Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №642/2613/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2613/26

Провадження № 1-кп/642/383/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження №12026221220000343 від 24.03.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка, Донецької області, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК не судима, обвинуваченої за ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи достеменно обізнаною про введення воєнного стану по всій території України, починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжувався у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, вчинила злочин проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин:

23.03.2026 у період часу з о 13 год 58 хв по 13 год 59 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину продажу вторинного одягу «Humana», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 148/2, побачила раніше їй незнайому неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей час обирала представлений на стелажах одяг.

У цей момент у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, будучи впевненою, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, підійшовши впритул до неповнолітньої ОСОБА_6 , знаходячись позаду неї, викрала з правої кишені її куртки мобільний телефон «Apple» Iphone 15 128gb pink з серійний номером « НОМЕР_1 », IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виконавши всі дії, які вважала за необхідне для досягнення своєї противоправної мети, спрямованої на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 покинула приміщення магазину, тим самим звернувши на свою користь викрадене майно та розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта ННЦ «ІСЕ Ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4653 від 27.03.2026 складеного за результатами судової товарознавчої експертизи вартість мобільного телефону «Apple» Iphone 15 128gb pink з серійний номером « НОМЕР_1 », IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , становить 14 996 грн 00 копійки.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 14 996 грн 00 копійок.

Обвинувачена ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні свою вину визнала повністю, фактичних обставин учинення кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, не оспорювала та підтвердила їх, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння за ч. 4 ст. 185 КК України. Пояснила, що наприкінці березня 2026 року біля 14 години перебувала у приміщенні магазину продажу вживаного одягу «Humana» по вул. Полтавський шлях, де побачила раніше їй незнайому неповнолітню дівчину, вона підійшла до неповнолітньої ззаду та непомітно для неї та інших осіб, які знаходилися в магазині, витащила з кішені куртки мобільний мобільний телефон «Apple iPhone» і залишила приміщення магазину.

Приймаючи до уваги, що потерпілою цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся, а також те, що за її відсутності можливо з`ясувати всі обставини, які підлягають доказуванню у справі під час судового розгляду, відповідно до положень ст. 345 КПК України судовий розгляд проводився без потерпілої.

Сторона захисту - обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_5 , вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченою не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

При цьому судом з`ясовано у обвинуваченої ОСОБА_4 чи правильно вона розуміє зміст визнаних фактичних обставин, чи добровільна її позиція та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України їй роз`яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними, не протирічать та відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена вину визнає повністю, не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що нею правильно розуміється зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності її позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідив документи, що характеризують її особу, досудову доповідь органу пробації, документи щодо процесуальних витрат, щодо визнання відповідного майна речовими доказами та накладення на нього арешту. Інші докази щодо фактичних обставин кримінального правопорушення судом не досліджувалися.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона офіційно не працевлаштована, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судима в силу ст. 89 КК України, має зареєстроване місце проживання та є внутрішньо переміщеною особою, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 .

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

З огляду на тяжкість кримінального правопорушення та наведені дані про особу обвинуваченої суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, - п`ять років.

Відповідно до положень ч. 1ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.10.2019 справа №205/7091/16-к, від 12.09.2018 справа№206/5073/15-к суд касаційної інстанції наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середній; орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства за умови здійснення нагляду та виконування соціально-виховних заходів, передбачених пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

Прокурор серед документів, що характеризують особу обвинуваченої у судовому засіданні надала рішення судів щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно трьох дітей.

Суд враховує наведені прокурором обставини, у тому числі те, що обвинувачена є матір`ю шістьох дітей, щодо трьох дітей раніше позбавлена батьківських прав, водночас має на утриманні трьох малолітніх дітей 2020, 2023 та 2025 років народження, і не розцінює сам по собі факт наявності на утриманні обвинуваченої ще трьох малолітніх дітей, як безумовну підставу для звільнення від відбування покарання з випробуванням. Водночас ця обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими даними про особу обвинуваченої та обставинами кримінального провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не має судимості, повністю визнала вину та щиро розкаялася, обтяжуючих покарання обставин не встановлено, потерпіла претензій до неї не має, обвинувачена має на утриманні трьох малолітніх дітей, а орган пробації, оцінивши ризики як середні та дійшов висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає, що мети покарання можливо досягти без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, за умови контролю за поведінкою засудженої протягом іспитового строку.

При цьому суд також надає оцінку доводам прокурора про те, що на час судового розгляду в інших судах перебуває декілька обвинувальних актів стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Наведена обставина сама по собі не свідчить про вчинення обвинуваченою відповідних кримінальних правопорушень. До набрання законної сили обвинувальними вироками у зазначених провадженнях ОСОБА_4 відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України вважається невинуватою у пред`явлених у них обвинуваченнях.

Таким чином, саме по собі перебування на розгляді інших судів обвинувальних актів не може бути використане як доказ систематичної злочинної поведінки обвинуваченої, її схильності до вчинення кримінальних правопорушень або як самостійна обставина, що виключає можливість її виправлення без реального відбування покарання.

При цьому суд враховує, що навіть у разі встановлення в подальшому винуватості особи у вчиненні інших кримінальних правопорушень, вчинених до постановлення вироку, та виникнення підстав для застосування правил про сукупність кримінальних правопорушень, сама по собі така сукупність не утворює передбаченої законом заборони для застосування ст. 75 КК України. Відповідне питання підлягає вирішенню судом індивідуально з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного та інших обставин справи.

Таким чином, посилання прокурора на наявність інших нерозглянутих обвинувальних актів не спростовує можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування призначеного покарання.

Отже, оцінивши в сукупності тяжкість вчиненого, особу обвинуваченої, пом`якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих обставин, позицію потерпілої, наявність на утриманні обвинуваченої трьох малолітніх дітей та висновок досудової доповіді, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування призначеного покарання та вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену додаткові обов`язки, передбачені п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

Такий строк випробування та покладені на обвинувачену обов`язки, на переконання суду, є достатніми для формування та подальшої перевірки стійкості позитивних змін у поведінці засудженої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 відсутній.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 4653 від 27.03.2026 у розмірі 1832 грн. 04 коп.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова накладено арешт на речові докази по справі. У зв`язку з тим, що судовий розгляд по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно, а арешт накладений вказаною вище ухвалою слідчого судді підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 369-371, 373-376, 394, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_4 звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 ни не обирати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 31.03.2026 на мобільний телефон ТМ «Apple» Iphone 15 128gb pink з серійний номером « НОМЕР_1 », IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - скасувати.

Речові докази, а саме: мобільний телефон ТМ «Apple» Iphone 15 128gb pink з серійний номером « НОМЕР_1 », IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 - який перебуває на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 , вважати повернутим потерпілій після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судово-товарознавчої експертизи № 4653 від 27.03.2026 у розмірі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн 04 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Холодногірський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1