Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №641/3729/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/5379/2026Справа № 641/3729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участі секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (ТОВ «ФК Єврокредит») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № 49-170-850-2-18-Г в розмірі 24 348,59 гривень, а крім того судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та оплату професійної правничої допомоги в сумі 11200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.08.2018 між Акціонерним товариством «Мегабанк» (далі – АТ «Мегабанк», Банк) та ОСОБА_1 (далі – позичальник, відповідач) було укладено Кредитний Договір № 49-170-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) (далі – Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Відповідно до Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору, до 08.08.2019. Банк свої зобов`язання перед позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) -15 443,53 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)-61,75 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена)- 8 843,31 грн; загальна сума заборгованості 24 348,59 грн. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» за плату набуло право вимоги до боржників Банку, в тому числі за Кредитним договором. ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув права вимоги до боржників, серед яких і право вимоги до відповідача за Кредитним договором. Після отримання прав вимог за Кредитним договором нові кредитори нарахувань не здійснювали, та згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 24 348,59 грн.

Заочним рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 16.06.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 15505,28 гривень, а також судові витрати у розмірі 8871,94 гривень.

28.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення, в якій також просив поновити йому строк на звернення до суду з вказаною заявою. В обґрунтування заяви відповідач посилався на те, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки перебуває за межами України. Про вказане рішення дізнався лише 27.08.2026 після блокування рахунків приватним виконавцем. З позовними вимогами ТОВ «ФК Єврокредит» не згоден у повному обсязі. Зазначає, що кредитний договір №49-170-850-2-18-Г закінчив свою дію 08.08.2019, а позивач звернувся до суду лише у квітні 2026, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Просив скасувати заочне рішення, застосувати строк позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.09.2026 заочне рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 16.06.2026 скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судові засідання не з`явився, надав суду клопотання від 03.09.2026 та від 22.09.2026, у яких просив розгляд заяви про перегляд заочного рішення та розгляд справи проводити за його відсутності, застосувати строк позовної давності.

З урахуванням наведеного та обставин даної справи, суд дійшов висновку, що відмова учасників судового провадження від права бути присутнім під час розгляду даної справи не порушує їх право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не суперечить жодним важливим інтересам суспільства та завданням провадження у даній категорії справ.

Ураховуючи подання учасниками судового провадження клопотань про розгляд справи за їх відсутності, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду даної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини .

09.08.2018 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49-170-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) (Кредитний договір), відповідно до якого АТ «Мегабанк» надає позичальнику кредит, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути банку, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до договору. Кредитний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «Мегабанк». Сторони погодили такі умови: строк кредиту з 09.08.2018 до 08.08.2019, загальний розмір кредиту 20746,89 грн, процентна ставка 15% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості – 2,5 % від суми кредиту, щомісячно, розмір щомісячного платежу (який включає суму ануїтетного платежу) 2402,93 грн.

Відповідач здійснював користування грошовими коштами, що підтверджується випискою по особовим рахункам.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024 утворилася заборгованість за Кредитним договором в сумі 24 348,59 грн, в тому числі заборгованість за основним боргом 15443,53 грн, заборгованість за процентами 61,75 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена)- 8 843,31 грн.

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», з яким в подальшому було укладено між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договір № GL1N426240 від 03.09.2024, відповідно до умов договору АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором.

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК«Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором. Додатковою угодою № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 року сторонами ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» погоджено новий порядок сплати за договором про відступлення прав вимоги та викладено п. 4 договору в новій редакції.

З витягу з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, вбачається, що від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло право вимоги за Кредитним договором на загальну суму заборгованості 24 348,59 грн, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) -15 443,53 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)-61,75 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена)- 8 843,31 грн.

Суду надані також платіжні інструкції про оплату фінансування за права вимоги.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за Кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Суд встановив, що Кредитний договір між сторонами укладений в письмовій формі, шляхом власноручного підписання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Суд встановив, що ОСОБА_1 отримав від первісного кредитора у кредит грошові кошти користувався ними та частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується заявою на видачу готівка, випискою по рахунку, що є первинними документами та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 03.09.2024 за Кредитним договором обліковується заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у сумі 15443,53 грн, сума несплачених процентів за користування кредитом 61,75 грн. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.

Розмір заборгованості за кредитом узгоджується з випискою по особових рахунках позичальника, сформованою АТ «Мегабанк» за період з 09.08.2018 по 02.12.2022: 09.08.2018 позичальнику видано кредитні кошти в сумі 20 746,89 грн; за рахунком простроченої заборгованості за кредитом у погашення надійшло 659,84 грн (28.12.2018) та 4 643,52 грн (19.10.2020), а всього 5 303,36 грн; вихідний залишок заборгованості станом на 02.12.2022 становить 15 443,53 грн (20 746,89 грн - 5 303,36 грн).

Водночас суд не погоджується з доводами позовної заяви в частині правомірності нарахування комісії з огляду на таке.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Пунктом 2.8 Кредитного договору встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Водночас Кредитний договір не містить економічної сутності вказаної комісійної винагороди. Натомість відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту Кредитного договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості. Вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не надав доказів надання послуг, за які необхідно нараховувати щомісячну комісію.

Крім того, з виписки по особових рахунках позичальника вбачається, що комісійна винагорода, передбачена п. 2.8 Кредитного договору, нараховувалася щомісячно по 518,67 грн за період з серпня 2018 року по січень 2019 року (всього 3 112,02 грн) та обліковується погашеною, вихідний залишок за рахунками нарахованої та простроченої комісійної винагороди станом на 02.12.2022 становить 0,00 грн. Сума 8 843,31 грн, яку позивач визначає як заборгованість за комісією, відображена у виписці коригуючою проводкою від 05.07.2019 як «нарахування доходу за порушення сплати відсотків відповідно до умов договору» та 06.08.2019 перенесена на рахунок неотриманої понад 30 днів комісії. Отже, за своєю природою ця сума нарахована як плата за порушення зобов`язання, а не як комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, передбачена п. 2.8 Кредитного договору, тоді як вимоги про стягнення неустойки (штрафу) позивачем не заявлялися, а розрахунку такої неустойки відповідно до умов розділу 6 Кредитного договору не надано. За таких обставин підстави для стягнення 8 843,31 грн відсутні і з цих підстав.

Враховуючи те, що АТ «Мегабанк» встановив щомісячну плату за послуги кредитодавця, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених Кредитним договором, є нікчемними. Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції викладеній в постанові від 13.07.2022 ВП Верховного Суду у справі № 496/3134/19 та узгоджується із постановою Харківського апеляційного суду від 09.05.2025 у справі № 636/1440/23.

Частинами 1 - 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності суд встановив таке.

З наданих суду виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, останній платіж було внесено 19.10.2020.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, була продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025, яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України виключено.

Строк повернення кредиту за Кредитним договором сплив 08.08.2019 (п. 2.2, 3.2.1 Кредитного договору), отже, перебіг позовної давності щодо вимоги про повернення кредиту розпочався не пізніше 09.08.2019. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості, відображений у виписці, надійшов 19.10.2020.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, тобто частково збігся в часі з дією воєнного стану, введеного з 24.02.2022, на період якого строки позовної давності також продовжувалися відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до виключення цього пункту з 04.09.2025.

Таким чином, навіть без урахування переривання перебігу позовної давності платежем від 19.10.2020, до 02.04.2020 (дати набрання чинності Законом України № 540-IX) сплинуло менше восьми місяців позовної давності, у подальшому її перебіг продовжувався на строк дії карантину та воєнного стану і відновився лише з 04.09.2025. Отже, на момент звернення позивача до суду у квітні 2026 року (позовна заява сформована в підсистемі «Електронний суд» 21.04.2026) трирічний строк позовної давності не сплив, а тому заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в сумі 15505,28 грн (15443,53 грн + 61,75 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат представник позивача надав Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, витяг з реєстру боржників від 01.12.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12104231 від 05.01.2026, відповідно до якого загальна вартість послуг з правничої допомоги (проведення юридичного аналізу та складання, підписання та подання до суду позовної заяви) склала 11200,00 грн.

Позовні вимоги задоволено на суму 15 505,28 грн із заявлених 24 348,59 грн, що становить 63,68 % від ціни позову.

Відповідно, розмір витрат на професійну правничу допомогу, пропорційний розміру задоволених позовних вимог, становить 7 132,21 грн (11 200,00 грн ? 15 505,28 грн / 24 348,59 грн).

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 749243, виданої Івано-Франківською міськміжрайонною МСЕК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами первинного огляду 09.05.2022 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, без терміну переогляду.

Отже, відповідач як особа з інвалідністю II групи звільнений від сплати судового збору в силу закону, а тому судовий збір не може бути стягнутий з нього на користь позивача.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Застосовуючи наведену норму з урахуванням того, що від сплати судового збору звільнено сторону, проти якої ухвалено рішення в частині задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у частині, пропорційній розміру задоволених позовних вимог, а саме 1 695,43 грн (2 662,40 грн ? 15 505,28 грн / 24 348,59 грн), підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судовий збір у решті 966,97 грн, що припадає на частину вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладається на позивача.

Водночас звільнення відповідача від сплати судового збору не поширюється на інші судові витрати, зокрема на витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 132,21 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268,273, 133, 137, 141, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № 49-170-850-2-18-Г від 09.08.2018 в розмірі 15505,28 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 132,21 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 695,43 грн, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за подання позовної заяви, компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя О.Я.Василенко