Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №705/6820/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6820/26

1-кп/705/1098/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026255360000558 від 19.09.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городецьке Уманського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є фізичною особою підприємцем, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2026 близько 03 год. 00 хв. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та його рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тримаючи у своїй правій руці дерев`яний предмет, зовні схожий на макогін, наніс один удар по долоні лівої руки ОСОБА_4 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді синця в основі 1-го пальця лівої кисті, що згідно з висновком експерта № 05-7-01/586 від 24.09.2026 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, тим самим вчинивши діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства, відповідно до положень ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною першою статті 381 КПК України передбачено розгляд судом обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_5 на виконання вимог частини першої статті 302 КПК України в обвинувальному акті клопотав про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. ОСОБА_2 у присутності захисника ОСОБА_6 роз`яснено зміст частини другої статті 302 КПК України, що підтверджується його заявою від 28.09.2026. ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених під час дізнання й викладених в обвинувальному акті, надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Потерпілий ОСОБА_4 у своїй заяві від 28.09.2026 не оспорював обставини, встановлені досудовим розслідуванням та викладені в обвинувальному акті, й надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, тому засуджує його за ч. 1 ст. 125 КК України.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд вбачає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при обранні ОСОБА_2 виду та міри покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України виходить із загальних засад призначення покарання, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком; конкретні обставини кримінального провадження; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується формально позитивно, на утриманні має неповнолітнього сина, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває; а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного суд вважає, що покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, рекомендаціям, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки, зокрема відповідно до п. 5 - направлення для проходження програми для кривдників.

Метою застосування обмежувальних заходів є захист прав і свобод потерпілої особи від злочину.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діянні ОСОБА_2 ознак, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: вчинення фізичного насильства відносно брата.

Таким чином, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, суд вважає необхідним в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно зі звільненням від кримінальної відповідальності, застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальний захід строком на 1 (один) місяць, відповідно до якого ОСОБА_2 направити для проходження програми для кривдників.

Суд уважає цей строк достатнім для зміни насильницької поведінки ОСОБА_2 формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.

У ході досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний захід строком на 1 (один) місяць, відповідно до якого направити його для проходження програми для кривдників.

Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_2 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покласти на Паланську сільську раду Уманського району Черкаської області.

Речові докази:

- дерев`яний макогін, який зберігається у камері зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, – знищити;

- CD-R диск з відеозаписом, який надав потерпілий ОСОБА_4 , – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду кримінального провадження апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за його ухваленням, надіслати учасникам судового провадження – прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому.

Суддя ОСОБА_1