Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №709/1394/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1394/26

2/709/1081/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ТОВ «Українські фінансові операції» (по тексту - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (по тексту - відповідача) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4730670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «55795». За умовами договору сума кредиту склала 13000,00 грн, строк кредиту 360 днів: з 12.06.2024 по 07.06.2025. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку

№ НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Універсал Банк». 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4730670 від 12.06.2024 на загальну суму 66102,59 грн, з якої заборгованість по тілу кредиту - 12999,98 грн, заборгованості за процентами - 46602,21 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 6500,00 грн. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 року № 31-1/03/2025, строк дії договору № 4730670 від 12.06.2024 не закінчився. Позивачем з 31.03.2025 донараховано відсотки у розмірі 13259,9796 грн, що не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, оскільки нараховані в межах строку кредиту. Таким чином, посилаючись на приписи законодавства позивач просить стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 72862,57 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі

12999,98 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 46602,61 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем у розмірі 13259,9796 грн; сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

12.08.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого вказав, що визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сумі кредиту в розмірі 12999,98 грн, з максимальним розміром денної процентної ставки 1 %, як передбачено ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування”. Нарахований позивачем розмір розмір відсотків за кредитним договором 59862,58 грн (46602,61 + 13259,97) в чотири рази перевищує тіло кредиту та є несправедливим. При вирішенні питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, просив врахувати, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має не велику ціну позову, послуги адвоката є предметом діяльності, яка не потребує витрат значного часу, а тому вважав, що вартість послуг в розмірі 10000,00 грн є завищеною, непропорційною та неспівмірною.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

24.07.2026 представник позивача Дідух Є.О., в інтересах ТОВ «Українські фінансові операції» через систему «Електронний Суд» скерував до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026, призначення судової справи не відбулося, через нестачу потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, 03.08.2026 було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 06.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія вказаної ухвали суду направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 12.08.2026.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на цей час сплив.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Фактичні обставини, встановлені судом та мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено, що між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування.

12.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладений договір

№ 4730670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладений та підписаний сторонами в електронній формі. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.2. договору Товариство зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту- 13000,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.4.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту з 12.06.2024 або 13.06.2024.

Пунктом 4.1 договору визначено, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 договору.

Судом встановлено, що відповідач до укладення кредитного договору, 12.06.2024 підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування.

Договір № 4730670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.06.2024 укладений відповідно до Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Лінеура Україна", затверджених наказом директора № 43-ОД від 05.04.2024.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи положення статей 204, 207, 624, 628, 634, 368, 640 ЦК України, а також правову позицію ВП ВС, висловлену у постанові від 14.11.2018 у справі

№ 2-383/2010, суд дійшов висновку про укладення 12.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем договору № 4730670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

У матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. У договорі викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить його підписання ними.

Факт виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов`язань за договором № 4730670 від 12.06.2024 та перерахування відповідачу 12.06.2024 грошових коштів в розмірі 13000,00 грн, підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" від 09.04.2025 № 20250409-294.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 13000,00 грн. Натомість, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору

№ 4730670 від 12.06.2024.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «Українські фінансові операції» як фактором укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, на підставі якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 31.03.2025, від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4730670 від 12.06.2024 на загальну суму 66102,59 грн, з якої заборгованість по тілу кредиту -

12999,98 грн, заборгованості за процентами - 46602,21 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 6500,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні докази того, що умови договору факторингу від 31.03.2025 № 31-1/03/2025, його форма, порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства.

Суд вважає, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4730670 від 12.06.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» станом на 31.03.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № 4730670 від 12.06.2024 становила 66102,59 грн, з якої заборгованість по тілу кредиту - 12999,98 грн, заборгованості за процентами - 46602,21 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 6500,00 грн.

За розрахунком заборгованості позивача за договором № 4730670 від 12.06.2024 за період із 01.04.2025 по 07.06.2025 включно були нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 13260,00 грн.

Згідно із заявленими позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4730670 від 12.06.2024 у загальній сумі 72862,57 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі

12999,98 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 46602,61 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем у розмірі 13259,9796 грн.

Висновки суду.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу грошові кошти та проценти за користування грошовими коштами.

Проте, суд не у повній мірі погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону

№ 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

В свою чергу, згідно ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 12.06.2024 по 31.03.2025 в сумі 46602,61 грн та за період з 01.04.2025 по 07.06.2025 в сумі 13259,9796 грн.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування; 1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,30 % за кожен день користування кредитом, до 11.07.2024.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -

2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 19.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Проте, як вбачається із умов кредитного договору та має своє підтвердження у наданому суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем у період з 20.08.2024 по 07.06.2025 нараховувалась заборгованість відповідачу за процентами із денною відсотковою ставкою у розмірі 1,50 %, що не у повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Так, кредитний договір було укладено 12.06.2024 року, знижена процентна ставка у розмірі 0,3 % діяла до 11.07.2024, а тому максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 % діяв в період з 12.07.2024 по 19.08.2024. Починаючи із 20.08.2024 по 07.06.2025 максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,0 %.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором становила 12999,98 грн тіла кредиту, заборгованість за процентами в період з 12.06.2024 по 11.07.2024: (12999,98 х 0,30 % х 30 = 1169,998 грн); в період з 12.07.2024 по 19.08.2024 = (12999,98 х 1,5 % х 39 = 7604,9883 грн); в період з 20.08.2024 по 07.06.2025 (12999,98 х 1,0 % х 292 = 37959,9416 грн), а всього разом 46734,93 грн.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по пені, штрафу за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості по пені, штрафу до задоволення не підлягає.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення із відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 4730670 від 12.06.2024 за тілом кредиту у розмірі 12999,98 грн, заборгованість за процентами у розмірі 46734,93 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Положеннями статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (81,98 %), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 2182,64 грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, та суд дійшов такого висновку.

Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження № 61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу позивачу надавав адвокат

Дідух Є.О., який діяв на підставі укладеного договору про надання юридичних послуг

№ 01/08/2024-А від 01.08.2024.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн стороною позивача надано: договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 укладений між ТОВ "Українські фінансові операції" та адвокатом Дідух Є.О., додаткову угоду до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання юридичних послуг від 09.12.2025, заявку № 4730670 від 21.04.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт № 4730670 від 12.01.2026, згідно з яким адвокатом Дідух Є.О. надано юридичні послуги на загальну вартість 10000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), рахунок на оплату, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.

Разом з тим, до вартості витрат на правничу допомогу позивачем безпідставно включено: складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду справи (відповідь на відзив, письмові пояснення, клопотання), вартістю 1640,00 грн, представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях вартістю 1640,00 грн. Доказів надання таких послуг матеріали справи не містять.

Враховуючи, що ця категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, ціну позову, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, часткове задоволення позову, то суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

За вказаних обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності, вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Покликаючись на положення статей 259-261, 263-265 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4730670 від 12.06.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у сумі 59734,91, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12999,98 грн заборгованість за процентами 46734,93 грн, судовий збір у розмірі 2182,64 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього у сумі 64917 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять) гривень 55 копійок.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України https://cb.ck.court.gov.ua/sud2322/.

Ознайомитись з повним текстом рішення суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая