Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №698/637/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/637/26

Провадження №2-а/698/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Гордієнка О.С. через «Електронний суд» звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7501429 від 06.07.2026 року, винесену інспектором сектору поліцейської діяльності № 2 (селище Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенантом поліції Зелінським В.О. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 510 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 06.07.2026 р. о 14-52 год. в с. Торговиця по вул. Нова, 36, керуючи транспортним засобом марки «Богдан 211010» д.н.з. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2.б ПДР - Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Зазначає, що вказане правопорушення він не вчиняв, покажчик повороту був увімкнений, жодних вимог правил дорожнього руху не порушував. Вважає, що винесена поліцейським постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на відсутність складу правопорушення. Позивач стверджує, що у відповідача відсутні докази, щоб підтверджували обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому просить суд скасувати вказану постанову.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 10.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2026 року постановлено витребувати від відповідача ГУ Національної поліції у Кіровоградській області докази відповідно до заявленого представником позивача клопотання.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача Дейкун І.О. вбачається, що вона просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначено, що поліцейський вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності оцінив всі обставини справи, встановлені під час її розгляду. Вказує, що поліцейський діяв в межах чинного законодавства і винесена постанова є законною та обґрунтованою. До відзиву представником відповідача додано відеозапис вчиненого правопорушення.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами

В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2026 року інспектором сектору поліцейської діяльності № 2 (селище Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенантом поліції Зелінським В.О. винесено постанову серії ЕНА №7501429, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.07.2026 р. о 14-52 год. в с. Торговиця по вул. Нова, 36, водій, керуючи транспортним засобом марки «Богдан 211010» д.н.з. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону, а також не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Пунктом 9.2.б ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху (п.9.4 ПДР).

Відтак, відповідно до діючих ПДР водій повинен вмикати світловий покажчик повороту завчасно до початку виконання маневру і припиняти негайно після його закінчення.

Представником відповідача до відзиву на позов долучено DVD-R диск, на якому містяться відеозаписи з автореєстратора та нагрудної камери працівників поліції.

На відеозаписі під назвою «автореєстратор» зафіксовано початок (час 14:51:52) маневру та його завершення до зникнення т/з з поля зору автореєстратора (14:51:57). При цьому із вказаного відеозапису неможливо зробити висновок про те, що транспортний засіб темного кольору перед виконанням маневру повороту не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку. При цьому якість вказаного відеозапису також не дозволяє встановити чи був ввімкнений покажчик повороту і на інших т/з, які здійснювали тей же маневр, що і позивач до його появи на відеозписі. Виходячи з наведеного, вказаний відеозапис не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного та достатнього доказу на підтвердження порушення позивачем вимог п.9.2.б ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Також суд враховує, що на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції зафіксовано процес спілкування працівників поліції з Гордієнком С.В., роз`яснення позивачу його процесуальних прав, а також процес винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому, на відео зафіксовано, що лівий покажчик повороту на т/з Гордієнка С.В. справний, але не достатньо яскавий. Відомостей щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вказаний відеозапис не містить.

На переконання суду, наданими представником відповідача відеозаписами не підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили би про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення.

Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).

Відповідно до правил ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7501429 від 06.07.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, слід скасувати.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, в силу вимог частини першої статті 139 КАС України, судовий збір в розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7501429 від 06.07.2026 року, винесену інспектором сектору поліцейської діяльності № 2 (селище Новоархангельськ) Голованівського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області лейтенантом поліції Зелінським Володимиром Олександровичем щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Баранов О.І.