Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №500/6538/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 500/6538/24

касаційне провадження № К/990/2040/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року (головуючий суддя - Мартиць О.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Обрізко І.М.; судді - Іщук Л.П., Пліш М.А.)

у справі № 500/6538/24

за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області; позивач; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; відповідач; платник) про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 223662,61 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 31 грудня 2024 року позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 грудня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що адреса, на яку контролюючим органом направлено податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення, на основі яких ОСОБА_1 сформовано податковий борг, є невідповідною адресі місця зареєстрованого проживання платника. Відтак, оскільки належним чином ГУ ДПС у Тернопільській області не здійснило направлення відповідачу ані податкових повідомлень-рішень, ані податкової вимоги, то такі вважаються неврученими платнику, а останній - неповідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

02 березня 2026 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 223662,61 грн, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в розмірі 26,80 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2024 року № 0063811-2407-1915-UA6104039000066619 та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 223635,81 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2024 року № 0063807-2407-1915-UA61040010000042862 та від 26 березня 2024 року № 0063809-2407-1915-UA61040010000042862.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, надсилалися на податкову адресу ОСОБА_1 та були вручені останньому 23 квітня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та, відповідно, нівелює доводи платника про неотримання ним вказаних актів індивідуальної дії.

Зазначені податкові повідомлення-рішення не скасовано в адміністративному або судовому порядку, проте визначені ними суми відповідачем до бюджету не сплачено.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судами встановлено, що контролюючим органом у зв`язку з наявністю в платника податкового боргу сформовано податкову вимогу від 12 листопада 2015 року № 23798-23.

Зазначену податкову вимогу вручено особисто ОСОБА_1 25 грудня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З часу формування названої вимоги податковий борг відповідача не переривався. Відтак, ГУ ДПС у Тернопільській області в силу вимог ПК України не надсилало платнику додаткової вимоги про сплату боргу за податковими повідомленнями рішеннями від 26 березня 2024 року № 0063811-2407-1915-UA6104039000066619, від 26 березня 2024 року № 0063807-2407-1915-UA61040010000042862, від 26 березня 2024 року № 0063809-2407-1915-UA61040010000042862.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з ОСОБА_1 спірної суми податкової заборгованості.

При цьому суди цілком об`єктивно відхилили доводи відповідача про те, що розглядувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються неврученими платнику. Так, Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 360/4692/19 наголосив на тому, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку, встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2024 року № 0063811-2407-1915-UA6104039000066619, від 26 березня 2024 року № 0063807-2407-1915-UA61040010000042862, від 26 березня 2024 року № 0063809-2407-1915-UA61040010000042862, на підставі яких сформувалася спірна сума податкового боргу, та податкова вимога від 12 листопада 2015 року № 23798-23 вручені відповідачу, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та не спростовано ОСОБА_1 .

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова