Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №712/4673/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/4673/26

Провадження № 2/712/3326/26

05 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м.Черкаси

під головуванням судді Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрукової Д.О.

учасника справи:

представника позивача: адвоката Бойко А.С.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

В обгрунтування вимог вказує, що згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, виконком Черкаської міської ради вирішив визначити виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, в тому числі, відомчого житлового фонду, Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго».

У відповідності до «Правил надання послуг постачання теплової енергії» затверджених постановою Кабінету Міністрів № 830 від 21.08.2019 та укладених договорів про надання послуги з постачання теплової енергії з індивідуальним споживачем виконавець (КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативним на межі централізованих інженерно технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги відповідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» здійснює постачання теплової енергії відповідачу за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Інформація щодо встановлених тарифів є загальновідомою, розміщена на офіційних веб-порталах КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач вказує, що відповідач фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилав жодних скарг чи претензій щодо їх наявності, якості чи кількості надання, що свідчить про надання житлово-комунальних послуг належним чином, проте, не здійснює в повному обсязі оплату за надані житлово-комунальні послуги.

За період з січня 2013 року по січень 2026 року заборгованість по о/р НОМЕР_1 (споживач ОСОБА_1 ) за адресою АДРЕСА_1 за спожиту теплову енергію складає 94 404,87 грн. Невиконання відповідачем обов`язків, наносить шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом, і впливають на якість наданих послуг.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 94 404,87 грн. та судові витрати в сумі 3328 грн.

24 квітня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що відповідач в порядку спадкування набула у власність квартиру і тому зобов`язана погасити борг, який виник за період з січня 2013 року по січень 2026 року. Між сторонами не було досягнуто згоди щодо реструктуризації заборгованості.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце слухання справи повідомлена в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористалась, з заявами чи клопотаннями до суду не зверталась.

Відповідно до ч.6,7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду .

Судова повістка надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою її реєстрації за даними департаменту ЦНАП Черкаської міської ради. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067283890586 повернуте до суду з відміткою згідно трекінгу на офіційному сайті ДП "Укрпошта" про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідачів в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Правовідносини між постачальником теплової енергії і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц, 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 7 липня 2020 року. Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України») власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні. Так, у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 р. у справі № 757/29813/17-ц, 25 червня 2020 року у справі 520/16591/16-ц сформульована правова позиція про те, що факт відсутності реєстрації особи в квартирі не звільняє її, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту статей 13, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», централізоване опалення віднесено до житлово-комунальних послуг. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, в порядку визначеному КМУ.

При цьому, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії, що підтверджується ліцензією № 220 від 23.02.2016.

У відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.06.2018 основним видом економічної діяльності КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

На виконання рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про початок опалювального сезону 2020-2021 рр. у м. Черкаси» від 27.10.2020 № 1059, «Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. у м. Черкаси» від 13.10.2021 № 1122, «Про початок опалювального сезону 2022-2023 рр. у м. Черкаси» від 19.10.2022 № 859, «Про початок опалювального сезону 2023-2024 рр. у м. Черкаси» від 13.10.2023 № 1525, «Про початок опалювального сезону 2024-2025 рр. у м. Черкаси» від 22.10.2024 № 1430 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії до будинків, розташованих в м. Черкасах, в тому числі і до будинку за указаною у позові адресою за тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , де знаходиться квартира відповідача.

Суду не надано доказів від`єднання квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з додержанням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом № 4 від 22.11.2005 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у справі № 226/1437/16-ц від 19.08.2019 року. Викладене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

У жовтні 2008 року був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 496026636 від 29.09.2026 р. ОСОБА_1 зареєстрована власником квартири АДРЕСА_3 23.05.2024р. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.05.2024р.

Власником квартири у період з 14.02.2006р. до 23.06.2024р. був зареєстрований ОСОБА_3 на підставі договору міни від 13.02.2006р.

Відповідно до відповіді департаменту ЦНАП Черкаської міської ради від 20.04.2026 р. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 09.08.2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 травня 2024 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по о/р НОМЕР_1 (споживач ОСОБА_4 ) за адресою АДРЕСА_4 рахується заборгованість за період з січня 2013 року по січень 2026 року в сумі 94 404,87 грн.

Вказаний розрахунок є, по суті, випискою з особового рахунку, що є належним доказом по нарахуванням по особовому рахунку відповідачів, підписаний бухгалтером теплопостачальної організації, як спеціаліста відповідального за даний напрямок роботи та інші документи, а отже належним і допустимим доказом. Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВГСУ від 06.04.2017 р. у справі № 905/2009/15, в якій касаційний суд зазначив, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.

Виходячи з підстав позову та наданих позивачем доказів, суд вважає підтвердженим, що з моменту реєстрації права власності на квартиру з 23.05.2024 року відповідач є споживачем послуг по опаленню та гарячому водопостачанню квартири у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від часу реєстрації у квартирі та укладення між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг.

З моменту реєстрації права власності відповідач, фактично споживаючи вищезазначені послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Аналогічні висновки були зроблені у Постановах Верховного Суду у справах № 645/5401/17 від 29.11.2019 р. та № 465/5138/15-ц від 31.10.2019 р.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 30.05.2024 року борг за спожиту теплову енергію становить 72 991,51 грн., станом на 31.01.2026 року борг за спожиту теплову енергію складає 94 404 грн. 87 коп. Оплат вартості житлово-комунальних послуг відповідачем не здійснювалось.

Отже, за період з червня 2024 року по січень 2026 року сума боргу відповідача склала 21 413,36 грн. (94 404,87 - 72 991,51).

Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 23.05.2024р. по 31.01.2026р. в сумі 21 413,36 грн, оскільки відповідач отримувала комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавав позивач, проте порушила встановлений законом обов`язок щодо своєчасної оплати вказаних послуг, чим порушені права та законні інтереси позивача.

Позовні вимоги про стягнення боргу за період з січня 2013 року по квітень 2024 року не підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Представник позивача в судовому засіданні в обгрунтування позовних вимог вказував, що відповідач в порядку спадкування набула права на квартиру і успадкувала права і обов`язки спадкодавця. Також вказував, що обов`язок повідомити про смерть спадкодавця покладається на відповідача і тому позивачем не пропущений передбачений законом строк пред`явлення вимог до спадкоємця про погашення боргу спадкодавця. При вирішенні позову просив врахувати правову позицію Верховного Суду у справі № 344/16809/24.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, суд доходить таких висновків.

Обов`язок власника квартири, набутої як спадщини, оплачувати житлово-комунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц.

Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог врегульовані статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2026 року № 344/16809/24 у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1281 ЦК України у редакції, чинній з 04.11.2018 року згідно із Законом № 2478-VIII від 03.07.2018 року, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

До 04.11.2018р. стаття 1281 ЦК України діяла у такій редакції: "Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги".

Системний аналіз вказаних положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що для висновку про дотримання або не дотримання позивачем строку пред`явлення встановленого ст. 1281 ЦК України, необхідно встановити, перш за все, момент відкриття спадщини, оскільки від цього залежить, яка редакція статті 1282 ЦК України є застосовною у спірних правовідносинах.

Якщо спадщина відкрилась до 04.11.2028р. і позивач не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Якщо спадщина відкрилась після 04.11.2028р. і позивач не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

На момент пред`явлення позову позивачем особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_4 був переоформлений на відповідача, проте даних про час і спосіб отримання позивачем інформації про зміну власника майна на спадкоємця, позовна заява не містить.

Також відсутність даних про дату відкриття спадщини позбавляє суд можливості констатувати факт дотримання позивачем встановленого ст.1281 ЦК України строку пред`явлення кредиторської вимог до спадкоємця боржника.

У постанові від 18 лютого 2026 року № 344/16809/24 висновки суду грунтуються на встановленій в ході розгляді справи конкретній даті, коли кредитор дізнався про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим з урахуванням чинної на час відкриття спадщини правової норми сформульований висновок про конкретні дати, коли тривав строк, визначений статтею 1281 ЦК України і в межах якого кредитор пред`явив позов. Вказані обставини відрізняються від обставин даної справи, оскільки в даній справі у позовній заяві відсутні твердження про конкретну дату і підстави, коли позивач довідався про зміну власника на спадкоємця.

Крім того, до складу спадщини входять обов`язки спадкодавця, які існували у нього на час відкриття спадщини.

Відсутність даних про особу спадкодавця, після смерті якого (якої) відповідач успадкувала квартиру, позбавляє суд можливості встановити розмір невиконаного зобов`язання на момент відкриття спадщини, і відповідно, суму невиконанного уже спадкоємцем зобов`язання з моменту прийняття спадщини до отримання свідоцтва про право на спадщину 23.05.2024р.

Враховуючи викладене, зі змісту наданих позивачем доказів не можна встановити об`єктивну основу, яка би надала суду достатню підставу для висновку про дотримання позивачем строку пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємця боржника, передбаченого ст.1281 ЦК України та здійснити розмежування боргу спадкодавця та спадкоємця, який прийняв спадщину, у період з січня 2013 року до травня 2024 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаного положення прослідковується принцип «affirmanti incumbit probatio» який означає, що «хто стверджує, той і доводить». Також застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу. У Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

У разі виникнення труднощів у отриманні відповідних доказів позивач мав можливість заявити клопотання про витребування доказів судом, проте цього не зробив.

Крім того, звертаючись до суду на захист порушеного права надавача житлово-комунальних послуг, позивач предметом поданого у квітні 2026 року позову визначив порушення споживачем зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому суд враховує, що у позовній заяві не наведені обґрунтування щодо порушення відповідачем обов`язку погасити борг спадкодавця, а також дотримання позивачем строку пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємця боржника, передбаченого 1281 ЦК України.

Надання позивачем пояснень в судовому засіданні не може вважатись належним обґрунтуванням підстав позову, оскільки відповідно до ст.174, 175 ЦПК України такі підстави позивач може наводити виключно у позовній заяві.

Крім того, змінити підстави позову після початку розгляду по суті процесуально неможливо, оскільки строки для такої зміни чітко обмежені законом, а саме відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Заяви про зміну підстав позову в поряду ст.49 ЦПК України до початку першого судового засідання у справі позивачем не подавались.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22) підстави позову — це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Водночас правові підстави позову — це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, застосування принципу «jura novit curia» не є безмежним, оскільки може порушувати право на справедливий суд. При вирішенні позову суд має зважати на принцип змагальності та рівності сторін та при вирішенні справи виходити з наведених позивачем обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд не може самостійно обирати інші правові підстави позову чи приймати в якості підстави позову обставини, про які позивач не згадував у позовній заяві.

Це є прямим порушенням фундаментального принципу змагальності сторін, закріпленого в ЦПК України, оскільки інша сторона (відповідач) була позбавлена можливості надати свої докази та заперечення саме щодо аргументів, не сформульованих у позовній заяві як заяви по суті справи у розумінні ст.174 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 6,12,13, 18, 263, 265, 268, 279, 280-284, 352-354 ЦПК України,ст.ст. 509, 526, 530, 625, 1220, 1281, 1282 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради борг за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2024 року по 31.01.2026 року в сумі 21 413 грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судовий збір в розмірі 754,79грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Дашковича, 62, код 02082522).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ).