Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №705/4391/23 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4391/23

2/705/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючої – судді Годік Л.С.

секретаря судового засідання Майстренко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лагоміна Артура Анатолійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лагоміна А.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Карайкоза Г.І., про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що протягом листопада місяця 2022 року батька позивачки ОСОБА_4 турбував біль в нозі та 01.12.2022 на швидкій допомозі його було госпіталізовано до Уманської міської центральної лікарні з переломом правої стегнової кістки. Про дану подію позивач дізналася від своєї тітки ОСОБА_5 та близько 14 год. прибула в лікарню до батька.

В подальшому, після проведених досліджень у ОСОБА_4 було виявлено онкологію та позивачка домовилась з лікарем ОСОБА_6 з Національного інституту раку, що 16.12.2022 батька приймуть на консультацію.

22.12.2022 батько позивачки був прооперований в Національному інституті раку. За інформацією від лікарів операція пройшла успішно, злоякісна пухлина була видалена, нога збережена, але замінено один із суглобів на металевий.

Батько позивачки 10 січня 2023 року був виписаний із стаціонарного лікування Національного інституту раку і в той же день повернувся додому в м. Умань.

Увесь час перебування батька позивачки на лікуванні, позивачка постійно відвідувала його, приносила необхідні речі, одяг, медикаменти та продукти харчування.

Після повернення в м. Умань, через тиждень після виписки, батько позивачки перестав виходити на контакт з останньою. Це трапилось моментально, в один із днів в січні 2023 року, батько позивачки перестав відповідати на дзвінки і не відповідав на повідомлення в месенджерах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_4 помер.

Після смерті батька, позивачка, відповідно до вимог статті 1268 ЦК України подала заяву про прийняття спадщини за законом. Проте, в цей момент вона дізналась, що її батько виявляється склав заповіт, посвідчений 26.01.2023 року приватним нотаріусом Карайкозою Г.В., якою було надано послугу з виїзду за місцем проживання заповідача для складання заповіту.

Згідно заповіту від 26.01.2023 ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку площею 0,0312 га, цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 7110800000:02:006:0516, що розташована по АДРЕСА_1 , і 57/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - 1/4 частку; ОСОБА_3 - 3/4 частки. При цьому позбавив права на спадкування свою доньку ОСОБА_1 .

Представник вказує, що позивачці достеменно відомо, що станом на дату виписки батька із стаціонарного лікування (10 січня 2023 року), він навіть не думав про те, щоб складати заповіт. Оскільки операція пройшла успішно, попереду був шлях лікування і надія на одужання. Окрім цього, нікому із близьких родичів померлого не було відомо про існування заповіту.

Зазначає, що у померлого батька позивачки майже не залишилося близьких родичів, які б могли претендувати на спадщину. Із першої черги спадкування за законом це тільки донька (позивачка) та мати померлого ОСОБА_7 . Із другої черги - рідна сестра померлого ОСОБА_3 , яка останні 14 років постійно проживає в Сполучених Штатах Америки. Але, враховуючи, що позивачка є спадкоємицею першої черги, то спадкування осіб другої черги виключено відповідно до частини 2 статті 1258 ЦК України.

Враховуючи викладене, представник обґрунтовує їх позицію тим, що у померлого не було бажання складати заповіт; ОСОБА_4 раптово перервав зв?язок з дочкою; у зв?язку з онкологічною хворобою померлий потребував сильнодіючих препаратів та знеболювальних; у спадкоємців першої черги не було конфлікту стосовно спадщини; якщо нотаріус виїхав для складання заповіту до будинку ОСОБА_4 , то останній не міг прибути в нотаріальну контору через стан свого здоров?я; спадкоємці за заповітом не є близькими родичами спадкодавця і дочка померлого з ними навіть не знайома.

Отже, у позивачки виникла об`єктивна підозра в тому, що заповіт її батька (померлого) не є його вільним волевиявленням і він взагалі не усвідомлював значення своїх дій в момент складання заповіту. Позивачка занепокоєна можливістю застосування її батька-онкохворого у шахрайській схемі із заволодіння чужим майном, коли він під дією сильнодіючих речовин чи знеболювальних препаратів погодився і підписав заповіт на третіх осіб.

Просить визнати заповіт (у Спадковому реєстрі №70186160, посвідчений 26.01.2023) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недійсним; стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати.

27.12.2023 р. від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов Відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позов не визнає повністю, бо він є безпідставним та необґрунтованим. Фактичні обставини тих подій, які вказані у позові, зовсім відрізняються від тої ситуації, яка викладена у позові. З батьком позивачки ОСОБА_4 вони були давно знайомі, а з початку 2022 року проживали однією сім`єю без укладення шлюбу. Коли він потрапив у листопаді 2022 р. в Уманську лікарню, то його доглядали у лікарні вона та його матір ОСОБА_7 . А дочка ОСОБА_4 (позивачка) пару раз приходила у лікарню і чоловік їх познайомив. Більше позивачка не приходила у лікарню. Це їй лікар ОСОБА_8 надав телефон лікаря ОСОБА_6 і адресу інституту раку у м. Києві. А домовлялась про лікування хворого в інституті раку спочатку його сестра ОСОБА_3 по телефону, а потім вона, коли їздила в Київ і відвозила цьому лікарю комп`ютерний диск з результатами аналізів і обстежень хворого. Вказує, що 20.12.2022 вона супроводжувала хворого у м. Київ в інститут раку і знаходилась біля нього у відділенні протягом усього періоду лікування до 10.01.2023. Вона за ним доглядала, оплатила лікування і купляла необхідні ліки, харчування та інше. Твердження позивачки що під час лікування батька в м. Києві в Національному інституті раку вона постійно відвідувала його і забезпечувала його усім необхідним, є неправдивими. Гроші на лікування давала мати ОСОБА_4 . Після виписки хворого із медичного закладу 10.01.2023 вона разом із хворим на автомобілі знайомого позивачки ОСОБА_9 приїхали у м. Умань. За переїзд ОСОБА_9 платив ОСОБА_4 після приїзду. А хворого перенесли у кімнату будинку його знайомий ОСОБА_10 із братом. Після переїзду у м. Умань хворого доглядала вона та його матір, і це бачили сусіди. А позивачка не приходила зовсім. Із слів ОСОБА_4 дочка вимагала від нього гроші на навчання. Вона припускає що він позбавив дочку права на спадщину з причини того що вона не допомагала йому у цей скрутний час. Твердження позивачки, що волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту не було вільним ґрунтується лише на її припущеннях. Позивачка не надала ніяких доказів порушення процедури складання заповіту. Хворий приймав ліки, які допомагали йому заснути. А ліки від болю він почав приймати вже після складення заповіту, однак прийом цих ліків не вливав на його можливість об`єктивно оцінювати свої дії. У день складення заповіту - 26.01.2023 вона знаходилась на роботі і ніяк не могла впливати на волю заповідача. Нотаріуса до хворого привозила його матір ОСОБА_7 . Просить відмовити у задоволенні позову.

01.02.2024 р. від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лагоміна А.А. надійшла Відповідь на відзив ОСОБА_2 в якій зазначає, що відповідач оповідає ті самі фактичні обставини, що були зазначені в позовній заяві, проте в деяких ситуаціях зазначає, що саме вона постійно перебувала із померлим ОСОБА_4 і жодного разу не бачила позивачку разом з батьком в цей складний час. Звертає увагу суду, на відсутність логічної послідовності в діях відповідача, так як хронологія подій викладена позивачкою в свої позовній заяві повністю підтримується і так само інтерпретується у відзиві відповідачем. Тобто, все ж таки позивачка була обізнана про хворобу і лікування померлого батька і здійснювала за ним догляд. Саме тому, заперечення відповідача про різницю фактичних обставин справи від обставин викладених у позовній заяві є хибними, оскільки відповідач у своєму відзиві переказала ті самі фактичні дані пов`язані із лікуванням померлого ОСОБА_4 , які були зазначені в позовній заяві. Окремо, жодного доказу на підтримку своєї позиції відповідачем не надано. А факт проживання однією сім?єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 потребує встановлення рішенням суду. Просить позов задоволити.

28.06.2024 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов Відзив на позовну заяву в якому позов повністю не визнає, бо він є безпідставним та необґрунтованим. Ситуація, яка описана в позові, зовсім не відповідає дійсності. Вона є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_4 . Він усе своє життя постійно піклувався про свою дочку ОСОБА_1 . Він цікавився її життям. Крім аліментів, які він сумлінно платив матері дочки, він додатково оплачував усі її інші потреби. Вона постійно підтримувала зв`язок із братом та племінницею. Останні роки брат постійно жалівся, що його дочка ОСОБА_1 мало відвідує батька, а при зустрічі постійно вимагає гроші. Вона не хотіла сварок у родині, вигороджувала ОСОБА_11 перед батьком - своїм братом. Неодноразово вона сама покривала витрати племінниці, тим самим допомагаючи братові. У 2022 році дочка ОСОБА_11 взагалі звела спілкування з батьком до мінімуму. І навіть про те, що її батько попав до Уманської міської лікарні, ОСОБА_11 дізналась від неї. Коли ОСОБА_4 був у лікарні вона постійно вмовляла його дочку ОСОБА_11 , щоб вона провідала його. А ОСОБА_11 відмовлялась пояснюючи це тим, що вона навчається і не має можливості відвідати батька. ОСОБА_12 (батько) покладав на неї надії. Він казав що як занедужає, то у нього є дочка. Але вона лише кілька разів заходила до нього. До Київського Інституту Раку разом з ОСОБА_13 поїхала його жінка ОСОБА_2 , з якою вони жили разом без укладення шлюбу. Брат ОСОБА_12 вмовляв дочку ОСОБА_11 поїхати з ним, але вона не поїхала. ОСОБА_13 в Києві зробили складну операцію. ОСОБА_14 узяла на роботі відпустку і доглядала за ОСОБА_13 протягом трьох тижнів, знаходячись разом із ним в палаті інституту. ОСОБА_11 з ОСОБА_14 добре знайомі. Вони усі просили ОСОБА_11 приїхати до батька хоч на день підмінити ОСОБА_14 , але вона відмовлялась, пояснюючи зайнятістю на навчанні, хоча тоді були зимові свята та канікули. Коли батька перевозили із Києва до ОСОБА_15 не прийшла його зустрічати. Натомість, вона йому зателефонувала і почала вимагати з нього гроші. Брата це образило, між ними була дуже складна розмова. Після розмови він подзвонив їй – ОСОБА_3 і сказав що ніколи не чекав такого від дочки. Невдовзі він почав просити її та матір знайти йому нотаріуса для написання заповіту. Вона увесь час надіялася, що ОСОБА_11 сама прийде до батька, обдумається і вибачиться перед ним. Вона не прийшла. І зв`язатися ні з нею, ні з бабусею ніяких спроб не робила. До хворого батька після тієї телефонної розмови ОСОБА_11 ні разу не довідалася. Твердження позивачки, що волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту не було вільним ґрунтується лише на її припущеннях. Позивачка не надала ніяких доказів порушення процедури складання заповіту. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Лагоміна А.А. в судове засідання не з`явився, попередньо адвокат Лагоміна А.А. подав на адресу суду заяву в якій просить суд здійснити розгляд справи без участі позивача та без його участі, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів адвокат Усатюк О.В. в судове засідання не з`явилися, однак подала на адресу суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність відповідачів.

Третя особа приватний нотаріус Карайкоза Г.І. в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи є заява нотаріуса від 01.08.2024 в якій просить розглянути справу без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначила, що нею - приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Карайкозою Г.І. 26.01.2023 за реєстровим № 419 було посвідчено заповіт від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_4 заповів належні йому: земельну ділянку площею 0,0312 га, цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 7110800000:02:006:0516, що розташована по АДРЕСА_1 , і 57/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 1/4 частку; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 3/4 частки. Заповіт, також, містить речення «При цьому позбавляю права спадкування мою доньку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », що повністю відповідає волевиявленню заповідача. Під час вчинення нотаріальної дії, на виконання вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат», глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій), нею було встановлено особу ОСОБА_4 за паспортом громадянина України, про що зазначено у посвідчувальному написі вищевказаного заповіту. Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат», глави 4 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій на підставі наданого заповідачем паспорту громадянина України було встановлено його вік, а також в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії вона впевнилась у здатності ОСОБА_4 усвідомлювати значення вчинюваної нотаріальної дії, її наслідки та зміст її роз`яснень. Згідно з вищезазначеними вимогами нею, також, було встановлено відповідність волі і волевиявлення заповідача щодо вчинення нотаріальної дії, а саме щодо складання та посвідчення заповіту. ОСОБА_4 чітко розумів та усвідомлював свої дії та бажав настання їх наслідків. Він розумів, що після його смерті право власності на належні йому земельну ділянку та 57/100 частки жилого будинку перейдуть до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідних частках. При цьому особливу увагу заповідачем було звернуто на необхідність позбавлення спадщини його доньки ОСОБА_1 . Згідно з підпунктом 1.7 пункту 1 глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій заповідачем у заповіті власноручно зазначено про те, що «Заповіт записаний з моїх слів, мною прочитаний вголос і власноручно підписаний». Також ОСОБА_4 проставлено свій підпис та прізвище як в заповіті, так і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Вищевказане також свідчить про його адекватний стан та розуміння дій, які він вчиняє.

В судовому засіданні 15.09.2025 свідок ОСОБА_16 показала суду, що позивач є її донькою, відповідач ОСОБА_3 це сестра її колишнього чоловіка, а ОСОБА_2 колись у них працювала. З ОСОБА_4 вони навчалися разом, в подальшому зустрічалися, одружилися. Спілкувалися і після розлучення, після 2008 року. ОСОБА_4 приймав участь у вихованні дітей. ОСОБА_4 закінчив педагогічний університет, але за спеціальністю не працював. Спочатку вів дитячі гуртки, потім займалися спільно підприємницькою діяльністю, коли припинив підприємницьку діяльність, то займався будівельно-оздоблювальними роботами. Щодо операцій, то їй відомо, що йому робили біопсію і заміну суглобу. Щодо характеру, то був відповідальний, емоційний, самостійний в прийнятті рішення, але залежав емоційно від батьків, боявся їх розчарувати, мати надмірно його опікувала. В спілкуванні з мамою ніколи їй не перечив, мама дуже впливала на прийняття його рішень, мама дуже вмішувалась в їхнє життя, що в подальшому призвело до розлучення. В спілкуванні цікавий, начитаний, але він не мав багато друзів. Дуже гарно малював. Після смерті ОСОБА_4 його мати виставила його картини в картинній галереї на продаж. Був забобонний, вірив у прикмети. Коли помер їхній син у 2014 році був важкий період і для неї і для нього. В той період ОСОБА_4 дуже сильно переживав, був подавлений. Їй емоційно вийти з того стану допомагала донька, а ОСОБА_4 було набагато важче, тому що у його оточенні не було підтримки. Вони дуже змінилися після цього. ОСОБА_4 підтримував здоровий спосіб життя, займався спортом, не визнавав традиційну медицину, дуже рідко звертався до лікарів. По психіатричну допомогу не звертався. Особисто вона з ним спілкувалася до перебування в Інституті раку, коли він був в Уманській лікарні, вони обговорювали його лікування, вона йому радила Інститут раку, так як там лікувала свою матір. В подальшому вона спілкувалася з ним телефоном і після операції, він сказав по телефону щоб його не турбувати, так як він хоче побути один, прийти до нормального стану. Після повернення з Інституту раку по телефону він розмовляв швидко, був втомлений, дратівливий, але був позитивно налаштований, казав що йому стає краще. На її питання чи дають йому ліки він казав, що йому дають ліки від болю і щоб він спав, але які саме ліки йому давали він не знав. Після повернення з Інституту раку він бувало був дезорієнтований в часі, так одного разу сказав, що дочка йому три дні не телефонувала, хоча насправді спілкувався з нею того ж дня. Для неї була дивною позиція ОСОБА_4 , що він перестав спілкуватися. Їй не відомо, що ОСОБА_2 була цивільною дружиною. Вона спілкувалася по своєму номеру телефону і по номеру доньки.

В судовому засіданні 15.09.2025 свідок ОСОБА_17 показав суду, що з ОСОБА_4 вони були сусідами коли проживали по АДРЕСА_1 . Знайомий з ОСОБА_4 близько 10 років, він вів здоровий спосіб життя, алкоголь не вживав. Коли ОСОБА_4 захворів, то він часто його провідував, допомагав вставати і ходити, розробляли ногу, а коли він зліг, то просто навідував. Він любив поспілкуватися, навіть коли вже лежав хворий і то любив поговорити, він - ОСОБА_17 заходив і вони спілкувалися на різні теми, ОСОБА_4 казав яку картину планує намалювати, він не розказував про сім?ю, ця тема для нього була неприємна, казав, що дочка не хоче спілкуватися, а хоче тільки щоб він їй гроші давав. Свідомість була в нього ясною.

В судовому засіданні 15.09.2025 свідок ОСОБА_18 показав суду, що ОСОБА_1 знає наглядно, це дочка ОСОБА_4 , якого він знає десь з 2009-2010 років, вони досить довго спілкувалися. ОСОБА_4 дуже розбирався в музиці, гарно малював. Вони працювали спільно, він підпрацьовував будівельником. ОСОБА_4 вів здоровий спосіб життя, не курив і не пив. Після того як приїхав з Інституту раку, він його щодня відвідував, приносив йому музику на флешці. Він був позитивно налаштований, почував себе перший час нормально, всім цікавився, і політикою, читав книги, які вони з ним потім обговорювали, слухав музику. ОСОБА_4 почував себе нормально, йому не давали ні снодійних, ні знеболюючих. Дочку він за період лікування не бачив і взагалі бачив її один раз. З колишньою дружиною він не спілкувався, у них були погані стосунки. ОСОБА_4 було дуже боляче, що від нього в період хвороби відмовилась дочка. Він розповідав, що зробив заповіт, а дочку не вніс, бо вона йому відмовилась допомагати в лікарні. Він з ним спілкувався після складення заповіту, він був при розумі, свідомий.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Умань, Черкаської обл. помер ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.08.2023 року, актовий запис №363 (а.с.23 т.1).

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.03.2003 (а.с.22).

Згідно заповіту, складеного 26.01.2023 року о 10 год. 10 хв. в м. Умань, Черкаської обл., посвідченого приватним нотаріусом Карайкозою Г.І., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповів належні йому: земельну ділянку площею 0,0312 га, цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 7110800000:02:006:0516, що розташована по АДРЕСА_1 , і 57/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 1/4 частку; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - 3/4 частки. Заповіт, також, містить речення «При цьому позбавляю права спадкування мою доньку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Заповідачем у заповіті власноручно зазначено про те, що «Заповіт записаний з моїх слів, мною прочитаний вголос і власноручно підписаний». Також ОСОБА_4 проставлено свій підпис та прізвище в заповіті (а.с.114).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 3 ст. 1254 ЦК України визначено, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Крім того, відповідно до положень ст. 202 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. 2 ст.1248 ЦК України, якщо заповідач через свої фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Таким чином, фізична особа може доручити іншій особі у її присутності підписати текст правочину, якщо вона не може підписати його власноручно у зв`язку з хворобою або фізичною вадою.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

В той же час, жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин, в ході судового розгляду не встановлено. При цьому заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

Позивачка зазначає, що після перенесеної операції батько ОСОБА_4 взагалі не усвідомлював значення своїх дій в момент складання заповіту, він перебував під дією сильнодіючих речовин та знеболювальних препаратів. Вона доглядала батька, була з ним у лікарні, відвідувала вдома, у них були гарні та дружні відносини, тому він не міг свідомо позбавити її спадщини.

На підтвердження хвороби ОСОБА_4 суду надано Виписку із медичної картки № 7239/639 стаціонарного хворого ОСОБА_4 з 01.12.2022 по 20.12.2022 КНП «Уманська центральна міська лікарня» (а.с.2 т.2); Медичну карту стаціонарного хворого № 20594 ОСОБА_4 з 20.12.2022 по 10.01.2023 Національного інституту раку (а.с.20 т.2); Медичну карту № 7239/639 стаціонарного хворого ОСОБА_4 з 01.12.2022 по 20.12.2022 КНП «Уманська центральна міська лікарня» (а.с.93-139 т.2).

Згідно Висновку експерта № 115 за результатами судово-психіатричної експертизи від 25.02.2026 Черкаської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров?я України»: «1. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 26 січня 2023 року на психічні розлади або психічне захворювання не страждав. 2. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі станом його психосоматичного здоров`я, віковими особливостями під час укладання 26 січня 2023 року заповіту на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Карайкозою Ганною Ігорівною міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, давати їм тверду оцінку та керувати ними. 3. ОСОБА_20 будь-яким психічним захворюванням, яке могло б вплинути на його психічний стан під час складання та підписання заповіту 26 січня 2023 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Карайкозою Ганною Ігорівною не страждав та міг у зазначений час розуміти значення своїх дій, усвідомлювати їх і керувати ними.» (а.с.175-179 т.2).

Отже, твердження позивачки ОСОБА_1 про неналежний психічний стан батька ОСОБА_4 в момент складання спірного заповіту, не знайшло свого підтвердження при розгляді судової справи та спростовується, зокрема, висновком експерта.

Твердження позивачки про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй не знайомі та є чужими людьми також не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, частково підтверджено учасниками процесу та матеріалами справи, ОСОБА_3 є рідною сестрою покійного ОСОБА_4 . Остання проживає на теперішній час в Сполучених Штатах Америки, однак активно спілкувалася з родиною – матір?ю ОСОБА_7 , братом ОСОБА_4 , племінницею ОСОБА_1 та цивільною дружиною брата ОСОБА_2 .

Так, на підтвердження зазначених обставин, надала суду спільні фото з братом ОСОБА_4 та племінницею ОСОБА_1 , скріншоти переписки в месенджері з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скріншоти грошових переказів із-за кордону на ім?я ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 на підтвердження факту догляду в лікарні та взагалі під час хвороби ОСОБА_4 надала суду копію Патоморфологічного дослідження лікарем ОСОБА_21 хворого ОСОБА_4 від 25.01.2023, який вона отримала у м. Києві на замовлення інституту раку. Також, надала наказ ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» № 165/МЦ347 к/тм від 23.12.2022 Про надання відпустки ОСОБА_2 з 26.12.2022 по 08.01.2023, тобто на період перебування її в інституті раку в м. Київ з ОСОБА_4 , коли останньому робили операцію.

Також, в матеріалах справи наявні скріншоти переписки в меседжері ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 20.12.2022, 21.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 25.12.2022, 29.12.2022, 30.12.2022, де вони спілкуються про стан хворого ОСОБА_4 в лікарні в період операції.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивачі не надали.

Враховуючи викладене, беручи до уваги пояснення учасників процесу, виходячи з того, що стороною позивача не надано суду доказів того, що вчинений спадкодавцем заповіт суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства та не доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсним, суд приходить до висновку, що даний заповіт відповідав волі заповідача, а тому аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 215, 1247 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лагоміна Артура Анатолійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Леся Сергіївна Годік