Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №567/1267/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1267/26

Провадження №2/567/931/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив :

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Курись О.П. звернувся в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 26 червня 2012 року Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області (актовий запис № 20).

Вказує, що від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про народження яких позивачка вказана матір`ю, а відповідач - батьком.

Зазначає, що близько трьох років тому відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршились, між сторонами виникали різного роду непорозуміння щодо зловживання алкогольними напоями відповідачем та з приводу бачення спільного життя та виховання дітей. Вказує, що до початку осені 2022 року подружжя намагалось вирішити питання доцільності подальшого проживання у шлюбі, однак їхні спроби ні до чого не призвели. Між ними часто виникали непорозуміння, у зв`язку з чим з січня 2023 року сторони почали проживати окремо.

Вважає, що шлюб між сторонами існує формально, оскільки подружніх стосунків вони не підтримують, спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, тривалий час проживають окремо. Між ними відсутні будь-які почуття, вони не змогли побудувати сімейні відносини на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, на даний час їхній шлюб існує формально, а тому вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження їхнього шлюбу суперечить їхнім інтересам. Діти проживають з матір`ю та спір з приводу місця проживання дітей між подружжям відсутній.

Подальший зміст підтримувати сімейні відносини позивачка вважає недоцільним, що й спонукало її звернутися до суду з вищевказаним позовом про розірвання шлюбу

Просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 1 064,96 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі в розмірі 6000 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивачки - адвокат Курись О.П. в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив здійснювати у його відсутності та відсутності позивачки.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 26 червня 2012 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області (актовий запис № 20), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.06.2012 року.

Від даного шлюбу у сторін народилися діти : донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.02.2013 року, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14.07.2016 року.

Згідно витягу із реєстру територіальної громади №2026/012106023 від 20.07.2026 р. позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.10.2026 р. зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2

З доводів позивачки судом встановлено, що сторони з січня 2023 р. разом як сім`я не проживають та наведена обставина відповідачем не заперечується та не спростована.

Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Аналогічне положення містить ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 втратили почуття любові один до одного, на даний час шлюб фактично припинено, оскільки як сім`я вони не проживають, спільного господарства не ведуть, спроби відновити шлюбні відносини сторони не роблять. Таким чином, шлюб існує формально, а тому вбачаються підстави для його розірвання в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що сім`я фактично розпалася, оскільки сторони спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків не мають, подружніх стосунків не підтримують, що свідчить про формальне існування шлюбу, а відтак суд приходить до висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, у зв`язку із чим визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів щодо примирення.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами існує формально. На даний час фактично шлюб припинено і подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим.

Окрім того, суд бере до уваги, що позов про розірвання шлюбу було подано до суду 22 липня 2026 року, сторони з клопотанням про надання строку на примирення до суду не звертались, у зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що у позивачки та відповідача було достатньо часу для прийняття виваженого рішення про необхідність розірвання шлюбу.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI.

Так, відповідно до ст.1 Закону № 5076 договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4); інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6); представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9).

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З досліджених судом доказів, зокрема з додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 21.07.2026 року вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Курись О.П. було укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно п.3.2, 4.1 договору сторони домовились, що замовник доручає адвокату здійснювати вивчення матеріалів, надання консультацій, підготовку процесуальних документів, подання позовної заяви та здійснення представництва в суді першої інстанції у справі про розлучення. Також сторони договору домовились, що вартість наданих адвокатом послуг щодо вивчення матеріалів справи, надання консультацій, підготовку процесуальних документів, подання позовної заяви та здійснення представництва в суді становитиме одноразовий гонорар в розмірі 6000 грн., який сплачується в день підписання договору.

З квитанції від 21.07.2026 року вбачається, що за надання послуг адвоката згідно додаткової угоди від 21.07.2026 року на користь адвоката ОСОБА_5 було сплачено 6 000 грн. та фактичним платником вказано позивачку ОСОБА_1 .

При вирішенні вимоги позивачки про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про розірвання шлюбу суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 року (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 року (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із припиненням фактичних шлюбних стосунків, відсутністю спільного побуту та ведення спільного господарства. При цьому, відповідач проти позовних вимог заперечень не висловлював.

Тобто, даний спір про розірвання шлюбу для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії сімейних спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог (поділ спільного майна подружжя, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей тощо), відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані: копія свідоцтва про шлюб від 26.06.2012 року, копія паспорта позивачки, копії двох свідоцтв про народження дітей, витяг з реєстру територіальної громади, додаткову угоду №1 від 21.07.2026 року, квитанція від 21.07.2026 року.

Тобто, це всі документи, що були надані позивачкою і стосуються суті спору.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Вирішення спору про розірвання шлюбу згідно ухвали суду про відкриття провадження від 04.08.2026 року було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не передбачало участі адвоката у судовому засіданні.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивачки у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви і стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2 000 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн., які було сплачено позивачкою при зверненні до суду із вказаним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13,141, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), який 26.06.2012 року зареєстрований Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області (актовий запис № 20).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.