Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №538/575/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/575/26

Провадження №2/538/661/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кунець М.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Петрової С.О.,

номер справи 538/575/26,

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Заводської міської ради (місцезнаходження: вул. Полтавська, 4/16, м.Заводське, Миргородського району Полтавської області), третя особа: Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна (місцезнаходження: вул. Драгоманова, 37, м. Гадяч), про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Суд

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог позивача.

До Лохвицького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач) до Заводської міської (далі - відповідач), третя особа: Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

У позовній заяві позивач просить:

1. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 , (на даний час АДРЕСА_2 ) з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно на момент смерті ОСОБА_3 .

2. Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме факт того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною тіткою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер, облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності у порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 3,0 умовних кадастрових гектари у землях колишнього ВАТ «Насінневе» (Сертифікат ПЛ №0318527), у формі двох земельних ділянок з кадастровим номером 5322684900:00:004:1028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2904406453226, площею 1,6111 га, та з кадастровим номером 5322684900:00:004:1029, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2904426053226, площею 1,6111 га.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема право на земельну частку (пай) у розмірі 3,0 умовних кадастрових гектари у землях колишнього ВАТ «Насінневе».

06 лютого 2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області з метою оформлення спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла у 2012 році, на земельний пай, що належав її рідній тітці ОСОБА_3 .

Одначе постановою № 158/02-31 від 26.02.2026 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та повідомлено про необхідність доведення родинних відносин між матір`ю позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як зазначив позивач, на момент смерті спадкодавця діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Спадкоємців першої та другої черг за нормами вказаного Кодексу у померлої не було, але разом із спадкодавцем на момент її смерті постійно проживала її рідна племінниця ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати, він як син, є спадкоємцем першої черги і оскільки пай належав матері, то увійшов до її спадкової маси.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.02.2026 приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області, спадщина після ОСОБА_3 не була прийнята жодним спадкоємцем за нормами ЦК УРСР 1963 року, а процедура визнання спадщини відумерлою не була ініційована.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.02.2026 приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області встановлено, що за життя ОСОБА_3 не розпорядилась своїм спадковим майном, вчинивши заповіт.

Отже, з 1 січня 2004 року коло спадкоємців ОСОБА_3 визначається виключно за нормами ЦК України 2004 року. Мати позивача - ОСОБА_2 , будучи рідною племінницею ОСОБА_3 , набула статус спадкоємця другої черги з моменту набрання чинності новим ЦК України.

Тітка матері позивача (двоюрідна баба позивача), ОСОБА_3 , була похилого віку і через фізичний стан не могла самостійно проживати, а тому ОСОБА_2 забрала її до себе та з того часу вони постійно проживали разом.

У період з 01.01.2004 мати позивача набула право на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, прийнявши спадщину шляхом спільного проживання.

Позивач просить суд застосувати норму пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що дозволяє визнати матір позивача ОСОБА_2 , спадкоємицею за законом, та, як наслідок, визнати за позивачем право на спадкове майно (пай), що перейшло до нього після смерті останньої.

Обґрунтування позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив таке.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 10.11.2022 у справі № 538/1515/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному і обсязі та встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , а також визнано за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) загальною площею 3,0 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Заводської міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області (колишня Пісківська сільська рада), яке належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0318527, виданого на підставі розпорядження Лохвицької райдержадміністрації від 20.06.1997 за № 281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11097 від 01.08.1998.

На вищевказане рішення суду Миргородською окружною прокуратурою подано апеляційну скаргу та за результатами розгляду якої Полтавським апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Заводської міської територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування (Заводська міська рада) про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай).

Отже, це є підставою для закриття провадження у вказаній справі щодо цієї частини позовних вимог.

До того ж, рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 07.10.2024 у справі № 538/1026/24 позов Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «ЕКО-КРАЙ» про скасування державної реєстрації, припинення права приватної власності та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок задоволено та скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5322684900:00:004:1028 площею 1,6111 га, на земельну ділянку кадастровий номер 5322684900:00:004:1029 площею 1,6111 га та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Заводської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 5322684900:00:004:1028 площею 1,6111 га, земельну ділянку кадастровий номер 5322684900:00:004:1029 площею 1,6111 га.

Згідно акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки від 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 повернуто в комунальну власність земельні ділянки кадастровий номер 5322684900:00:004:1028 площею 1,6111 га та кадастровий номер 5322684900:00:004:1029 площею 1,6111 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Пісківського старостинського округу Заводської міської територіальної громади згідно рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року по справі №538/1026/24.

Відповідно до рішення сорок дев`ятої сесії Заводської міської ради восьмого скликання від 24.01.2025 № 24, вказані земельні ділянки були передані Фермерському господарству «ЕКО-КРАЙ» в тимчасове користування (оренду) та укладені відповідні договори оренди.

Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно в склад якого входить земельна частка (пай) загальною площею 3,0 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Заводської міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області (колишня Пісківська сільська рада), що належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0318527, виданого на підставі розпорядження Лохвицької райдержадміністрації від 20.06.1997 за № 281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11097 від 01.08.1998.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

З огляду на те, що спадкодавець померла у березні 2002 року до цих правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не норми ЦК України 2004 року, на які посилається позивач у позовній заяві.

Відповідно до положень ЦК УРСР спадкоємцями після смерті фізичної особи є особи зазначені в заповіті та спадкоємці за законом почергово.

Діючим на час відкриття спадщини Цивільним кодексом передбачалося дві черги спадкоємців за законом. Зокрема, статтею 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Стаття 530 ЦК УРСР встановлює, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Викладені норми Цивільного кодексу, що діяв на час відкриття спадщини, не передбачають інших черг та кіл осіб спадкоємців, тому заявлені до встановлення факти не мають юридичного значення.

За таких обставин позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 а саме те, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 (матір позивача) та факту постійного проживання ОСОБА_2 разом ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Обгрунтування позиції третьої особи

У поясненні на позовну заяву представник третьої особи зазначив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , яка із слів ОСОБА_1 є рідною тіткою померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , хоча підтвердити родинні відносини відповідними документами не зміг.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР утому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до Цивільного кодексу України в редакції 1963 року спадкоємцями після смерті фізичної особи є особи зазначені в заповіті та спадкоємці за законом почергово, які визначені в ст.ст.530-532 Цивільного Кодексу України, які мають родинні стосунки. Кожна черга, це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві.

ОСОБА_3 за життя не розпорядилась своїм спадковим майном вчинивши заповіт.

ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 так, як не відноситься до жодної із черг спадкодавця, передбачених статтями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Крім того, згідно довідки виданої Пісківською сільською радою Лохвицького району Полтавської області № 730 від 23 липня 2012 року ОСОБА_2 на день смерті проживала одна.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою рекомендовано позивачу надати до суду Сертифікат на земельну частку (пай), або Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

08 квітня 2026 року представником третьої особи, приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., на адресу суду направлено пояснення у цій справі в порядку статті 181 ЦПК України, в якому остання покликається на те, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР утому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

13 квітня 2026 року відповідачем у справі подано відзив на позов, в якому останній просить закрити провадження у справі щодо частини позовних вимог, а саме в частині визнання за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) площею 3,0 умовних кадастрових гектари, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

27 квітня 2026 року позивачем направлено до суду копію посвідки від 29.01.1938 № 5 про шлюб ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , копії товарних чеків, лист від 14.04.2026 № 833/15-26 відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про підтвердження видачі сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_3 та клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Лохвицького районного суду від 16 червня 2026 року замінено первісного відповідача у справі Заводську міську територіальну громаду (Пісківський старостинський округ) на належного відповідача Заводську міську раду.

Ухвалою Лохвицького районного суду від 11 серпня 2026 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Заводської міської ради, третя особа - Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна, в частині позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на земельну частку (пай) площею 3,0 умовних кадастрових гектари, що належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0318527, у тому числі у формі земельних ділянок з кадастровими номерами 5322684900:00:004:1028, площею 1,6111 га, та 5322684900:00:004:1029, площею 1,6111 га, - на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , продовжено розгляд справи.

Ухвалою Лохвицького районного суду від 11 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводської міської ради, третя особа - Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна, в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити встановивши факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , а також факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Представник відповідача Заводської міської ради в судове засідання не з`явився, однак направив до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Виклад обставин справи, встановлених судом.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини цивільної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 березня 2002 року (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 05 червня 2012 року (а.с. 42).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серія НОМЕР_4 , виданого 17.11.1950 Пісківською сільською радою Лохвицького району Полтавської області, вбачається, що батьками останньої значаться батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 (а.с. 39).

Із свідоцтва про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , серії НОМЕР_5 , виданого 26.09.1949 Пісківською сільською радою Лохвицького району Полтавської області, вбачається, що після реєстрації одруження присвоєно прізвища чоловіку « ОСОБА_10 » та дружині « ОСОБА_10 » (а.с. 41).

Із посвідки про шлюб від 29.01.1938 № 5 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_11 вступили в шлюб та присвоєно прізвища після укладення шлюбу чоловіку « ОСОБА_4 », дружині « ОСОБА_4 » (а.с.121).

Родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що вони були сином та матір`ю, підтверджуються Свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_6 від 06.11.1960 (а.с. 43).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.03.2013 підтверджується право ОСОБА_1 як спадкоємця після померлої ОСОБА_2 (а.с. 44).

Із довідки № 12.2-18/43 від 02.03.2026, виданої Пісківським старостинським округом виконавчого комітету Заводської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 21).

В акті встановлення факту проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 02.03.2026, затвердженому старостою Пісківського старостинського округу Пройдаком Г.П., вбачається, що з квітня 1999 року і до травня 2002 року у вказаному житловому будинку разом із ОСОБА_3 проживала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 22).

Із листа відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.05.2018 № 562/170-18, вбачається, що ОСОБА_3 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0318527, розміром 3,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку (частку (пай)) на прізвище останньої не виявлено (а.с. 45).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.02.2026 № 158/02-31, виданої приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., вбачається, що позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку пай розміром 3,0 в умовних кадастрових одиницях, які належали на підставі сертифікату ОСОБА_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , відмовлено. До того ж зазначено, що ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 так, як не відноситься до жодної із черг спадкодавця, передбачених статтями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року (а.с.20).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року у справі № 538/1515/22 (провадження № 2/538/428/22) за позивачем ОСОБА_1 було визнано у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) загальною площею 3,0 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території Заводської міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області (колишня Пісківська сільська рада) та належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0318527, виданого на підставі розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації від 20 червня 1997 року № 281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 11097 від 01 серпня 1998 року, та встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.96-97).

За результатами апеляційного перегляду вказаного рішення Полтавським апеляційним судом апеляційну скаргу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області задоволено, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року у справі № 538/1515/22 (провадження № 2/538/428/22) скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Заводської міської територіальної громади в особі Заводської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) відмовлено (а.с.98-101).

Крім того, рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 538/1026/24 було скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322684900:00:004:1028 та 5322684900:00:004:1029, припинено його право приватної власності на них та витребувано зазначені земельні ділянки з його володіння на користь територіальної громади в особі Заводської міської ради (а.с. 102-105).

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки від 09 грудня 2024 року зазначені земельні ділянки повернуто ОСОБА_1 у комунальну власність (а.с.106).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що позивача ОСОБА_1 знають як односельця та сусіда, у родинних відносинах із ним не перебувають. Свідки зазначили, що ОСОБА_3 у період з 1996 року по 2002 рік проживала спільно із ОСОБА_2 у її помешканні, оскільки остання була особою похилого віку, мала проблеми зі здоров`ям, проживала самостійно та не могла самостійно себе обслуговувати. Також зазначені свідки пояснили, що ОСОБА_3 була тіткою ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що позивача ОСОБА_1 знає як односельця та сусіда, у родинних відносинах із ним не перебуває. Зазначила, що ОСОБА_3 була родичкою ОСОБА_2 по лінії її чоловіка - ОСОБА_9 , однак конкретно зазначити, ким саме вона йому доводилася - тіткою чи сестрою, - свідок не змогла.

Разом із тим показання свідків у частині родинного зв`язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є узгодженими між собою, оскільки свідки по-різному визначали ступінь такого родинного зв`язку, а одна зі свідків взагалі не змогла конкретизувати його характер. Крім того, під час допиту свідки допускали неточності щодо імені ОСОБА_2 , називаючи її як ОСОБА_16 , так і ОСОБА_17 . У зв`язку з цим суд ставиться до зазначених показань критично та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже на спірні правовідносини поширюються норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.

Статтею 524 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

За приписами статті 529 ЦК Української РСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (в тому числі усиновлені), чоловік (дружина) і батьки (усиновлювачі) померлого. Онуки і правнуки спадкоємця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того із батьків, який повинен бути спадкоємцем.

Стаття 530 ЦК Української РСР встановлює, що при відсутності спадкоємців першої черги або у разі неприйняття ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, спадкують в рівних частках брати і сестри померлого, а також дід і баба померлого як зі сторони батька, так і зі сторони матері.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травля 2008 року передбачено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР утому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже, на спірні правовідносини поширюються норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травля 2008 року передбачено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу Української РСР утому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Діючим на час відкриття спадщини Цивільним кодексом передбачалося дві черги спадкоємців за законом.

Зокрема згідно статті 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (в тому числі усиновлені), чоловік (дружина) і батьки (усиновлювачі) померлого. Онуки і правнуки спадкоємця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того із батьків, який повинен бути спадкоємцем.

Стаття 530 ЦК Української РСР встановлює, що при відсутності спадкоємців першої черги або у разі неприйняття ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, спадкують в рівних частках брати і сестри померлого, а також дід і баба померлого як зі сторони батька, так і зі сторони матері.

Крім того, судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 у передбачений законом строк ніким не була прийнята, заповіт не складався, тому відповідно до вимог статті 524 ЦК Української РСР за правом спадкоємства переходить до держави.

Викладені норми Цивільного кодексу, що діяв на час відкриття спадщини, не передбачають інших черг та кіл осіб спадкоємців.

Тому, з огляду на це, ОСОБА_2 не може бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 так, як не відноситься до жодної із черг спадкодавця, передбачених статтями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, а відтак твердження позивача про те, що вона прийняла спадщину шляхом вступу в оперативне управління нею - позбавлені правового змісту та не можуть розглядатись як підстави для судового захисту.

До того ж показання свідків у частині родинного зв`язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та спільного їх проживання не є узгодженими між собою, оскільки свідки по-різному визначали ступінь такого родинного зв`язку, а одна зі свідків взагалі не змогла конкретизувати його характер. Крім того, під час допиту свідки допускали неточності щодо імені ОСОБА_2 , називаючи її як ОСОБА_16 , так і ОСОБА_17 . У зв`язку з цим суд ставиться до зазначених показань критично та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі.

З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що заявлені до встановлення факти не мають юридичного значення.

Тому позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 а саме те, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 (матері позивача) та факту постійного проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 11, 12, 259, 265, 266, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Заводської міської ради, третя особа: Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Заводська міська рада (місцезнаходження: вул.Полтавська, 4/16, м.Заводське, Миргородського району Полтавської області).

Третя особа: Миргородський районний нотаріальний округ Полтавської області, приватний нотаріус Заєць Ніна Миколаївна (місцезнаходження: вул. Драгоманова, 37, м.Гадяч).

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