Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №719/634/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/634/26

Номер провадження 2/719/318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Тартус І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , за підписом представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку (система – «Електронний суд») надійшла позовна заява ОСОБА_3 , за підписом представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову вказує, що з 02 вересня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 22.07.2026р. Від шлюбу сторони по справі мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повідомляє, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки після припинення фактичних шлюбних відносин сторони не можуть в позасудовому порядку розділити спільне майно через відсутність згоди щодо розміру частки позивача, просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,17 кв.м., в тому числі житловою площею 35,3 кв.м., а іншу 1/2 частку цієї квартири залишити за ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються зі судового збору в розмірі 10653,85 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн. (а.с. 1-4).

До подачі позовної заяви 04 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») в суд надійшла заява ОСОБА_3 , за підписом представника ОСОБА_1 , про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 05.08.2026р.

Ухвалою суду від 13.08.2026р. відкрито спрощене позовне провадження, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті спору та призначеного судове засідання на 08 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв., яке неодноразово відкладалося, зокрема, останній раз за клопотанням представника позивача на 05 жовтня 2026 року о 16 год. 00 хв.

24 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подала в суд відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 , визнає в повному обсязі. При цьому, наголосила, що ніколи не чинила і не чинить позивачу перешкод у реалізації його права власності на належну йому частку нерухомого майна, а між сторонами фактично відсутній спір щодо правового режиму та належності майна.

Водночас ОСОБА_2 категорично заперечує проти покладення на неї витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки така допомога не відповідає фактичній поведінці сторін по справі, не є необхідною, обґрунтованою та співмірною із предметом спору та поведінкою відповідача, дії якої не зумовлювали необхідності примусового захисту прав позивача в судовому порядку. Також просила врахувати при вирішенні питання про судовий збір положення ст. 142 ЦПК України.

Окремо звернула увагу суду на відмінності між примірником позовної заяви, що подана у суд та надіслана відповідачу в частині витрат на правничу допомогу, а також на те, що представник позивача не надіслала їй жодних доказів обґрунтованості та співмірності заявленого розміру судових витрат.

24 вересня 2026 року засобами електронного зв`язку (система – «Електронний суд») також надійшло клопотання про долучення доказів, за підписом представника ОСОБА_1 (а.с. 42-47), до якого долучено документи на підтвердження обсягу та вартості наданої позивачу правничої допомоги.

У судовому засіданні 22 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позовній заяві. Зауважила, що на розмір часток подружжя у спільному майні не впливають такі обставини як проживання спільних дітей з кимось із батьків. Навпаки, питання щодо утримання та виховання дітей є предметом самостійного позову. А тому, з огляду на неспростовану презумпцію рівності часток подружжя, просила позов задовольнити в повному обсязі. Додатково повідомила, що до наступного судового засідання зобов`язується надіслати відповідачу копії письмових доказів, що стосуються витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні змінила свою позицію щодо розміру частки позивача ОСОБА_3 у спільному майні. Так, відповідач визнала, що спірна квартира набута сторонами під час шлюбу за рахунок грошових коштів, що були надані як допомога батьками обох сторін, а тому не заперечує, що нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя. Водночас, з огляду на те, що двоє неповнолітніх дітей сторін по справі залишилися проживати із матір`ю, а батько належної участі у їх вихованні та утриманні не бере, вважає, що справедливо буде відступити від засад рівності часток подружжя. Пропонує здійснити поділ майна таким чином, що за позивачем ОСОБА_3 визнати право власності на 1/4 частки спірної квартири, а іншу частину залишити у власності відповідача. Додатково висловила незгоду із визначеною у звіті про оцінку майна ринковою вартістю спірної квартири, оскільки при обрахунках було взято до уваги неправильні вихідні дані, зокрема, щодо поверху, на якому фактично розташований об`єкт нерухомості.

У судовому засіданні оголошено перерву до 05 жовтня 2026 року о 16 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання 05 жовтня 2026 року не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи за адресою, яка вказана у позовній заяві як зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . При цьому, в суд повернулися поштові конверти в зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 37-38, 54-55, 65-66).

Водночас, позивач не інформував суд про зміну місця свого проживання.

В судове засідання з`явилися відповідач ОСОБА_2 та в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, враховуючи відсутність повідомлень від позивача щодо зміни місця його проживання та надіслання судової повістки на раніше вказану ним адресу місця проживання, останній вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Окрім того, згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги положення ст. 223, 240 ЦПК України, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників справи, що не з`явилися.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, наведених в останньому. Додатково уточнила, що з огляду на проведені два судові засідання просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000, 00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 додатково повідомила, що до військової служби ОСОБА_3 сторони по справі проживали у спірній квартирі разом із дітьми; на цей час позивач проходить військову службу по мобілізації. Зазначила, що в судовому порядку питання про стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей не вирішувалося. Ознайомившись із документами щодо витрат на професійну правничу допомогу заперечувала проти стягнення таких витрат, оскільки вважала їх неспівмірними та завищеними.

Заслухавши представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд встановив, що позивач ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області за актовим записом №18, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 02 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького районного управління юстиції Вінницької області (а.с. 9).

Під час шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , виданими 18 квітня 2012 року та 11 лютого 2014 року відповідно Виконком Мазурівської сільської ради Чернівецької району Вінницької області (а.с. 10).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.08.2026р. за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано трикімнатну квартиру, загальною площею 67,17 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності є Договір купівлі-продажу квартири від 01.10.2019р., посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Твердушкіним Р.Д. за реєстровим № 1459 (бланки серії НОА № 985616 - 985617) (а.с. 13-14).

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 22.07.2026р. по справі №719/247/26, шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 02 вересня 2011 року за актовим записом 18, розірвано (а.с. 11-12).

Згідно з Довідкою № 201-20260803-0012170140 від 03.08.2026р. про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованою відповідно до Додатку 2 до Порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ), оціночна вартість квартири, загальною площею 67,17 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 2663462,03 грн. (а.с. 15-16).

У спірній квартирі з 09 жовтня 2019 року зареєстрований позивач ОСОБА_3 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 25.11.2015р. Сокирянським РС УДМС України в Чернівецькій області (а.с. 7-8).

Станом на дату розгляду справи у спірній квартирі зареєстрована та фактично проживає відповідач ОСОБА_2 разом із двома неповнолітніми дітьми сторін по справі. Позивач ОСОБА_3 проходить військову службу по мобілізації.

За загальним правилом ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 68, ч. 1, 2 ст. 69 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017р. у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018р. у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018р. у справі № 404/1515/16-ц та Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020р. у справі № 725/1776/18.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності, зокрема, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Отже, тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, беручи до уваги презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу, та визнання цієї обставини відповідачем, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 , належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності.

Оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди - виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи, зокрема, з урахуванням технічних характеристик та якостей подібного майна, суд, визначаючи вартість спірної квартири в розмірі 2663462,03 грн., вважає за необхідне врахувати звіт про оцінку нерухомості, наданий представником позивача. Такий висновок суду обґрунтований тим, що відповідач, попри висловлені заперечення щодо некоректних характеристик спірної квартири, альтернативного звіту про оцінку спірного об`єкта суду не надала та клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи не заявляла. Відтак, в силу принципу змагальності цивільного процесу, суд покладає в основу рішення єдиний наявний у матеріалах справи належний розрахунок вартості майна.

Відповідач ОСОБА_2 , пропонуючи свій варіант поділу спірного об`єкта нерухомості, не надала суду доказів, які б підтверджували наявність обставин, що мають істотне значення і можуть стати підставою для відступу від засади рівності часток подружжя.

Судом встановлено, що спірна квартира є житлом як позивача, так і відповідача; у квартирі зареєстровані сторони по справі та їхні діти, які до військової служби позивача проживали разом із обома батьками. Тимчасова відсутність позивача ОСОБА_3 у спірному житлі у зв`язку із проходженням останнім військової служби, тобто, тимчасова відсутність з поважних причин, не є підставою для тверджень, що діти проживають виключно з матір`ю.

Також судом встановлено, що сторони по справі в судовому порядку питання стягнення аліментів на утримання дітей не вирішували; доказів ухилення позивача від утримання дітей суду не надано.

Враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу, яка не спростована відповідачем ОСОБА_2 , за відсутності належних та допустимих доказів наявності підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та за ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частку спірної квартири.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач ОСОБА_3 сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665, 60 грн. та за подання позовної заяви до ОСОБА_2 в розмірі 10653,85 грн., що підтверджується квитанціями про сплату №5050-8460-8810-7198 від 03.08.2026р. та №7433-0308-4885-9244 від 13.08.2026р.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 11319, 45 грн. (10653,85 грн. та 665,60 грн.).

Представник позивача також надала суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу копії Договору про надання правничої допомоги №311 від 29.07.2026р., укладеного між адвокатом Ясінською Я.О. та ОСОБА_3 (надалі – Договір від 29.07.2026р.), Додатку №1 до Договору №311 від 29.07.2026р., Акта про прийняття-передачі наданих послуг від 03.09.2026р., квитанції № 1 від 29.07.2026р., ордера серії CЕ №1146900 від 03.08.2026р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000459 від 27.12.2019р. (а.с. 43-47).

Згідно з п. 1.1., 2.2. Договору від 29.07.2026р. Клієнт доручає, a адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокат бере на себе виконання представництва інтересів Клієнта, зокрема, у судах всіх рівнів (інстанцій).

Відповідно до п. 4.1., 4.3. Договору від 29.07.2026р. отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, розмір якого визначається за згодою сторін. Підписанням даного Договору та Додатку № 1 до договору є підтвердження сплати Клієнтом гонорару Адвокату. Клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.

У Додатку № 1 до Договору № 311 від 29.07.2026р. Адвокат та Клієнт обговорили участь Адвоката в підготовці позовної заяви та участі в трьох (орієнтовно) судових засіданнях в суді першої інстанції і домовилися, що гонорар Адвоката складає 500 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору 22000, 00 грн.

Згідно з актом про прийняття-передачі наданих послуг від 03.09.2026р. сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить 22000,00 грн. Гонорар, який повинен сплатити Клієнт за надані послуги складається з: ознайомлення з матеріалами справи та її аналіз (4 год.) – 4000,00 грн.; формування правової позиції та її обговорення з клієнтом (1 год.) – 1000,00 грн.; складання позовної заяви до суду (5 год.) – 5000,00 грн.; проведення оціночного дослідження нерухомого майна (1 год.) – 1000,00 грн.; представництво інтересів особи в суді першої інстанції (1 година участі в судовому засіданні) – 2500,00 грн. (орієнтовно три засідання). Всього до сплати – 22000, 00 грн.

Суду надано квитанцію № 1 від 29.07.2026р. про прийняття від ОСОБА_3 у відповідності до договору від 29.07.2026р. за надану правничу допомогу гонорар у сумі 500 доларів США, що еквівалентно 22000, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнила, що просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000, 00 грн., оскільки фактично відбулося лише 2 судові засідання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., п. 268 Рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. по справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024р. по справі № 758/15666/16.

Враховуючи наданий Адвокатом акт про прийняття-передачу наданих послуг від 03.09.2026р. фактично та реально наданими послугами є ознайомлення з матеріалами справи та її аналіз; формування правової позиції та її обговорення з клієнтом; складання позовної заяви до суду; проведення оціночного дослідження нерухомого майна; представництво інтересів особи в суді першої інстанції.

При цьому, представник позивача взяла участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції загальною тривалістю 1 год. 21 хв. (56 хв. + 25 хв.), що, виходячи із узгодженої сторонами Договору від 29.07.2026р. вартості 1 години засідання в 2500,00 грн., становить 3375,00 грн.

Таким чином, з врахуванням обсягу наданих Адвокатом послуг відповідно до акту про прийняття-передачу наданих послуг від 03.09.2026р. та погодженої сторонами вартості за годину судового засідання загальний розмір витрат на правову допомогу з врахуванням реально наданих послуг підлягає перерахунку та становить 14375, 00 грн. (4000,00 грн. + 1000,00 грн. + 5000,00 грн. + 1000,00 грн. + 3375, 00 грн.).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. по справі №755/9215/15-ц зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024р. по справі №758/15666/16, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024р. по справі № 910/9714/22 встановлено, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, зокрема, належності її до малозначних справ, враховуючи співмірність, реальність, необхідність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, ціну позову, типовість правової позиції щодо даної категорії справ, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу та належну процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивача слід зменшити і вважає, що відповідатиме принципу розумності, співмірності, пропорційності та справедливості розмір витрат, що становить 8500, 00 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 11319, 45 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.; в іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. 60, 61, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 325, 328, 355, 368, 372 ЦК України, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 2-4, 7-13, 17-19, 23, 76-82, 89, 92, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 258-259, 263-265, 268, 272-274, 279, 352, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 ), за підписом представника ОСОБА_1 (адреса місця праці: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 11319,45 грн. (одинадцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 45 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05.08.2026р. по справі 719/627/26 (провадження №2-з/719/2/26), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05.08.2026р. по справі 719/627/26 (провадження №2-з/719/2/26), можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч. 6 ст. 259 ЦПК України – 05 жовтня 2026 року.

Суддя: