Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №535/1027/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1027/26

Провадження № 1-кп/535/206/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

в режимі відеоконференції з власних технічних засобів з приміщення військової частини НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Котельва кримінальне провадження, внесене 27.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170490000251 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Котельва Котелевського району Полтавської області, українця, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 на посаді заступника командира бойової машини- навідника-оператора 1 механізованого відділення1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 09.02.2026 Біляївським районним судом Одеської області, за ст.126-1 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим сторок 1 рік;

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 301 КК України

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив нове кримінальне правопорушення, та в період іспитового строку призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026.

Так, 25.06.2026 о 10 год 47 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , супереч вимогам ст. 2, 6 ЗаконуУкраїни «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 року N?1296-IV, п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про медіа» від 13.12.2022 року N?2849-ІХ щодо заборони виробництва та обігу у будь-якій формі продукції порнографічного характеру на території України, посягаючи на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, використовуючи власний мобільний телефон марки «Realme», Model: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 тa IMEI 2: НОМЕР_5 , шляхом фотографування власного статевого органу, зробив фотозображення із назвою «IMG20260625104727», яке згідно висновку експерта містить ознаки продукції порнографічного характеру.

У подальшому, з метою розповсюдження фотозображення власного статевого органу із назвою «IMG20260625104727», зберігав в пам?яті власного мобільного телефону марки «Realme», до моменту його вилучення працівниками поліції 26.06.2026 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с-ще Котельва, вул. Гетьмана Дорошенка 26.

Після цього, 25.06.2026 о 10 год 58 хв. знаходячись в с-щі Котельва, Полтавського району, Полтавської області (більш точної інформації під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим у мобільному додатку «Viber» під ніком « ОСОБА_5 », обліковий запис якого прив`язаний до абонентського номеру ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_6 , для задоволення власних статевих потреб, за допомогою месенджера «Viber», з власного мобільного телефону «Realme», Model: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 та IMEI 2: НОМЕР_5 , переслав фотозображення власного статевого органу із назвою «IMG20260625104727», яке згідно висновку експерта містить ознаки продукції порнографічного характеру, користувачу під ніком « ОСОБА_6 », тобто розповсюдив заздалегідь виготовлене зображення порнографічного характеру.

За вчинення вищевказаних умисних дій, які виразилися у виготовленні, зберіганні з метою розповсюдження та розповсюдженні зображень порнографічного характеру, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість у скоєному визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння, які відповідають викладеним у описовій частині вироку. У скоєному щиро розкаюється.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у виготовленні, зберіганні з метою розповсюдження та розповсюдженні зображень порнографічного характеру, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який характеризується задовільно, має на утриманні одну малолітню дитину, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини на підставі ст.66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Однак, кримінальне правопорушення вчинив у період іспитового строку призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026.

Санкція ч.1 ст.301 КК України передбачає застосування до винних осіб ряду покарань, зокрема штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене, в тому числі обставини кримінального правопорушення, його наслідки, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений заслуговує покарання в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.301 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, йому слід призначити покарання з урахуванням положень ст. 71, 72 КК України.

Так, за змістом ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За роз`ясненнями, які приведені у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, крім іншого, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК), за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо. При цьому, у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Невідбуте покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026 - позбавлення волі строком 1 рік.

Таким чином, за сукупністю вироків, до покарання призначеного обвинуваченому за цим вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026 року у виді позбавлення волі, перевівши відповідно до ч.1 ст.72 КК України менш суворий вид покарання у більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Таким чином, саме таке покарання буде належною карою за скоєне, упередить вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, сприятиме досягненню мети його виправлення та перевиховання.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, зважаючи на призначене покарання, суд вважає за необхідне запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Крім того, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у цьому кримінальному провадженні.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Окрім цього, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію до знарядь вчинення кримінального правопорушення - мобільного телефону марки «Realme», Model: RMX5303, серійний номер: НОМЕР_7 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , без сім-карти оператора мобільного зв?язку ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_6 , яку належить повернути власнику.

Так, ч.1 ст.96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо інше майно було використане як засоби чи знаряддя вчинення злочину.

Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що санкція ч.1 ст.301 КК України передбачає покарання зокрема у виді обмеження волі, а мобільний телефон є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію знарядь вчинення злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.301 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2026, перевівши відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання у більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та визначити ОСОБА_4 до відбування 1 (один) рік і 1 (один) місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 в порядку виконання цього вироку, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за судову комп?ютерно-технічну експертизу №CЕ-19/117-26/12595-КТ від 08.07.2026 та за судово-мистецтвознавчу експертизу №CE-19/124-26/9089-МЗ від 22.07.2026 у загальному розмірі 6257 грн. 68 коп. (шість тисяч двісті п`ятдесят сім гривень 68 копійок).

Речові докази:

- на підставі ст. ст.96-1, 96-2 КК України застосувати, щодо ОСОБА_4 спеціальну конфіскацію, зокрема на мобільний телефон марки «Realme», Model: RMX5303, серійний номер: НОМЕР_7 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , без сім-карти, який передано на зберігання у кімнату речових доказів ВнП №4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, м. Зіньків, вул. Воздвиженська 28.

- сім-картку оператора мобільного зв?язку ТОВ «Лайфселл» N? НОМЕР_6 , яку передано на зберігання у кімнату речових доказів ВнП №4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Полтавський район, м. Зіньків, вул. Воздвиженська 28- повернути власнику ОСОБА_4 .

- мобільний телефон марки «Readmi» модель «Note 13 Pro», IMEL 1: НОМЕР_8 , IMEI 2: НОМЕР_9 , із сім-картами оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_10 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_11 , який передано на відповідальне зберігання під розписку власнику ОСОБА_7 , вважати повернутим законному володільцю ОСОБА_7

- оптичний диск «DVD-R» типу, що являється додатком N? 1 до висновку комп?ютерно-технічної експертизи № CE-19/117-26/12595-КТ від 08.07.2026 року, який зберігається при матеріалах кримінального провадження- залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12026170490000251.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору у порядку визначеному ст.376 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1