Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №300/2728/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2728/26 пров. № А/857/34332/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі №300/2728/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.04.2026 №09275001376 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.04.2026 на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.08.1982 та періоди навчання згідно дипломів НОМЕР_2 від 20.07.1982 та НОМЕР_3 від 26.06.1987.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після звернення за призначенням пенсії, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 09.04.2026 №09275001376 протиправно відмовило у призначенні пенсії за віком, аргументуючи відсутністю страхового стажу. При цьому, відповідач не зарахував всі періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1982 та періоди навчання згідно дипломів НОМЕР_2 від 20.07.1982 та НОМЕР_3 від 26.06.1987, оскільки не простежується послідовність зміни прізвища ОСОБА_2 , запис в трудовій книжці зроблено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників. Позивач зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Відтак, вважає, що винесене ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 09.04.2026 №09275001376 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.04.2026 на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.08.1982 та періоди навчання згідно дипломів НОМЕР_2 від 20.07.1982 та НОМЕР_3 від 26.06.1987.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Апелянт наголошує, що спірні періоди роботи та навчання обґрунтовано не були зараховані до стажу, оскільки з наданих документів (трудової книжки та дипломів) не простежується послідовність зміни прізвища заявниці, а записи у трудовій книжці вчинені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58. Крім того, відповідач звертає увагу, що чинним законодавством обов`язок щодо надання належним чином оформлених документів покладено саме на заявника, а відповідно до Порядку № 637, у разі наявності неточних або неправильних записів у трудовій книжці, трудовий стаж має підтверджуватися додатковими документами (довідками, виписками із наказів тощо), яких позивачка не надала.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

02.04.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 6-7).

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 09.04.2026 №09275001376 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 8-9). У вказаному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 9 років 9 місяців 19 днів. При цьому, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1982, періоди навчання згідно дипломів НОМЕР_2 від 20.07.1982 та НОМЕР_3 від 26.06.1987, оскільки не простежується послідовність зміни прізвища ОСОБА_3 , свідоцтво про шлюб надано в копії, запис в трудовій книжці зроблено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України.

Вважаючи протиправним таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.04.2026 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а відповідальність за її належне ведення та заповнення покладається на адміністрацію підприємства, тому формальні недоліки, допущені роботодавцем (у тому числі щодо послідовності записів про зміну прізвища), не можуть перекладати на працівника тягар доведення достовірності даних та позбавляти його конституційного права на пенсійне забезпечення; водночас надані дипломи належно підтверджують спірні періоди навчання, а пенсійний орган, зі свого боку, порушив процедуру розгляду заяви, оскільки письмово не повідомив заявницю про необхідність подання будь-яких додаткових документів для підтвердження стажу.

Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких було встановлено судом, суд першої інстанції визначив, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 02.04.2026 про призначення пенсії за віком, обов`язково зарахувавши до її стажу роботи спірні періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, та періоди навчання згідно з наданими дипломами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 років.

Щодо страхового стажу, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Окрім цього, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач надала трудову книжку НОМЕР_1 від 27.08.1982 (а.с. 11-16), у якій містяться записи про її навчання протягом 1981-1982 років та роботу протягом 1982-2005 років.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що записи у вказаній трудовій книжці виконані у точній відповідності до вимог Інструкції №58, зокрема: записи здійснені кульковою ручкою, містять посилання на відповідні накази, які скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Отже, надана позивачем трудова книжка містить належні та допустимі відомості про періоди трудової діяльності, оформлені згідно з вимогами законодавства.

З огляду на те, що пенсійним органом не надано жодних доказів, які б свідчили про недостовірність вказаних записів, апеляційний суд констатує, що відповідач безпідставно не взяв їх до уваги при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта щодо неврахування стажу через можливі недоліки у записах про зміну прізвища позивачки ( ОСОБА_3 ) та порушення правил заповнення трудової книжки, з огляду на таке.

Відповідно до законодавства, чинного на час внесення спірних записів (постанова Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 та постанова КМУ від 27.04.1993 №301), відповідальність за правильне ведення, облік, зберігання та видачу трудових книжок покладається виключно на роботодавця.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови у справах №687/975/17, №490/12392/16-а, №754/14898/15-а, №575/530/17 та ін.), на працівника не може перекладатися тягар доведення достовірності записів у його трудовій книжці. Формальні неточності чи неналежне заповнення документа з вини адміністрації підприємства не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на пенсійне забезпечення. Застосування пенсійним органом надмірного формалізму у таких випадках є неприпустимим.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на титульній сторінці трудової книжки наявна належним чином засвідчена відповідальною особою відмітка про зміну прізвища.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1982 підлягають обов`язковому зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу періодів навчання позивачки згідно з дипломами серії НОМЕР_2 від 20.07.1982 та серії НОМЕР_3 від 26.06.1987, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. "д" ст. 56 Закону України №1788-XII та п. 8 Порядку №637, періоди навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах зараховуються до стажу роботи та підтверджуються відповідними дипломами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, надані позивачкою дипломи містять усі необхідні реквізити (підписи відповідальних осіб, реєстраційні номери, дати видачі, печатки). Більше того, період навчання у 1981-1982 роках додатково підтверджується записами у трудовій книжці. Жодних доказів їх недостовірності пенсійний орган не надав.

Апеляційний суд також акцентує, що згідно з абз. 4 п. 1.9 Порядку №22-1, якщо заявник подав не всі необхідні документи, орган ПФУ зобов`язаний письмово повідомити його про це для усунення недоліків. Однак відповідач такого обов`язку не виконав і відповідного повідомлення позивачці не надсилав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного рішення пенсійного органу від 09.04.2026 №09275001376

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 300/2728/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало