Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №712/8700/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/8700/26

Провадження 2/711/4732/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 січня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 579304-КС-001, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 32 000,00 грн строком на 16 тижнів, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі.

Кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8111.

Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 1 % на день, є фіксованою та нараховується на фактичний залишок кредиту. Одноразова комісія за видачу кредиту визначена у розмірі 6 400,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачці 32 000,00 грн на зазначену нею платіжну картку.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, здійснивши на погашення заборгованості лише платіж у сумі 3 000,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості становить 87 560,00 грн, з яких: 32 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 33 160,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 400,00 грн. - комісія; 16 000,00 грн. - нарахування, здійснені на підставі статті 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просив стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася. Під час розгляду справи факт укладення кредитного договору № 579304-КС-001 від 30.01.2026, отримання кредитних коштів та існування невиконаного грошового зобов`язання не заперечувала, заборгованість визнала.

Водночас відповідачка просила врахувати її матеріальне становище та розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців, посилаючись на незначний розмір отримуваної нею заробітної плати.

На підтвердження свого матеріального становища відповідачкою надано відомості про доходи та утримані податки, з яких убачається, що вона перебуває у трудових відносинах та отримує заробітну плату в невеликому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статей 3, 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 виходив із того, що підписання кредитного договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом укладення електронного правочину.

Судом встановлено, що 30.01.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено в електронній формі договір № 579304-КС-001 про надання кредиту, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8111.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 32 000,00 грн, а позичальник - прийняти кредит, повернути його у визначений договором строк та сплатити передбачені договором проценти й інші платежі.

Кредит надано строком на 16 тижнів: дата надання кредиту - 30.01.2026, кінцевий термін його повернення - 22.05.2026.

Пунктом 2.4 договору передбачено стандартну процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % на день, яка є фіксованою. Проценти нараховуються на фактичний залишок суми кредиту на початок відповідного дня протягом передбаченого договором строку кредитування.

Крім того, умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 6 400,00 грн, що становить 20 % від суми наданого кредиту.

У договорі визначено орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі 65 180,80 грн, загальні витрати за кредитом — 33 180,80 грн, реальну річну процентну ставку - 9 716,11 %, денну процентну ставку - 0,92 %.

За змістом умов договору кредит надавався для задоволення особистих споживчих потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю, а тому на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування».

Договором передбачено безготівковий спосіб надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем коштів на платіжний засіб, реквізити якого повідомлені позичальником.

Сторонами також погоджено порядок та строки виконання грошових зобов`язань, відображені у графіку платежів.

Таким чином, при укладенні договору сторонами у письмовій електронній формі погоджено його істотні умови, зокрема розмір кредиту, строк кредитування, порядок його надання та повернення, розмір і порядок нарахування процентів, розмір комісії та загальну вартість кредиту.

Факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується наявним у матеріалах справи підтвердженням ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу грошових коштів.

Із зазначеного документа вбачається, що 30.01.2026 о 16 год. 15 хв. на підставі платіжної інструкції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснено успішний переказ 32 000,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , емітентом якої зазначено АТ «Універсал Банк».

У призначенні переказу зазначено: «Видача кредитних коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 згідно Дог. № 579304-КС-001 від 30.01.2026». Документ містить індивідуальні реквізити проведеної операції — номер транзакції, код авторизації та RRN.

Наведені відомості узгоджуються з умовами кредитного договору щодо особи позичальника, номера та дати договору, суми наданого кредиту та реквізитів платіжного засобу.

Оцінюючи зазначений доказ у сукупності з кредитним договором, матеріалами щодо його укладення в електронній формі та розрахунком заборгованості, суд вважає доведеним факт фактичного надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 32 000,00 грн.

Крім того, відповідачка під час судового розгляду безпосередньо підтвердила факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також не заперечувала наявності невиконаного грошового зобов`язання.

Такі пояснення узгоджуються з письмовими доказами та додатково підтверджують фактичне виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Разом із тим визнання відповідачкою фактичних обставин та наявності заборгованості не звільняє суд від обов`язку перевірити правові підстави та розмір кожної складової заявленої до стягнення суми.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629, 1048, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі й порядку, визначених договором.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд установив, що основна сума неповернутого кредиту становить 32 000,00 грн.

За передбачений договором період кредитування позивачем нараховано 36 160,00 грн процентів.

14.02.2026 відповідачкою здійснено платіж у сумі 3 000,00 грн, який зарахований кредитодавцем у рахунок погашення нарахованих процентів, унаслідок чого їх непогашений залишок становить 33 160,00 грн.

Після закінчення погодженого сторонами строку кредитування - 22.05.2026 розмір договірних процентів не збільшувався.

Отже, заявлені до стягнення 33 160,00 грн є процентами, нарахованими за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, вимоги про стягнення 32 000,00 грн основної заборгованості та 33 160,00 грн процентів є обґрунтованими.

Окремої оцінки потребує вимога про стягнення одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 6 400,00 грн.

Саме по собі співвідношення розміру комісії із сумою кредиту не є достатньою підставою для висновку про неправомірність відповідної умови договору. Значення має те, чи був такий платіж погоджений сторонами, доведений до відома споживача до укладення договору та врахований при визначенні загальних витрат за кредитом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %.

Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Умовами договору комісію визначено у твердій сумі - 6 400,00 грн. Вона має одноразовий характер та включена до загальних витрат за кредитом.

У договорі зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 33 180,80 грн, загальний розмір кредиту - 32 000,00 грн, строк кредитування - 113 днів.

Перевірка денної процентної ставки за встановленою законом формулою: (33 180,80 / 32 000) / 113 ? 100 = 0,9176 %, тобто після округлення - 0,92 % на день.

Отже, денна процентна ставка не перевищує встановленого законом максимального розміру 1 %.

Крім того, спірна комісія не є періодичною платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості чи іншою послугою, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачеві безоплатно.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для виключення комісії із загального розміру заборгованості, а тому вимога про стягнення 6 400,00 грн підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 16 000,00 грн. на підставі статті 625 ЦК України.

За загальним правилом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити передбачені цією нормою нарахування.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України для кредитних та позикових правовідносин на період дії воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування встановлено спеціальне регулювання, відповідно до якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Кредитний договір укладено 30.01.2026, а кінцевий строк виконання зобов`язання настав 22.05.2026.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідачки заявлених позивачем 16 000,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України відсутні.

Визнання відповідачкою заборгованості не може бути підставою для стягнення платежу, від відповідальності за сплату якого позичальника звільнено імперативною нормою закону.

Тому в цій частині позову слід відмовити.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів та неналежне виконання нею грошового зобов`язання.

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню 32 000,00 грн основної суми кредиту, 33 160,00 грн процентів та 6 400,00 грн комісії, а всього 71 560,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов заявлено на суму 87 560,00 грн та задоволено на суму 71 560,00 грн, тобто на 81,73 %.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 175,89 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, а при визначенні їх розміру підлягають урахуванню обсяг наданих послуг та виконаних робіт, складність справи та співмірність відповідних витрат.

Справа не вимагала значного обсягу процесуальних дій, дослідження складного чи нетипового фактичного матеріалу. Спір виник із кредитних правовідносин, а правова позиція позивача значною мірою ґрунтується на типових договірних документах та розрахунку заборгованості.

З огляду на характер спору, обсяг фактично виконаної представником роботи та критерії розумності й співмірності суд вважає обґрунтованим визначити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову на 81,73 % з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 451,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні відповідачка просила розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище та незначний розмір заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає у рішенні.

Вирішуючи це питання, суд виходить із необхідності дотримання справедливого балансу між правом стягувача на своєчасне та повне виконання судового рішення та фактичною спроможністю боржника його виконати.

Розстрочення виконання рішення є винятковою процесуальною формою зміни порядку його виконання, яка не змінює змісту встановленого судом грошового зобов`язання, не зменшує його розміру та не звільняє боржника від виконання рішення.

Суд ураховує, що відповідачка особисто з`явилася у судове засідання, не ухилялася від з`ясування обставин справи, визнала факт укладення договору, отримання кредитних коштів та існування заборгованості, а також висловила намір виконувати грошове зобов`язання.

Надані нею відомості про доходи свідчать, що відповідачка має регулярний, однак обмежений за розміром дохід.

За таких обставин одночасне виконання рішення в частині всієї присудженої суми становило б для відповідачки істотне фінансове навантаження та могло б суттєво ускладнити реальне виконання рішення.

Водночас, розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців забезпечує передбачуваний порядок погашення присуджених сум, не позбавляючи позивача права на їх отримання.

Суд також ураховує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 451,90 грн присуджуються безпосередньо на користь того самого стягувача - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідно до статті 137 ЦПК України є складовою судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами.

З огляду на характер цих витрат, їх розмір та матеріальне становище відповідачки суд вважає можливим поширити встановлений порядок розстрочення також на присуджені на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, загальна сума, щодо якої суд вважає обґрунтованим надати розстрочку, становить: 71 560,00 грн + 2 451,90 грн = 74 011,90 грн.

З метою забезпечення визначеності порядку виконання рішення зазначена сума підлягає сплаті протягом дванадцяти місяців: одинадцятьма щомісячними платежами по 6 167,66 грн та останнім, дванадцятим, платежем у розмірі 6 167,64 грн.

Водночас, підстав для розстрочення сплати присудженого судового збору у розмірі 2 175,89 грн суд не встановив.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 579304-КС-001 від 30 січня 2026 року у загальному розмірі 71 560 гривень, судовий збір у розмірі 2 175, 89 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 451,90 гривень, а всього стягнути 76 187,79 гривень (сімдесят шість тисяч сто вісімдесят сім грн. 79 коп.).

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за кредитним договором у розмірі 71 560,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 451,90 грн., а всього 74 011,90 грн. (сімдесят чотири тисячі одинадцять гривень 90 копійок), строком на дванадцять місяців шляхом сплати одинадцяти щомісячних платежів по 6 167,66 грн. та останнього, дванадцятого, платежу у розмірі 6 167,64 грн.

Судовий збір у розмірі 2 175,89 грн стягнути без розстрочення виконання рішення в цій частині.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса - м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф.411.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .