Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/16615/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Справа №607/16615/26 Провадження №2/607/6939/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідачки в свою користь заборгованість за Договором позики №6283544 у розмірі 24688,56 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.12.2025 в електронній формі уклали Договір позики №6283544, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6150 грн, строк позики - 360 днів зі сплатою процентів.

На підставі договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за Договором позики №6283544 в сумі заборгованості 24688,56 грн, з яких: 6150,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5226,68 грн - сума заборгованості за процентами; 1 060,88 грн - сума заборгованості за комісією; 12251,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Як видно із договору позики №6283544 від 19.12.2025, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6150,00 грн, строк позики - 360 днів зі сплатою процентів.

На договорі наявна відмітка про підписання його електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - електронного підпису 387575.

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 була ідентифікована за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно листа №20/05/26-49447 від 20.05.2026 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № d39f06ad bec3-45da-8cf9-f9f09b2a4ec0 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №6283544.

Згідно довідки № КД-000089180 від 28.05.2026 ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020, укладеного між Компанією/ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.12.2025, сума 6 150,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу d39f06ad-bec3-45da-8cf9-f9f09b2a4ec0.

Позивачем надано електронну платіжну інструкцію ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) від 19.12.2025 про перерахування коштів в розмірі 6150,00 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 .

Факт належності карти відповідачу підтверджується інформацією та банківською випискою АТ «КБ «Приватбанк».

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором позики №6283544 від 19.12.2025, заборгованість складає 24688,56 грн, з яких: 6150,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5226,68 грн - сума заборгованості за процентами; 1 060,88 грн - сума заборгованості за комісією; 12251,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6283544 від 19.12.2025

Згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача - є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до Реєстру прав вимог №5 від 20.05.2026 - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 в тому числі до Відповідача в сумі 24 688,56 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.12.2025 в електронній формі уклали Договір позики №6283544, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6150 грн, строк позики - 360 днів зі сплатою процентів, що підтверджується змістом договору, довідкою про ідентифікацію.

При цьому, як видно із платіжної інструкції, довідки ТОВ «ФК Фінекспрес», одразу після підписання договору електронним ключем грошові кошти були перераховані відповідачу.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги за договором позики №6283544 від 19.12.2025 на підставі договорів факторингу в перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору, актом приймання передачі та реєстрами кредиторів, які досліджені судом.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан його заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зазначила, що умова кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо кредитодавцем не доведено надання позичальнику конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату. При цьому плата за дії, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах (ведення договору, облік заборгованості тощо), не може покладатися на споживача.

У цьому випадку позивач не надав доказів надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено комісію. Посилання на інформаційну підтримку, консультації, інформування про платежі, відновлення пароля тощо не спростовують цього висновку, оскільки такі дії не можуть бути підставою для стягнення плати за обслуговування кредиту, а доказів їх фактичного надання не подано.

З огляду на викладене умова кредитного договору про сплату комісії є нікчемною відповідно до частини першої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не підлягає виконанню.

Тому, позов в частині стягнення сум комісії не підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Нараховані з дня введення в Україні воєнного стану такі платежі підлягають списанню.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки зазначеним Законом не внесено змін до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в частині його застосування до кредитних зобов`язань, у тому числі за договорами споживчого кредиту. Вказана норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Тому, вимога про стягнення пені не підлягає до задоволення.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у цій справі регулювання правовідносин щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на те, що відповідач не повернув наданий йому кредит.

Як видно з умов договору дата повернення кредиту - 13.12.2026, отже, строк повернення кредиту ще не настав.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав доказів встановлення підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Тому, в суду відсутні підстави стягувати суму боргу за тілом кредиту за зобов`язаннями, строк виконання якого ще не настав, а отже позов не підлягає до задоволення. При цьому позивачем не надано розрахунку та доказів наявності простроченої заборгованості за основною сумою позики.

Разом із тим, як видно із розрахунку первісного кредитора, станом на 20.05.2026 наявна прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 5226,68 грн , вказана сума не спростована позивачем, а тому підлягає стягненню з відповідача..

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2662,40 грн - зі сплати судового збору та 4500 грн - витрат на правову допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги із адвокатом Ткаченко Ю.О. від 11.05.2026, витягом з акту приймання передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №1-11/24, вартість правової допомоги відносно божника становить 4500 гривень, платіжною інструкцією, ордером, разом - 7162,40 грн.

Суд вважає, що витрати на правову допомогу відповідають критеріям розумності, пропорційності та реальності адвокатських послуг.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково - на суму 5226,68 грн із 24688,56 грн, що становить 21,17 %, на підставі частини першої 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1516,31 грн (21,17 % від 7162,40) судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 5226 гривень 68 копійок заборгованості за Договором позики №6283544 та 1516 гривень 31 копійка судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", ЄДРПОУ - 43311346, 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, засоби зв`язку 044-334-54-62, електронна адреса: finprommarket@gmail.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , орган, що видав: 6110, дата видачі: 27.10.2016 РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_4 , Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддяВ. М. Позняк