Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/7190/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7190/26 пров. № А/857/40212/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/7190/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішенням. Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїМричко Н.І.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача, що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/7190/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач в особі представника – адвоката Доманської В.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано встановленими недоведені обставини, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (пункти 1-4 частини першої статті 317 КАС України).

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції фактично ототожнив факт неприбуття позивача за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з наявністю законних підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, хоча навіть за умови належного направлення повістки та неприбуття особи такі обставини самі по собі не є достатньою правовою підставою для внесення таких відомостей. На думку скаржника, суд першої інстанції змінив предмет доказування, зосередившись на встановленні факту направлення повістки, однак не перевірив, на підставі якого саме документа до Реєстру внесено спірні відомості.

Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови, тоді як відповідач не надав жодного доказу складення протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанови чи відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, а з відповіді відповідача від 27.03.2026 №А/1705 убачається лише те, що позивач не прибув за повісткою №6559039 на 12.02.2026 та, на думку відповідача, є порушником статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності своїх дій покладається на суб`єкта владних повноважень, однак відповідач не довів, що внесення спірних відомостей здійснено на підставі та у спосіб, визначені законом, а висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на рішення окружних адміністративних судів у справах №160/7728/25, №160/31249/24, №620/3767/25, №460/7078/25, №400/7752/25, №160/10218/25, №280/5748/25, №420/2480/25, а також на практику Європейського суду з прав людини.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що позивач помилково ототожнює внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку з притягненням до адміністративної відповідальності, тоді як ведення Реєстру має інформаційний та обліковий характер, а жодна норма Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» чи Порядку ведення Реєстру не встановлює, що внесення такої інформації допускається лише після складення протоколу або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач також зазначає, що рішення окружних адміністративних судів не формують обов`язкової судової практики, що повістку направлено рекомендованим поштовим відправленням за адресою задекларованого (зареєстрованого) місця проживання позивача, відправлення повернуто з відміткою про відсутність адресата, а позивач не спростував факту своєї неявки і не довів наявності поважних причин неприбуття.

Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістку №6559039 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) на 12.02.2026 о 09:00 год. для уточнення військово-облікових даних, яку скеровано рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , а поштове відправлення №R067100914872 повернуто з відміткою «адресат відсутній». Суд дійшов висновку, що відповідач дотримався вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, щодо змісту та порядку надсилання повістки, наявні в справі докази підтверджують належне оповіщення позивача, який за викликом не прибув, а тому дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку є правомірними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно з витягом з реєстру Бродівської територіальної громади від 10.01.2026 №2026/000438284 місце проживання позивача зареєстроване з 09.11.2012 за адресою: АДРЕСА_1 .

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 04.02.2026 видано розпорядження №А/667, адресоване Бродівській міській раді (отримане виконкомом Бродівської міської ради 05.02.2026), яким з посиланням на Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, міську раду просили здійснити оповіщення десяти військовозобов`язаних осіб, у тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , шляхом вручення доданих до розпорядження повісток особисто, а в разі, коли це неможливо, надіслати рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 та забезпечити їх прибуття 12 лютого 2026 року о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 ; про результати виконання розпорядження повідомити письмово до 17.00 год. 14 лютого 2026 року, а документальні підтвердження факту належного повідомлення військовозобов`язаних (повернуті поштові відправлення з відмітками про відсутність адресата за місцем проживання або про відмову від отримання, докази вручення відправлення) направити до 17.00 год. 23 лютого 2026 року. До розпорядження додано 10 повісток на 10 аркушах.

Повістка №6559039 від 04.02.2026, видана ІНФОРМАЦІЯ_3 (Броди) та підписана керівником цього відділу, адресована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: « АДРЕСА_4 », містить вимогу з`явитися 12.02.2026 о 09:00 годині за адресою: АДРЕСА_3 для уточнення даних. Розписка про отримання повістки (відривна частина) позивачем не підписана.

Згідно з копією поштового конверта, наданою відповідачем, рекомендоване поштове відправлення №R067100914872 з позначкою «Повістка ТЦК. Особисто» надіслане виконавчим комітетом Бродівської міської ради (м. Броди, площа Ринок, 20) на ім`я « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_5 . Бланк повідомлення про вручення (Д) не заповнений: відмітки про вручення, підпис одержувача та дата вручення відсутні. На ярлику повернення АТ «Укрпошта» до відправлення №R067100914872 «з рекомендованим повідомленням», де відправником і одержувачем зазначено виконавчий комітет Бродівської міської ради, проставлено дату 02.03.2026 та відмітку «адресат відсутній». На копії конверта наявний також рукописний запис з датою « 05.03.26».

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 16.03.2026 о 15:30, щодо позивача відображено позначку «Порушення правил військового обліку», категорію обліку – військовозобов`язаний, ТЦК та СП – ІНФОРМАЦІЯ_3 (Броди), у графі «Причина звернення до Нацполіції» зазначено «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення – 05.03.2026, адреса проживання – « АДРЕСА_5 », дата уточнення даних – 17.05.2010.

17.03.2026 представник позивача – адвокат Доманська В.А. звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо усіх наявних порушень позивачем правил військового обліку за період з 2022 по 2026 рік, належним чином завірені документи на їх підтвердження, а також завірені копії протоколів та постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Листом від 27.03.2026 №А/1705 ІНФОРМАЦІЯ_6 , процитувавши статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статтю 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», повідомив, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою №6559039 на 12.02.2026 року. Інших відомостей, зокрема про складення щодо позивача протоколів про адміністративне правопорушення чи винесення постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також документів на підтвердження порушення правил військового обліку, відповідь не містить. Відповідач у ході розгляду справи також не надав доказів складення таких документів.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі по тексту також Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною третьою цієї статті визначено, що військовий обов`язок включає, зокрема, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (надалі по тексту також Закон №3543-XII) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Цією ж статтею визначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Отже, законодавець пов`язує обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, з його оповіщенням про виклик у спосіб, визначений законодавством. Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2022 року у справі №300/1263/22 зазначив, що повістка є засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Порядок оповіщення під час мобілізації визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі по тексту також Порядок №560), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з пунктом 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, належним підтвердженням її оповіщення є, зокрема, проставлення поштовим оператором відмітки про відсутність особи за такою адресою. Обов`язок забезпечити можливість отримання поштової кореспонденції за повідомленою органу військового обліку адресою, а також своєчасно повідомляти про зміну такої адреси покладається на самого військовозобов`язаного, а його фактична відсутність за адресою зареєстрованого місця проживання не може бути підставою для висновку про неналежне оповіщення.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (надалі по тексту також Закон №1951-VIII, Реєстр).

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (стаття 5 Закону №1951-VIII).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 20-1 частини першої статті 7 цього Закону до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста віднесено відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі по тексту також Положення №154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (надалі по тексту також Порядок №559), визначено, що військово-обліковим документом в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до Реєстру та, відповідно, до військово-облікового документа в електронній формі вносяться не лише відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а й відомості щодо звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції у зв`язку з порушенням військовозобов`язаним обов`язків, встановлених законодавством про військовий обов`язок, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Таке звернення за своєю метою передує розгляду справи про адміністративне правопорушення і не є актом притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому законодавство не пов`язує можливість внесення таких відомостей з обов`язковою наявністю складеного протоколу чи винесеної постанови про адміністративне правопорушення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, у військово-обліковому документі позивача, сформованому 16.03.2026, відображено позначку «Порушення правил військового обліку» та відомості про звернення до Національної поліції 05.03.2026 з причини «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Згідно з листом відповідача від 27.03.2026 №А/1705 та відзивом на позовну заяву, підставою внесення таких відомостей стало неприбуття позивача за повісткою №6559039 на 12.02.2026.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що повістку №6559039 від 04.02.2026 сформовано ІНФОРМАЦІЯ_3 (Броди) та на виконання розпорядження №А/667 від 04.02.2026 надіслано рекомендованим поштовим відправленням №R067100914872 на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , яка відповідає відомостям витягу з реєстру Бродівської територіальної громади від 10.01.2026 та військово-облікового документа позивача.

Поштове відправлення повернуто з відміткою поштового оператора «адресат відсутній». Іншої адреси місця проживання позивач територіальному центру комплектування та соціальної підтримки не повідомляв, що він сам підтвердив у позовній заяві, зазначивши, що зареєстрований та проживає саме за цією адресою.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не прибув, про поважні причини неприбуття відповідача не повідомив і будь-яких доказів наявності таких причин ні відповідачу, ні суду не надав.

Відповідь відповідача від 27.03.2026 №А/1705 також містить вимогу до позивача з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак доказів виконання ним цього обов`язку матеріали справи не містять.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються того, що суд першої інстанції ототожнив неприбуття за викликом з наявністю підстав для внесення до Реєстру спірних відомостей та змінив предмет доказування, колегія суддів зазначає.

Позивач ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не заперечував факту свого оповіщення про виклик та не оспорював дотримання відповідачем порядку надсилання повістки, а в апеляційній скарзі прямо зазначив, що предметом спору є не питання належності вручення повістки чи оцінка причин неприбуття, а виключно законність внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку за відсутності протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення. Разом з тим, саме факт неприбуття військовозобов`язаного за повісткою, про яку його було оповіщено у визначений законодавством спосіб, і є тією фактичною обставиною, з якою законодавство пов`язує порушення ним обов`язку, передбаченого статтею 22 Закону №3543-XII, а отже – і підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дослідив обставини оповіщення позивача та його неприбуття за викликом, а доводи про зміну судом предмета доказування є безпідставними.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються того, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку можливе виключно за наявності протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII визначає, які відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП належать до персональних даних військовозобов`язаного, однак не встановлює заборони на внесення до Реєстру інших відомостей про виконання особою обов`язків військового обліку. Водночас пунктом 9 Положення №154 територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки надано повноваження звертатися до органів Національної поліції щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, а Порядком №559 прямо передбачено відображення у військово-обліковому документі в електронній формі відомостей щодо звернення до Національної поліції.

Відтак, відображення у військово-обліковому документі позивача позначки «Порушення правил військового обліку» з відомостями про звернення до Національної поліції у зв`язку з неприбуттям за повісткою не є притягненням позивача до адміністративної відповідальності, не встановлює його вини у вчиненні адміністративного правопорушення і не потребує попереднього складення протоколу чи винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Питання ж про наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, підлягає вирішенню в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, і не є предметом цієї справи.

З урахуванням обумовленого, твердження скаржника про те, що відповідач діяв поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений законом, не знайшли свого підтвердження, а відповідач в силу частини другої статті 77 КАС України довів правомірність своїх дій.

Щодо посилань скаржника на рішення Дніпропетровського, Чернігівського, Рівненського, Миколаївського, Запорізького та Одеського окружних адміністративних судів, то колегія суддів зазначає, що такі рішення не є джерелом висновків щодо застосування норм права, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом, та ухвалені за інших фактичних обставин, зокрема за відсутності доказів надсилання особі повістки чи її оповіщення. Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини також не спростовують висновків суду, оскільки стосуються загальних принципів і не містять висновків щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів також зазначає, що допущені судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення описки, зокрема зазначення дати повістки як 04.02.2025 замість 04.02.2026 та дати уточнення позивачем військово-облікових даних як 07.05.2010 замість 17.05.2010, не вплинули на правильність вирішення справи по суті та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/7190/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос