Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/3754/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3754/26 пров. № А/857/40990/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І. Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 380/3754/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішенням. Львів

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїЖелік О.М.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі по тексту також – відповідач, військова частина НОМЕР_1 , НОМЕР_2 прикордонний загін), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачу за періоди з 17.05.2024 по 20.05.2024, з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу за зазначені періоди вказану додаткову винагороду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №380/3754/26 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 за періоди з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмами), пов`язаними із захистом Батьківщини, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу за ці періоди зазначену додаткову винагороду у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Особливостями, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог (щодо періоду з 17.05.2024 по 20.05.2024) відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що пункт 1-2 постанови Кабінету Міністрів України №168 та пункт 13 Особливостей, затверджених наказом МВС України №726, пов`язують право на додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн, за час стаціонарного лікування виключно з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а не із захворюванням, у тому числі і таким, що пов`язане із захистом Батьківщини, а тому обов`язковою умовою встановлення права на таку виплату є перевірка діагнозу, з яким військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні. Поранення, контузія, травма, каліцтво та захворювання не є тотожними поняттями, а причинний зв`язок встановлюється виключно військово-лікарською комісією.

Щодо періоду з 20.05.2024 по 28.05.2024 скаржник зазначає, що згідно з випискою із медичної карти №3219 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» з діагнозом «Вегето-судинна дистонія по кардіальному типу. Пароксизм фібриляції передсердь. Астено-невротичний синдром», тобто у зв`язку із захворюванням серцево-судинної системи, а не пораненням.

Щодо періоду з 24.09.2024 по 02.10.2024 скаржник вказує, що позивач перебував у кардіологічному відділенні Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, де здійснювалось лікування наслідків поранення, а не самого поранення.

Щодо періодів з 20.01.2025 по 22.01.2025 та з 23.01.2025 по 07.02.2025 скаржник зазначає, що відповідно до довідки ГВЛК №158 від 07.02.2025 отримана позивачем травма згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370 кваліфікується як легка, що, на думку скаржника, не відповідає вимогам постанови №168, а доказів перекваліфікації поранення на тяжке матеріали справи не містять.

Щодо періодів з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025 та з 03.09.2025 по 24.09.2025 скаржник вказує, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з приводу онкологічного захворювання (рак дна ротової порожнини), його наслідків, серцево-судинних захворювань, а також дисоціативного розладу у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», а довідкою ГВЛК №960 від 24.09.2025 вказані захворювання визнано саме захворюваннями, а не наслідками поранення.

Також скаржник наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, грошове забезпечення позивачу обчислювалось і виплачувалось у межах виділених асигнувань, а додаткова винагорода виплачена позивачу за ті періоди, за які він мав на неї право, що підтверджується архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовами виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, за час стаціонарного лікування є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, встановлена висновком військово-лікарської комісії, та факт перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням, тоді як вимога про тяжкість поранення стосується лише відпустки для лікування після поранення. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №600/367/24, суд першої інстанції дійшов висновку, що лікування наслідків поранення, у тому числі захворювань, що виникли внаслідок поранення, є лікуванням у зв`язку з пораненням, а зазначення у виписках поряд із наслідками травм супутніх захворювань не спростовує права позивача на виплату за всі періоди підтвердженого стаціонарного лікування починаючи з 20.05.2024. Доводи відповідача про обмеженість бюджетних асигнувань суд відхилив. Водночас щодо періоду з 17.05.2024 по 20.05.2024 суд виходив з відсутності належних і допустимих доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 27.10.2023 (витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.10.2023 №1301-ос) по 03.12.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та перебував на грошовому забезпеченні в цій військовій частині; згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.12.2025 №1635-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.12.2025.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої НОМЕР_3 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_4 ) за №13/350/24-Вн від 15.07.2024, 17 травня 2024 року позивач одержав вибухову травму у вигляді акубаротравми без перфорації барабанних перетинок за обставин: внаслідок штурмових дій противника під час виконання бойового завдання особовим складом прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону, забезпечуючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Згідно з медичною характеристикою, складеною начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 (документ №13/20935/25-Вн від 08.03.2025) для проходження ВЛК, позивач з 17.05.2024 по 20.05.2024 перебував у медичній роті НОМЕР_3 прикордонного загону н.п. Кочеток з діагнозом «ВТ. АБТ» та з 20.05.2024 по 28.05.2024 у КНП «Чугуївська ЦРЛ» з діагнозом «ВТ. АБТ. Вегето-судинна дистонія по кардіальному типу. Пароксизм фібриляції передсердь. Астено-невротичний синдром».

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3219 КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.05.2024 по 28.05.2024 з діагнозом «Вегето-судинна дистонія по кардіальному типу. Пароксизм фібриляції передсердь. Астено-невротичний синдром»; в анамнезі захворювання зазначено, що 17.05.2024 у позивача з`явився сильний напад серцебиття, він лікувався в медичній роті, 20.05.2024 направлений у приймальне відділення та госпіталізований у терапевтичне відділення.

Згідно з випискою із медичної карти №2239 кардіологічного відділення Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (надалі по тексту також – ЛВМКЦ ДПСУ) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 24.09.2024 по 02.10.2024 з повним діагнозом: «Залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.): акубаротравми, без перфорації барабанних перетинок, – у вигляді хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеня. Кіста лівої нирки ... Часткова вторинна адентія верхньої щелепи ... нижньої щелепи ...»; при надходженні позивач скаржився на біль голови, головокружіння, шум у вухах, задишку, серцебиття, порушення сну; позивач скерований командиром військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби, проведено лікування: режим, дієта, метаболічна, симптоматична терапія.

Довідкою госпітальної військово-лікарської комісії ЛВМКЦ ДПСУ від 02.10.2024 №1107 встановлено діагноз «Залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.): акубаротравми, без перфорації барабанних перетинок, – у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеня» та прийнято постанову «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини»; щодо кісти лівої нирки та часткової вторинної адентії – «Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби»; позивача визнано придатним до військової служби.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ) №30 від 25.01.2025 позивач 20.01.2025 одержав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення пахової ділянки справа при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини (донесено до суду першої інстанції заявою представника позивача від 23.03.2026).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1474 КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (відділення політравми) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.01.2025 по 22.01.2025 із заключним діагнозом «S31.0 – МВТ (20.01.25) ВОСП м`яких тканин пахової ділянки справа з середнім дефектом м`яких тканин з наявністю сторонніх тіл» та супутнім діагнозом «Y36.2 – ушкодження внаслідок військових дій».

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №215 ЛВМКЦ ДПСУ позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 23.01.2025 по 07.02.2025 з діагнозом «Стан після вибухової травми (20.01.25р.): вогнепального осколкового сліпого поранення правої пахової ділянки з дефектом м`яких тканин; операції: первинної хірургічної обробки рани (20.01.2025р.), хірургічної обробки ран (23.01.25р.), – у вигляді незміцнілого післяопераційного рубця, гематоми калитки та статевого члена, сторонніх тіл металевої щільності, помірно вираженого больового та астенічного синдромів. Постгеморагічна анемія легкого ступеня»; 23.01.2025 проведено операцію – хірургічну обробку ран, накладання швів.

Довідкою госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 07.02.2025 №158 щодо зазначеного поранення прийнято постанову «Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», зазначено, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як легка, та визнано, що позивач потребує відпустки для лікування після поранення на тридцять календарних днів.

Відповідно до виписки №25/0620 (медична карта №628) ЛВМКЦ ДПСУ позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 11.03.2025 по 31.03.2025; основним захворюванням зазначено «C04.9 – С-г дна ротової порожнини», а в супутній патології, поряд із пароксизмальною формою фібриляції передсердь, кістою лівої нирки, остеохондрозом, вертеброгенною люмбалгією, хронічним гастродуоденітом, ГЕРХ, вказано залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.) у вигляді хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеня та залишкові явища після вибухової травми (20.01.25р.) у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця, сторонніх тіл металевої щільності, «за наявності об`єктивних даних без порушень функцій». З анамнезу убачається, що позивача скеровано командиром військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд ВЛК у зв`язку з наявністю захворювання, що обмежує придатність до військової служби, під час обстеження діагностовано рак дна ротової порожнини; лікування проводилось кардіологічними та гастроентерологічними препаратами, позивача рекомендовано продовжити лікування в КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр».

Згідно з випискою №1771/25-1942 ЛВМКЦ ДПСУ позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05.08.2025 по 18.08.2025; у повному діагнозі зазначено залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.) та вибухової травми (20.01.25р.) «за наявності об`єктивних даних без порушень функцій», стан після операції радикального висічення ураженої ділянки ротової порожнини, часткового висічення язика, радикального висічення лімфатичних вузлів шиї з приводу злоякісного новоутворення, пароксизмальну форму фібриляції передсердь, інші захворювання та органічний емоційний лабільний розлад з вираженими когнітивно-мнестичними порушеннями. З анамнезу убачається, що з 31.03.2025 по 14.04.2025 та з 28.05.2025 по 12.07.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний центр» з приводу злоякісного новоутворення, де 31.03.2025 йому проведено оперативне втручання. Виписка видана стоматологічним відділенням ЛВМКЦ ДПСУ; отримане лікування: Корвітин, Диклофенак, Розувастатин, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Димедрол; позивача скеровано на стаціонарне лікування, обстеження та проведення ЛКК у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Відповідно до епікризу виписного (медична карта стаціонарного хворого №6928/2025) КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Центр психічного здоров`я «Кульпарків» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.08.2025 по 03.09.2025 з основним захворюванням «F44.9 – Дисоціативні (конверсійні) розлади, неуточнені; функціональний діагноз: дисоціативний розлад з виходом в астенію»; в анамнезі зі слів позивача зазначено, що після отриманого поранення він відзначає погіршення пам`яті та безсоння, за результатами експериментально-психологічного дослідження від 01.09.2025 на перший план виступають порушення мнестичних процесів, наявний органічний фон протікання психічної діяльності.

Згідно з випискою №2162/25-2017 ЛВМКЦ ДПСУ (стоматологічне відділення) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 03.09.2025 по 24.09.2025 з повним діагнозом, першим у якому зазначено «Високодиференційований плоскоклітинний роговіючий рак G1 бокової ділянки дна ротової порожнини pT2pN2pM0 стадія IVA, клінічна група III, метастази в лімфовузли шиї зліва» та залишкові явища після радикального хірургічного лікування, а також пароксизмальну форму фібриляції передсердь, дегенеративний спондилолістез, остеохондроз, дисоціативний розлад з виходом в астенію, та залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.) і вибухової травми (20.01.25р.) «за наявності об`єктивних даних без порушень функцій»; в анамнезі зазначено, що з 03.09.2025 позивач перебуває на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділенні ЛВМКЦ з метою дообстеження та лікування; отримане лікування: Корвітин, Диклофенак, Розувастатин, ОСОБА_2 , Карбамазепін, Мемброл; рекомендовано динамічне спостереження у лікаря військової частини, онколога, кардіолога та психіатра.

Довідкою госпітальної ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ від 24.09.2025 №960 щодо діагнозів «Високодиференційований плоскоклітинний роговіючий рак G1 бокової ділянки дна ротової порожнини ... Пароксизмальна форма фібриляції передсердь. Часта надшлуночкова екстрасистолія. Гіперхолестеринемія. Обмежений міжхребцевий остеохондроз ... Дисоціативний розлад з виходом в астенію» прийнято постанову «Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини»; щодо діагнозів «Залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.24р.): акубаротравми, – у вигляді хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеня (22,5дб). Залишкові явища після вибухової травми (20.01.25р.) ... за наявності об`єктивних даних без порушень функцій» – постанову «Поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини»; позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2023-2025 роки, наданих відповідачем у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 26.01.2026, та витягів з наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону «Про виплату додаткової винагороди» убачається, що позивачу нараховувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі 30000 грн та за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн за окремі місяці, однак до додатків до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), позивач за спірні періоди не включався, що відповідачем не заперечується.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено лише відповідачем і лише в частині задоволених позовних вимог, в частині відмови у задоволенні позову щодо періоду з 17.05.2024 по 20.05.2024 рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі по тексту також Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців першого та другого частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв упродовж усіх спірних періодів.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі по тексту також постанова №168).

