Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №698/840/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/840/26

Провадження № 3/698/289/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. Суддя Калинопільського районного суду Черкаської області Баранов О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла від СПД№1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , за ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №766294 від 08.09.2026 року, водій ОСОБА_1 , 08.09.2026 року о 16-08 год. за адресою: вул. Василя Мороза, с. Мокра Калигірка, керував транспортним засобом «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії «В», правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова №7082049 від 24.04.2026 року), чим порушив пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив що має посвідчення водія та на підтвердження цих обставин надав копію посвідчення серія НОМЕР_2 .

Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адмінвпливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

У відповідності до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Пунктом 2.1а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила посвідчення водія.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Отже, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за умови наявності доказів відсутності у особи прав на керування транспортним засобом і вчинення протягом року правопорушень передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.

Судом було досліджено надані ОСОБА_1 документи, а саме: копію посвідчення водія НОМЕР_2 виданого 23.03.2026 року. Таким чином під час судового розгляду спростовано факт порушення ОСОБА_1 вимог пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху, оскільки на час притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, а саме 24.04.2026 року, особа мала право керування категорії «В», але не пред`явила посвідчення. Крім того, будь-яких даних щодо недійсності вказаного посвідчення водія або відомостей щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Отже, ОСОБА_1 підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, а не за ч.2 ст. 126 КУпАП, за якою був помилково притягнутий органом Національної поліції.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки останній не є особою, яка не має права керування т/з категорії «В».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 247, 283-285, 287, 289, Кодексу України про адміністративні правопорушення

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.І. Баранов