Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №645/801/23 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/801/23

Провадження № 2/645/1091/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м.Харкова у складі: Головуючого судді – Шарка О.П., при секретарі судових засідань - Мухіна В.А,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячої води за період з 01.10.2013 року по 31.01.2022 року у сумі 83495,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та отримують за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячої води згідно чинного законодавства. Відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ними виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2013 року по 31.01.2022 року у сумі 83495,79 грн., яку сторона позивача просить суд стягнути з відповідачів на свою користь.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, від представника відповідача надійшла заява з проханням розглянути справу у їх відсутність, надав заперечення на позовну заяву також просили застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані стороною позивача і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі отримують теплову енергію у вигляді опалення та гарячої води, які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».

За вищевказаною адресою відкритий абонентський рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 централізоване постачання холодної води - це послуга спрямована на задоволення потреб споживача у холодній воді, яка надається виконавцем послуг з використанням внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання. Згідно цих же Правил споживачі повинні щомісячно вносити оплату за послуги водопостачання.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст.7ЗаконуУкраїни«Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі».

З наданої позивачем відомості нарахувань та сплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу вбачається, що за період з 01.10.2013 року по 31.01.2022 року відповідачі мають заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячої води в розмірі 83495,79 грн.

Однак, відповідно до ч. 1ст.256ЦКУкраїни позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст.261ЦКУкраїни перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3ст.267ЦКУкраїни позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду 06 березня 2023 року з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.10.2013 року по 31.01.2022 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцевітаперехідніположення"ЦивільногокодексуУкраїни доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Законом України від 15 березня 2022року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Матеріали справи свідчать про те, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості, в тому числі поза межами строку позовної давності.

Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 06 вересня 2023 року, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за послуги з теплопостачання у межах строку позовної давності за період з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року у розмірі 62609 грн. 39 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином,з відповідачів підлягає стягненню в долевому порядку .

Отже, з відповідачів на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в долевому порядку судовий збір у розмірі 2012 грн. 60 коп. (2684 грн.*62609 грн. 39 коп. / 83495,79 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячу воду за період з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року у розмірі 62609 грн. 39 коп. (шістдесят дві тисячі шістсот дев`ять гривень тридцять дев`ять копійок.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору по 670 грн. 87 коп. (шістсот сімдесят гривень вісімдесят сім копійок)з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, адреса листування м. Харків, вул. Танкопія, 11/1,

Відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя