Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №699/1770/25 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1770/25

Номер провадження № 1-кп/699/65/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 рокум. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсуні-Шевченківському кримінальне провадження № 12025250380000298 щодо обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Корсунь-Шевченківський, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючий керівником майданчику - майстер цеху TOB «УКРМЕТІHBЕСТ», не судимого, має інвалідність II групи,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 15.09.2025 близько 7 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в місті Корсунь-Шевченківський по проїзній частині вулиці Ярослава Мудрого зі сторони вулиці Благовісна в напрямку др вулиці Тартацька, поблизу будинку № 94 проявив крайню неуважність та порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Під час руху він, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Корсунь-Шевченківський по проїзній частині вулиці Ярослава Мудрого зі сторони вулиці Благовісна в напрямку до вулиці Тартацька, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу розташованого поблизу будинку №94, що позначений дорожніми знаками 5.38.1 т,а 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 проявив крайню неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме не упевнившись у відсутності пішоходів на нерегульованому пішохідному переходові, які перетинали проїзну частину вулиці Ярослава Мудрого та для яких може бути створена небезпека для руху, продовжив рух і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вулиці Ярослава Мудрого по нерегульованому пішохідному переходові зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 , відповідно висновку судово-медичного експерта № 05-11-02/81 від 16.09.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломом кісток склепіння та основи черепу, раною голови, крововиливами в речовину головного мозку і під його оболонки, синцями та саднами голови, які виникли від дії тупого твердого предмету, за 1-3 доби до настання смерті, відносно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок ДТП (пішохід збитий транспортним засобом).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124- 25/15706 від 28.10.2025 порушення вимог п.п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 водієм автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та із настанням смерті потерпілої ОСОБА_8 ..

Будучи допитаним у суді обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що не бажав настання таких наслідків для себе і родини потерпілих, відшкодував збитки потерпілому, моральну шкоду готовий відшкодувати частково та просив суворо не карати і не лишати права керування транспортним засобом.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засідання надав письмові докази та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, є батьком двох неповнолітніх дітей, на роботі характеризується позитивно, ОСОБА_7 має II групу інвалідності та просив суворо не карати і не лишати права керування транспортним засобом у зв`язку з інвалідністю та роботою обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_4 просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, моральну шкоду задовольнити в повному обсязі та позбавити права керування транспортним засобом обвинуваченого на 3 роки.

Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримала прохання потерпілого та зазначила, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Суд, враховуючи, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не заперечили і не оспорили встановлені фактичні обставини, правильно розуміють зміст даних обставин, що не викликає у суду сумнівів щодо добровільності та істинності позиції всіх учасників процесу, і після роз`яснення судом суті такого порядку розгляду справи та того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, визнав можливим провести розгляд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто обмежитись допитом обвинуваченого, вивченням матеріалів, які характеризують його особу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторно звернув увагу на те, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_7 у їхній сукупності, суд прийшов до висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого діяння доведена повністю.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який класифікується як тяжкий злочин, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, характеристику останнього, досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, думку потерпілого щодо призначення покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно довідок комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» від 30.10.2025 № 07-53/1362 та від 30.10.2025

№ 165 ОСОБА_7 за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався.

По місцю проживання і роботи ОСОБА_7 характеризується позитивно.

Відповідно досудової доповіді органу пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Також уважає доцільним не позбаляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами.

З урахуванням всіх обставин справи, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують його покарання, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, форму вини й мотиви, тяжкість їх наслідків, суд вважає, що виправлення та перевиховання останнього можливе без ізоляції від суспільства та звільнення від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що в даному випадку буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного, та з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно правової позиції ОП ККС ВС у постанові від 04.09.2023 у справі

№ 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суд враховує, що ОСОБА_7 допустив порушення положень ПДР України, що знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Щодо цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Моральна шкода здоров`ю це фізичний біль, страждання та втрати немайнового характеру, яких людина зазнала внаслідок ушкодження здоров`я або каліцтва. Вона відшкодовується винною особою або страховою компанією та є цілком незалежною від матеріальних збитків.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд визначає розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.09.2025 року підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні підлягають вирішенню відповідно до

ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування даного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки, який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не застосовувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- диск з відеозаписом моменту ДТП, який прикріплено до матеріалів кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження;

-автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходиться на території тримання транспортних засобів ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ярослава Мудрого, 36 – повернути ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 7 131,20 (сім тисяч сто тридцять одна грн 20 коп) грн., з яких:

-витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , № СЕ-19/124-25/14016-1Т від 24.10.2025 становлять 3565,60 грн.;

-витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ- 19/124-25/15706 від 28.10.2025 становлять 3565,60 грн.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.09.2025 року.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: НОМЕР_3 виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 , моральну шкоду завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у в розмірі 300 000,00 (триста тисяч грн 00 коп) грн.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

СуддяОСОБА_1