Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №709/1407/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1407/26

2/709/1100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 26.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір про надання коштів у кредит № 6298963, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4050,00 грн, строком на 360 днів (з 26.12.2025 по 20.12.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 698,63 грн. У разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 202,50 грн за кожен день понадстрокового користування. Кредитний договір підписано стронами в електронному вигляді. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав. Заборгованість відповідача за договором кредиту складає 16349,86 грн, яка складається із: 4050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3501,23 грн - сума заборгованості за процентами; 698,63 грн - сума заборгованості за комісією; 8100,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. У подальшому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступлено позивачу право вимоги за кредитними договорами, на підставі договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту

№ 6298963 від 26.12.2025. Відповідно до Реєстру прав вимог № 7 від 20.05.2026, кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу, у тому числі до відповідача в сумі 16349,86 грн, з яких 4050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3501,23 грн - сума заборгованості за процентами; 698,63 грн - сума заборгованості за комісією; 8100,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Покликаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором кредиту № 6298963 від 26.12.2025 в сумі

16349,86 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

12.08.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого вказав, що кредитний договір із ТОВ «Клік Кредит» був укладений на короткий строк (до 30 днів). Позивач продовжував нараховувати відсотки за стандартною (підвищеною) ставкою МФО після закінчення строку дії договору. Після спливу строку договору кредитор мав право нараховувати лише 3% річних та інфляційні втрати відповідно до

ст. 625 ЦК України. До складу загальної суми 16349,85 грн позивачем включено неустойку (штрафи, пеню). Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за прострочення виконання зобов`язання. Будь-які штрафні санкції за цей період підлягають повному списанню. Сума 16349,85 грн, яка більше ніж у 4 рази перевищує фактичне тіло кредиту (4050,00 грн), не підтверджена прозорим та зрозумілим розрахунком. Позивач не надав детального розрахунку, який би чітко відокремлював тіло, відсотки в межах строку договору та інші нарахування, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Також зазначив, що жодного повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Клік Кредит» чи позивача на його адресу не надходило. Позивач просить стягнути з нього витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6500,00 грн. Така сума є абсурдною та неспівмірною. Вимога стягнути вказаний розмір правничої допомоги за позовом ціною 16349,85 грн порушує засади розумності та є інструментом безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача. З огляду на це, сума 6500,00 грн підлягає пропорційному зменшенню або повній відмові у стягненні. У зв`язку з наведеним просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, зменшити суму стягнення, повністю відмовивши у задоволенні позову в частині нарахування відсотків поза строком дії договору, а також у частині стягнення будь-яких штрафів, пені та неустойки. Зменшити розмір судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн) до мінімального розумного рівня та покласти їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розглядати справу за його відсутності в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

28.07.2026 представник позивача Ткаченко Ю.О., в інтересах ТОВ «Фінпром Маркет» через систему «Електронний Суд» скерувала до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026, призначення судової справи не відбулося, через нестачу потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, 03.08.2026 було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 06.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія вказаної ухвали суду направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 17.08.2026.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України строк для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на цей час сплив.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Суд установив, що 26.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено д оговір кредитної лінії (надійний) № 6298963. Договір кредиту підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «041532 », що був надісланий останньому на вказану ним електронну адресу - olegzapasnij00@gmail.com.

Згідно з умовами кредитного договору № 6298963 від 26.12.2025, Сума кредиту 4050,00 (чотири тисячі п`ятдесят гривень нуль копійок) грн. Строк кредитування/Строк договору 360 днів. Розмір Першого обов`язкового платежу 1852,88 грн. Період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 11. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 24.01.2026. Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 698,63 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020

№ 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 6298963 від 26.12.2025, він недійсним не визнаний. Також відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало йог внутрішній волі. Викладені у договорі істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання сторонами договору.

На підтвердження виконання зобов`язань первісним кредитором за договором

№ 6298963 від 26.12.2025 позивачем надано: лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Вих. 20/05/26-50818 від 20.05.2026, згідно з яким товариство підтвердило, що на банківський рахунок відповідача на підставі платежу № 037049170013 були перераховані кредитні кошти на виконання умов договору кредиту № 6298963; лист АТ «Юнекс Банк» Вих. № 21-11135 від 16.06.2026, відповідно до якого товариство підтвердило, що перерахувало 26.12.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 4050,00 грн, транзакція № 037049170013.

Суд урахував правові позиції, висловлені Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, за змістом яких виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у сукупності з іншими доказами у справі підтверджують факт належного виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язань за кредитним договором № 6298963 від 26.12.2025 та фактичне надання відповідачу кредитних коштів у користування в сумі 4050,00 грн.

Суд установив, що 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників. Згідно з умовами вказаного договору перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 7 від 20.05.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь позивача право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, у тому числі до відповідача за договором кредиту № 6298963 від 26.12.2025 (порядковий номер у реєстрі 1218) в сумі 16349,86 грн, з яких 4050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3501,23 грн - сума заборгованості за процентами; 698,63 грн - сума заборгованості за комісією; 8100,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем не спростовано дійсність та чинність укладеного між первісним кредитором та позивачем договору факторингу і таких обставин судом не встановлено. Тому суд дійшов висновку про набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № 6298963 від 26.12.2025.

Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачем умов договору кредиту № 6298963 від 26.12.2025 і такі докази відповідачем до суду не подані.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору, відповідач має заборгованість за кредитним договором № 6298963 від 26.12.2025 у сумі 16349,86 грн, з яких 4050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

3501,23 грн - сума заборгованості за процентами; 698,63 грн - сума заборгованості за комісією; 8100,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Надаючи правову оцінку підставам та порядку нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі

№ 202/4494/16-ц.

Як встановлено судом, сторони у кредитному договорі № 6298963 від 26.12.2025 узгодили суму кредиту 4050,00 грн, строк кредитування - 360 днів (із 26.12.2025 по 20.12.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % в день. Тому позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом - 360 днів із 26.12.2025 по 20.12.2026.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості. Разом з тим відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо отримання розрахунку заборгованості у позивача. При цьому суд наголошує на тому, що відсутність детального розрахунку від кредитора не спростовує автоматично сам факт наявності заборгованості чи його позовних вимог у суді.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд погоджується з ним, адже нарахування процентів було здійснено у розмірі та протягом строку, встановленого умовами кредитного договору.

Слід зазначити, що відповідачем не наданий контррозрахунок розміру нарахованої заборгованості.

Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 698,63 грн, то суд керувався таким.

Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця/, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом. Але, слід звернути увагу на те, що у кредитному договорі має бути визначено перелік послуг та дій, за які встановлено нарахування комісії

У договорі № 6298963 від 26.12.2025 сторони узгодили встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 698,63 грн.

Суд урахував, що Кредитний договір укладений в електронній формі, тобто про його умови відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами та сплати комісії за надання кредиту. При цьому, відповідач ознайомившись із умовами договору, мав реальну можливість відмовитися від його укладення та на момент підписання не звертався до кредитодавця із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма його умовами.

За цих обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 698,63 грн підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку нарахованій позивачем неустойці (пені) в сумі 8100,00 грн за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента №64/2022 від 22.02.2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан триває і на цей час.

Ураховуючи законодавчу заборону на стягнення із позичальника неустойки за порушення ним зобов`язань по кредитному договору, суд відмовляє у вимогі про стягнення неустойки в розмірі 8100,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4050,00 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, 3501,23 грн - суми заборгованості за відсотками, 698,63 грн - суми заборгованості за комісією, а всього 8249,86 грн. Одночасно, у стягненні 8100,00 грн - суми заборгованості за пенею/неустойкою суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (50,46 %), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 1343,45 грн.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 15500,00 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги від 11.05.2026 № 11-05/26/ФП, акт приймання -передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту № 2ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг позивачу складає 4500,00 грн, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 12.06.2026, ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Ткаченко Ю.О.

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Однак, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Указаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.

Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на часткове задоволення позову, складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, ціни позову - 16349,86 грн, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 10-11, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредитної лінії (надійний) № 6298963 від 26.12.2025 укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у сумі 8249,86 грн, із якої: 4050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3501,23 грн - сума заборгованості за відсотками, 698,63 грн - сума заборгованості за комісією, а також сплачений судовий збір в розмірі 1343,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, а всього - 11593 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 31 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая