Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №460/6763/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 460/6763/25

адміністративне провадження № К/990/4407/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 460/6763/25

за позовом ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 (головуючий суддя Глушко І. В., судді Затолочний В. С., Судова-Хомюк Н. М.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - 4 ТВУЗ Держспецзв`язку, відповідач), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв`язку про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, яке оформлене протоколом № 6 засідання житлової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв`язку від 17.10.2024;

- зобов`язати 4 ТВУЗ Держспецзв`язку поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку в 4 ТВУЗ Держспецзв`язку з 01.06.2000.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2026 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовці Держспецзв`язку можуть забезпечуватися житлом для постійного проживання шляхом надання житла новозбудованого, виключеного із числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла або надання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення лише один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Статтею 40 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, у випадку: подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Суд першої інстанції встановив, що 08.10.2003 ОСОБА_1 отримав у власність із зняттям з квартирного обліку 10 Територіальним вузлом урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України , квартиру АДРЕСА_1 . Згодом - 30.09.2004 здійснив обмін цієї квартири з ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , яку, у свою чергу, 17.10.2006 обміняв із ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 .

При цьому суд вказав на те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 86 Житлового кодексу України обмін жилими приміщеннями не допускається, якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку.

З урахуванням вищезазначеної норми та тієї обставини, що ОСОБА_1 здійснював обмін квартирами з іншими особами, суд виснував про те, що відповідні квартири були надані їм для постійного проживання.

Також на підтвердження того, що квартири не були службовими, а були надані для проживання, суд оцінив і ту обставину, що ОСОБА_3 приватизувала отриману в результаті обміну квартиру АДРЕСА_2 , а в подальшому 25.09.2009 реалізувала шляхом продажу для ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції зазначив, що держава реалізувала право позивача на отримання житла для постійного проживання, надавши йому квартиру (отримане житло ОСОБА_1 не здавав), та тим самим засвідчила зняття його з квартирного обліку як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Водночас, сама процедура приватизації нерухомості здійснюється безпосередньо особою, якій це житло надано на законних підставах.

Суд відхилив покликання позивача на рішення у справі № 460/4958/23, зазначивши, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, не доказуються лише встановлені рішенням суду обставини. Водночас, висновки суду в іншій справі не мають преюдиційного значення при вирішенні даного спору.

Суд наголосив на тому, що у справі № 460/4958/23 встановлено відсутність у матеріалах цієї справи рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , 10 ТВУЗ про надання позивачу на сім`ю в складі три особи житлового приміщення в смт. Миропіль Житомирської області для постійного проживання, житлова площа якого дає підстави вважати, що відпала необхідність поліпшення житлових умов сім`ї позивача. Також відсутнє й рішення відповідної житлової комісії про зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у зв`язку з наданням двохкімнатної квартири житловою площею 27,34 м кв. за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

Водночас, у матеріалах цієї справи наявний витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частин НОМЕР_2 від 08.10.2003 № 11 про виділення капітану ОСОБА_1 зі зняттям з черги на поліпшення житлових умов квартири за адресою: АДРЕСА_1 (2-кімнатна, 27,34 кв.м. житлової площі). Склад сім`ї: дружина ОСОБА_5 1979 р. н., дочка - ОСОБА_6 2000 р. н.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що за ним чи членами його сім`ї не зареєстровано на праві особистої приватної власності жодне житло, тому він має право перебувати на квартирному обліку як такий, що потребує покращення житлових умов, суд зазначив таке.

Відповідач як державна структура уповноважена виділити житло для постійного проживання для військовослужбовця один раз із наступним зняттям його з квартирного обліку, а безпосередньо сам процес приватизації виділеної для постійного проживання квартири може здійснити виключно особа, якій ця квартира надана. 10 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надав позивачу та його сім`ї житло для постійного проживання із одночасним зняттям їх з квартирної черги як таких, що вже не потребують житла для постійного проживання. Пасивна поведінка позивача щодо нездійснення приватизації наданого раніше житла не може мати наслідком повторне виділення житла для особи, якій воно вже надане.

З огляду на те, що позивач при зарахуванні на квартирний облік в 4 ТВУЗ Держспецзв`язку надав довідку про відсутність домоволодіння з попереднього місця проживання та довідку з попереднього місця служби про відсутність будинку в АДРЕСА_5 , водночас не повідомив обставин про те, що:

- отримав житло за попереднім місцем служби;

- знятий з квартирного обліку у 10 ТВУЗ Держспецзв`язку 08.10.2003 у зв`язку з отриманням житлової площі;

- здійснював обмін отриманого житла;

- отримав ордер на житлове приміщення,

суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв`язку, оформлене протоколом від 17.10.2024 № 6, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції навів окремі фрагменти рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 460/4958/23, зокрема й висновок суду у згаданій справі, а саме: в матеріалах судової справи відсутнє рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , 10 ТВУЗ про надання позивачу на сім`ю в складі три особи житлового приміщення в АДРЕСА_5 , для постійного проживання, житлова площа якого дає підстави вважати, що відпала необхідність поліпшення житлових умов сім`ї позивача. Також відсутнє й рішення відповідної житлової комісії про зняття позивача з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у зв`язку з наданням двохкімнатної квартири житловою площею 27,34 м кв. за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірне рішення не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, що має наслідком його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2026 року 4 ТВУЗ Держспецзв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права внаслідок неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23.11.2023 у справі № 381/4598/21, від 17.04.2024 у справі № 357/11125/22 та Верховного Суду у постановах від 01.08.2024 у справі № 380/2075/23, від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23.

Скаржник зазначає, що у цих постановах Верховний Суд чітко вказує, що повторне звернення за житлом особою, яка вже отримала його від держави, без належних підстав є зловживанням правом та порушенням принципу добросовісності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 16.02.2026 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 12.03.2026 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в підрозділах Служби безпеки України з 28.04.2000 (наказ СБУ від 28.04.2000 № 583); обіймав посади у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_5 , 10 територіальному вузлі урядового зв`язку СБ України; з 20.12.2006 наказом СБ України від 20.12.2006 № 1987-ос призначений на посаду начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу 4 територіального вузла урядового зв`язку СБ України; наказом Голови Держспецзв`язку від 08.02.2007 № 58-ос призначений на посаду головного спеціаліста відділу тилового забезпечення 4 територіального вузла урядового зв`язку ДССЗЗІУ, де в подальшому проходив військову службу на різних посадах, що відображено в біографічній довідці позивача.

Наказом Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 15.10.2020 № 656-ос полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби відповідно до підпункту "а" пункту 2 (у зв`язку з закінченням строку контракту) частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України з посади заступника начальника 4 територіального вузла урядового зв`язку Держспецзв`язку, з виключенням зі списків особового складу 31.12.2020.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2000 № 2 АДРЕСА_5 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 поставлено на чергу на поліпшення житлових умов з 01.06.2000.

08.10.2003 житловою комісією військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення, яке було оформлене протоколом № 11, яким вирішено: виділити ОСОБА_7 , зі зняттям із черги на поліпшення житлових умов: квартиру АДРЕСА_1 .

30.09.2004 житловою комісією військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення, оформлене у вигляді протоколу № 18, згідно з яким дозволено здійснити обмін житла ОСОБА_2 , який займає житлову площу за адресою: АДРЕСА_6 (двокімнатна, 44,1 кв. м житлової площі; 68,2 кв. м загальної площі) з ОСОБА_1 , який займає житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 (двокімнатна, 27,34 кв. м житлової площі).

17.10.2006 житловою комісією в/ч НОМЕР_2 прийнято рішення, що було оформлене протоколом № 26, яким погоджено обмін житла ОСОБА_1 , який займає житлову площу за адресою: квартира АДРЕСА_2 (двокімнатна, 68,2 кв. м загальної площі) з ОСОБА_3 , яка займає житлову площу за адресою: квартира АДРЕСА_3 (двокімнатна, 27,34 кв. м житлової площі).

12.12.2006 було видано Ордер № 123 ОСОБА_1 з сім`єю з 3-х осіб, на житлове приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_3 . Підстава: рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_2 - Протокол № 26 від 17.10.2006.

ОСОБА_1 зазначену квартиру не здавав. Зворотного позивач не довів.

