Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №527/1118/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №527/1118/26

Суддя: Морозовська О. А.

Справа № 527/1118/26

Номер провадження 2/541/1675/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

представника відповідача, адвоката Тащі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23.04.2026 року через систему «Електронний суд» до Миргородськогоміськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 111 870 грн 00 коп та судових витрат.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 29.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.09.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту.

29.09.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1241, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 29.09.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом - Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 5168-7451 9149-2351(котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 515779-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 111 870,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 770,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 6 600,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором № 515779-КС-004 про надання кредиту від 29.09.2025 року, що становить 111 870,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 770,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 6 600,00 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.06.2026 року вікрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву, відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Єлісєєва Н.О. надав відзив на позову заяву, в якому просила частково задовольнити позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості закредитним договром №515779-КС-004 від 29.09.2025 р. у сумі 33 000 грн. (тіло кредиту), з підстав викладених у відзиві (а.с.128-136).

20 липня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому останній просив задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №515779-КС-004 від 29.09.2025 р. у розмірі 111 870,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 770,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 6 600,00 грн. та судові витрати, врахувавши відповідь на відзив при розгляді справи (а.с. 137-154).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу у його відсутність, подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с. 9, 151).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки поштовим повідомленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем реєстрації, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» та шляхом публікації оголошення про виклик особи на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (а.с. 155,157,159,161, 162).

Представник відповідача, адвокат Тащі М.М. у судове засідання заперечував проти позовних вимог, та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33000 гривень, у решті позовних вимог -відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 29.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.5 Договору, комісія за видачу кредиту становить 6 600,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно із пунктом 2.8. Договору, кредит надавався відповідачу на строк до 16.03.2026 року. Пунктами 2.9.-2.12 Договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 81 552,60 грн. Загальні витрати за Кредитом - 48 552,60 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - шість тисяч дев`ятсот двадцять шість цілих сорок сім сотих процентів. Денна процентна ставка - 0,87 процентів.

ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Згідно із виписки по рахунку, який належить ОСОБА_1 , емітент АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання Ухвали суду від 05 червня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 29.09.2025 року отримала 33 000,00 грн., того ж дня скористалася наданими коштами за кредитним договром №515779-КС-004 від 29.09.2025 - здійснила списання/перерахування коштів у сумі 28 422,32 грн.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором про надання кредиту №515779-КС-004 від 29.09.2025 р. належним чином не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідача станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 515779-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 111 870,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 770,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 16 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 6 600,00 грн.

Щодо тверджень представника відповідача про неправомірне нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 6 600,00 грн. суд зазанчає наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи убачається, що 29.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.09.2025 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту. 29.09.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 515779-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1241, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про особу позичальника ОСОБА_1 , а саме: дані паспорту, ідентифікаційний номер, електронну адресу, номер телефону, реквізити плтіжної картки, тобто у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» відповідний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування зобов`язань.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікаторта персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Отже, підписавши указаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленою із умовами кредитування, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин.

Відповідач таким правом не скористалась та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставила під сумнів умови кредитування, у тому числі, його окремі положення.

Доказів на спростування дотримання первинним кредитором процедури проходження позичальником верифікації та ідентифікації особи в особистому кабінеті позичальника, стороною відповідача не надано.

Відповідно, позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов зобов`язання, погодила істотні умови кредитування та допустила порушення їх виконання.

Доводи щодо нікчемності п.2.5 Договору в частині нарахування комісії у розмірі 6 600,00 грн, суд відхиляє врахувавши наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому суд не вбачає підстав вважати нікчемними п.2.5 Кредитного договору.

Таким чином, на умовах укладеного договору відповідач повинна сплатити заборгованість у сумі 95 370 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 55 770,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 6 600,00 грн.

Щодо тверджень представника відповідача про неправомірне нарахування відсотків в розмірі 55 770,00 грн. суд зазанчає наступне.

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили термін дії договору до 16.03.2026. Визначений сторонами угоди розмір процентів за користування кредитними коштами не суперечить чинному на час укладення кредитного договору законодавству обмеження розміру денної процентної ставки запроваджено Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2024 року.

Так, стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 1%, є фіксованою. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Також передбачено Договром денну процентну ставку: 0,87 процентів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в Додатку №2 до Договору, та буде застосовуватись Стандартна процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.

Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з п. 5.1. Правил, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту.

Відповідач у відзиві посилається на наступні правові позиції:

- Постанова Верховного Суду від 27 січня 2020 року по справі №754/6091/18: «вимога про нарахування та сплату процентів за договором фінансового кредиту, які є завищеними, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.1, ч. 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як нараховані проценти за невиконання умов договору спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання нараховані проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором»;

- Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19: «виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами»;

- Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18: «якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання».

Однак, суд вказує на те, що проценти за користування кредитними коштами не є неустойкою.

За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату відсотків, які встановлені в договорі та які відповідачка при його підписанні добровільно погодилася сплатити. Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с. 45-46) ТОВ «Бізнес позика» згідно умов договору нараховувало відсотки за користування кредитом до 16.03.2026 року, тобто у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, а не процентів за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, суд дійшов висновку, що підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з нарахованих і несплачених (прострочених) процентів за користування кредитом за кредитним договором немає.

Що стосується вимоги щодо стягнення за кредитним договором №515779-КС-004 від 29.09.2025 року суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 16 500,00 грн заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 16 500,00 грн по кредитному договору №515779-КС-004 від 29.09.2025 року.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05:00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З огляду на вказані обставини, позичальник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 16 500,00 грн по кредитному договору №515779-КС-004 від 29.09.2025 року, так як кредитний договір укладено у період дії в Україні воєнного стану (29.09.2025 року), нарахованих за цим договором стягненню не підлягають.

Положенням ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи представника відповідача, які наведені у відзиві, не впливають на висновок суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах у сумі 55 770,00 грн., та заборгованості за комісією у сумі 6 600 грн., судом не встановлені.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про таке.

За приписами ч. 1.ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок (а.с. 84). Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 85,25 %, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору понесені позивачем при зверненні до суду, в розмірі 2 269 гривень 70 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411) заборгованість за Договором про надання кредиту №515779-КС-004 від 29.09.2025 року в розмірі 95 370 (дев`яносто п`ять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається із: 33 000 гривень 00 копійок - суми прострочених платежів по тілу кредиту ; 55 770 гривень 00 копійок - суми прострочених платежів по процентах, 6 600 гривень 00 копійок - суми прострочених платежів за комісією, станом на 07.04.2026 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. А. Морозовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua