі Авто-будки (столової) за АДРЕСА_3 , станом на 27.08.2026 року, з урахуванням місцезнаходження, загального стану, матеріалу побудови, та морального і фізичного зносу будівлі, загальної площі 110 м.кв., житлової площі 37,6 м.кв., у відповідності до кон?юнктури ринку, становить близько 124 500 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Відповідно до квитанції №192807911 від 07.03.2024, ОСОБА_1 сплатила вартість нежитлового приміщення, що становить 50 000,00 грн та збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується платіжною інструкцією №5XPA-6A19-4MB4-48K8 від 26.08.2026.

Відповідно до видаткових накладних за №13 та №14 від 04.03.2024 ОСОБА_1 передано майно у вигляді нежитлового приміщення на виконання умов договору від 04.03.2024.

Постановою нотаріуса за вих. № 44/02-31 від 15.03.2024 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у нотаріальному посвідченні Договору.

Підставою для відмови стало те, що наявний у Продавця державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001273, виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області 10.08.1996 року, свідчить про наявність земельної ділянки, призначеної для обслуговування нежитлової будівлі. Зазначена земельна ділянка сформована та передана Продавцю у постійне користування, а тому потребує належного оформлення, зокрема присвоєння кадастрового номера та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Після отримання зазначеної відмови Відповідач почав ухилятися від виконання п. 18 Договору, не вживає необхідних заходів для його нотаріального посвідчення та не надає документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

Позивач неодноразово письмово зверталася до Відповідача з вимогами усунути порушення умов Договору, забезпечити явку представника підприємства до нотаріуса у погоджені дати та надати необхідні документи. Незважаючи на це, представники Відповідача у визначені дати до нотаріальної контори не з`являлися, а документи на підтвердження присвоєння кадастрового номера земельній ділянці під придбаною Позивачем будівлею не надавали.

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати дійсним Договір купівлі-продажу від 04.03.2024.

Згідно із ст. 15 ЦК України, право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду із захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається х порядку, визначеному законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людині: і основоположних свобод, яка є складовою правової системи України відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 1 Першого протоколу передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнане право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановленні справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення пропорційність) мети, досягнення якої передбачається, та засобів, які використовуються для її досягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливаютьмісце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення и вільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1 ст. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Приписами ч.1 ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За приписами ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно І (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форму укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Ч. 2 ст. 220 цього ж Кодексу встановлено, що якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому, разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбаченій, частиною першою статті 206 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 638, ч. 4 ст. 639 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, але даний вид договору підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК).

Як зазначалось нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов`язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 209 ЦК).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції Закону від 11 лютого 2010 р. N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України") права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону. Державна ж реєстрація правочинів щодо нерухомості з 1 січня 2013 року зазначеним законом скасована.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК).

Згідно з ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Аналізуючи зібрані у справі докази, судом встановлено, що підставою неможливості відповідача виконати умови договору в частині нотаріального посвідчення є відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, що відчужено позивачеві.

Як було встановлено державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 було видано 10.08.1996 Турбівською селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області Відкритому акціонерному товариству «Турбівське» смт. Турбів, яким передано у постійне користування 1740.5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року.

Тому, якщо право постійного користування виникло до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею йдеться й у пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 р.).

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» (чинний з 01.01.2013) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсним: якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло І на момент їх виникнення.

Згідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що і виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав. Із зазначених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та І розширеному тлумаченню не підлягає. Дії, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на правої постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у раз: І добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Зі змісту листа від 13.02.2026 №07-11/421слідує, що Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області рішення, в тому числі через звернення до суду, про припинення Відкритому акціонерному товариству «Турбівське» право постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення загальною площею 1740,5 га, право на яку було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія I-ВН № 001273 виданою Турбівською сільською Радою народних депутатів 10.08.1996, та був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12, не приймалося.

Встановлено із листа ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» за №9 від 16.02.2026, що ПрАТ «Турбівське» являється правонаступником ВАТ «Турбівське», якому було видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273, що підтверджується рішенням суду, статутами підприємства та виписками. ВАТ «Турбівське» або ж його правонаступники, в тому числі ПрАТ «Турбівське» не звертались до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи до суду із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення загальною площею 1740,5 га, право на яку було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія ВН №001273 виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів 10.08.1996 року, та був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №12. ПрАТ «Турбівське» не зверталось до землевпорядної організації з метою виготовлення кадастрового номера на земельну ділянку на якій знаходяться об?єкти нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 110 кв.м, будівлю авто-будки, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Отож зібрані у справі докази підтверджують, що на даний час ні Державний акт на право постійного користування землею I-ВН №001273 від 10.08.1996 виданий ВАТ «Турбівське», ні рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 07.08.1996 року №9-22, в установленому законом порядку скасовані не були. Право постійного користування земельною ділянкою набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачено та не підлягає обов`язковій заміні. Разом з тим, державні акті на право постійного користування землею виготовлені та видані до 2008 року не містили відомостей про кадастровий номер земельної ділянки.

Ссудом встановлено, що відповідач після отримання постанови нотаріуса не вчинив необхідних дій для усунення обставин, які перешкоджали нотаріальному посвідченню договору, не забезпечив оформлення документів щодо земельної ділянки та не забезпечив повторне звернення до нотаріуса, незважаючи на неодноразові звернення позивача. Такі дії відповідача свідчать про ухилення від нотаріального посвідчення договору, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 209, 220, 321, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 19, 77, 247, 258, 263, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське», третя особа Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним Договір купівлі - продажу нежитлових приміщень за №05-03/24 укладений 04.03.2024 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Турбівське» щодо нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме: будівлі авто-будки(столової), загальною площею приміщень 110 кв.м.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» (місцезнаходження: вул. Миру, 147, с-ще Турбів, Вінницький район Вінницька обл., ЄДРПОУ 00385632),

Третя особа: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, 44, с-ще Турбів, Вінницький район Вінницька обл., ЄДРПОУ 04326230)

Суддя Дмитро КРИВЕНКО