Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №553/2588/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2588/26

Провадження № 2/553/1856/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участі: секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Від ТОВ "Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 в розмірі 11 975,04 грн; судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 27.11.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 27.11.2019, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст. 3, ст.12, п.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України. На умовах кредитного договору (розділу 1) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем. В подальшому у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язань за кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 27.12.2019 строк користування кредитом продовжили до 27.12.2019. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. 22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №015-220221, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за договором № 289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019. В подальшому, 22.08.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу №20240822/1, згідно якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за договором № 289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019. Всупереч умов договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на 01.06.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 975,04 грн, а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 2 997,00 грн; заборгованість по відсоткам (та прострочені відсотки) 7 076,10 грн; інфляційне збільшення 1 901,94 грн.

Аргументи учасників справи.

31.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Лисенко С.С. надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 заперечує частково проти позову з огляду на наступне. Відповідачка дійсно укладала Договір № 289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 з ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 3 000,00 грн, де згодом з урахуванням суми нарахованих процентів сума кредиту становить 4 197,00 грн. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права, бути поінформованим про дійсні умови кредитування Кредитодавця, а в подальшому не знав нічого щодо умов передачі договору ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому, укладення Відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для Відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Просила врахувати, що вимога про нарахування та сплату відсотків, яка майже в 3 рази перевищує саму суму кредитного договору і є явно завищені з огляду на сам розмір позики, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи і також складний економічний стан громадян у військовий період. Просимо застосувати аналогію та врахувати те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 11 975,04 грн (враховуючи застосування кредитором програми лояльності до відповідача з умовою) не є співмірною сумі кредиту у 2 997,00 грн. грн за вищевказаним Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми відсотків у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, вважаємо за необхідне зменшити розміри процентів за договором. При визначенні розміру виходити з розміру облікової ставки НБУ та строку дії договору кредиту.

Щодо вимоги до Відповідача стосовно заборгованості, а саме інфляційного збільшення, ОСОБА_1 не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення інфляційних збільшень у розмірі 1 901,94 грн з огляду на наступне. Як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, інфляційні втрати нараховані за період з 28.12.2019 по 23.02.2022 рік. При цьому зазначений розрахунок був здійснений первісним кредитором до укладення договору факторингу 22 серпня 2024 року. Разом з тим, сам факт здійснення попереднім кредитором відповідного розрахунку не підтверджує автоматично наявність у Позивача права на стягнення зазначеної суми.

ОСОБА_1 має підставу для звільнення від сплати судового збору, а саме відповідно до Довідки до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №107905 від 04.08.2021 Відповідачка має другу групу інвалідності з 13.07.2021, причиною якої є загальне захворювання.

Рух справи.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 29.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

03.08.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.

28.09.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з`явилися.

Представник позивача Дзундза О.В. в позовній заяві зазначила про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Лисенко С.С. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27.11.2019 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом підписання його позичальником електронним підписом.

Відповідно п. 1.1 договору товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно п. 1.2 договору позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

В п. 1.3. договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: Акційна процентна ставка становить 1,33 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (485,45 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 договору сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 139,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 4 197,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 39,90% від суми позики (у процентному виразі) або 1 197,00 грн (у грошовому виразі).

Згідно п. 1.5 договору сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 4 710,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1 710,00 грн (у грошовому виразі).

В п. 1.6 договору зазначено, що позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

В п. 1.7 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити Клієнту у продовженні строку користування позикою.

Відповідно до п. 2.1. договору товариство має право: вимагати від Клієнта повернення позики, сплати процентів за користування позикою та виконання усіх інших встановлених Договором зобов`язань; вимагати від Клієнта дострокового повернення позики, сплати процентів за користування позикою у разі: виявлення факту надання Клієнтом недостовірної інформації при реєстрації на сайті Товариства та/або поданні заявки на отримання позики; внесення інформації про Клієнта до бюро кредитних історій як негативного позичальника; укласти Договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Згідно п. 2.4 договору клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

В п. 3.1. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору). Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.

Згідно п. 3.3 договору, отримані грошові кошти від Клієнта Товариство направляє для погашення заборгованості за Договором у такій черговості: у першу чергу - на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу - на погашення нарахованих процентів за позикою; у третю чергу - на повернення суми позики.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 4.2 договору, порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

В п. 4.3 договору передбачено, що у випадку повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення визначеного пунктом 1.2. цього Договору строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання Клієнтом зобов`язань за Договором не нараховується.

в п. 4.4 договору встановлено, що у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "33,00" грн за кожен день прострочення.

Згідно п. 4.5. договору, штрафні санкції за Договором нараховуються з першого дня порушення Клієнтом умов Договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим Договором, та становить: 2 355,00 грн.

В п. 6.1 договору передбачено, що Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів.

Згідно п. 6.2 договору, дія Договору припиняється та Договір може бути достроково розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

Згідно графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 289368 від 27.11.2019, сторони погодили, що датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 27.12.2019, сума нарахованих процентів складає 1 197,00 грн, разом до сплати 4 197,00 грн, а також вказано реквізити до оплати.

27.12.2019 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 344755 до договору № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 шляхом підписання його позичальником електронним підписом.

Відповідно до додаткового договору у зв`язку із неможливістю виконання Клієнтом зобов`язань за Договором № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019(надалі - «Договір») у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт звернувся до Товариства із проханням продовження строку користування позикою, Сторони домовились про наступне: продовжити строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2. Договору строку користування позикою. Встановити нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 27.12.2019. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору Клієнт зобов`язується забезпечити своєчасне погашення Суми позики на умовах, узгоджених Сторонами в Додатковому договорі, у тому числі з можливістю дострокового виконання своїх зобов`язань. Всі інші умови Договору, не вказані в цьому Додатковому договорі, залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів в сумі 3 000,00 грн на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6708-ВП від 03.06.2026, котрий міститься у матеріалах справи.

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних судових рішень про визнання укладеного між сторонами правочину недійсним або встановлення його нікчемним суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого Клієнт відступає Факторові Права грошових вимог до Боржників, які виникли у Клієнта на підставі кредитних договорів з Боржниками, в розмірі дійсної заборгованості. Права грошових вимог, що відступаються Клієнтом Факторові, їх кількість, сума та деталізація, визначаються відповідним Реєстром. На виконання умов цього Договору, переуступлені за Реєстром Права грошових вимог переходять до Фактора з моменту підписання сторонами Акта прийняття-передання відповідного Реєстру прав грошових вимог (Додаток 3) та виконання Фактором зобов`язання з передачі Клієнтові суми Фінансування, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх зобов`язань(за винятком майбутньої вимоги, яка вважається переданою Фактору з дня виникнення права ви йоги до Боржника). З моменту набуття Фактором відступлених йому Прав грошових вимог, Фактор набуває всіх прав кредитора по відношенню до Боржників, у тому числі пов`язаних з цим прав, в обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення цих прав, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, (але не виключно: пред`явлення претензій, визначення умов та надання розпоряджень щодо порядку виконання зобов`язань і здійснення платежів, реструктуризації зобов`язань, часткового чи повного погашення зобов`язань, звернення до суду в порядку, встановленому чинним законодавством, надання довідок стосовно зобов`язань, а також право на всі суми, які Фактор або Клієнт одержать від Боржників на виконання зобов`язань та вимог, інші права, включаючи права, які забезпечують зобов`язання Боржників. Крім того, згідно п. 5.2 вказаного договору факторингу Фактор має право розпоряджатися набутими Правами грошових вимог на свій власний розсуд, в тому числі з правом наступного відступлення Прав грошових вимог на користь третіх осіб.

Відповідно до витягу з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/01 від 22.02.2021 (Додаткова угода №1 до Договору факторингу №015-220221 від «22» лютого 2021 р.), сформованого 22.08.2024, ТОВ "Сіроко Фінанс " набуло право вимоги, в томі числі до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зазначена в реєстрі за № 1017, за кредитним договором № 289368, із сумою заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2 997,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 7 076,10 грн, із загальною сумою заборгованістю 10 073,10 грн.

Також судом встановлено, що 22.08.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Артеміда-Ф» (фактор) було укладено договір факторингу № 20240822/1, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти (Розмір фінансування) в розпорядження Клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а Клієнт відступає Фактору належні йому Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Наступне відступлення Фактором Права вимоги за цим Договором до третіх осіб допускається. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 20240822/1 від 22.08.2024, ТОВ "ФК "Артеміда-Ф " набуло право вимоги в томі числі до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зазначена в реєстрі за № 106, за кредитним договором № 289368, із сумою заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2 997,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 7 076,10 грн, із загальною сумою заборгованістю 10 073,10 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості (Виписки з особового рахунку) з особового рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП(ІПН) НОМЕР_2 , проведеного ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" на підставі Договору факторингу №20240822/1 від 22.08.2024, укладеного між TOB «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», станом на 01.06.2026 за Договором №289368 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019, у гр. ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 11 975,04 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту – 2 997,00 грн, заборгованість за відсотками (та прострочені відсотки) в розмірі 7 076,10 грн, інфляційне збільшення в розмірі 1 901,94 грн.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, які б спростовували зазначену суму заборгованості, відповідачка суду не надала.

Судом встановлено, що 27.11.2019 було укладено кредитний договір № 289368, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 30 календарних днів, тобто до 27.12.2019 включно. Відповідно до умов договору протягом зазначеного строку користування кредитом діяла акційна процентна ставка 1,33 % на день, а загальна сума процентів за весь строк кредитування становила 1 197,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума, що підлягала поверненню станом на 27.12.2019, становила 4 197,00 грн, з яких 3 000,00 грн основна сума кредиту та 1 197,00 грн проценти за користування кредитом.

Крім того, судом встановлено, що 27.12.2019 між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого строк користування кредитом було продовжено ще на строк, визначений пунктом 1.2 кредитного договору, тобто ще на 30 календарних днів, із встановленням процентної ставки 1,60 % на день (584 % річних). При цьому інші умови кредитного договору залишилися без змін.

Разом з тим суд звертає увагу, що у тексті додаткової угоди міститься очевидна неузгодженість щодо кінцевої дати повернення кредиту, оскільки одночасно передбачено продовження строку кредитування на 30 календарних днів та зазначено дату повернення кредиту «не пізніше 27.12.2019». З огляду на зміст додаткової угоди та волевиявлення сторін, суд виходить із того, що строк користування кредитом було продовжено до 25.01.2020 включно, оскільки саме такий строк відповідає домовленості сторін про продовження кредитування ще на 30 календарних днів.

Відповідно до розрахунку заборгованості основна сума кредиту у розмірі 2 997,00 грн відповідачкою повернута не була.

Отже, суд здійснив перевірку розрахунку заборгованості за період з 27.11.2019 по 27.12.2019 та з 28.12.2019 по 25.01.2020 (згідно укладеної додаткової угоди).

Так, розмір процентів за один день користування кредитом становить 39,86 грн, що обчислюється шляхом множення суми кредиту 2 997,00 грн на процентну ставку 1,33 % (2 997 грн * 1,33 % = 39,86 грн).

За період з 27.11.2019 по 26.12.2019 заборгованість за процентами становить 1 195,80 грн (39,86 грн * 30 днів = 1 195,80 грн)

Враховуючи, що додатковою угодою від 27.12.2019 сторони продовжили строк користування кредитом до 25.01.2020 включно та встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,60 % на день, суд здійснив перевірку правильності нарахування процентів за вказаний період.

Так, розмір процентів за один день користування кредитом (відповідно до додаткової угоди) становить 47,95 грн, що обчислюється шляхом множення суми кредиту 2 997,00 грн на процентну ставку 1,6 % (2 997 грн * 1,6 % = 47,95 грн).

За період з 27.12.2019 по 25.01.2020 (відповідно до додаткової угоди) заборгованість за процентами становить 1 438,50 грн (47,95 грн * 30 днів = 1 438,50 грн)

Таким чином, станом на 01.06.2026 заборгованість відповідачки за кредитним договором складається з неповернутої суми основного боргу у розмірі 2 997,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1 195,00 грн, нарахованих за період з 27.11.2019 по 26.12.2019, та 1 438,50 грн, нарахованих за період з 28.12.2019 по 25.01.2020.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки станом на 01.06.2026 становить 5 630,50 грн, з яких 2 997,00 грн основний борг та 2 633,50 грн проценти за користування кредитом.

Оцінюючи правомірність такого способу визначення розміру процентної заборгованості, суд виходить із того, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування позичальником грошовими коштами кредитодавця, а тому їх розмір визначається умовами договору, які діяли саме у період фактичного користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після настання прострочення права кредитора забезпечуються не положеннями статті 1048 ЦК України щодо плати за користування кредитом, а положеннями частини другої статті 625 ЦК України як відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, у якій зазначено, що проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування коштами, тоді як після настання прострочення застосуванню підлягають положення статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поведінка боржника не може одночасно бути правомірною та неправомірною, а тому проценти як плата за користування кредитом і відповідальність за прострочення не можуть одночасно регулюватися різними правовими режимами.

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку, що після настання прострочення кредитодавець не вправі змінювати вже визначений сторонами розмір плати за користування кредитом за період, протягом якого позичальник користувався кредитом на законних підставах.

Судом установлено, що 22.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 015-220221, на підставі якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 289368.

Також судом установлено, що22.08.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20240822/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Разом із тим суд звертає увагу, що визначений у витягах з реєстрів боржників розмір процентної заборгованості 7 076,10 грн не підтверджується матеріалами справи, які не містять жодних належних і допустимих доказів того, яким чином після 25.01.2020 розмір процентної заборгованості збільшився з 2 633,50 грн до 7 076,10 грн, тобто на 4 442,60 грн.

Позивачем не надано детального розрахунку такого нарахування із зазначенням періоду, за який нараховано проценти, застосованої процентної ставки, кількості днів нарахування та правових підстав їх обчислення.

Саме лише зазначення у витягах з реєстрів боржників суми процентної заборгованості не є належним доказом її існування та розміру, оскільки такі документи лише підтверджують передачу права вимоги, але не підтверджують правомірність формування складових заборгованості. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування процентів у розмірі 7 076,10 грн, а тому підстави для стягнення процентів у зазначеному розмірі відсутні.

Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно детального розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» було донараховано інфляційне збільшення в розмірі 1 901,94 грн за період з 28.12.2019 по 23.02.2022.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 901,94 грн, то суд зазначає, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Стягнення інфляційних втрат є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що загальна сума заборгованості за Договором № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 становить 5 630,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 997,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2 633,50 грн, враховуючи що вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем по даній справі не ставляться, то сума інфляційного збільшення сума інфляційного збільшення для 5 630,50 грн за період з 26.01.2020 по 23.02.2022 становить 1 049,76 грн.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги, що відповідачка належними доказами не спростувала доводи позивача, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та належна до стягнення з відповідачки на користь позивача сума заборгованості за Договором № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 року становить 6 680,26 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 997,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2 633,50 грн, та інфляційне збільшення в розмірі 1 049,76 грн.

Приписами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 107950, яка долучена до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 , з 13.07.2021 встановлено другу групу інвалідності безтерміново.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 485,09 грн не підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, а їх слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 644/6351/17-ц.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 211080106 від 29.05.2026, укладеного між ТОВ "ФК "Артеміда -Ф" та адвокатом Дзундза О.В., копію розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ "ФК "Артеміда -Ф" до ОСОБА_1 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 211080106 від 29.05.2026, розрахунок суми судових витрат на суму 7000,00 грн, копію платіжної інструкції в національній валюті від 03.06.2026 № 3076 про перерахування коштів в сумі 7000,00 грн., як оплати за надані послуги, копію акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 211080106 від 29.05.2026, відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 7 000,00 грн.

Враховуючи наведене, часткове задоволення позовних вимог, та обсяг виконаних представником позивача робіт та наданих послуг, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4 000,00 грн, а оскільки позов задоволено частково, тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 231,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором № 289368 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 27.11.2019 в розмірі 6 680 (шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 26 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 997,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2 633,50 грн, та інфляційне збільшення в розмірі 1 049,76 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять) грн 09 к. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» витрати на правничу допомогу в розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн 20 к.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф", юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697;

відповідачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Головуюча Ю.М. Подмаркова