Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №990/111/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/111/26

адміністративне провадження № П/990/111/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження

справу № 990/211/26

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 06.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 05.03.2026 № 69/ас-26, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності;

- зобов`язати відповідача провести нову співбесіду щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

ІІ. РУХ СПРАВИ

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Чиркіна С.М.

3. Верховний Суд ухвалою від 08.04.2026 відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 21.05.2026 о 11 год. 00 хв.

4. За результатами судового засідання 17.06.2026 Суд за погодженням зі сторонами вирішив розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі - Конкурс).

6. До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася ОСОБА_1 як особа, яка відповідає вимогам, визначеним п. 1 ч. 1 ст. 28 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

7. Указом Президента України від 23.08.2012 №484/2012 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.

8. Рішенням Комісії від 04.03.2024 №105/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі як таку, що в порядку та строки, визначені Комісією, подала всі необхідні документи та на день подання цих документів відповідає встановленим ст. 28 Закону №1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

9. Рішенням Комісії від 21.10.2024 №323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Визначено, що ОСОБА_1 за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 147 балів та допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

10. Рішенням Комісії від 20.01.2025 №16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Встановлено, що ОСОБА_1 за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 48 балів та допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

11. Рішенням Комісії від 17.04.2025 №89/зп-25 затверджено декодовані результати третього етапу кваліфікаційного іспиту та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Визначено, що ОСОБА_1 за виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду отримала 130 балів; загальний результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання - 325 балів; допущено ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

12. З огляду на зазначене вище ОСОБА_1 за результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу набрала 365 балів.

13. Рішенням Комісії від 30.07.2025 №143/зп-25 ухвалено здійснити повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів, зокрема, Київського апеляційного суду, в межах Конкурсу.

14. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

15. На адресу Комісії 24.02.2026 надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

16. Комісія у складі колегії 05.03.2026 провела співбесіду з ОСОБА_1 , дослідила матеріали досьє, висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо неї, а також інші обставини, документи та матеріали.

17. Запити про надання відомостей стосовно ОСОБА_1 було надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

18. Для проведення спеціальної перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, до НАЗК подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у порядку, визначеному частиною першою ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», або в порядку, визначеному НАЗК відповідно до ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції».

19. НАЗК листом від 12.09.2025 №49-01/76169-25 повідомило Комісію про результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік. НАЗК зазначає, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації зазначено дохід члена сім`ї декларанта від відчуження рухомого майна у розмірі 92334 грн, інформація про який відсутня у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

НАЗК також повідомило про виявлення ознак відображення у декларації недостовірних відомостей на загальну суму 404738,61 грн. У розділі 11 декларації ОСОБА_1 вказала дохід чоловіка від здійснення підприємницької діяльності в сумі 3279598 грн, проте відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків його дохід становив 3684336,61 грн.

20. ОСОБА_1 надала Комісії письмові пояснення, відповідно до яких після ознайомлення з результатами спеціальної перевірки вона дійсно виявила помилку в задекларованій за 2024 рік сумі доходів чоловіка. Кошти у розмірі 3279598 грн є насправді доходом за 2023 рік і ця сума помилково зазначена нею у декларації за 2024 рік, оскільки документ формувався на підставі попередньої декларації. ОСОБА_1 було відомо, що дохід чоловіка у 2024 році становив 3684336,61 грн. Ці дані було внесено до декларації, проте, ймовірно, на етапі збереження чернетки документа сума не збереглася. ОСОБА_1 стверджувала, що некоректне зазначення доходів чоловіка є наслідком технічної помилки та її неуважності.

21. Стосовно доходу члена родини у сумі 92334 грн ОСОБА_1 пояснила, що її неповнолітній син з її дозволу продав через соціальні мережі деякі особисті речі: техніку, одяг взуття тощо. Сума отриманих сином коштів була достеменно відома кандидату, оскільки надійшла на банківську картку «Junior». Цей дохід не декларувався, оскільки кандидат не вважає, що його отримано в результаті здійснення підприємницької діяльності.

22. Відділом з питань проведення перевірок департаменту суддівської кар`єри секретаріату Комісії складено довідку від 16.10.2025 №21.2-606/25 про спеціальну перевірку щодо ОСОБА_1 .

Щодо висновку ГРД

23. Відповідно до висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) ОСОБА_1 не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками: «чесність», «відповідність рівня життя задекларованим доходам» та «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав».

24. Згідно з майновою декларацією за 2013 рік ОСОБА_1 набула право власності на автомобіль «Hyundai i30» 2013 року випуску вартістю 179900 грн. У тому ж звітному періоді її чоловік набув право власності на два об`єкти нерухомості у місті Києві: квартиру площею 47 м2 вартістю 319600 грн та квартиру площею 135 м2.

25. Проаналізувавши декларацію ОСОБА_1 за 2012 рік, ГРД дійшла висновку, що родина позивачки не мала достатніх доходів і заощаджень для здійснення таких придбань. За даними ГРД сукупний дохід кандидата за 2000- 2013 роки становив 129701 грн, а її чоловіка - 90285 грн. Викладене, на думку ГРД, породжує сумніви щодо фінансової спроможності сім`ї ОСОБА_1 здійснити зазначені витрати за рахунок задекларованих законних доходів та накопичень.

26. Крім того, ГРД вважала заниженою вартість квартири площею 47 м2, зазначену у декларації (319600 грн), оскільки, за її твердженням, ринкова вартість аналогічних об`єктів у тому ж житловому комплексі у 2013 році була майже вдвічі вищою. На підтвердження цього ГРД послалася на три архівні оголошення у соціальній мережі «Facebook», відповідно до яких квартири в цьому ж комплексі пропонувалися до продажу за ціною від 78000 дол. США, що становило еквівалент 599250 грн.

27. У 2022 році ОСОБА_1 задекларувала сукупний дохід своєї родини в сумі 766384 грн. Також вона зазначила фінансове зобов`язання свого чоловіка в сумі 1500000 грн на початок року, з якого у звітному періоді сплачено 500000 грн.

28. За розрахунками ГРД після сплати 500000 грн на виконання фінансового зобов`язання у розпорядженні родини залишалось 266384 грн або 22198 грн на місяць (без урахування податків). На думку ГРД, цієї суми недостатньо для забезпечення проживання сім`ї з чотирьох осіб, у зв`язку з чим вона дійшла висновку про можливе неповне відображення доходів родини у майновій декларації за 2022 рік.

29. У 2018 році ОСОБА_1 задекларувала придбання її чоловіком автомобіля «KIA Stonic» 2018 року випуску за 491996 грн. Водночас за даними ГРД, у період 2012- 2021 років чоловік кандидата не мав офіційних доходів за винятком 146605 грн, отриманих у 2018 році від відчуження рухомого майна.

30. З урахуванням витрат на придбання автомобіля, середньомісячний залишок коштів у розпорядженні родини, за підрахунком ГРД, становив близько 19000 грн, що є недостатнім для родини з чотирьох осіб.

31. У декларації за 2024 рік кандидат зазначила, що її чоловік набув право власності на квартиру площею 75,4 м2 вартістю 1787295 грн, що еквівалентно 39895 дол. США.

32. Згідно з відомостями з сайту продажу нерухомості «ЛУН» станом на кінець 2023 року вартість одного квадратного метра у цьому житловому комплексі становила від 30500 грн до 71550 грн. Виходячи з цих даних, ГРД розрахувала орієнтовну вартість квартири площею 75,4 м2 у сумі 2299700 грн та висловила сумнів щодо відповідності задекларованої кандидатом вартості фактичній ринковій ціні.

33. ОСОБА_1 24.04.2023 набула право власності на будинок площею 172 м2, розташований у селі Вишеньки Бориспільського району, вартістю 762006 грн. Відповідно до декларації за 2022 рік її річний дохід становив 208045 грн (без урахування податків та витрат на проживання), а готівкові заощадження станом на кінець звітного періоду становили 15000 дол. США. На думку ГРД, за таких обставин у кандидата були відсутні кошти, достатні для придбання будинку, навіть за наведеною в декларації вартістю.

34. Водночас, згідно з даними порталу «Dim.ria» середня ціна одного квадратного метра нерухомості в цьому районі становить близько 970 дол. США, що визначає орієнтовну ринкову вартість будинку площею 172 м2 приблизно у 167000 дол. США. У гривневому еквіваленті за поточним курсом це значно перевищує задекларовану кандидатом суму.

35. Додатково ГРД зазначила, що за даними вторинного ринку нерухомості будинки на тій самій вулиці оцінюються в середньому у 1140 дол. США за квадратний метр. Таким чином, ринкова вартість будинку може сягати понад 196000 дол. США.

36. Ураховуючи викладене, ГРД зауважила, що придбання нерухомості за суттєво заниженою ціною може свідчити про прагнення ОСОБА_1 приховати свій реальний майновий стан і рівень доходів.

37. ГРД дійшла висновку також і про те, що ОСОБА_1 не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

38. У період з 24.10.2026 до 30.10.2013 ОСОБА_1 перебувала у російській федерації. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна низка документів, постановлених нею у зазначений період.

39. Про викладені обставини було зазначено у висновку ГРД, затвердженому 28.09.2019, в межах проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

40. Кандидат пояснила, що дійсно перебувала за межами України в ці дати, але розгляд справ не здійснювала. Про наявність помилок у датах постановлення рішень вона дізналася лише з висновку ГРД, після чого помилки було виправлено шляхом постановлення ухвал про виправлення описок.

41. Утім ГРД зазначає, що не виявила в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал про виправлення описок, про які зазначала ОСОБА_1 .

42. Додатково ГРД повідомила Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень від кандидата.

43. У 2015 році ОСОБА_1 задекларувала дохід у вигляді гонорару за цивільно-правовим правочином, отриманий від сестри, яка здійснює адвокатську діяльність. Це суперечить вимогам ст. 54 Закону №1402-VIII.

44. Чоловік ОСОБА_1 виїжджав за межі України під час дії режиму воєнного стану. Правові підстави та обставини таких виїздів, на думку ГРД, потребують пояснень. ГРД також вважає, що ОСОБА_1 має надати пояснення щодо власних поїздок за кордон у цей період, адже відповідно до Указу Президента України від 23.01.2023 суддям заборонено залишати територію України, крім випадків службових відряджень.

45. У майновій декларації за 2015 рік ОСОБА_1 зазначила дохід чоловіка у сумі 88653 грн. Водночас у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (що подавалась у паперовому вигляді) за цей же період нею не зазначено відомостей про цей дохід чоловіка.

46. У декларації родинних зв`язків судді за 2012- 2016 роки ОСОБА_1 не зазначила інформацію про сестру, яка відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України має право на здійснення адвокатської діяльності. У наступних деклараціях родинних зв`язків судді зазначено, що сестра є адвокатом з 2016 року, що не відповідає інформації з Єдиного реєстру адвокатів України (дата прийняття рішення відповідною Радою адвокатів - 2003 рік, дата видачі свідоцтва - 2009 рік).

Щодо відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності

47. Комісія 06.08.2025 надіслала запит ОСОБА_1 щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої компетентності. ОСОБА_1 13.08.2025 надіслала до Комісії пояснення.

48. Стосовно відповідності показнику рішучості та відповідальності кандидат зазначила, що, на її думку, неодноразово демонструвала вказані якості в професійній діяльності. У роботі особливу увагу приділяє дотриманню процесуальних строків, зокрема щодо виготовлення повного тексту судового рішення у випадках оголошення лише вступної та резолютивної частин. За її словами, учасники процесу завжди повідомлялися про строки та порядок отримання повного тексту рішення. Кандидат також повідомила, що з метою дотримання встановлених строків часто працювала понаднормово, зокрема залишалася після робочого часу, виходила на роботу у вихідні дні та нерідко розпочинала робочий день істотно раніше звичайного часу.

49. ОСОБА_1 зазначила, що за час роботи до неї не було жодних скарг чи зауважень щодо дотримання строків розгляду справ.

50. Як приклад прояву рішучості та відповідальності кандидат навела справу №173/2633/13-ц щодо домашнього насильства, у якій вона задовольнила позов про виселення колишнього чоловіка позивачки, посилаючись на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Закон України «Про попередження насильства в сім`ї». Хоча рішення було скасовано апеляційним судом, ОСОБА_1 зазначила, що правова позиція, викладена нею у цій справі, відповідає підходу, сформульованому ЄСПЛ у справі «Левчук проти України» (2020), яке було ухвалене у подібній справі через шість років після постановлення рішення ОСОБА_1 .

51. ОСОБА_1 також повідомила, що ухвалювала виправдувальні вироки попри загрозу їх скасування, що, на її думку, свідчить про правову принциповість. Всі ці вироки судами вищих інстанцій залишено без змін.

52. На запитання Комісії щодо причин та обставин постановлення 32 судових рішень у період перебування за межами України, про що також зазначено у висновку ГРД, ОСОБА_1 підтвердила, що у період з 24.10.2013 до 30.10.2013 вона перебувала за кордоном, а саме у російській федерації. За цей час жодна справа нею не розглядалася, судові рішення не ухвалювалися. Усі судові рішення у відповідних справах фактично були постановлені або до 24 жовтня, або після 30.10.2013, хоча в Єдиному державному реєстрі судових рішень окремі рішення датовано днями її перебування за кордоном.

53. Зі слів ОСОБА_1 , про те, що в указаних судових рішеннях помилково зазначено дати їх ухвалення, вона дізналась із висновку ГРД, затвердженого 28.09.2019 в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, а також із запиту члена Вищої ради правосуддя. Ці помилки було виправлено у процесуальний спосіб шляхом постановлення ухвал про виправлення описки ще у 2019- 2020 роках.

54. ОСОБА_1 пояснила, що поїздка була незапланованою: вона погодилася скласти компанію сестрі замість подруги, яка в останній момент відмовилася від подорожі. Свій намір поїхати кандидат попередньо узгодила з головою суду та подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати. Повернувшись до України, ОСОБА_1 дізналася, що наказ про надання їй відпустки видано не було, у зв`язку з чим весь цей час на неї продовжував здійснюватися автоматизований розподіл справ.

55. ОСОБА_1 підкреслила, що за весь час здійснення правосуддя не допускала випадків, коли судове засідання не відбувалося через її відсутність. Тому, оскільки в неї не було справ, які підлягали невідкладному розгляду, вона вирішила здійснити вказану вище незаплановану подорож.

56. Водночас Комісія звернула увагу, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень на період з 28.10.2013 до 30.10.2013 ОСОБА_1 призначила до розгляду справи №173/2628/13-ц, №173/2607/13-ц, №173/2567/13-ц, №173/2571/13-ц, №173/2799/13-ц, №173/2609/13-ц, №173/2619/13-ц та №173/2570/13-ц. У відповідь на це ОСОБА_1 пояснила, що надала секретарю судового засідання доручення повідомити сторони про відкладення розгляду цих справ.

57. Опинившись у такій надзвичайній ситуації, після повернення з відпустки, ОСОБА_1 , за її словами, вжила усіх можливих заходів для оперативного розгляду справ, зокрема усі наведені вище справи було розглянуто 31.10.2013.

58. На запитання Комісії, яким чином сторони були повідомлені про призначення справ до розгляду на 31.10.2013, з огляду на те, що протягом попереднього тижня кандидат була відсутня на робочому місці, вона пояснила, що у матеріалах справ містилися заяви сторін про розгляд справ без їхньої участі. Водночас кандидат погодилася, що навіть за наявності таких заяв, суд зобов`язаний завчасно повідомляти сторони про дату, час і місце судового засідання.

59. Оцінюючи наведені обставини та пояснення, Комісія звернула увагу на їх внутрішню суперечливість. З одного боку, ОСОБА_1 стверджувала, що у період її перебування за межами України з 24.10.2013 до 30.10.2013 судові рішення фактично не ухвалювалися, а дати їх постановлення були помилково зазначені у текстах відповідних рішень. З іншого боку, за поясненнями кандидата, розгляд справ, призначених на 28, 29 та 30 жовтня, було відкладено, а сторони повідомлено про перенесення розгляду, після чого справи розглянуто 31.10.2013, у перший день її виходу на роботу. Водночас кандидат підтвердила, що навіть за наявності заяв про розгляд справ без участі сторін суд зобов`язаний завчасно повідомляти учасників процесу про дату, час і місце судового засідання. За таких обставин пояснення ОСОБА_1 не усунули сумнівів щодо можливості належного повідомлення сторін про судові засідання, які, за словами ОСОБА_1 , були призначені на 31.10.2013, з огляду на її відсутність на робочому місці протягом попереднього тижня. Крім того, будь-яких доказів, що розгляд указаних справ відбувся 31.10.2013, Комісії не надано.

60. Комісія також звернула увагу, що ОСОБА_1 мала пересвідчитися у належному оформленні своєї відсутності на роботі та у тому, що відповідне рішення про надання відпустки прийнято в установленому законодавством порядку. Невжиття таких заходів призвело до того, що у зазначений період вона фактично була відсутня на робочому місці без належного документального оформлення, тоді як на неї продовжував здійснюватися автоматизований розподіл судових справ.

61. З урахуванням наведеного Комісія дійшла висновку, що пояснення ОСОБА_1 не усунули обґрунтованих сумнівів щодо належного виконання нею професійних обов`язків у зазначений період. Значна кількість - 32 хибних, за словами ОСОБА_1 , дат постановлення судових рішень, а також суперечливість наданих пояснень щодо обставин розгляду справ свідчать про недостатній рівень відповідальності при здійсненні правосуддя. За таких обставин Комісія вважала, що ОСОБА_1 не в повній мірі відповідає критерію особистої компетентності за показником «відповідальність».

62. Стосовно відповідності показнику безперервного розвитку ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначила, що, на її переконання, професія судді формує особистість. Тому аби бути справжнім професіоналом, а не просто залишатися на посаді, суддя має постійно розвиватися, зауважила, що йдеться не лише про знання теорії права та актуальної судової практики, але й про широту світогляду. Адже внутрішнє переконання судді як обов`язкова умова ухвалення рішення формується з професійного й життєвого досвіду та світогляду судді. Перебуваючи на посаді судді вона:

- пройшла близько 40 заходів підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України;

- виступила тренером/викладачем у сімох заходах;

- навчалася в Українській школі політичних студій (2018- 2019 роки), брала участь у Всесвітньому форумі за демократію в Страсбурзі (2019 рік);

- у червні 2019 року брала участь у форумі юристок «ЮрФем»;

- протягом 2022- 2024 років була учасницею освітніх програм Української Гельсінської спілки з прав людини щодо практики ЄСПЛ та міжнародного гуманітарного права;

- у грудні 2022 року виступала перед студентами з лекцією про правосуддя в умовах воєнного стану;

- у червні 2024 року була спікером на конференції «На зламі історії» у Львові (панель щодо ролі судових рішень у формуванні історичної правди).

63. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що має дві публікації на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини, присвячені питанням колабораційної діяльності та впливу судових рішень на формування історичної пам`яті (у контексті перехідного правосуддя).

64. На підставі дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність кандидата за критерієм особистої компетентності оцінено у 30,66 бала, що є нижчим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не відповідає критерію особистої компетентності.

Особиста компетентність:

Рішучість та відповідальність - 12,33;

Безперервний розвиток - 18,33.

Загальний бал - 30,66.

Щодо відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності

65. У письмових поясненнях, надісланих до Комісії, стосовно відповідності показнику ефективної комунікації ОСОБА_1 зазначила, що для забезпечення сучасної комунікації з учасниками судових процесів та відвідувачами суду за власною ініціативою створила сторінку суду у соціальній мережі «Facebook». Завдяки цьому особи отримували оперативну інформацію щодо руху справ, процедур звернення до суду та графіку роботи (без надання правових порад). На її думку, це значно підвищило доступність і відкритість суду для громадськості.

66. Зазначила, що неодноразово брала участь у заходах Національної школи суддів України як тренер. Працюючи в команді з колегами, забезпечувала ефективну взаємодію та високу якість проведення навчальних заходів. Крім того, для підвищення рівня правосвідомості серед дітей та молоді провела «Урок справедливості» для учнів місцевої школи, а також виступала з лекцією перед студентами про функціонування судової системи в умовах воєнного стану.

67. У 2016 році ОСОБА_1 приєдналася до всеукраїнського флешмобу в соціальній мережі «Facebook» «#я не боюся виправдати людину», ініційованого суддями для підвищення рівня довіри до суду. На її думку, ця ініціатива була позитивно сприйнята громадськістю та привернула увагу національного телеканалу, журналісти якого приїжджали до суду для підготовки сюжету.

68. Наведені приклади, на переконання ОСОБА_1 , демонструють її досвід взаємодії з учасниками судового процесу, професійною спільнотою та громадськістю, а також використання різних форм комунікації у професійній діяльності.

69. Стосовно відповідності показнику ефективної взаємодії ОСОБА_1 зазначила, що як у період роботи суддею, так і протягом усього життя свідомо намагалася уникати конфліктних ситуацій, повідомила, що під час навчання та роботи підтримувала дружні стосунки з однокласниками та колегами, не брала участі у протиставленні одних членів колективу іншим, та не створювала конфліктних груп. За її словами, завдяки цим якостям була неодноразово залучена до адаптації нових учнів у колективі. Вказала, що ті ж самі риси допомагали їй налагоджувати теплі взаємини з колегами та працівниками апарату суду, а також будувати конструктивні професійні стосунки з прокурорами і адвокатами, що підтверджується, зокрема відсутністю скарг з їхнього боку.

70. Водночас ОСОБА_1 зауважила, що чітко розрізняє ситуації, коли можна уникнути конфлікту, зберігаючи нейтралітет, а коли потрібно принципово відстоювати власну позицію, у таких випадках прагне діяти без емоційної конфронтації.

71. ОСОБА_1 підкреслила, що у своїй діяльності керується власними моральними переконаннями та не допускає компромісів із совістю у питаннях, які суперечать її цінностям. Водночас у питаннях, що не мають принципового характеру, вона намагається уникати конфліктів та підтримувати конструктивний діалог і взаємну повагу у спілкуванні з іншими особами.

72. Стосовно стійкості власної мотивації до виконання професійних обов`язків судді ОСОБА_1 повідомила, що прагнення стати суддею сформувалося в неї ще в дитинстві. На формування професійного вибору вплинуло те, що її мати працювала суддею, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змалку мала можливість спостерігати за роботою суду та діяльністю судді, приклад матері, її професійність і відданість принципам справедливості сформували її уявлення про зміст суддівської професії та правосуддя.

73. ОСОБА_1 також зазначила, що обраний нею професійний шлях є результатом усвідомленого вибору та підтверджується її подальшими діями, зокрема переїздом із двома дітьми з міста Києва до маленького міста для роботи на посаді судді, попри необхідність одночасно поєднувати професійну діяльність із веденням побуту та самостійним вихованням двох малолітніх дітей. За її словами, захоплення професією судді зберігається і нині, а участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду вона розглядає як логічний етап свого професійного розвитку.

74. Стосовно відповідності показнику емоційної стійкості ОСОБА_1 зазначила, що вважає себе емоційно врівноваженою особою як у повсякденному житті, так і у професійній діяльності. За її словами, під час здійснення правосуддя вона не допускала проявів знервованості чи неповаги до учасників судового процесу навіть у складних та емоційно напружених судових засіданнях, намагаючись врегульовувати конфліктні ситуації виключно в межах процесуального законодавства.

75. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , для підтримання психологічної рівноваги та відновлення внутрішніх ресурсів вона займається спортом. За її словами, регулярні пробіжки допомагають розвивати витривалість, самодисципліну та здатність до саморегуляції, що вона вважає важливими якостями для здійснення суддівських повноважень в умовах постійного професійного навантаження та високого рівня відповідальності. Заняття бігом допомагають їй підтримувати емоційну рівновагу, відновлювати концентрацію уваги та зберігати ясність мислення, що, на її переконання, сприяє належному виконанню професійних обов`язків судді.

76. Надані письмові пояснення, а також відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Соціальна компетентність:

Ефективна комунікація - 9.

Ефективна взаємодія - 9.

Стійкість мотивації - 10

Емоційна стійкість - 9,67

Загальний бал - 37,67.

77. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах досьє, та із співбесіди Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності ОСОБА_1 набрала 37,67 бала, що є вищим за 75 відсотків від максимально можливого бала, а тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Щодо оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики

78. Ознайомившись з висновком ГРД, ОСОБА_1 надала пояснення щодо джерел походження коштів для придбання майна.

79. Комісія, проаналізувавши надані пояснення та підтвердні документи, вважала їх обґрунтованими та достатніми. В цій частині рішення Комісії не оспорюється.

80. Стосовно ухвалення судових рішень під час перебування за межами території України, про які зазначено у п.п. 56- 61 цього рішення, ОСОБА_1 пояснила, що не може пояснити причини зазначення помилкових дат у рішеннях, оскільки минуло вже понад 12 років. Надати більш детальну інформацію по цих справах немає можливості у зв`язку з їх знищенням на підставі закінчення встановленого строку зберігання, про що ОСОБА_1 надала копію довідки, виданої Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області.

81. На запитання Комісії про мету виправлення описок у 2019- 2020 роках у рішеннях, постановлених у 2013 році, ОСОБА_1 відповіла, що прагнула, аби в рішеннях було зазначено правильні дати їх постановлення. Саме тому після виявлення цих помилок вона разом із колегами шукала спосіб, у який їх може бути усунуто. Вони дійшли висновку, що описки мають бути виправлені за ініціативою суду. Оскільки у ОСОБА_1 закінчився строк призначення та вона не мала повноважень, відповідні ухвали було постановлено іншими суддями суду.

82. Комісія поставила ОСОБА_1 запитання, якими матеріалами керувались судді при виправленні описок, зокрема на підставі яких документів вони визначали конкретні дати постановлення указаних у висновку ГРД рішень, ураховуючи те, що на момент виправлення описок майже всі справи було знищено. ОСОБА_1 не надала Комісії переконливих пояснень з цього приводу.

83. Стосовно зауваження ГРД про відсутність ухвал про виправлення описок у Єдиному державному реєстрі судових рішень ОСОБА_1 пояснила, що всі вони є в реєстрі, але мають інші номери справ у зв`язку зі знищенням справ, у межах яких нею було постановлено рішення з неправильними датами. На підтвердження своїх слів надала копії ухвал про виправлення помилки у судовому рішенні, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо всіх рішень, зазначених у висновку ГРД.

84. Оцінюючи пояснення в цій частині, Комісія звернула увагу, що вони не дають можливості однозначно встановити обставини постановлення відповідних судових рішень. Зокрема пояснення ОСОБА_1 щодо фактичних дат ухвалення рішень, порядку відкладення розгляду справ та подальшого їх розгляду після повернення з відпустки не усувають сумнівів у тому, що зазначені рішення були постановлені саме за тих обставин і у той спосіб, на які посилається кандидат.

85. Комісія також враховувала, що виправлення описок у судових рішеннях було здійснено у 2019- 2020 роках, тобто через значний проміжок часу після їх постановлення, за ініціативою суду та за участі інших суддів. Водночас ОСОБА_1 не змогла надати переконливих пояснень щодо того, якими саме документами або даними керувалися судді при визначенні правильних дат постановлення відповідних рішень. За таких обставин Комісія не може виключити, що після того, як ОСОБА_1 дізналася про наявність рішень, датованих періодом її відсутності на робочому місці, вона вжила заходів для усунення зазначених невідповідностей, однак ці дії були зумовлені передусім необхідністю виправити проблему, на яку їй було вказано під час процедури оцінювання, а також уникнути можливих зауважень щодо цих обставин у майбутньому.

86. Комісія звертає увагу, що зміна реквізитів судових рішень через значний проміжок часу після їх ухвалення потенційно може створювати правову невизначеність для учасників відповідних справ. Зокрема, одне з таких рішень стосувалося розірвання шлюбу, на підставі якого до Державного реєстру актів цивільного стану громадян були внесені відповідні відомості. Наступна зміна дати такого рішення через декілька років після його постановлення могла впливати на юридично значимі обставини для сторін, що, на переконання Комісії, потребувало особливої обачності та належного врахування можливих правових наслідків.

87. Комісія виходила з того, що від судді очікується не лише формальне дотримання процесуальних процедур, а й поведінка, яка виключає виникнення обґрунтованих сумнівів у належності здійснення правосуддя та достовірності судових рішень. У ситуаціях, коли виникають питання щодо обставин постановлення судових рішень або правильності їх реквізитів, суддя повинен діяти у спосіб, який забезпечує максимальну прозорість та не створює підстав для сумнівів у доброчесності та сумлінності його професійної діяльності.

88. З огляду на наведене Комісія дійшла висновку, що поведінка ОСОБА_1 у цій ситуації не повною мірою відповідає стандартам чесності, сумлінності та дотримання етичних норм у професійній діяльності. Надані пояснення не усунули сумнівів щодо обставин постановлення відповідних судових рішень, а також щодо підстав і порядку подальшого виправлення у них дат. Крім того, ОСОБА_1 не продемонструвала належної обачності у врахуванні можливих правових наслідків таких змін для учасників судових проваджень.

89. Враховуючи викладене, Комісія вирішила зменшити кількість балів, визначених за результатами оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики, а саме на: 15 балів за показником «чесність», 15 балів за показником «сумлінність» та 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

90. Стосовно наданої ГРД інформації, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень, ОСОБА_1 повідомила таке.

91. Стосовно незазначення відомостей у декларації родинних зв`язків судді за 2012- 2016 роки про сестру, яка має право на заняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 пояснила, що сестра отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю 21.04.2009, відомості щодо неї було внесено до Єдиного реєстру адвокатів України 29.08.2009. До того часу сестра адвокатською діяльністю не займалася, або ОСОБА_1 не було відомо про це, у зв`язку з чим вона помилково не зазначила сестру в декларації родинних зв`язків судді за 2012-2016 роки.

92. Комісія, проаналізувавши надані пояснення, констатувала, що було допущено помилку у декларуванні відомостей про осіб, з якими в неї є родинні зв`язки. І хоча Комісія не вважає, що зазначені недоліки свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність та недостатню відповідальність у виконанні юридично значущих обов`язків. Ураховуючи зазначене, Комісія зменшила бали кандидата на 15 за показником «сумлінність».

93. Досліджені матеріали досьє, співбесіда із ОСОБА_1 , а також надані нею пояснення дали підстави Комісії оцінити відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики у 240 балів.

94. За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат ОСОБА_1 у сукупності набрала 673,33 бала.

95. Рішенням ВККС України від 05.03.2026 № 69/ас-26 встановлено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді; визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 673,33 бала; визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

96. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на такі аргументи:

(а) щодо критерію «особиста компетентність»

Щодо показника «безперервний розвиток»

97. Комісія обмежилася копіюванням переліку заходів (підвищення кваліфікації, викладацька діяльність у НШСУ, навчання у програмах Української Гельсінської спілки з прав людини, публічні виступи, статті), але не пояснила, чому за наявності такої активної діяльності бал суттєво знижено.

98. Комісія оцінила позивачку за цим показником у 18,33 бала з 25 можливих, проте у рішенні не надано жодного обґрунтування такого зниження. Як наслідок, суттєве зниження бала за цим показником без належного обґрунтування вплинуло на загальний бал за критерієм особистої компетентності, за яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Щодо показника «рішучість та відповідальність» (події 2013 року).

99. Комісія знизила бали через те, що у жовтні 2013 року, перебуваючи за кордоном, позивачка нібито постановила 32 судових рішення. Позивачка вважає, що мала місце технічна помилка в датах, а не фактичне ухвалення рішень під час відсутності. Поїздка була терміновою через сімейні обставини, відсутність на роботі була узгоджена з головою суду та подано заяву про відпустку.

100. Перебуваючи за межами України, ОСОБА_1 не ухвалювала та не могла ухвалювати будь-які судові рішення через свою відсутність на робочому місці в цей період. Електронні примірники зазначених судових рішень, які є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в цей період (з 24.10.2013 по 30.10.2013) не надсилалися, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (дата реєстрації) та надсилалися до реєстру після 30.10.2013. Тим самим підтверджується, що за період відсутності ОСОБА_1 ніхто без її відома або ж від її імені судові рішення не ухвалював та до Єдиного державного реєстру судових рішень не надсилав.

101. Після повернення 31.10.2013 з`ясувалося, що наказ про відпустку не був виданий. Діючи сумлінно, позивачка виготовила рішення у справах, де були заяви про розгляд без участі сторін, але помилково зазначила дати, що припали на період її відсутності.

102. Зазначені помилки не спричинили жодних скарг чи оскаржень протягом 13 років, а самі описки були виправлені в процесуальний спосіб іншими суддями у 2019-2020 роках.

103. Комісія дорікнула відсутністю доказів розгляду справ саме 31.10.2013, ігноруючи довідку про знищення матеріалів справ у зв`язку із закінченням строків зберігання.

104. Позивачка заперечує висновок Комісії про «суперечливість» її пояснень, вказуючи, що твердження про те, що під час відсутності рішення не ухвалювалися, і те, що вони були розглянуті 31.10.2013, не є взаємовиключними.

105. У рішенні Комісія зафіксувала, що позивачка узгодила свою відпустку з головою суду, проте мала не лише подати заяву про надання відпустки та узгодити її з головою суду, але й пересвідчитися у належному оформленні своєї відсутності на роботі та у тому, що відповідне рішення про надання відпустки прийнято в установленому законодавством порядку. Комісія вважала, що невжиття таких заходів призвело до того, що у зазначений період ОСОБА_1 фактично була відсутня на робочому місці без належного документального оформлення.

Такі висновки Комісії позивачка вважає безпідставними, оскільки вони покладають на неї обов`язок контролювати дії голови суду щодо оформлення відпустки. Діючи добросовісно та виходячи з наявних погоджень, вона мала законні очікування щодо оформлення наказу про відпустку, що виключало необхідність здійснення додаткового контролю за діями голови суду.

106. Звертає увагу і на те, що поза увагою Комісії залишилися пояснення голови суду щодо зазначених обставин, які він надавав у 2020 році на запит члена Вищої ради правосуддя під час проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

(б) щодо критерію «доброчесність та професійна етика»

107. Позивачка наголошує, що зниження балів (на 60 балів від максимуму) ґрунтується не на фактах, а на «сумнівах» та «припущеннях» членів Комісії щодо її мотивів при виправленні дат у 2019 році. Згідно з практикою Верховного Суду, «обґрунтовані сумніви» повинні мати об`єктивну основу та підтверджуватися фактичними даними, а не бути простою підозрою чи відчуттям.

108. Також Комісія не врахувала вимоги Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, яке затверджене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 22.01.2025 №20/зп-25 (далі - Положення) щодо оцінки істотності порушення, зокрема відсутність умислу чи недбалості, відсутність негативних наслідків, історичний контекст (подія 13-річної давнини в перший рік роботи) та відсутність систематичності.

109. Положення передбачає зниження загальної кількості балів не більше ніж на 15 балів за одне суттєве або декілька менш суттєвих порушень. Комісія натомість знизила бали тричі (по 15 за кожним показником: чесність, сумлінність, етика), сумарно на 45 балів, за одне і те саме діяння, що суперечить букві закону та принципу правової визначеності.

(в) щодо принципу легітимних очікувань

110. Позивачка зазначає, що у 2019 році ВККС України вже досліджувала ці ж самі обставини під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді й визнала позивачку такою, що відповідає посаді, не висловивши зауважень до її компетентності чи доброчесності. У 2020 році Вища рада правосуддя також досліджувала ці факти та внесла подання про призначення позивачки на посаду. Наявність цих актів індивідуальної дії сформувала у позивачки легітимні очікування, що ті самі обставини не будуть оцінені тим самим органом у принципово інший негативний спосіб.

(г) щодо вмотивованості рішення та дотримання вимоги пропорційності

111. Позивачка вважає, що визнання її такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя через формальну технічну помилку 13-річної давнини, є неспівмірним заходом.

112. Комісія ігнорувала позитивні показники діяльності: низький відсоток скасованих рішень, відсутність дисциплінарних стягнень, ухвалення рішень на основі стандартів ЄСПЛ ще до формування відповідної національної практики (наприклад, у справах про домашнє насильство).

113. Позивачка посилається на справу ЄСПЛ «Manjani v. Albania», вказуючи, що органи не провели індивідуалізованого аналізу та не врахували час, що минув з моменту помилки, та подальшу бездоганну поведінку особи.

114. Комісія використала юридично невизначені формулювання («не змогла надати переконливих пояснень», «не продемонструвала належної обачності») замість чіткого аналізу поведінкових характеристик.

115. Відсутність посилання на визначені законом підстави або мотивів, з яких Комісія дійшла висновків, є прямою підставою для скасування рішення згідно з ч. 3 ст. 88 Закону №1402-VIII.

Позиція відповідача

116. У відзиві на позовну заяву ВККС України наводить такі заперечення.

(а) щодо критерію «особиста компетентність»

Щодо показника «безперервний розвиток»

117. У рішенні наведено конкретні фактичні обставини, встановлені за результатами дослідження досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 та суддівського досьє, висновку ГРД, усних та письмових пояснень останньої, здійснено їх оцінку крізь призму показників особистої компетентності. Визначено вплив цих обставин на рівень відповідності ОСОБА_1 показникам означеного критерію. Сам по собі той факт, що Комісія не погодилась із самооцінкою позивачки та не надала бажаної для неї оцінки, не свідчить про відсутність мотивування оскаржуваного рішення.

118. Наведення у рішенні переліку заходів, у яких брала участь позивачка, є лише описовою частиною, яка передує оцінці. Проходження навчань чи викладацька діяльність не зумовлює автоматичного отримання максимального балу, оскільки оцінюється не факт участі, а практичне значення та результат такого розвитку.

Щодо показника «рішучість та відповідальність» (стосовно подій 2013 року).

119. Комісія не встановлює склад дисциплінарного проступку та не притягує до відповідальності. Предметом оцінювання є здатність кандидата діяти відповідально, належним чином організовувати здійснення правосуддя та усвідомлювати наслідки своїх дій.

120. Обставини свідчать не про технічну неточність, а про сукупність дій позивачки, що викликали сумнів: оформлення 32 рішень з неправильними датами, відсутність контролю за оформленням відпустки та необхідність виправлення рішень іншими суддями через багато років потому.

121. Посилання позивачки на відсутність обов`язку контролювати відпустку є хибним, оскільки суддя як носій влади зобов`язаний діяти так, щоб виключити будь-які сумніви у законності свого процесуального статусу в конкретний період.

(б) щодо критерію «доброчесність та професійна етика»

122. Формування оцінки на підставі наявної інформації та пояснень кандидата не вимагає встановлення беззаперечних фактів вини. Достатнім є встановлення обставин, які об`єктивно ставлять під сумнів відповідність кандидата стандартам.

123. Зміна реквізитів судових рішень (зокрема про розірвання шлюбу) через значний час потенційно створює правову невизначеність для учасників відповідних справ, що вимагало від судді особливої обачності, яку вона не продемонструвала.

124. Позивачка не змогла надати переконливих пояснень, якими саме документами керувалися інші судді при виправленні дат у 2019-2020 роках, враховуючи, що справи на той момент були знищені.

125. Пункт 5.12 Положення передбачає можливість зниження балів за кожне виявлене порушення. Одна фактична ситуація може свідчити про різні аспекти поведінки та впливати на кілька показників одночасно.

126. Зниження балів за трьома показниками (чесність, сумлінність, етика) є наслідком комплексної оцінки поведінки особи як кандидата на посаду судді, а не покаранням за одне діяння.

(в) щодо принципу легітимних очікувань

127. Згідно з п. 5.4 Положення, кожне оцінювання є самостійною процедурою, а попередні висновки Комісії не є обов`язковими.

128. Оцінювання на відповідність займаній посаді (2019 рік) та конкурсне оцінювання до апеляційного суду відрізняються метою їх проведення, рівнем вимог до кандидата тощо. Попередні позитивні рішення не породжують захищених легітимних очікувань щодо результатів майбутніх конкурсів.

(г) щодо вмотивованості рішення та дотримання вимоги пропорційності

129. Згідно з п. 5.4 Положення кожне оцінювання є самостійною процедурою, а попередні висновки Комісії не є обов`язковими.

130. Оцінювання на відповідність займаній посаді (2019 рік) та конкурсне оцінювання до апеляційного суду відрізняються метою їх проведення, рівнем вимог до кандидата тощо. Попередні позитивні рішення не породжують захищених легітимних очікувань щодо результатів майбутніх конкурсів.

131. Рішення Комісії не є заходом відповідальності чи санкцією, а є результатом професійного відбору. Припинення участі в конкурсі є логічним результатом оцінки невідповідності кандидата.

132. Вмотивованість рішення ґрунтується на всебічному дослідженні всіх показників і оцінюється за внутрішнім переконанням членів Комісії. Незгода позивачки з балами або мотивами не свідчить про їх відсутність.

133. Суд не може втручатися в адміністративний розсуд Комісії та перебирати на себе повноваження щодо оцінки відповідності кандидата критеріям.

134. Також Комісія встановила помилки у декларації родинних зв`язків (щодо сестри-адвоката) та майнових деклараціях. Хоча це не визнано умисним приховуванням, такі факти демонструють певну неуважність та недостатню відповідальність у виконанні обов`язків.

Позиція позивачки, викладена у відповідь на відзив

135. Позивачка не заперечує наявність дискреційних повноважень Комісії, проте наголошує, що вони мають здійснюватися з дотриманням принципу верховенства права та обов`язку належного обґрунтування

136. За відсутності чітких критеріїв нарахування балів (за які саме обставини та в якій кількості), оцінка є результатом виключно оціночного судження, що за відсутності мотивування унеможливлює перевірку на об`єктивність та відсутність свавілля. Мотивування має міститися в самому рішенні, а не доповнюватися абстрактними формулюваннями у відзиві на позов (наприклад, про «практичне значення» навчання). У рішенні не наведено жодного конкретного порушення правил чи норм, натомість використано загальну оціночну характеристику обставин, що не передбачено Положенням як підстава для зниження балів.

137. Комісія не врахувала вимоги п. 5.11 Положення: тяжкість діяння, його наслідки, суб`єктивну сторону, давність та системність. Події відбулися понад 12 років тому, під час першого року роботи позивачки на посаді; помилка була визнана; рішення набрали законної сили без оскарження учасниками; відсутні реальні негативні наслідки та системність.

138. Визнання особи такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя через один епізод 12-річної давнини, є неспівмірним із її подальшою 13-річною бездоганною кар`єрою (низький відсоток скасувань - 1,4%, відсутність дисциплінарних справ).

139. У 2019 році Комісія вже оцінювала ці самі обставини та визнала позивачку такою, що відповідає займаній посаді. Правовідносини виникли між особою та державою в особі ВККС України, а не конкретним складом колегії. Держава не може спочатку формувати очікування щодо професійної реалізації, а потім без належного обґрунтування кардинально змінювати підхід. Логіка Комісії, за якої кандидат відповідає критеріям для першої інстанції, але за тих самих обставин не відповідає їм для апеляції, суперечить принципу єдності суддівського статусу.

140. Позивачка покликається на ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже поняття «приватне життя» охоплює професійну діяльність та кар`єрний розвиток.

141. Припинення участі у конкурсі позбавляє позивачку можливості професійного зростання та створює репутаційні ризики. Втручання є непропорційним та свавільним, оскільки базується на подіях 2013 року без оцінки їх актуальності, що фактично стає абсолютною та безстроковою забороною побудувати кар`єру судді.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

142. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

143. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

144. Згідно з ч. 1 ст. 92 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

145. 09.12.2023 було прийнято Закон України №3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон №3511-ІХ), який набрав чинності 30.12.2023.

146. 20.11.2024 прийнято Закон України №4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11.12.2024.

147. Законом №4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII викладено в такій редакції:

«ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

148. Відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

149. Згідно з ч. 2 ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

150. Частиною 1 ст. 69 Закону №1402-VIII визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

151. Статтею 28 Закону №1402-VIII окреслено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1- 3 цієї частини, щонайменше сім років.

152. Відповідно до ст. 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

3. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є:

1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі;

2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Вища рада правосуддя затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.

153. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 85 Закону №1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Сукупна кількість балів, які суддя (кандидат на посаду судді) може отримати на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, не може перевищувати 50 відсотків максимальної кількості балів кваліфікаційного оцінювання.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

У разі застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 цього Закону, результати його кваліфікаційного іспиту дійсні лише у межах такої процедури.

Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді).

Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

154. Відповідно до ст. 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

155. Частина 7 ст. 101 Закону №1402-VIII визначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

156. Предметом спору є рішення ВККС України від 05.03.2026 № 69/ас-26, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

157. Оцінивши аргументи сторін та обставини справи, Суд дійшов таких висновків.

(а) щодо критерію «особиста компетентність»

158. Відповідно до п. 2.4 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

159.Згідно з п. 2.5 Положення рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

160. У п. 2.6 Положення зазначено, що відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

161. Відповідно до п. 2.7 Положення безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

162. Згідно з п. 2.15 Положення показники критерію особистої компетентності оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

163. Підпунктом 5.6.1.2 Положення передбачено, що вага критерію особистої компетентності під час кваліфікаційного оцінювання складає 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів.

164. Пункт 5.7 Положення визначає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала.

У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

165. Отже, ВККС України на виконання наданих їй ч. 5 ст. 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість та відповідальність» та «безперервний розвиток».

166. У постанові від 04.04.2026 у справі № 990/557/25 Велика Палата Верховного Суду відзначила:

« 127. Ці показники оцінюються членами ВККС України за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС України є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

128. ВККС України вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб`єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов`язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

…

133. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію кваліфікаційного оцінювання.

Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноваженим складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до дискреційних повноважень Комісії.

134. Варто нагадати, що оцінка таких особистісних якостей кандидата, як рішучість і відповідальність, ґрунтується на внутрішньому переконанні та професійному судженні членів Комісії.»

167. Суд вважає цей висновок застосовним до справи, що розглядається.

Щодо показника «безперервний розвиток».

168. Позивачка стверджує, що Комісія обмежилася копіюванням переліку заходів з підвищення кваліфікації, викладацької та публічної діяльності, проте не пояснила, чому за такої активності бал становить лише 18,33 з 25 можливих. Суд відхиляє цей довід з таких підстав.

169. Оцінювання за критерієм особистої компетентності за своєю конструкцією не є «зниженням» балів від максимуму за виявлені порушення .

170. Згідно з п. 5.12 Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

171. Показники особистої компетентності оцінюються позитивно шляхом визначення рівня відповідності кандидата показнику кожним членом колегії за внутрішнім переконанням з подальшим обчисленням середнього арифметичного бала (п.п. 2.15, 5.7 Положення). Тому вимога позивачки вмотивувати «зниження» бала на конкретну кількість одиниць не ґрунтується на нормативному регулюванні. Положення не покладає на Комісію обов`язку наводити арифметичне обґрунтування кожної частки бала, виставленої за внутрішнім переконанням.

172. Кількісні показники навчальної та публічної активності самі по собі не зумовлюють виставлення максимального бала; оцінці підлягає і якісний бік розвитку, тобто його практичне значення та здатність кандидата до професійної саморефлексії. Виставлений бал (73% від максимально можливого) відображає оцінку відповідності кандидата цьому показнику як переважної, але не повної, що узгоджується зі змістом п/ 2.7 Положення.

Щодо показника «рішучість та відповідальність» (стосовно подій жовтня 2013 року).

173. Суд зазначає, що Комісія не встановлювала складу дисциплінарного проступку і не вирішувала питання про притягнення позивачки до відповідальності. Предметом оцінювання за п.п. 2.5, 2.6 Положення є здатність кандидата вчасно приймати рішення, брати на себе відповідальність за них та їх наслідки, належним чином організовувати здійснення правосуддя і не перекладати відповідальність на інших осіб чи зовнішні обставини. Тому доводи позивачки про відсутність скарг, дисциплінарних проваджень і низький відсоток скасованих рішень, хоч і є позитивними характеристиками, не спростовують оцінки, наданої за цим показником.

174. Фактичні обставини, покладені в основу оцінки, позивачкою по суті не заперечуються (наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень 32 судових рішень, датованих періодом її перебування за межами України з 24.10.2013 до 30.10.2013; відсутність наказу про надання відпустки; здійснення на неї в цей період автоматизованого розподілу судових справ; виправлення дат ухвалення рішень у 2019-2020 роках ухвалами інших суддів).

175. Комісія обґрунтовано звернула увагу на внутрішню суперечливість наданих пояснень, адже позивачка стверджувала, що в період відсутності судові рішення не ухвалювалися, а дати в них зазначені помилково, з іншого боку вона ж пояснювала, що розгляд справ, призначених на 28, 29 та 30 жовтня, було відкладено, сторони повідомлено про перенесення, а справи розглянуто 31.10.2013, у перший день після повернення. Ці твердження стосуються тих самих справ і по різному пояснюють походження хибних дат. При цьому позивачка підтвердила, що навіть за наявності заяв про розгляд справ без участі сторін суд зобов`язаний завчасно повідомити учасників процесу про дату, час і місце судового засідання, тоді як протягом попереднього тижня вона на робочому місці була відсутня. За таких обставин висновок Комісії про те, що пояснення не усунули обґрунтованих сумнівів щодо належної організації здійснення правосуддя у відповідний період, не видається свавільним чи помилковим щодо фактів.

176. Суд відхиляє аргумент позивачки про те, що видання наказу про надання відпустки лежить поза сферою її відповідальності, оскільки Комісія не покладала на позивачку обов`язку контролювати дії голови суду, оцінювалася власна поведінка ОСОБА_1 : суддя, яка залишає робоче місце, залишаючись при цьому включеною до системи автоматизованого розподілу справ, мала пересвідчитися в належному оформленні своєї відсутності. Показник відповідальності (п.2.6 Положення) прямо охоплює здатність кандидата не шукати можливості перекласти відповідальність на інших осіб або зняти її з себе з посиланням на зовнішні обставини.

177. Суд відхиляє аргумент про залишення поза увагою пояснень голови суду, наданих у 2020 році на запит члена Вищої ради правосуддя. Ці пояснення стосувалися погодження відпустки, обставини, яку Комісія не заперечувала і прямо відобразила в оскаржуваному рішенні, однак вони не спростовують ані наявності судових рішень з неправильними датами, ані суперечливості пояснень щодо повідомлення сторін про судові засідання 31.10.2013. Обов`язок вмотивування рішення не означає надання окремої відповіді на кожен наявний у досьє документ, а передбачає відображення в рішенні мотивів щодо обставин, які мають істотне значення.

178. Довід про те, що Комісія не взяла до уваги довідку про знищення матеріалів справ також не спростовує оскаржуваного рішення. Комісія вказану довідку врахувала і саме тому обмежилася констатацією неможливості однозначно встановити обставини постановлення відповідних рішень. Кандидат на посаду судді має право надавати пояснення і докази на спростування інформації, що ставить під сумнів його відповідність критеріям (ст. 75 Закону №1402-VIII, пункти 5.9, 5.10 Положення). У зв`язку з ненаданням кандидатом відповідних доказів Комісія не зобов`язана надавати перевагу непідтвердженій версії на користь кандидата.

179. При цьому кількість судових рішень із хибними реквізитами (32) виключає кваліфікацію цих обставин як поодиноких технічних неточності та обґрунтовано розцінена Комісією як така, що свідчить про недоліки організації роботи.

180. За таких обставин оцінка Комісії за показником «рішучість та відповідальність» ґрунтується на встановлених і підтверджених матеріалами досьє обставинах, сформована за внутрішнім переконанням членів Комісії за наслідками співбесіди. Підстави для висновку про явну необґрунтованість цієї оцінки відсутні.

(б) щодо критерію «доброчесність та професійна етика»

181. Відповідно до п. 2.13 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

182. Пунктом п. 2.14 Положення передбачено, що для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

183. Згідно з п. 2.15 Положення показники критеріям доброчесності та професійної етики оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

184. Відповідно до п.5.8 Положення вага критеріїв доброчесності та професійної етики складає 300 балів.

185. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (п. 5.9 Положення).

186. Згідно з п. 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

187. Пунктом 2.13 Положення передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: «Незалежність», «Чесність», «Неупередженість», «Сумлінність», «Непідкупність», «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус».

188. Згідно з п. 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті, якщо зокрема, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов`язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

189. Пункт 5.11 Положення визначає, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

190. Відповідно до п. 5.12 Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

191. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

192. Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (п. 5.13 Положення).

193. У постанові від 04.04.2026 у справі №990/557/25, яка стосувалася оцінювання суддів, Велика Палата Верховного Суду виснувала:

« 54. Доброчесність та професійна етика - це взаємопов`язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім`ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

155. Доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

156. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

157. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

158. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

159. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

160. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

161. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

162. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому».

194. Судом встановлено, що за результатами дослідження досьє та співбесіди Комісія оцінила відповідність позивачки критеріям доброчесності та професійної етики у 240 балів за мінімально необхідних 225 балів і визнала її такою, що цим критеріям відповідає. Оскаржуване рішення про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді ухвалене виключно за критерієм особистої компетентності. Отже, зниження балів за показниками «чесність», «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» не стало підставою та не вплинуло на зміст оскаржуваного рішення.

195. Суд не погоджується з аргументом позивачки про формування висновків на сумнівах і припущеннях. Під час оцінювання Комісія керується, зокрема п.п. 5.9 та 5.10 Положення, тому вимога встановлення беззаперечних фактів вини нормативному регулюванню не відповідає. Водночас сумнів має бути саме обґрунтованим, тобто ґрунтуватися на об`єктивних даних, а не на суб`єктивному враженні. У цій справі сумнів ґрунтується на документально підтверджених і по суті не заперечуваних обставинах (наявності судових рішень із датами, що припадають на період відсутності судді; виправленні цих дат іншими суддями в умовах, коли матеріали справ уже було знищено; неможливості кандидата пояснити, якими саме документами чи даними керувалися судді, визначаючи «правильні» дати). Ці обставини мають об`єктивну основу і відповідають стандарту обґрунтованого сумніву.

196. Щодо доводу про зниження балів тричі за одне й те саме діяння, то п. 5.12 Положення передбачає можливість зниження балів на 15 за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм, а не встановлює загальної межі зниження в 15 балів за одну обставину.

197. Показники, визначені пунктом 2.13 Положення, є самостійними і охоплюють різні аспекти поведінки кандидата, а тому одна ситуація може одночасно свідчити про недоліки за кількома з них. У цій справі за показником «чесність» оцінювалася достовірність реквізитів судових рішень і послідовність пояснень кандидата щодо обставин їх постановлення, за показником «сумлінність» - належність організації роботи судді та ставлення до виконання юридично значущих обов`язків, за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка» - урахування правових наслідків зміни дат судових рішень для учасників проваджень, зокрема у справі про розірвання шлюбу, на підставі рішення в якій до Державного реєстру актів цивільного стану громадян були внесені відповідні відомості. Таке зниження є наслідком загальної комплексної оцінки поведінки кандидата, а не повторним покаранням.

198. Крім того, Суд зауважує, що із загальних 60 балів, на які було знижено оцінку за цим критерієм, 15 балів знижено за окремі обставини - помилки в декларації родинних зв`язків судді за 2012- 2016 роки, які позивачкою не спростовуються.

199. Також Суд не погоджується з аргументом позивачки про неврахування п. 5.11 Положення, оскільки під час оцінювання кандидатури позивачки Комісія, проаналізувавши пояснення і документи щодо майнового стану, визнала їх обґрунтованими та достатніми і фактично відхилила висновок ГРД у частині показників «відповідність рівня життя задекларованим доходам» та «законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав»; щодо помилок у деклараціях родинних зв`язків прямо констатувала відсутність умислу на приховування інформації або намір ввести в оману, обмежившись мінімальним розміром зниження. Це свідчить про врахування Комісією тяжкості діяння, його наслідків та суб`єктивної сторони поведінки.

200. Врахування давності порушення, передбачене п. 5.11 Положення, не означає, що обставини значної давності взагалі не можуть бути предметом оцінки. У цій справі визначального значення набули не стільки самі події жовтня 2013 року, скільки дії, вчинені у 2019- 2020 роках із виправлення дат судових рішень, та пояснення, надані кандидатом під час співбесіди 05.03.2026, тобто обставини, які до давніх не належать.

201. Отже, підстави для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, не були формальними. Викладені у рішенні Комісії мотиви є обґрунтованими. Відсутні й підстави вважати, що реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання була свавільною.

(в) щодо принципу легітимних очікувань

202. Відповідно до п. 5.4 Положення при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов`язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такі висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

203. Легітимні очікування виникають з норми права, усталеної практики застосування або чіткої і безумовної обіцянки органу владних повноважень щодо конкретного результату. Рішення ВККС у 2019 році про підтвердження відповідності позивачки займаній посаді судді місцевого суду та подання Вищої ради правосуддя у 2020 році про призначення її на посаду не містили і за своєю правовою природою не могли містити запевнення щодо результатів майбутнього конкурсного оцінювання на посаду судді суду вищої інстанції.

204. Очікування певного результату майбутньої оцінки не охоплюється принципом правової визначеності. Ці процедури відрізняються за метою, предметом і рівнем вимог. Оцінювання судді на відповідність займаній посаді спрямоване на перевірку його здатності здійснювати правосуддя в суді, який він уже обіймає. Натомість конкурсне оцінювання є порівняльною процедурою добору на посади суддів апеляційної інстанції, у межах якої ст. 28 Закону №1402-VIII прямо вимагає підтвердження за результатами кваліфікаційного оцінювання здатності здійснювати правосуддя саме в апеляційному суді. Тому Суд не погоджується з доводом позивачки про те, що Комісія мала врахувати власне попереднє рішення, ухвалене за тим самим критерієм і за тих самих фактичних обставин.

205. Крім того, оцінювання 2019 року проводилося за іншого правового регулювання, тоді як конкурс завершується за правилами, які діють після набрання чинності законами № 3511 ІХ та № 4072 ІХ (пункт 57-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII), а оцінювання здійснено за Положенням. Зміна правового регулювання додатково виключає можливість розглядати результат попередньої процедури як джерело очікувань щодо результату нової.

206. Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення Комісії ухвалене в межах конкретного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23, та стосується виключно результату проходження позивачем етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах цього окремого конкурсного провадження.

Оскаржуване рішення:

- не позбавляє позивачки статусу судді, який вона продовжує обіймати на посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області;

- не є актом притягнення до дисциплінарної відповідальності та не тягне жодних дисциплінарних наслідків;

- не встановлює заборони позивачці претендувати на посаду судді апеляційного суду в майбутньому;

- не містить оцінки, яка автоматично поширювалася б на будь-які інші, майбутні конкурсні процедури, оскільки кожне кваліфікаційне оцінювання є самостійним процесом, що здійснюється на підставі актуальних на момент його проведення досьє, пояснень кандидата та обставин, які можуть суттєво змінитися з плином часу (зокрема, показники безперервного розвитку, дотримання строків оприлюднення рішень, майновий стан тощо є динамічними і підлягають новій оцінці за новим циклом кваліфікаційного оцінювання).

207. Участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду є свідомим вибором та вільним волевиявленням позивачки. Негативний для позивачки результат конкурсу не має наслідком втрату наявного статусу, посади чи звання, не є втручанням у приватне життя в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ймовірність опинитися не серед переможців конкурсу притаманна будь-якій конкурсній процедурі.

208. Враховуючи зазначене, Суд не вбачає порушень під час прийняття оскаржуваного рішення щодо легітимних очікувань позивачки.

(г) щодо вмотивованості рішення та дотримання вимоги пропорційності

209. Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивача про недостатню вмотивованості оскаржуваного рішення, оскільки правова природа такого індивідуального акта визначається специфікою конкурсної процедури.

210. Відповідно до ст. 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

- склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

- рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

- суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

- рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

211. Суд не вправі підміняти внутрішнє переконання членів Комісії власною оцінкою обставин. Повноваження ВККС України у сфері кваліфікаційного оцінювання є дискреційними та виключними. Водночас дискреція не є безмежною: рішення Комісії повинно бути вмотивованим, прийнятим у межах повноважень, обґрунтованим і пропорційним.

212. Повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

213. Водночас межі дискреції ВККС України у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

214. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС України, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

215. Таким чином, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.

216. ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

217. Однак нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС України щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

218. Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 12.03.2026 у справі № 990/261/25 та від 19.03.2026 у справі № 990/329/25.

219. В оскаржуваному рішенні ВККС України відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином зазначила підстави, на яких воно ґрунтується, зазначила відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони застосовані.

220. У справі, що розглядається, оскаржуване рішення Комісії відповідає всім вимогам щодо вмотивованості, встановленим ч. 3 ст. 88 Закону №1402-VIII:

- рішення підписано всіма членами колегії;

- позивача належним чином повідомлено та забезпечено участь у співбесіді;

- рішення містить детальний виклад фактичних обставин, посилання на норми законодавства та чіткі мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про зниження балів;

- Комісія голосувала одноголосно, що свідчить про узгоджену колегіальну позицію.

221. Отже, жодна з передбачених законом підстав для його скасування у справі відсутня. Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на незгоді з оцінкою членів Комісії, виставленої за їх внутрішнім переконанням, що не є передбаченою законом підставою для скасування рішення ВККС України.

222. Посилання позивачки на рішення ЄСПЛ у справі «Manjani v. Albania» не може бути покладене в основу протилежного висновку, оскільки обставини цієї справи не є подібними. У справі, що розглядається, позивачка зберігає статус судді, продовжує здійснювати правосуддя і не позбавлена права на участь у майбутніх конкурсах. Крім того, Комісія здійснила саме індивідуалізовану оцінку, дослідивши досьє, висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, документи й обставини, на які вона посилалася, у тому числі історичний контекст подій.

223. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

224. Отже, з огляду на наведені вище висновки Суд не вбачає підстав для задоволення позову.

225. За правилами ст. 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук

Суддя С.М. Чиркін