Пунктом 1-2 постанови №168 (у редакції, чинній у спірні періоди 2024-2025 років) встановлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, ... перебувають на стаціонарному лікуванні ... в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 постанови №168 (доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

На виконання пункту 2-1 постанови №168 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (надалі по тексту також Особливості №726), які застосовуються з 01.06.2023.

Відповідно до пункту 13 Особливостей №726 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, – з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для включення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування необхідна одночасна наявність таких умов: 1) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), причинний зв`язок якого із захистом Батьківщини встановлено військово-лікарською комісією; 2) перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я; 3) обумовленість такого стаціонарного лікування саме зазначеним пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), на що вказує використаний нормотворцем зворот «у зв`язку з пораненням».

Разом з цим, умова про отримання саме тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії стосується виключно іншої, самостійної підстави виплати – перебування у відпустці для лікування після поранення, а не перебування на стаціонарному лікуванні, що прямо випливає з граматичної побудови пункту 1-2 постанови №168 та пункту 13 Особливостей №726, у яких зазначені підстави розмежовані сполучником «або».

При цьому колегія суддів звертає увагу, що причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань військовослужбовця із захистом Батьківщини встановлюється військово-лікарською комісією, а командир (начальник) військової частини, який видає наказ про виплату додаткової винагороди, не наділений повноваженнями самостійно переоцінювати постанову ВЛК або на власний розсуд визначати, чи є захворювання військовослужбовця наслідком отриманого ним поранення (травми).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 27.08.2025 у справі №280/7364/23 виснував, що військовослужбовець має право на додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, наголосивши при цьому на обов`язку суду з`ясувати фактичні обставини, зокрема конкретні періоди такого лікування.

У постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд, розглядаючи спір щодо виплати додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування, у яких військовослужбовцю були встановлені діагнози «наслідки перенесеної акубаротравми», дійшов висновку, що формулювання пункту 1 постанови №168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми; постанова №168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні з моменту отримання поранення, і у разі повторного перебування на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням, виплата здійснюється; переривати виплату лише через те, що поточний медичний діагноз сформульовано як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, якщо причинно-наслідковий зв`язок з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, не перервався.

Отже, вирішальним для виплати додаткової винагороди за час стаціонарного лікування є встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку поранення (травми) із захистом Батьківщини та факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (травмою), у тому числі з приводу захворювань, що виникли як наслідок такого поранення, тоді як формулювання поточного медичного діагнозу як «захворювання» саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються періодів з 20.01.2025 по 22.01.2025 та з 23.01.2025 по 07.02.2025, колегія суддів зазначає.

Матеріалами справи (довідка про обставини травми №30 від 25.01.2025, виписки №1474 та №215, довідка ГВЛК №158 від 07.02.2025) підтверджується, що 20.01.2025 позивач отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої пахової ділянки при безпосередній участі у бойових діях, з цього ж дня перебував на стаціонарному лікуванні спочатку у відділенні політравми КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, а з 23.01.2025 по 07.02.2025 – у ЛВМКЦ ДПСУ, де йому проведено повторну хірургічну обробку ран; військово-лікарська комісія встановила, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Доводи скаржника про те, що отримане позивачем поранення кваліфіковане як легке, а тому не дає права на виплату, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено вище, вимога щодо тяжкості поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії стосується лише виплати за час відпустки для лікування після поранення, тоді як для виплати за час стаціонарного лікування ступінь тяжкості поранення значення не має. Позивач у цій справі виплати за час відпустки для лікування після поранення не заявляв.

Відтак у зазначені періоди позивач безспірно перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, у розумінні пункту 1-2 постанови №168 та пункту 13 Особливостей №726, і висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.

Стосовно ж доводів, які стосуються періоду з 24.09.2024 по 02.10.2024, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З виписки №2239 убачається, що основним (першим у повному діагнозі) діагнозом, з яким позивач перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні ЛВМКЦ ДПСУ, є залишкові явища мінно-вибухової травми від 17.05.2024 у вигляді хронічної сенсоневральної приглухуватості, позивач при надходженні скаржився на біль голови, головокружіння, шум у вухах, йому проведено обстеження та метаболічну, симптоматичну терапію, а за наслідками медичного огляду довідкою ГВЛК №1107 від 02.10.2024 встановлено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини. Інші діагнози, зазначені у виписці (кіста лівої нирки, адентія), до спірного лікування не мали значення та визнані ВЛК не пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, у цей період позивач перебував на стаціонарному лікуванні з приводу наслідків травми, причинний зв`язок якої із захистом Батьківщини встановлено ВЛК, що з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №600/367/24 є перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, а доводи апеляційної скарги про те, що лікування наслідків травми не є лікуванням у зв`язку з травмою, є безпідставними. Та обставина, що стаціонарне обстеження та лікування проводились одночасно з медичним оглядом ВЛК, не змінює того, що основною підставою госпіталізації були саме наслідки травми.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються періоду з 20.05.2024 по 28.05.2024, колегія суддів зазначає.

Дійсно, у виписці №3219 КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» діагноз сформульовано як «Вегето-судинна дистонія по кардіальному типу. Пароксизм фібриляції передсердь. Астено-невротичний синдром». Разом з цим, з цієї ж виписки убачається, що стан, з приводу якого позивача госпіталізовано, виник 17.05.2024, тобто в день отримання ним вибухової травми (акубаротравми), позивач з 17.05.2024 лікувався в медичній роті і 20.05.2024 був направлений до закладу охорони здоров`я, де госпіталізований.

Окрім того, у медичній характеристиці від 08.03.2025 №13/20935/25-Вн, складеній медичною службою самого відповідача на підставі медичної документації позивача, прямо зазначено, що з 17.05.2024 по 20.05.2024 позивач перебував у медичній роті з діагнозом «ВТ. АБТ» (вибухова травма, акубаротравма), а з 20.05.2024 по 28.05.2024 у КНП «Чугуївська ЦРЛ» – з діагнозом «ВТ. АБТ. Вегето-судинна дистонія по кардіальному типу. Пароксизм фібриляції передсердь. Астено-невротичний синдром». Отже, сам відповідач у своїх службових документах визнавав, що в цей період позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом вибухової травми, отриманої 17.05.2024, причинний зв`язок якої із захистом Батьківщини згодом встановлено довідкою ГВЛК №1107.

Враховуючи безпосередній часовий зв`язок госпіталізації з моментом отримання травми, послідовність етапів надання медичної допомоги (медична рота – заклад охорони здоров`я) та те, що пунктом 13 Особливостей №726 визначено виплату саме «з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на додаткову винагороду за цей період. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів, що госпіталізація позивача з 20.05.2024 по 28.05.2024 не була пов`язана з отриманою 17.05.2024 травмою, і не спростував відомостей, викладених у складеній його ж медичною службою медичній характеристиці.

Стосовно ж доводів, які стосуються періодів з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025 та з 03.09.2025 по 24.09.2025, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що у кожному з цих періодів позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а в повних діагнозах виписок №25/0620 (№628), №1771/25-1942, №2162/25-2017 зазначено залишкові явища мінно-вибухової травми від 17.05.2024 та вибухової травми з вогнепальним осколковим сліпим пораненням від 20.01.2025, причинний зв`язок яких із захистом Батьківщини встановлено довідками ГВЛК №1107, №158 та №960. Зазначені перебування на стаціонарному лікуванні послідовно змінювали одне одне та стали частиною єдиного процесу обстеження і лікування позивача, розпочатого за скеруванням командира військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд ВЛК, який завершився прийняттям госпітальною ВЛК постанови, оформленої довідкою №960 від 24.09.2025.

Цією довідкою госпітальна ВЛК, яка є єдиним органом, уповноваженим встановлювати причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, визнала, що злоякісне новоутворення дна ротової порожнини та наслідки його хірургічного лікування, пароксизмальна форма фібриляції передсердь, дисоціативний розлад з виходом в астенію є захворюваннями, пов`язаними із захистом Батьківщини («Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини»). Тобто уповноважений орган встановив, що ці захворювання виникли у зв`язку із захистом Батьківщини, тобто в період і в умовах виконання позивачем бойових завдань, під час яких він двічі, 17.05.2024 та 20.01.2025, отримав поранення (травми), а не є захворюваннями, які не пов`язані з проходженням військової служби, як це було встановлено ВЛК щодо інших його захворювань (кіста лівої нирки, адентія).

Із матеріалів справи також убачається, що зазначені захворювання виявлені та розвинулись у позивача саме після отримання ним поранень: напад серцебиття, з якого розпочалось лікування серцево-судинного захворювання, виник 17.05.2024 – у день отримання вибухової травми; злоякісне новоутворення діагностовано під час стаціонарного обстеження з 11.03.2025, тобто менше ніж через два місяці після отримання 20.01.2025 вогнепального поранення та перенесених у зв`язку з ним хірургічних втручань; у епікризі психіатричної лікарні зафіксовано погіршення пам`яті та безсоння після отриманого поранення, а за результатами експериментально-психологічного дослідження встановлено органічний фон протікання психічної діяльності.

Відповідач, на якого в силу частини 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності, не надав жодного доказу, який би спростовував зв`язок зазначених захворювань з перенесеними позивачем пораненнями (травмами) та пов`язаним з їх отриманням бойовим стресом, не оскаржив постанову ВЛК, оформлену довідкою №960, та не ініціював перед військово-лікарською комісією питання про уточнення формулювання причинного зв`язку. Власна оцінка відповідачем медичних діагнозів позивача, викладена в апеляційній скарзі, не може підміняти висновок уповноваженого органу.

За таких обставин відмова відповідача включити позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за вказані періоди лише з тих підстав, що основний діагноз у виписках сформульовано як захворювання, є саме тим формальним підходом, який Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №600/367/24 визнав таким, що суперечить суті пункту 1 постанови №168, адже причинно-наслідковий зв`язок стану здоров`я позивача з отриманими під час захисту Батьківщини пораненнями (травмами) не перервався, наслідки поранень залишались складовою його діагнозу протягом усього лікування, а пов`язаність захворювань із захистом Батьківщини встановлено ВЛК.

Колегія суддів також враховує, що постанова №168 є актом, спрямованим на посилення соціального захисту військовослужбовців, які безпосередньо захищають державу від збройної агресії, а тому за наявності сумнівів щодо віднесення конкретного періоду стаціонарного лікування до лікування у зв`язку з пораненням такі сумніви з урахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, стаття 6 КАС України) та гарантій, передбачених статтею 17 Конституції України і статтею 9 Закону №2011-ХІІ, мають тлумачитись на користь військовослужбовця, який отримав поранення під час захисту Батьківщини.

З урахуванням обумовленого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за періоди з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025 та з 03.09.2025 по 24.09.2025, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляє.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є бюджетною установою та здійснює виплати в межах виділених асигнувань, колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів і яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати здійснювати, держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок шляхом внесення відповідних змін до законодавства, однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимог, необхідних для цього, органи державної влади не можуть відмовити у їх виплаті, посилаючись на відсутність коштів. Отже, зазначені доводи скаржника правомірності бездіяльності відповідача не підтверджують.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи скаржника про те, що позивачу виплачено додаткову винагороду за всі періоди, за які він мав на неї право, оскільки з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення та витягів з наказів убачається, що до наказів про виплату додаткової винагороди особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), позивача за спірні періоди не включено, а виплачені позивачу за окремі місяці суми додаткової винагороди за іншими підставами враховуються, як правильно зазначив суд першої інстанції, при виконанні судового рішення шляхом зарахування раніше виплачених сум.

Колегія суддів також погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача – визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за відповідні періоди з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки визначення конкретного розміру винагороди пропорційно дням стаціонарного лікування належить до компетенції відповідача.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 380/3754/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос