Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №629/9326/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 629/9326/25

провадження № 22-ц/818/4224/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2026 року , постановлене суддею Ткаченком О.А.

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому з просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 54060,34 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал Фінанс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що сторона Відповідача не замовляла зустрічної виписки з банку для спростування суми боргу. Суд першої інстанції залишив цей факт поза увагою, поклавши весь тягар доказування виключно на Позивача. З огляду на надану виписку, розрахунок заборгованості знаходить своє повне документальне підтвердження та відповідає розміру заборгованості, що вказаний у Договорі факторингу №283/2 від 27.08.2024.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПКУкраїни в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надані виписки з рахунку відповідача починаючи з 22.08.2015 для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими їй коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №93080763000 від 22.08.2015 року про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

Згідно п.3.1 сума кредиту за Договором становить 8619,00 грн.

Відповідно п.3.2. надання кредиту здійснюється у 30 днів.

Пунктом 3.3. встановлено, що кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 8 219,00 грн. на придбання товару, що зазначений в пункті 3.14 цього Договору (далі - товар). шляхом оплати Банком з позичкового рахунку Позичальника платіжних документів ТОВ "Епіцентр К", (далі - Отримувач 1), код ЄДРПОУ/ ідентифікаційний номер за ДРФО 32490244, на рахунок Отримувача 1 N? НОМЕР_1 , відкритого в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", код банку (МФО) 380805. та в сумі 400,00 грн. на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов?язаннями за Договором (довідки надаються Банком у вигляді текстових смс-повідомлень, що направляються на номер телефону Позичальника), шляхом зарахування на рахунок Банку суми комісії за надання довідки про стан розрахунків за кредитними зобов?язаннями за перший місяць кредитування з позичкового рахунку Позичальника.

Згідно п. 3.4 ціна товару складає 8 719,00 гривень. Розмір платежу за товар, що сплачується Позичальником за рахунок власних коштів, складає 500,00 грн.

Пунктом 3.5. встановлено, що повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» на рахунок N? НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк", код Банку (МФО) 351005. код ЄДРПОУ 09807750 або на умовах договірного списання, передбаченого цим Договором та Правилами.

Згідно п.4.2 термін кредитування становить 24 місяці.

Пунктом 3.9 передбачено розмір відсоткової ставки 0,00001 річних.

Договір про надання споживчого кредиту від 22.08.2015 року та додатки до нього підписані власноручно ОСОБА_1 .

Згідно листа ОСОБА_1 отримала у ТОВ «Епіцентр К» за умовами укладеного договору споживчого кредитування №93080763000 від 22.08.15 року отримала наступні товари: сантехніка, труби, лічильники, Гідромасажний бокс VK68-18 вартість 6850,00 грн; водонагрівач (газовий, електричний) Aston Waterway вартість 1863,00 грн.

Видатковою накладною Рнк/Н3-0004104 від 22 серпня 2015 року підтверджено видачу ОСОБА_1 придбаних за кредитним договором товарів, про що свідчить її особистий підпис.

27.08.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс», укладено договір факторингу №283/2 у відповідності до умов якого, АТ «Укрсиббанк» передає ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» приймає належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №283/2 від 27.08.2024, ТОВ «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до відповідача в розмірі 54060,34 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №93080763000 від 22.08.2015 року у сумі 54060,34 грн.

Статтею 13ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

Згідно з ч. 1 ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.525ЦКУкраїни одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610ЦКУкраїни визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 23.08.2015 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93080763000 від 22.08.2015 року шляхом придбання товарів у магазині в ТОВ «Епіцентр – К», договір підписаний особисто відповідачкою.

Відповідно до укладеного договору №93080763000 від 22.08.2015 року ОСОБА_1 придбала товари у ТОВ «Епіцентр – К», зокрема шляхом переказу ПАТ «Укрсиббанк» на рахунок продавця коштів погоджених умовами кредитного договору у сумі 8219,00 грн, строком виконання 24 місяці, шляхом сплати щомісячного погодженої договором суми.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у відповідачки виникла заборгованість у сумі 8619,00 грн.

Вказане підтверджується наданим позивачем документами.

Доказів, які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань матеріали справи не містять.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З умов договору убачається, що сума кредиту складає 8619,00 грн грн, тип кредиту кредит, строк кредиту (строк дії договору) 24 місяців, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів.

Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою 0,00001% в рік.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Оскільки доказів сплати матеріали справи не містять, судова колегія вважає за необхідне стягнути 0,00001% річних за весь час прострочення.

Таким чином судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідачки заборгованість за тілом у сумі 8619,00 грн та відсотки за користування у сумі (8619*0,00001*2)=0,17 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено надання кредитного ліміту у заявленому розмірі 30000,00 грн та не надано розрахунку заборгованості по відсоткам та комісії.

Суд першої інстанції не врахував вимоги чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про відмову у позові у повному обсязі.

Враховуючи викладене судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового.

Таким чином загальна сума заборгованості складає: 8619,00 грн тіло кредиту та 0,17 грн відсотки, а всього : 8619,17 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст.137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлялось про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 10000,00 грн.

02 серпня 2024 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №02/08/2024.

Згідно п.1.1 в рамках Договору Виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2412 від 23.10.2018 року видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №18 від 23.10.2018 року, зобов`язується надати Замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів Замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (надалі – «Послуги»), а Замовник зобов`язується прийняти такі Послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором.

У відповідності до п.3.1. договору вартість Послуг Виконавця становить: 3 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника Замовника; - 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок - складання апеляційної скарги на рішення першої інстанції; - 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок - складання касаційної скарги; - 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок складання відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові пояснення; - 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок складання та надсилання адвокатського запиту; - 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок - складання заяв, клопотань; - 3500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок участь у судовому засіданні.

Згідно акту приймання-передачі №16 від 04.11.2025 року позивачу надано послугу зі складання позовної заяви на суму 10000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки заперечував щодо розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Крім того, представництво інтересів Відповідача здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 26017 від 25.01.2026 (надалі – «Договір»).

Відповідно до п.3.1 Договору Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору: «Вартість послуг за домовленістю Сторін складає фіксований Гонорар у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Отже, при зверненні за відшкодування необхідно враховувати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал Фінанс» та послуг адвокатом Руденком К.В. з надання правничої допомоги.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню доходить висновку, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає лише 54060,34 грн. З урахуванням того факту, що категорія справи складання позову не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль.

Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу та відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія доходить висновку, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу у суді першої інстанції 1594,00 грн., а з позивача на користь відповідача слід стягнути 4000,00 грн за подання відзиву.

Також в суді апеляційної інстанції сторони понесли витрати на правничу допомогу.

ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» отримало від ФОП ОСОБА_3 послуги зі складання апеляційної скарги на суму 15000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Яресько Т.В. просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу за подання відзиву на апеляційну скаргу у сумі 8000,00 грн.

Обговоривши доводи заяв, колегія суддів вважає, що вони підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частковота з урахуванням заперечень відповідачки, витрати на правову допомогу, понесені ТОВ ФК «Укрглобал-Фінанс» у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанцій, підлягають відшкодуванню, у сумі 2391,00 грн, а стягненню з позивача на користь відповідчки підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000 грн., що в повній мірі відповідає критерію розумності та виваженості.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанії «Укрглобал- Фінанс» задоволено частково, то стягненню підлягає судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 1110,12 грн.

Керуючись положеннями ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанії «Укрглобал- Фінанс» судовий збір у сумі 1110,12 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість у сумі 8619, 17 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у сумі 1110,12 грн та витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 3985,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова