Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №554/11270/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 29.09.2026Справа № 554/11270/26

Провадження № 2/554/5354/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд м.Полтави у складі:

головуючої – судді Черняєвої Т.М.,

за участю секретаря – Кравченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Буряк Дмитро Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармар Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фармар Центр» про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 квітня 2026 року о 14:55 год у м. Полтаві на перехресті вулиць Небесної Сотні та Стрітенської відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Volkswagen Polo (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Jeep Patriot (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням позивача.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3 , яка порушила вимоги пунктів 8.7.3.е та 8.10 Правил дорожнього руху України, виїхавши на перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора. На момент пригоди ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Фармар Центр» та виконувала свої посадові обов`язки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 10 липня 2026 року у справі № 554/8794/26 водія ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілою (пасажиром іншого транспортного засобу).

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Volkswagen Polo була застрахована в АТ «СК «АРКС». Страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в межах ліміту у розмірі 250 000,00 грн. Разом з тим, згідно зі звітом про оцінку № 1.102.26.0005113 від 14 червня 2026 року, вартість матеріальних збитків, заподіяних автомобілю Jeep Patriot, становить 503 101,62 грн. Різниця між фактичною шкодою та страховою виплатою складає 88 101,62 грн.

Крім того, внаслідок ДТП позивачу завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20 000,00 грн, оскільки він тривалий час був позбавлений можливості користуватися та ремонтувати власний автомобіль через процесуальні заборони, зазнав психологічного стресу та дискомфорту. Досудова вимога позивача про добровільне відшкодування залишку збитків відповідачем була ігнорована.

Позивач просить стягнути з ТОВ «Фармар Центр» 88 101,62 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000,00 грн моральної шкоди, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду.

Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав та просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, не повідомив про причину неявки, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Захист цивільних прав є гарантованим державою процесом. Відповідно до п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Дана позиція підтримана в судовій практиці та знайшла своє закріплення в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Судом встановлено, що вину водія ОСОБА_3 у вчиненні 23.04.2026 року ДТП підтверджено ухвалою суду від 02 липня 2026 року у справі № 554/8794/26 (провадження №1-кп/554/1075/2026). Ухвала набрала законної сили 10.07.2026 року. Внаслідок події, було допущено зіткнення з транспортним засобом JEEP PATRIOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

На момент ДТП ОСОБА_3 керувала автомобілем Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Фармар Центр».

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована АТ «СК «Аркс», що підтверджується страховим актом №ARX4480093 від 07.07.2026 року.

На виконання вимог договору про страхування, ОСОБА_1 сплачено за його заявою від 24.04.2026 року, регламентований договором страхування розмір страхового відшкодування у сумі 250000 грн, що підтверджується розрахунком АТ «СК «Аркс» та довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 09.07.2026 року про надходження у липні 2026 року на рахунок ОСОБА_1 зазначеної суми.

Проте, вказане відшкодування не покриває у повній мірі розмір спричиненої шкоди, так відповідно до звіту №1.102.26.0005113 Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 14.06.2026 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 566256,73 грн, ринкова вартість автомобіля становить 503101,62 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, відшкодуванню підлягають завдані збитки в повному обсязі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Розмір фактичних збитків автомобіля позивача підтверджується звітом про оцінку та становить 503 101,62 грн. Страхова компанія виплатила 250 000,00 грн. Відтак, сума, яка підлягає стягненню з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки, становить: 503 101,62 грн - 250 000,00 грн = 88 101,62 грн.

Щодо відшкодування шкоди відповідачем як роботодавцем ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, суд вважає за необхідне відхилити посилання позивача на те, що водій ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП була працівником ТОВ «Фармар Центр», оскільки воно не ґрунтується на жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах у розумінні статей 77–80 ЦПК України.

Матеріали справи не містять жодного первинного кадрового чи розпорядчого документа, який би відповідно до вимог Кодексу законів про працю України підтверджував виникнення та існування правового зв`язку між ОСОБА_3 та ТОВ «Фармар Центр».

Посилання на особисті пояснення водія ОСОБА_3 та на зміст ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 02 липня 2026 року у справі №554/8794/26, де зафіксовано її анкетні дані та зазначено місце роботи, суд оцінює критично. Самі по собі усні чи письмові заяви фізичної особи про те, що вона працює на певному підприємстві, за відсутності офіційного підтвердження з боку роботодавця або відповідних письмових доказів (наказів, відомостей тощо), є суто суб`єктивними твердженнями та не можуть слугувати належним правовим доказом факту працевлаштування в розумінні цивільного та трудового законодавства.

Крім того, ухвала суду у кримінальному провадженні про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України не має преюдиційного значення для встановлення характеру цивільно-правових чи трудових відносин між ОСОБА_3 та ТОВ «Фармар Центр», оскільки відповідач не був учасником (стороною) вказаного кримінального провадження, а суд у кримінальному процесі не досліджував первинні документи кадрового обліку підприємства.

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем, факт того, що вона є працівником ТОВ «Фармар Центр», вважається недоведеним. За таких обставин, правові підстави для застосування статті 1172 ЦК України та покладення на відповідача обов`язку з відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з цим повністю відсутні.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно вимог частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, порушенні інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Судом встановлено та належним чином оцінено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач зазнав істотних душевних страждань та негативних змін у життєвих процесах. Пошкодження транспортного засобу «Jeep Patriot», який є не лише майном позивача, а й основним засобом забезпечення повсякденної життєдіяльності, призвело до тривалого обмеження мобільності позивача. Більше того, через наявність процесуальної заборони правоохоронних органів на проведення будь-яких дій з автомобілем під час досудового розслідування кримінального провадження, позивач перебував у стані правової та побутової невизначеності, будучи позбавленим можливості навіть розпочати відновлювальний ремонт автомобіля.

Зазначені обставини зумовили тривалий психоемоційний стрес, пов`язаний з необхідністю витрачати додатковий час та зусилля для організації свого повсякденного життя, зміною звичного життєвого і виробничого графіку, відчуттям дискомфорту та безпорадності. Погіршення психологічного стану позивача також підсилювалося фактом повного ігнорування відповідачем його законних майнових інтересів на стадії досудового врегулювання спору (ігнорування письмової вимоги від 10.07.2026 р.).

Частиною 3 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на характер правопорушення, глибину, тривалість та невідворотність душевних страждань позивача, викликаних пошкодженням майна та тривалою неможливістю його використання, суд вважає, що визначений позивачем розмір компенсації моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн повністю відповідає критеріям розумності, виваженості та справедливості, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, покладаючи витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 064,96 грн на відповідача.

Керуючись ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Буряк Дмитро Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармар Центр» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармар Центр» на користь ОСОБА_1 : 88 101,62 грн у в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 1 064,96 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Буряк Дмитро Миколайович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1 від 13.01.2015 р., адреса: м.Полтава, вул.Небесної Сотні, 13, оф.303;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармар Центр», ЄДРПОУ 4593170, місцезнаходження: 02002, м. Київ, проспект Броварський, буд. 5-И.

Суддя Т.М.Черняєва