Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №442/3677/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/3677/25 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/913/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 09 жовтня 2003 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №492.

Від даного шлюбу народилося двоє дітей – дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 16 березня 2023 року по справі №442/798/23, шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду вступило у законну силу 03 травня 2023 року.

За час спільного подружнього життя сторонами за спільні кошти набуто у власність:

1/4 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22листопада 2011 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О. за реєстровим №107;

1/4 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2011 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О. за реєстровим №107; відповідно до п.п.4.3. договору частки у квартирі куплені за спільні кошти подружжя;

нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 , речове право на які зареєстровано 03 грудня 2003 року Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, реєстраційним номер 1584068, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07 жовтня 2003 року, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 07 жовтня 2023 року.

Розрахунок за ці приміщення відбувся після укладення сторонами шлюбу 12-15 жовтня 2003 року спільними коштами подружжя, відповідно державна реєстрація речового права здійснена 03грудня 2003 року;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4611200000:04:018:0071; цільове призначення – для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,041га., на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва - фундамент 4 відсотки готовності, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та незавершеного будівництва від 29 грудня 2016 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного округу Швед І.В. Вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровані в ДРРП за відповідачем ОСОБА_1 відповідно за реєстраційними номерами 742120146112 та 727992246112.

Вартість земельної ділянки та фундаменту розташованого на ділянці згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17 липня 2025 року становить 330937,46грн., автомобіль Peugeot Bipper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 р.в. зареєстровано за відповідачем, ринкова вартість якого становить 131930грн.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову просила визнати спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1 :

нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Поділити спільно набуте у шлюбі майно між сторонами, виділити в особисту приватну власність ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер в РПВН 2047816 ринковою вартістю 1805959,50 (один мільйон вісімсот п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять)грн.50коп., залишити у власності ОСОБА_1 нежитлові приміщення №2, №3, №3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , речове право на які зареєстровано 03 грудня 2003 року Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, за реєстраційним номером 1584068; вартістю 1782416 грн.;

виділити у особисту приватну власність ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 4611200000:04:018:0071 зареєстровані в ДРРП реєстраційними номерами майна 742120146112 та 727992246112 вартістю 330937,46грн.;

залишити у власності відповідача ОСОБА_1 автомобіль Peugeot Bipper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 р.в., вартістю 131930грн;

стягнути з ОСОБА_4 в користь відповідача грошову компенсацію у розмірі 99503,27 гривень;

стягнути з відповідача на користь позивачки витрати за проведення експертної оцінки 2500 грн та сплачений судовий збір (т.1 а.с.1-3; 31-32).

У серпні 2025 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя в якому просив поділити спільно набуте у шлюбі майно подружжя між сторонами наступним чином:

виділити в особисту приватну власність ОСОБА_4 , 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 3 472 581,14 грн.;

виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 4611200000:04:018:0071, площею 0.041 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розміщений на ній об`єкт незавершеного будівництва, Кафе «А-2» (об`єкт громадського харчування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 286 075,88 грн., нежитлову будівлю загальною площею 226.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 51564, 74грн. та автомобіль Peugeot Віррег, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , оціночною вартістю 131 930,00 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 вказав, окрім зазначеного у первісному позові майна, що сторонами за час шлюбу придбано нежитлову будівлю загальною площею 226.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 51564, 74грн., яка зареєстрована за позивачкою по первісному позову на підставі договору купівлі-продажу №4548 від 08грудня 2017 року, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1392726146112.

Стверджував про те, що нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. які зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 є його особистою власністю, оскільки придбані ним до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , ремонтні роботи у приміщення були проведені ним до укладення шлюбу за його особисті кошти., а тому не можуть бути включені до переліку майна, яка підлягає поділ між подружжям (т.1 а.с.54-62).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2026 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задоволено.

Визнано спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1 нежитлове приміщення №2, №3, №3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3 кв.м., яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .

Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер в РПВН 2047816, ринковою вартістю 1805959,50 грн.

Залишено у власності ОСОБА_1 нежитлове приміщення №2, №3, №3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , речове право на які зареєстровано 03 грудня 2003 року Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, за реєстраційним номером 1584068; вартістю 1782416 грн.

Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 4611200000:04:018:0071, зареєстровані в ДРРП реєстраційними номерами майна 742120146112 та 727992246112 вартістю 330937,46 грн. та нежитлову будівлю загальною площею 226,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 51564,74 грн.

Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль Peugeot Вірреr, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 р.в., вартістю 131930 грн.

Cтягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 125285,64 грн.

Cтягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 витрати за проведення експертної оцінки 2500 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 9030,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя – відмовлено.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що нежитлові приміщення № 2, № 3, № 3а в адмінкорпусі «А-2» загальною площею 40.3 кв.м., зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , фактично передані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до укладення шлюбу, а відтак є його особистої власністю, а не спільним майном подружжя.

Висновок суду про виникнення права власності на вищезазначені нежитлові приміщення з моменту державної реєстрації є помилковим, оскільки до 01 січня 2004 року право власності виникало з моменту передачі майна, а не з моменту державної реєстрації права власності.

Доводи позивачки про те, що плата за нежитлові приміщення здійснена з коштів, подарованих на весілля, не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Квартира АДРЕСА_1 придбана у спільну часткову власність, в якій ОСОБА_4 належить 1/4 частка квартири та ОСОБА_1 належить 1/4 частка квартири, а 1/2 частка квартири належить матері позивачки, а відтак ця квартира не може бути об`єктом поділу спільного майна подружжя.

Стягнення грошової компенсації в розмірі 125 285.64 грн не відповідає вимогам закону, оскільки ОСОБА_4 не вносила жодних коштів на депозитний рахунок суду, а ОСОБА_1 не надавав згоди на присудження йому компенсації.

Оскільки спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцезнаходженням цього майна, а квартира АДРЕСА_1 не може бути предметом поділу, то найдорожчим спірним об`єктом є складські приміщення у місті Стрию, тому спір підлягав розгляду в Стрийському міськрайонному суді Львівської області, а суд розглянув справу з порушенням територіальної підсудності.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2026 року скасувати і направити справу для розгляду до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 09 жовтня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 16 березня 2023 року по справі №442/798/23 було розірвано. Рішення суду вступило у законну силу 03 травня 2023 року (т.1 а.с.6;8).

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07 жовтня 2003 року, укладеного між ТзОВ «В.Г.Альфа» та ОСОБА_1 , нотаріально посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, гр. ОСОБА_8 , що діє від імені ТзОВ «В.Г.Альфа» продав, а ОСОБА_1 купив нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 , в адмінкорпусі А-2.

Згідно п.3 Договору продаж вчинено за 9052грн., які покупець зобов`язується внести в касу продавця після підписання цього договору, але не пізніше 17 жовтня 2003 року. Реєстрація речового права на вказані приміщення здійснена 03 грудня 2003 року Стрийським ДКМБТІ та ЕО за ОСОБА_1 , реєстраційний номер 1584068, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 2171933 від 03 грудня 2003 року (т.1 а.с.11-12).

З висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки від 12 лютого 2025 року, наданого оцінювачем ОСОБА_9 встановлено, що ринкова вартість об`єкта оцінки - нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 станом на 12лютого 2025 року становить 1782416 грн (т.1 а.с.10)

Згідно з договорів купівлі-продажу квартири від 22 січня 2011 року, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О. за реєстровим №107, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 придбано 1/4 та 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13-15).

З висновку про ринкову вартість від 12 лютого 2025 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт-Сервіс» встановлено, що ринкова вартість квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 станом на 12 лютого 2025 року складає 3611919 грн., відповідна вартість 1/4 частки квартири становить 902979,75грн (т.1 а.с.9).

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки та незавершеного будівництва від 29 грудня 2016 року, сторонами набуто у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4611200000:04:018:0071; цільове призначення – для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,041га., на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва - фундамент, на підставі Вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровані в ДРРП за відповідачем ОСОБА_1 відповідно за реєстраційними номерами 742120146112 та 727992246112, що підтверджується витягам з ДРРП (т.1 а.с.33-35;37-37).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вартість земельної ділянки та фундаменту розташованого на ній становить 330937,46грн (т.1 а.с.40).

Згідно договору поділу, серія та номер:3596, виданий 30 жовтня 2017 року Стрийською державною нотаріальною конторою; технічний паспорт, серія та номер:б/н, виданий 25 травня 2017 року: видавник ФОП ОСОБА_11 сторонами набуто у власність нежитлову будівлю загальною площею 226,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 . Вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_4 (т.1 а.с.83-86).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, вартість об`єкта становить 51564,74 гривень (т.1 а.с.80-81).

Також сторони у шлюбі придбали легковий автомобіль Реugeot Bipper, 2008 року випуску д.н.з НОМЕР_1 , зареєстрований 09 січня 2015 року за ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно висновку оцінювача ОСОБА_9 , ринкова вартість зазначеного автомобіля станом на 28 лютого 2025 року становила 131930 гривень (т.1 а.с.44).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям. Вище перелічене нерухоме майно відповідає таким критеріям – це майно набуте сторонами у шлюбі за спільні сумісні кошти.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нежитлові приміщення №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2», загальною площею 40,3кв.м. яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 є спільним майном подружжям – сторін по справі, оскільки не дивлячись на те, що договір купівлі-продажу приміщень був укладений 07 жовтня 2003 року (шлюб зареєстрований 09 жовтня 2003 року) з ОСОБА_1 , однак майно передано після сплати спільних грошових коштів за вказані приміщення після укладення шлюбу, а в подальшому відбулася реєстрація речового права за відповідачем по первісному позову на вказані об`єкти нерухомого майна.

Як зазначено вище, у п.3 договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2003 року укладеного між ТзОВ «В.Г. Альфа» та ОСОБА_1 зазначено, що цей продаж вчинено за 9052 грн. в т.ч. ПДВ 20% які покупець зобов`язується внести в касу продавця після підписання цього договору, але не пізніше 17 жовтня 2003 року (т.1 а.с.11).

Вказане свідчить про те, що на момент підписання договору купівлі-продажу (станом на 07 жовтня 2003 року) ОСОБА_1 не сплатив коштів за придбане майно, такі кошти вже були сплачені продавцю після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 (після 09 жовтня 2003 року), а відтак дане майно суд першої інстанції обґрунтовано визнав спільним майном подружжя.

Крім того, державна реєстрація вказаного майна була проведена 03 грудня 2003 року, коли сторони вже перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.12).

З тих підстав суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які стверджували, що половину коштів за ці приміщення ОСОБА_1 сплатив задовго, до укладення договору купівлі-продажу (до 07 жовтня 2003 року), а другу половину коштів він сплатив у день підписання цього договору. Однак, якби такий факт мав місце, то у сторін не було б необхідності викладати п. 3 договору у такій редакції.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини щодо набуття нежитлових приміщень №2,№3,№3а в адмінкорпусі «А-2»,які зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 ,1 поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до правих висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 757/43362/15-ц:

Верховний Суд ураховує, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року в справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Тому виходячи з принципу рівності часток майна подружжя при його поділі та фактично неподільності об`єктів нерухомого майна, які є предметом позову, враховуючи вартість спірного майна, режим фактичного використання майна колишнім подружжям, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами слід поділити майно в натурі, а саме: виділити у власність позивачки по первісному позову 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 вартістю 1805959,50 грн. (інша 1/2 частка у квартирі належить її матері ОСОБА_14 ), земельну ділянку та фундамент – об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 4611200000:04:018:0071 вартістю 330937,46 грн., нежитлову будівлю загальною площею 226.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 51564,74 грн., відповідачу залишив у власності нежитлові №2,№3, АДРЕСА_5 вартістю 1782416 грн., автомобіль Peugeot Bipper, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 р.в., вартістю 131930 грн., стягнувши з позивачки по первісному позову в користь відповідача по первісному позову грошову компенсацію у розмірі 125285,64 грн. (до невідповідності суми компенсації 99503,27 грн. додати 1/2 вартості нежитлової будівлі загальною площею 226.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 51564,74грн., тобто 25782,37 грн.).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність поділу частик сторін у квартирі АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Поділити у частки у квартирі АДРЕСА_1 у такому варіанті як визначив суд першої інстанції запропонував сам ОСОБА_1 у своєму зустрічному позові (т.1 а.с.61).

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі за час шлюбу за спільні кошти придбали по 1/4 частці квартири АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2011 року, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О. за реєстровим №107; відповідно до п.п.4.3. договорів купівлі-продажу частки у квартирі куплені за спільні кошти подружжя, відповідно 1/2 частки квартири є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу відповідно до ст.71 СК України.

Тому твердження представника позивача за зустрічним позовом про те, що спірна квартира (в даному випадку 1/2 частки) не підлягає поділу, є помилковим.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 125285,64 гривень.

Позивачка за первісним позовом не заявляла вимоги про припинення права відповідача на частку у майні. Як варіант поділу був запропонований поділ майна пооб`єктно, з урахуванням його вартості на час поділу та фактичного користування, тому відсутня правова підстава для внесення коштів не депозит.

Обидві сторони заявили однакову вимогу - виділити в особисту приватну власність земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 4611200000:04:018:0071, позивачка за первісним позовом вказала вартість 330937,46 грн., позивач за зустрічним позовом зазначив вартість 286075,88грн.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 посилався на свої права щодо спірної земельної ділянки формально, оскільки за весь час після її набуття не здійснив жодних дій, спрямованих на її освоєння чи використання за цільовим призначенням, а ОСОБА_4 не має можливості реалізувати такі наміри.

За таких обставин суд першої інстанції підставно передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 4611200000:04:018:0071, на утриманні якої перебувають діти, вона має об`єктивну потребу у збереженні цієї земельної ділянки як майнового ресурсу сім`ї, що може бути використаний в інтересах дітей, для забезпечення їхнього майбутнього та побутових потреб.

Таким чином, спірна земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва, на даний час, має значно більшу практичну цінність саме для ОСОБА_4 ніж ОСОБА_1 , який по сьогоднішній день не виявив наміру її використовувати чи утримувати.

Крім того, ОСОБА_15 у зустрічному позові просив виділити йому в особисту приватну власність нежитлову будівлю (склад) загальною площею 226,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 оціночною вартістю 51564,74 грн. Вказана будівля (яка знаходиться в аварійному стані, що підтверджується відповідними фотографіями) зареєстрована за ОСОБА_4 на праві власності.

Будівля розташована на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності та передана ОСОБА_4 в оренду, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 08 серпня 2022 року, строком на 5 років з правом пролонгації.

Вказана нежитлова будівля нерозривно пов`язана з земельною ділянкою, орендарем якої є позивачка за первісним позовом, і відповідно одноосібно несе тягар утримання вказаного майна. Відповідач – апелянт не приймає жодної участі в утриманні цього майна, бо перебуває за кордоном.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано, з урахуванням вказаних обставин, виділив у особисту приватну власність ОСОБА_4 вказані об`єкти нерухомого майна і присудив грошову компенсацію у користь ОСОБА_1 , виходячи із вартості всього майна, яке підлягало поділу.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про порушення судом правил підсудності також не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Сам відповідач ОСОБА_1 не ставив під сумнів порушення правил підсудності даної справи в суді першої інстанції. Більше того, ОСОБА_1 подав до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, де визнав, що до переліку майна, яке було придбане за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя належить в тому числі по 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , придбаної сторонами на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О.О. за реєстровим №107.

Апелянт безпідставно стверджує про те, що найдорожчим об`єктом нерухомості у даному спорі є складські приміщення в м.Стрий вартістю 567212,13грн., оскільки як зазначено вище, частки квартири АДРЕСА_1 становить 1 805959,50 гривень, що є більше ніж все майно яке підлягало поділу між сторонами у м. Стрию Львівської області .

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Оскільки вартість частки квартири в м.Дрогобичі була найвищою, тому позов пред`явлено до Дрогобицького міськрайонного суду по місцю знаходження об`єкта, вартість якого є вищою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку, постановив законне, обґрунтоване та справедливе рішення у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.