Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №444/721/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/721/26

Провадження № 2/444/1115/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

15 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретаря судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферта) № 24.09.2024-100001108 від 24.09.2024 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" за кредитним договором (оферта) № 24.09.2024-100001108 від 24.09.2024 року у розмірі в сумі 17391 грн. 02 коп., та судові витрати, з підстав відсутності добровільного погашення заборгованості зі сторони відповідача. Даний позов подано через систему «Електронний суд».

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) 24.09.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 24.09.2024-100001108 (Надалі – Договір).

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 9000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 24.09.2024, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію (ї) (якщо комісія (ї) встановлена (і) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до Договору від 24.09.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн., ОСОБА_1 24.09.2024 року отримала кредитні кошти у розмірі 9000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 17391,02 грн., що складається з: Тіла кредиту – 6867,73 грн., Процентів – 6021,88 грн., Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1800 грн., Неустойки – 2701,41 грн.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1000 грн. від 07.10.2024 року, на суму 1000 грн. від 07.11.2024 року, на суму 4000 грн. від 11.11.2024 року, на суму 500 грн. від 28.11.2024 року, на суму 2500 грн. від 11.12.2024 року

При цьому, під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 24.09.2024 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 9000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №24.09.2024-100001108 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

У зв`язку з наведеним вище, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 24.09.2024-100001108 від 24.09.2024 у розмірі 17391, 02 гривень та суму сплаченого позивачем судового збору.

В позовній заяві позивач просить проводити розгляд даної справи у відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», проти ухвалення заочного рішення у справі позивач не заперечує.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, розгляд справи призначено на 08.06.2026 року.

08.06.2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідачки на 15.09.2026 року.

24.06.2026 року до суду представником відповідачки – адвокатом Брунець Н.М. подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідач не визнає вимоги, викладені у даній позовній заяві та не погоджується з викладеними аргументами позивача. Представник вказує, що позивачем для доведення факту укладення між ним там відповідачем договору в електронній формі, мали б бути надані докази підписання такого документу сторонами за допомогою електронного підпису, який відповідав би вимогам закону, договірним умовам за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить Позичальнику. Чого зроблено не було, а тому дана обставина лишається недоведеною. При цьому й відповідач заперечує факт підписання заявки про укладення кредитного договору. Також зазначає, що нарахування комісії за надання кредиту є неправомірним, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення. З аналізу положень пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, просить суд врахувати, що на договір про споживчий кредит, який, на думку Позивача, був укладений між сторонами у даній справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, відповідно підлягає списанню позикодавцем. Просить у задоволенні позовної заяви ТзОВ “Споживчий центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферта) № 24.09.2024-100001108 від 24 вересня 2024 року відмовити повністю.

29.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Так, електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Зазначений договір укладено в електронній формі, а тому є чинним. Посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

15.09.2026 року представник відповідачки – Брунець Н.М. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності відповідачки та її представника, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У зв`язку із наведеним, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи у відсутності сторін та на підставі поданих до суду доказів і наявних матеріалів справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.09.2024 року підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту). В пункті 3 цієї пропозиції зазначено, що умови надання кредиту, а саме: сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються в Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Згідно з п.п. 3.1. пункту 3 цього договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Відповідно до п.п. 4.1. пункту 4, зазначеного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-9410.

Відповідно до п.п. 4.3. пункту 4 цього договору, Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.

Згідно з п.п 6.1. пункту 6 договору, Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Із наданої позивачем Заявки встановлено, що: сума кредиту 9 000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання; Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Як встановлено з матеріалів справи між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.09.2024 року підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), яку відповідач підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було відправлено їй на номер телефону НОМЕР_1 .

Позивачем вказано, що відповідачка порушила умови договору та свої зобов`язання за Договором кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 17 391,02 грн., що складається з: основний борг – 6867,73 грн.; процентів – 6021,88 грн.; 1800 грн. - комісія за надання; неустойка – 2701,41 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті платежів за договором кредиту відповідачка суду не надала.

Ураховуючи наведене вище, оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала своїх зобов`язань за договором кредиту, належним чином не повертає отримані грошові кошти, доказів на спростування вимог позивача щодо нарахованої суми заборгованості відповідачкою не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 6867,73 грн. та заборгованості за процентами в сумі 6021,88 грн., а всього 12889 грн. 61 коп.

Із наданої позивачем Заявки встановлено, що Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем одноразової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачки комісії пов`язаної з наданням кредиту належить відмовити.

Також, в позові ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути неустойку.

Щодо стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

З 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, доводи наведені у відзиві, відповіді на відзив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково та стягнути із відповідачки на користь позивача 12 889 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором №24.09.2024-100001108 від 24.09.2024 року (тіло кредиту та проценти), а щодо стягнення комісії та неустойки належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме належить стягнути з відповідачки судовий збір в сумі 1973 грн. 37 коп., виходячи з розрахунку: 12889,61 грн. (задоволені позовні вимоги) становлять 74,12 % і від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2662,40 грн. складають 1973,37 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) №24.09.2024-100001108 від 24.09.2024 року у розмірі 12889 грн. 61 коп.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією та неустойкою – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1 973 грн. 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", юридична адреса: 01032 м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 21.09.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.