Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №619/4965/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4965/26

провадження № 2/619/2756/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98533279000 від 28.12.2021 року у загальному розмірі 38999,65 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28.12.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98533279000. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 57074 гривень на придбання товару та розстрочення платежів щодо сплати на розрахунковий період.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування ним, проте в порушення умов договору та вимог закону зобов`язання належним чином не виконував, платежі для повернення отриманих коштів та сплати процентів не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

16.04.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №269, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників банку, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №98533279000 від 28.12.2021 року.

Позивач зазначає, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем у загальному розмірі складає 38999,65 гривень, з яких:

-26158 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

-0,00 гривень - заборгованість за відсотками;

-12841,65 гривень - заборгованість за комісією.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме - не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Такі дії (бездіяльність) відповідача є істотним порушенням умов договору та призвели до виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Договором.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

10.08.2026 відповідач ОСОБА_1 через підсистему Електронний Суд, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

На обґрунтування заперечень зазначив, що вимога про стягнення заборгованості за щомісячною комісією у розмірі 12 841,65 гривень є незаконною, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та правових позицій Великої Палати Верховного Суду обслуговування кредиту є внутрішньою діяльністю банку, а єдиною платою за надання споживчого кредиту є проценти.

Крім того, відповідач вказував на недоведеність та неправильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 158 гривень, зазначаючи, що ним у період часу з 2021 по 2024 роки здійснювалися платежі на погашення боргу, які первинний кредитор (АТ «УКРСИББАНК») та позивач безпідставно зараховували на погашення незаконно нарахованої комісії, а не на зменшення основного боргу. Зазначив, що згідно з наданою випискою по рахунку, станом на дату відступлення права вимоги (16.04.2024) чистий залишок заборгованості за тілом кредиту становив 3 332,60 гривень.

Також відповідач звертав увагу, що припинення регулярних виплат відбулося у 2022 році у зв`язку з введенням воєнного стану та веденням бойових дій за місцем його реєстрації (с-ще Мала Данилівка, Харківського району), у зв`язку з чим на підставі п. 18 Заключних та перехідних положень ЦК України, позивач був позбавлений права нараховувати будь-які додаткові платежі та фінансові санкції.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, відповідач зазначав, що вони є неспівмірними зі складністю справи, заперечував проти їх задоволення, вказуючи на малозначність та типовий характер справи.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у частині стягнення комісії та витрат на правничу допомогу, зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості за тілом кредиту з урахуванням фактично сплачених коштів, а розгляд справи здійснювати за його участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.10.2026 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні даного клопотання.

У відповіді на відзив від 13.08.2026, позивач зазначає, що умова про сплату щомісячної комісії передбачена п. 3.12 кредитного договору, який відповідач підписав добровільно, підтвердивши розуміння всіх умов такого кредитного договору.

Зазначив, що Законом України «Про споживче кредитування» не заборонено встановлювати комісії за додаткові та супутні послуги, а умова договору щодо комісії не була визнана недійсною у судовому порядку, а отже є чинною. Оскільки ці витрати були узгоджені сторонами, сплачені кошти не підлягають поверненню чи зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту або відсотків.

Щодо посилання відповідача на воєнний стан, позивач стверджує, що відповідач використовує застарілу редакцію норми та неправильно її тлумачить. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачає автоматичного звільнення боржника від виконання основних грошових зобов`язань за кредитним договором.

Пояснив, що сума заборгованості у розмірі 38 999,65 гривень (26 158 гривннь - тіло кредиту та 12 841,65 гривень - комісія) є повністю обґрунтованою та підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 268 від 16.04.2024.

Щодо витрат на правничу допомогу є повністю обґрунтованими, співмірними та підтверджені належними доказами (договором про надання правничої допомоги, актом наданих послуг, детальним описом робіт та ордером). Надані послуги включають підготовку процесуальних документів та інші юридичні дії, що відповідає ЦПК України та практиці Верховного Суду.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

14.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив про безпідставність аргументів позивача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії та витрат на правничу допомогу.

Вказав, що твердження позивача про законність нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать сталій та обов`язковій правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах № 405/3430/20, № 359/11382/21, № 201/11690/18), згідно з якою банк не має права встановлювати щомісячну комісію за обслуговування або супровід кредиту, оскільки такі дії вчиняються у власних інтересах банку і не є окремою послугою для споживача. У зв`язку з цим вимога про стягнення комісії у розмірі 12 841,65 гривень є протиправною.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що процесуальні документи позивача підготовлені за допомогою автоматизованих шаблонів без належного дослідження обставин справи та особи відповідача, про що свідчить помилкове зазначення у тексті відповіді на відзив прохання стягнути заборгованість з іншої особи ( ОСОБА_2 ). На думку відповідача, це підтверджує недостовірність та механічний характер поданих позивачем розрахунків заборгованості.

З огляду на шаблонний характер підготовлених позивачем документів та наявність у них суттєвих помилок, відповідач також вважав заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень штучно завищеними, неспівмірними зі складністю справи та реально виконаною адвокатом роботою, у зв`язку з чим просив відмовити у їх відшкодуванні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 28.12.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №98533279000, на підставі анкети-заявки відповідача на надання споживчого кредиту.

Укладення цього правочину підтверджується анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту, договором про надання споживчого кредиту № 98533279000 від 28.12.2021, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, а також Додатком № 1 до договору - «Найменування комісії / розмір комісії база нарахування / Порядок сплати, умови нарахування комісій та їх економічна сутність», які підписані ОСОБА_1 власноруч у відділенні банку.

Відповідно до умов договору, 28.12.2021 АТ «УКРСИББАНК» надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 57074 гривень, строком на 10 місіців, до 25.10.2022. Кредит було надано відповідачу для особистих потреб, а саме: 55809 гривень - для придбання товарів: персональні комп`ютери та комплектуючі (окрім ноутбуків), шляхом оплати банком з позичкового рахунку відповідача на рахунок ТОВ «РОЗЕТКА»; у сумі 1015 гривень - на оплату страхового платежу, відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника від 28.12.2021 з ТОВ «АЛЕРТ ІНТЕРНЕЙШНЛ»; у сумі 250 гривень - на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні кредиту.

Своїм підписом у цьому договорі ОСОБА_1 зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів, відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною), але у будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 25.10.2022 року. Розмір ануїтетного платежу становить 5708 гривень, з моменту укладення Договору до 25.05.2022 року. 3 26.05.2022 року розмір ануїтетного платежу становить 7135 гривень. Розмір першого та останнього платежу може відрізнятись від розміру наступних платежів, платіжі повиннні сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) згідно Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору). Процентна ставка за Договором встановлюється у розмірі 0,00001 % річних. За користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється у розмірі 7,00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до усієї простроченої суми основного боргу позичальника та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Позичальник має право відмовитись від цього Договору (у порядку, передбаченому ЗУ «Про споживче кредитування») протягом 14 календарнріх днів з дня укладення Договору. Про намір відмовитися від Договору Позичальник повідомляє Банк у письмовій формі.

Ця інформація також підтверджується у паспорті споживчого кредиту, на укладання цього договору, у якому як і у договорі міститься інформація про порядок повернення кредиту, в якій вказані кількість та розмір платежів та періодичність їх внесення за період часу з 28.12.2021 по 25.10.2022.

Окремим додатком № 1 до цього кредитного договору № 98533279000 від 28.12.2021 банком визначено найменування комісії, розмір комісії, базу нарахування, порядок сплати, умови нарахування комісій та їх економічну сутність, документ яким сторони погодили умови та порядок нарахування додаткових платежів - комісії.

Сума ануїтентних платежів узгоджена сторонами у Графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за цим Договором, затверджена обома сторанми договору.

Згідно рахунку на оплату № СФ-00979995 від 28.12.2021 та видатковою накладною №979995 від 28.12.2021 підтверджується факт придбання відповідачем комп`ютерної техніки на суму 55 809 гривень.

Отже, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

З наданої виписки первісного кредитора АТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором № 98533279000 від 28.12.2021, вбачається, що банком здійснювалися нарахування та утримання комісій, а також нарахуання та утримання ануітетних платежів по кредиту, згідно графіку платежів.

З виписки по картковому рахунку відповідача від первісного кредитора АТ «УКРСИББАНК» за кредитним договором № 98533279000 від 28.12.2021, за період часу з 28.12.2021 по 16.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 отримав від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ними протягом тривалого часу, банком здійснювалися нарахування та утримання комісій, а також нарахуання та утримання ануітетних платежів по кредиту, згідно графіку платежів.

Також згідно ціїєї виписки, відповідачем здійснювалися часткові оплати, з метою виконання умов договору.

Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Суд враховує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Постанова КЦС ВС від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц (61-998св24).

16.04.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу № 268, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «УКРСИББАНК», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №98533279000 від 28.12.2021, що підтверджується Договором факторингу № 268 від 16.04.2024, витягом Реєстру боржників до цього договору факторингу, Актом приймання-передачі Права Вимоги від 16.04.2024, платіжною інструкцією №1247 від 16.04.2024 про безготівковий переказ ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок АТ «УКРСИББАНК» грошових коштів, згідно призначееня платежу - Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №268 від 16.04.2024.

Відповідно до п. 3 Акту приймання-передачі, відступлення права вимоги набуло чинності безпосередньо з моменту підписання цього акту приймання-передачі, як передбачено догоовром.

Згідно з Витягом із Реєстру Боржників до Договору факторингу № 268 від 16.04.2024 (порядковий номер запису 300), до нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-капітал» - перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №98533279000 від 28.12.2021, у загальному розмірі 38999,65 гривень, з яких: 26158 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками; 12841,65 гривень - заборгованість за комісією.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі №98533279000 від 28.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у нього заборгованості за вказаним договором та є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно розрахунку заборгованості наданим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 38999,65 гривень, з яких: 26158 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками; 12841,65 гривень - заборгованість за комісією.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали АТ «УКРСИББАНК» за договором №98533279000 від 28.12.2021 про надання кредиту від АТ «УКРСИББАНК» до позивача у справі.

Відповідно до Досудової вимоги за від 10.07.2026, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість за кредитом №98533279000 від 28.12.2021 року, у загальному розмірі 38999,65 гривень. Також цим листом відповідачу було роз`яснено право ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимагати від нього погашення заборгованості за цим договором.

Однак питання заборгованості залишилися не врегульованими.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином (зокрема, договором факторингу). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора не вимагає згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц), неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише надає право виконати свій обов`язок первісному кредитору. Наявність заборгованості та факт надання коштів підтверджуються первинними документами (виписками з рахунків), що узгоджується зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правовими висновками Верховного Суду у справах №200/5647/18 та №760/7792/14-ц.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 38999,65 гривень, з яких: 26158 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками; 12841,65 гривень - заборгованість за комісією.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: 12841,65 гривень - заборгованість по комісії, виходячи з такого.

Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.

Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.

Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем 12841,65 гривень - заборгованість по комісії, є безпідставним та неправомірним.

У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26158 гривень - заборгованість за тілом кредиту.

Що стосується заперечень відповідача, то суд виходить з наступного.

Заперечуючи проти розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 158 гривень та зазначаючи, що залишок боргу становить 3 332,60 гривень, відповідач посилався на здійснення ним погашень у період з 2021 по 2024 роки.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення зазначених норм процесуального права відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження сплати коштів за кредитним договором у вказаний період (розрахункових документів, квитанцій, банківських виписок тощо) чи здійснення розрахунків, які б свідчили про існування заборгованості саме у вказаному ним розмірі - 3 332,60 гривень.

Щодо заперечень відповідача проти розрахунку заборгованості, складеного представником Банку, то суд враховує, що такий розрахунок належними та допустимими доказами спростовано не було. Відповідність розрахунку та розмір заборгованості за тілом кредиту не спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а Кредитний договір або будь-яке його положення чи пункт недійсними в судовому порядку не визнавались.

Посилання відповідача щодо необхідності зробити перерахунок заборгованості за тілом кредиту, оскільки позивачем безпідставно зараховані усі його попередні сплати на погашення комісій, а не на зменшення тіла кредиту, судом не приймається, детального розрахунку відповідачем не надано; доказів проведення саме таких нарахувань не надано, а тому підстав для зменшення суми стягнення за тілом кредиту не вбачається.

Щодо посилань відповідача на те, що припинення регулярних виплат за кредитом відбулося у 2022 році внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, введення воєнного стану, а також перебування с-ща Мала Данилівка Харківського району (де зареєстрований відповідач) у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, суд зазначає таке.

За правовою позицією Верховного Суду, сама лише наявність введення воєнного стану на території України або включення певного населеного пункту до Переліку територій, затвердженого Наказом Мінреінтеграції, не є автоматичною та безумовною підставою для невиконання зобов`язань. Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна довести не просто факт їхнього існування, а прямий причинно-наслідковий зв`язок між воєнними діями та неможливістю виконання конкретного грошового обов`язку (зокрема, втрату доходу, знищення майна тощо).

Сама по собі реєстрація відповідача у с-щі Мала Данилівка Харківської області, що входить до цього Переліку не анулює кредит.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів (наприклад, сертифіката ТПП України, документів про руйнування майна чи повну втрату джерел доходу), які б свідчили про абсолютну неможливість виконання ним зобов`язань з повернення саме тіла кредиту у спірний період. За таких обставин, вказані твердження відповідача суд визнає неспроможними та такими, що не звільняють його від обов`язку повернути позивачу кошти за тілом кредиту в розмірі 26 158 грн.

За таких обставин, оскільки факт надання кредиту підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не надано доказів належного виконання ним зобов`язання та проведення сплати заборгованості у більшому обсязі, ніж враховано позивачем, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 158,00 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 гривень, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Заперечуючи проти стягнення 8 000 гривень витрат на правничу допомогу, відповідач у порушення ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України не надав суду жодних доказів відсутності підстав для стягнення коштів за надання правничої допомоги.

Відповідно до принципу змагальності та усталеної практики Великої Палати Верховного Суду і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 752/22967/20, № 205/5969/15-ц), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони та наданих нею доказів. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їхнє зменшення.

Посилаючись на загальні обставини введення воєнного стану та перебування свого місця проживання у зоні можливих або активних бойових дій, відповідач, разом з тим, не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища чи об`єктивної неможливості сплати таку суму (як-от: довідок про розмір доходів або заробітної плати, документів про перебування на обліку у центрі зайнятості, доказів втрати чи пошкодження майна, наявності утриманців тощо).

Принцип змагальності сторін, закріплений у стю. 12 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Самі по себі твердження про складні життєві обставини, не підкріплені відповідними письмовими доказами, є декларативними і у силу вимог ст. 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу судового рішення як доказ майнового стану сторони.

Доводи відповідача про «шаблонний характер» підготовлених процесуальних документів та наявність технічних описок не спростовують факту виконання адвокатом юридичної роботи (підготовка позову, розрахунків, відповіді на відзив), а тому самі по собі не можуть бути підставою для абсолютної відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача проти стягнення витрат на правничу допомогу, викладені у відзиві, є необґрунтованими та належними доказами не підтверджені

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1785,74 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується розміру витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 8 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року; акт №2552 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 від 10.07.2026; детальний опис наданих послуг до акту №2552 від 10.07.2026 за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року; ордер на надання правничої допомоги; копія довіреності на представника Ломідзе Д.В.; довіреність; Протокол створення та перевірки КЕП, з відміткю сервісу АЦСК.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, представником позивача надано заяву про розгляд справи за його відсутності як у позовній заяві так і у відповіді на відзив.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчить про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, представником позивача надано заяву про розгляд справи за його відсутності як у позовній заяві так і у відповіді на відзив, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236) суму заборгованості за Кредитним договором №98533279000 від 28.12.2021 у розмірі 26 158 (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень - заборгованість за тілом кредиту.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати за сплату судового збору у розмірі 1785,74 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, рахунок: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», e-mail: info@kredyt-kapital.com.ua, 2apologet@gmail.com (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков