Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №645/5069/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5069/26

Провадження № 2/645/3462/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», від імені та в інтересах якого діє представник – Івкова К.І., звернулось до суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 у розмірі 5872,00 грн, судового збору у сумі 2662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачці позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення позивач просить покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 09.04.2023-100000498. В подальшому вказаний договір було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3300,00 грн, строком на 42 дні та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 виникла заборгованість у розмірі 5872,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3300,00 грн та по процентам в розмірі 2572,00 грн. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачка добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 10.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

01.09.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог. В уточненій заяві позивач деталізував обставини укладення первинного договору. Так, в обґрунтування зазначено, що 09.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 09.04.2023-100000498 шляхом підписання Заявки, що є його невід`ємною частиною. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3500,00 грн, строком на 42 дні. В подальшому вказаний договір було переоформлено шляхом укладення 29.05.2023 року між тими ж сторонами кредитного договору № 29.05.2023-010000244 шляхом підписання Заявки, що є його невід`ємною частиною. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3300,00 грн, строком на 42 дні. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 29.05.2023-010000244 виникла заборгованість у розмірі 5872,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 3300,00 грн та заборгованості по процентам - 2572,00 грн. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачка добровільно взятих на себе зобов`язань не виконує, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 02.09.2026 уточнену позовну заяву позивача від 01.09.2026 розцінено як заяву про зміну предмета позову, прийнято її до розгляду та постановлено проводити розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог.

У судове засідання представник позивача Івкова К.І., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, у позовній заяві просила проводити розгляд справи її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неприбуття у судове засідання відповідачка суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідачки не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази доходить наступного висновку.

09.04.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 09.04.2023-100000498 на суму 3500,00 грн строком на 42 дні з дати його надання (дата повернення кредиту — 20.05.2023).

Згідно з умовами вказаного договору, первинний період користування кредитом складає 14 днів з дня його надання, черговий період — кожні наступні 14 днів; застосовується ставка "Економ" у розмірі 2% за 1 день користування протягом первинного періоду та періоду "Економ", а також ставка "Стандарт" у розмірі 3% за 1 день користування протягом всього строку, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Проценти розраховуються шляхом множення суми/залишку кредиту на кількість днів користування та на відповідну процентну ставку, а сума кредиту в розмірі 3500,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку. Договором передбачено неустойку в розмірі 70,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 75979%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6440,00 грн (розділ 4 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта).

Відповідно до умов договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу, для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49xx-xxxx-3609.

Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором «H624», надісланим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а способом ідентифікації та верифікації виступала Система BankID НБУ.

29.05.2023 року о 18:41 год. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 29.05.2023-010000244.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3300,00 грн строком на 42 дні з дати його надання з кінцевою датою повернення 09.07.2023.

Відповідно до Заявки та Підтвердження кредитного договору первинний період користування кредитом складає 14 днів з дня його надання, а черговий період — кожні наступні 14 днів. За договором встановлено фіксовану незмінну процентну ставку "Економ" у розмірі 2.1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та періоду "Економ", а також процентну ставку "Стандарт" у розмірі 2,1% за один день користування протягом всього строку кредиту, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Проценти розраховуються шляхом множення суми/залишку кредиту на кількість днів користування та на відповідну процентну ставку, а сума кредиту в розмірі 3300,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 102013%, а орієнтовна загальна вартість кредиту — 6210,60 грн.

Способом ідентифікації та верифікації споживача слугувала Система BankID НБУ, а перерахування коштів здійснювалося на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Усі електронні документи, включаючи Заявку, Акцепт та Додаток до анкети Позичальника, були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «H534», надісланого у смс-повідомленні на її фінансовий номер 0971568159. Крім того, 29.05.2023 року ОСОБА_1 підписано Заяву позичальника про перекредитування/зарахування, згідно з якою на підставі ст. 601 ЦК України вона просила зарахувати вимогу про видачу суми кредиту в розмірі 3300,00 грн за договором № 29.05.2023-010000244 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту в розмірі 3500,00 грн за раніше укладеним кредитним договором № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 за умовою "Економ".

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 здійснила підпис первинного кредитного договору № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 року з використанням одноразового ідентифікатора «H624», а наступного кредитного договору № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року — з використанням одноразового ідентифікатора «H534».

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом п. 64 Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164, передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити відповідно.

Таким чином, позичальником при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідачки), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» Учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування. Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідачці ОСОБА_1 09.04.2023 року о 13:36 год. (ID операції: 2274705147) на платіжну картку № НОМЕР_4 (призначення платіжної операції: Видача за договором № 09.04.2023-100000498) були надані кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн, про що свідчить квитанція платіжної системи LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк»).

Оцінюючи укладені між сторонами кредитні договори суд виходить з того, що договір № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року, не є самостійним чи незалежним договором про надання нових кредитних коштів, а слугує безпосереднім продовженням та складовою частиною правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що укладення спірного договору № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року не супроводжувалося фактичним наданням або перерахуванням відповідачці нових грошових коштів. Сума кредиту в розмірі 3300,00 грн, зазначена в цьому договорі, на підставі Заяви позичальника про перекредитування/зарахування від 29.05.2023 року та в порядку ст. 601 ЦК України, була одразу зарахована в рахунок погашення заборгованості за попереднім договором № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 року.

Таким чином, укладення договору № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 мало на меті реструктуризацію (переоформлення/пролонгацію) накопиченого боргу за першочергово наданими коштами, а не створення нових зобов`язальних кредитно-правових відносин.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зазначені договори становлять єдину кредитно-фінансову операцію, а сума заборгованості підлягає обчисленню виключно з урахуванням першочергово отриманих відповідачкою коштів та фактично здійснених платежів за весь період дії цих пов`язаних правочинів.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами оскільки вони уклали договір та набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року станом на 26.05.2026 року встановлено, що в період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість в розмірі 5872,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3300,00 грн; заборгованість за процентами – 2572,00 грн.

Заперечень щодо правильності розрахунку відповідачкою не заявлено.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо. Аналогічна позиція висловлена в постанові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі № 753/16762.

Окрім того, з відомостей виписок ТОВ «Споживчий Центр» по картці субконто Контрагенти, Договори за період з 09.04.2023 року по 01.09.2026 року та матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 здійснювала часткову сплату заборгованості, а саме: за договором № 09.04.2023-100000498 від 09.04.2023 року (платежі від 19.04.2023 року на суму 700,00 грн, від 02.05.2023 року на суми 910,00 грн, 92,00 грн та 100,00 грн, від 29.05.2023 року на суму 70,00 грн), а також за спірним договором № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року (платежі від 30.05.2023 року на суму 138,60 грн та від 10.08.2023 року на суму 200,00 грн).

Верховний Суд у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 року зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнанням ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Всупереч процесуальному обов`язку, визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України наданий позивачем розрахунок відповідачкою не спростований.

З огляду на те, що відповідачка відзиву на позовну заяву та заперечень, що вона не розуміє зміст умов та правил надання банківських послуг, або не ознайомлена саме з тими умовами, які долучені позивачем до матеріалів справи, не надала, доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, або доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано.

Суд доходить висновку, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх договірних зобов`язань позов підлягає задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором № 29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 року у розмірі 5872,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3300,00 грн; заборгованість за процентами – 2572,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00111591 від 03.06.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати пов`язані з надсиланням відповідачці копій поданих до суду документів.

Частиною першою ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано квитанції ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2095420 від 03.06.2026 року на суму 127,38 грн та № 2232004 від 01.09.2026 року на суму 134,58 грн. Загальна сума фактично понесених позивачем витрат на поштові пересилання відповідачці складає 261,96 грн.

Водночас, зважаючи на те, що позивач у позовній заяві просить стягнути вказані витрати у розмірі 150,00 грн, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат, пов`язаних з надсиланням документів, у розмірі 150,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором №29.05.2023-010000244 від 29.05.2023 у розмірі 5872,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3300,00 грн; заборгованість за процентами – 2572,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 150,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05.10.2026.

Суддя О.Ю. Алтухова