З 20.12.2006 позивач продовжив військову службу в 4 територіальному вузлі урядового зв`язку СБ України, місце дислокації якого знаходиться в м. Рівному.

В 2007 році ОСОБА_1 звернувся з рапортом (дата рапорту не вказана) на ім`я начальника відділу тилового забезпечення та просив клопотати перед начальником 4 ТВУЗ про постановку його та членів сім`ї на чергу на поліпшення житлових умов з 01.06.2000 на сім`ю в складі трьох осіб. До такого рапорту було долучено витяг з протоколу житлової комісії від 21.11.2000 № 2, довідку з БТІ від 10.11.2006 № 580, довідку від 01.02.2007 № 51 з попереднього місця служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ від 21.05.2007 № 15 було розглянуто рапорт позивача про постановку в чергу на поліпшення житлових умов та ухвалено включити ОСОБА_1 в загальну чергу на поліпшення житлових умов з моменту перебування на черзі з попереднього місця проходження служби згідно з поданим рапортом та наданими необхідними документами, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв`язку від 19.02.2016 № 2 внесено зміни до облікової житлової справи позивача у зв`язку зі зміною в сімейному стані та відповідно до статті 64 Житлового кодексу України включено до членів його сім`ї матір ОСОБА_8 .

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2017 № 15 погоджено наказ 4 ТВУЗ Держспецзв`язку від 28.11.2016 № 32 у частині надання службових квартир у будинку АДРЕСА_7 , зокрема: ОСОБА_1 - 3-кімнатної квартири № 11 жилою площею 49,0 кв. м на склад сім`ї 4 особи (він, дружина, дочка. мати).

Рішенням житлової комісії 4 ТВУЗ Держспецзв`язку, яке оформлене протоколом засідання житлової комісії від 26.08.2022 № 3, ОСОБА_1 та членів його сім`ї було знято з квартирного обліку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 460/4958/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії 4ТВУЗ про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, яке оформлено протоколом №3 засідання житлової комісії від 26.08.2022.

Це рішення суду 4ТВУЗ було виконано, поновлено ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку.

17.10.2024 житлово-побутовою комісією 4 ТВУЗ було прийняте рішення, оформлене протоколом № 6 засідання житлово-побутової комісії 4 ТВУЗ, яким постановлено: враховуючи те, що ОСОБА_1 під час зарахування на квартирний облік у 4 ТВУЗ Держспецзв`язку не надав інформацію щодо отриманої квартири за попереднім місцем служби та зняття його з квартирного обліку за попереднім місцем служби, що є підставою для зняття з квартирного обліку у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік і внесення у Списки осіб, які перебувають на квартирному обліку в загальній черзі на одержання житлових приміщень, відповідно до абзацу п`ятого пункту 13 розділу ІІІ Інструкції, зняти з квартирного обліку в 4 ТВУЗ Держспецзв`язку ОСОБА_1 та членів його сім`ї: доньку - ОСОБА_6 і матір - ОСОБА_8 - три особи.

Вважаючи згадане рішення протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

01.01.2016 особи рядового і начальницького складу Держспецзв`язку набули статусу військовослужбовців відповідно до Закону України від 09.04.2014 № 1194-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" та Указу Президента України від 31.07.2015 № 463 "Про Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України".

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 11 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» до особового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники. Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України затверджує Президент України. Комплектування Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". На військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України поширюється дія статутів Збройних Сил України та законодавство України, що встановлює загальний порядок і умови проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Закон № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Так, відповідно до частини першої статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність крім окремих положень на підставі Закону від 13.01.2026 № 4751-ІХ) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (частина перша статті 43 ЖК України).

Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно до статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника) (пункт 23 Порядку №1081).

Пунктом 24 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 32 Порядку №1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення).

Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення (абзац другий пункту 34 Порядку № 1081).

Пунктом 4 Порядку №1081 визначено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

Відповідно до Порядку №1081, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України наказом 05.01.2016 №3 затвердила Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями особового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членів їх сімей (далі - Інструкція № 3).

Згідно з пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 3 військовослужбовці Держспецзв`язку та члени їх сімей мають право забезпечуватися житловими приміщеннями за місцем проживання виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районних державних адміністрацій (далі - виконавчі органи) на загальних підставах відповідно до вимог законодавства.

Пункт 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 3 визначає, що забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Держспецзв`язку та членів їх сімей здійснюється шляхом: надання службових житлових приміщень; надання житлових приміщень для постійного проживання; надання житлової площі у гуртожитках курсантам закладів освіти Держспецзв`язку (далі - курсанти), слухачам закладів освіти Держспецзв`язку і військовослужбовцям Держспецзв`язку, які проходять військову службу в Держспецзв`язку за контрактом і перебувають у шлюбі; оренди житлових приміщень; виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення; виплати грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пункту 5 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 3 військовослужбовцям Держспецзв`язку, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання житлове приміщення.

До військовослужбовців Держспецзв`язку, які проходили службу в Держспецзв`язку на посадах осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, у Державній фельд`єгерській службі України на посадах осіб начальницького складу і перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та призначені на відповідні посади військовослужбовців Держспецзв`язку в порядку переатестації, вимога щодо наявності вислуги на військовій службі в Держспецзв`язку 20 років і більше для надання житла для постійного проживання не застосовується.

Забезпечення військовослужбовців Держспецзв`язку та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного із числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла або надання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям Держспецзв`язку у межах норм, установлених законодавством.

Пунктом 6 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 3 встановлено, що з метою дотримання вимог законодавства під час ведення обліку військовослужбовців Держспецзв`язку, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей (далі - квартирний облік), розподілу житлової площі, призначеної для постійного проживання, та контролю за використанням житлових приміщень в Адміністрації Держспецзв`язку (підрозділах Держспецзв`язку) створюються житлово-побутові комісії (далі - ЖПК).

За правилами пунктів 1, 2 розділу III «Квартирний облік» Інструкції № 3 квартирний облік ведеться в Адміністрації Держспецзв`язку (підрозділах Держспецзв`язку) відповідними ЖПК. До одержання житлового приміщення військовослужбовці Держспецзв`язку та члени їх сімей, які не забезпечені житлом та не зареєстровані за місцем проходження військової служби, мають право зареєструватися за місцезнаходженням підрозділів Держспецзв`язку за місцем проходження військової служби в Держспецзв`язку. Військовослужбовці Держспецзв`язку, які проходять військову службу в Адміністрації Держспецзв`язку та підрозділах Держспецзв`язку, що розташовані у місті Києві, та члени їх сімей можуть бути зареєстровані за місцезнаходженням Департаменту забезпечення Держспецзв`язку.

Для зарахування на квартирний облік військовослужбовець Держспецзв`язку подає на ім`я начальника підрозділу Держспецзв`язку рапорт за формою відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. У рапорті військовослужбовець Держспецзв`язку за наявності вказує підстави для позачергового або першочергового одержання житлового приміщення.

Згідно з пунктом 13 розділу III Інструкції №3 військовослужбовці Держспецзв`язку знімаються з квартирного обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житлового приміщення;

засудження військовослужбовця Держспецзв`язку до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби в Держспецзв`язку через службову невідповідність, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем Держспецзв`язку;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, внесення у Списки;

отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення;

звільнення в запас або у відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі у разі, якщо інше не передбачено законодавством;

обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз наведених норм Порядку № 1081 та Інструкції № 3 дає підстави для висновку, що військовослужбовці Держспецзв`язку можуть забезпечуватися житлом для постійного проживання шляхом надання житла новозбудованого, виключеного із числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла або надання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення лише один раз протягом усього часу проходження військової служби.

До такого ж висновку дійшов суд першої інстанції та зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 отримав житлову площу, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Після обміну квартирами отримав житлову площу: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Згодом позивач знову здійснив обмін, отримавши квартиру АДРЕСА_3 , яку не здавав [обставину щодо нездачі квартири № 52 підтвердив і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові].

При цьому суд врахував, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 86 ЖК України обмін жилими приміщеннями не допускається, якщо жиле приміщення є службовим або знаходиться в гуртожитку.

За такого правового регулювання, неодноразове здійснення позивачем обміну отриманої квартири з іншими особами суд першої інстанції оцінив на користь висновку про те, що відповідні квартири були надані їм для постійного проживання.

Відтак, за висновком суду, гарантоване державною право на отримання житла для постійного проживання позивач реалізував у 2003 році під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_5 , у зв`язку з чим був виключений з квартирного обліку.

Суд апеляційної інстанції зробив протилежний висновок, стверджуючи про незаконність спірного рішення, водночас, фактично не навів жодного обґрунтування своєї позиції.

Так, апеляційний суд з посиланням на приписи частини четвертої статті 78 КАС України лише процитував висновки, викладені в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 460/4958/23, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 залишене без змін.

У справі № 460/4958/23 предметом спору, ініційованого так само ОСОБА_1 , було рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку, яке оформлене протоколом № 3 засідання житлової комісії від 26.08.2022.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Передбачене нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені в чинних судових рішеннях інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої статті 9 КАС України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, яка розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, що встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Варто зауважити, що судові рішення у згаданій справі не залишились й поза увагою суду першої інстанції, який акцентував увагу на тому, що у справі № 460/4958/23 суди встановили відсутність в матеріалах рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , 10 ТВУЗ про надання позивачеві житла для постійного користування, а також рішення про зняття його з квартирного обліку.

Водночас, в матеріалах даної ж справи наявний витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частин НОМЕР_2 від 08.10.2003 № 11 про виділення ОСОБА_7 з зняттям з черги на поліпшення житлових умов квартири за адресою: АДРЕСА_1 (2-кімнатна, 27,34 кв. м. житлової площі). Склад сім`ї: дружина - ОСОБА_5 1979 р. н., дочка - ОСОБА_6 2000 р. н. "За" вказане рішення проголосували 18 членів житлової комісії.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які чітко підтверджують отримання позивачем квартири АДРЕСА_3 , зокрема:

- довідка (виписка із домової книги про склад сім`ї та прописку) від 17.11.2006 №726, видана в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_3 , щодо проживання у квартирі АДРЕСА_3 ;

- заявою ОСОБА_3 про обмін жилими приміщеннями із ОСОБА_1 ;

- заявою ОСОБА_1 про обмін жилими приміщеннями із ОСОБА_3 ;

- витягом з протоколу від 17.10.2006 № 26, згідно з яким прийнято рішення житловою комісією військової частини НОМЕР_2 щодо обміну житлом між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- корінцем Ордеру на жиле приміщення від 12.12.2006 № 123, виданого ОСОБА_1 на житлове приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_3 .

Указані обставини помилково не були враховані судом апеляційної інстанції, а його висновки фактично ґрунтуються на обставинах, установлених в іншій справі на підставі оцінки відмінних доказів. Водночас не має преюдиціального значення оцінка судом конкретних обставин справи, мотиви рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин.

Крім того неспростованим залишився висновок суду першої інстанції про те, що відповідач як державна структура уповноважена виділити житло для постійного проживання для військовослужбовця один раз із наступним зняттям його з квартирного обліку, а безпосередньо сам процес приватизації виділеної для постійного проживання квартири може здійснити виключно особа, якій ця квартира надана. І ніхто крім особисто самого громадянина не може почати та здійснити процедуру приватизації нерухомості. 10 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надав позивачу та його сім`ї житло для постійного проживання із одночасним зняттям їх з квартирної черги як таких, що вже не потребують покращення житлових умов. Процедура приватизації квартири не здійснюється ні 10-м Територіальним вузлом урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ні будь-ким іншим, окрім самої особи, якій це житло надано, тобто це особисте право, яке може бути реалізоване виключно позивачем. Пасивна поведінка позивача щодо не здійснення приватизації наданого раніше житла не може мати наслідком повторне виділення житла для особи, якій воно вже виділялося.

Як підсумок, колегія суддів вказує на підтвердження під час касаційного перегляду справи доводів відповідача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про протиправність спірного у цій справі рішення відповідача та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позову.

Натомість суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 460/6763/25 скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 460/6763/25 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.

СуддіЛ.В. Тацій А.І. Рибачук Н.В. Шевцова