Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №692/1072/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Суд: Драбівський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №692/1072/26

Суддя: ЧЕПУРНИЙ О. П.

Справа № 692/1072/26

Провадження № 2/692/888/26

05.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Свої вимоги мотивує тим, що 09.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77682594. Згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12000,00 грн. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

04.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №025-040122 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77682594 від 09.11.2021 р. 17.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті колект» уклали Договір факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77682594 від 09.11.2021 р.

Враховуючи, що відповідач не здійснив погашення заборгованості, у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №77682594 від 09.11.2021 р. в розмірі 21263,38 грн., яка складається з:

-9578,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

-11685,38 грн. – заборгованість за відсотками.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив погашення існуючої заборгованості, а тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 07.07.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направив хоча був повідомлений про дату судового засідання у порядку визначеному чинним законодавством.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.

Відповідно до копії договору позики (ануїтет) №77682594 від 09.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (Проценти) від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково. Відповідно до п.2.1 договору сума позики становить 12000,00 грн. строком на 64 днів, процентна ставка (базова) становить 1,6% фіксована. Дата надання позики 09.11.2021, знижена процентна ставка 1,6%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%.

Згідно п.12. договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

До даного договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також підписана відповідачем електронним підписом з електронним ідентифікатором.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість укладення електронного правочину шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, а такий спосіб підписання є належним способом волевиявлення сторони електронного правочину.

Згідно постанов Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до Розділу 20 кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» вбачається, що даний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором IBeks9lIl8. Окрім того, в даному розділі вказані ПІБ, дату народження, відомості РНОКПП, дані паспорта, адресу проживання, телефон, електронну пошту та номер рахунку.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Перерахування коштів відповідачу за договором кредиту підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21.01.2026 року на адресу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в якому підтверджують прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, а саме: дата 09.11.2021 року; номер платежу 21df74ee-a5d4-4513-bf9e-84d2ed90db0f; сума 12000.00 грн.; отримувач Шпараговський Ігор - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Окрім того додано квитанцію 21df74ee-a5d4-4513-bf9e-84d2ed90db0f де вказано відправника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», платіжний інструмент НОМЕР_1 , деталі транзакції: сума 12000,00 грн., дата 09.11.2021.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

04.01.2022 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №025-040122 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77682594 від 09.11.2021 р., що підтверджується витягом з Реєстру прав вимог №10/06/22 від 10.06.2022.

17.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті колект» уклали Договір факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 р. за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77682594 від 09.11.2021 р. До договору факторингу додано реєстр прав вимог №17/12/25, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів.

Згідно з реєстром прав вимоги №17/12/25, під №950 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору №77682594 від 09.11.2021.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром прав вимоги.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне, що відповідно до розрахунків, які надані позивачем сума заборгованості за кредитним договором №77682594 від 09.11.2021 року, яку він просить стягнути з відповідача складає 21263,38 грн., яка складається з:

-9578,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

-11685,38 грн. – заборгованість за відсотками.

Розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає дані обставини доведеними і його необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає, що згідно умов кредитного договору кредит надано строком на 64 днів. Таким чином, за умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії до 12.01.2022. Аналіз, наданого позивачем розрахунку про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за базовою процентною ставкою нараховувалася в період з 09.11.2021 по 17.02.2022.

Умови щодо пролонгації або автопролонгації в договорі позики відсутні. Проте, в п.17 договору зазначено, що якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Згідно підпункту 2.3 договору передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2,70% в день.

Зазначений пункт договору фактично встановлює відповідальність за прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання.

В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що проценти заявлені позивачем з 13.01.2022 по 17.02.2022 року є процентами за понадстрокове користування кредитом нараховані саме у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасного повернення кредитних коштів, тобто за період прострочення. Таким чином, вони є платежем, пов`язаним із відповідальністю споживача за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим на момент виникнення та протягом спірного періоду діяли спеціальні імперативні положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, встановленій Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, якими було передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період від 01 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Зокрема, закон прямо передбачав звільнення споживача від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань. Крім того, у зазначений період заборонялося збільшення процентної ставки за користування кредитом у зв`язку з невиконанням зобов`язань, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом за період прострочення з 13.01.2022 року, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3869,78 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30 жовтня 2025 року, Акт надання послуг №131 від 01 квітня 2026 року, Додаток №3 до договору №ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року про надання послуг.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 81,80 %.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» заборгованість за кредитним договором №77682594 від 09.11.2021 року у розмірі 17393 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у сумі у розмірі 11993 гривень 84 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua