Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №140/1475/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1475/26 пров. № А/857/39118/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі № 140/1475/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішенням. Луцьк

розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїКостюкевич С.Ф.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також – відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 під час мобілізації на особливий період;

скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 04.01.2026 №05 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду;

зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №140/1475/26 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 під час мобілізації на особливий період;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача судові витрати в сумі 1064,96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 , позивач в особі представника – адвоката Шевчук Д.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.01.2026 №05 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини та призначення його на посаду і зобов`язання виключити його зі списків особового складу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що 07.09.2022 позивача на підставі висновку військово-лікарської комісії визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 09.09.2022, довідкою ВЛК №591 від 07.09.2022 та відомостями застосунку «Резерв+». Попри це 03.01.2026 працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно взяли позивача на військовий облік, визнали придатним без реального медичного огляду та призвали на військову службу, а в/ч НОМЕР_1 зарахувала його до списків особового складу.

На переконання скаржника, суд першої інстанції, визнавши протиправними дії щодо призову, не врахував, що визнання протиправним призову має своїм наслідком протиправність решти актів індивідуальної дії, пов`язаних з проходженням військової служби, які є похідними від наказу про призов, незалежно від того, що командир військової частини безпосередньо не вчиняв протиправної поведінки; неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат. Скаржник звертає увагу, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави звільнення, як незаконна мобілізація, оскільки встановлює підстави звільнення осіб, призов яких відбувся відповідно до закону, а тому вимога звернутися з рапортом не забезпечує поновлення порушеного права.

Додатково скаржник наголошує на необхідності ефективного способу захисту (частина друга статті 5, частина перша статті 2 КАС України, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Дорани проти Ірландії», «Салах Шейх проти Нідерландів», «Каіч та інші проти Хорватії», Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003) та посилається на постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, вважаючи, що саме зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу забезпечить повне припинення порушення його прав.

В/ч НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу видано на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи з презумпції належного виконання цим органом своїх обов`язків, а перевірка підстав для відстрочки до компетенції військової частини не належить. Наказ як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію виконанням. Законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов чи зарахування до списків особового складу. З рапортом про звільнення позивач не звертався. Також у відзиві зазначено, що позивач, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, 21.07.2026 виписаний з КЗ «Ківерська центральна районна лікарня» м. Ківерці та до військової частини не повернувся. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, постанову Верховного Суду від 25.09.2023 у справі №9902/64/23 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №460/4465/24.

ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Про розгляд апеляційної скарги учасники справи повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 07.09.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а тому втратив статус військовозобов`язаного і не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації. Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, як того вимагає пункт 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, відповідачем 1 не надано, а тому медичний огляд позивача та довідка ВЛК від 03.01.2026 про придатність до військової служби проведені за відсутності правових підстав, а відтак саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, його мобілізації та включення до наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі іменних списків, які надходять від ТЦК та СП. Після видання наказу про призов виникли нові правовідносини проходження військової служби, підстави звільнення з якої визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктами 225, 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а звільнення відбувається за рапортом військовослужбовця.

Позивач з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 не звертався, а судовому захисту підлягають лише порушені права.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України та картки платника податків.

Згідно з актом дослідження стану здоров`я №1961 позивач за направленням ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував на обстеженні в медичному закладі у серпні 2022 року. Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 №591 підтверджується, що 07.09.2022 ВЛК провела медичний огляд ОСОБА_1 та на підставі статей 29а, 30а графи ІІ Розкладу хвороб прийняла постанову «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого 09.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_7 , 07.09.2022 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнала позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (ст.29а, 30а гр.ІІ наказу МОУ №402 від 2008 року). У розділі 14 посвідчення зазначено, що 07.09.2022 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відомості електронного військово-облікового документа застосунку «Резерв+» станом на 17.12.2025 містять дані: «Виключено з обліку», підстава зняття чи виключення – «непридатні», постанова ВЛК – «Непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК – ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП – ІНФОРМАЦІЯ_10 , категорія обліку – «Не військовозобов`язаний».

03.01.2026 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 позивача зупинено для перевірки військово-облікових документів; як зазначає сам відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, в ході перевірки встановлено, що позивач виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , після чого його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_11 для проходження військово-лікарської комісії.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 03.01.2026 №2026-0103-1658-4797-3, в якій позивач зазначений як «солдат», «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 – мобілізаційний пункт» 03.01.2026 провела медичний огляд позивача, діагноз – «Z02.3 Здоровий», постанова – «На підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби» (без зазначення статті Розкладу хвороб). У карті обстеження та медичного огляду №13296 від 03.01.2026 результати додаткових методів обстеження відсутні, у графах окремих лікарів-спеціалістів (зокрема невропатолога, психіатра) зазначено «від огляду відмовився», графа про підпис обстежуваного не заповнена.

04.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_13 складено карту професійно-психологічного відбору кандидата щодо позивача.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 04.01.2026 №5 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до поіменного списку №44 від 04.01.2026 солдата ОСОБА_1 , 1981 року народження, РНОКПП НОМЕР_3 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди « НОМЕР_4 », від 04.01.2026 №44 позивача відправлено в розпорядження командира НОМЕР_4 з висновком військово-лікарської комісії « 03.01.2026 Придатний»; на зворотному боці списку міститься відмітка про прийняття команди в кількості 1 особи 04.01.2026 з відбитком печатки військової частини з кодом НОМЕР_5 (в/ч НОМЕР_1 ).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2026 №05 (пункт 5) солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС-100, з 04.01.2026 зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчального взводу, встановлено посадовий оклад та виплати. Підставою видання наказу зазначено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 та поіменні списки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Листом від 26.01.2026 №2079/1 в/ч НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит повідомила, що підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця, та відмовила у наданні копії наказу про мобілізацію. Листом від 20.02.2026 №846 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав представнику позивача копію витягу з наказу від 04.01.2026 №5.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів, позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій щодо призову позивача під час мобілізації жодним з учасників справи не оскаржене, а тому в цій частині колегія суддів рішення не переглядає.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 про скасування наказу від 04.01.2026 №05 в частині зарахування позивача до списків особового складу та призначення на посаду і зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі по тексту також – Закон №2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII визначено підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану такі військовослужбовці звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі по тексту також – Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Порядок обліку особового складу визначається Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 14.10.2024 №687) (надалі по тексту також – Інструкція №280).

Відповідно до пункту 32 розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: 1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення.

Відповідно до пункту 33 розділу ІІ Інструкції №280 виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині, зокрема військовослужбовців, звільнених з військової служби, - з дня вибуття.

Таким чином, наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу військовослужбовця, призваного під час мобілізації, видається в день прибуття на підставі іменного списку команди, а виключення військовослужбовця зі списків особового складу є наслідком його звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-XII, або інших обставин, прямо передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов висновку, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, а зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин щодо порядку призову на військову службу під час мобілізації, втручається в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і створює ситуацію не виконуваності судового рішення.

Стаття 26 Закону №2232-XII визначає виключний перелік підстав звільнення з військової служби, а позовна вимога про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.

У постанові від 31.05.2024 у справі №340/3208/22 Верховний Суд, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов особи, яка не підлягала призову на військову службу під час мобілізації, в частині, що її стосується, та відмовлено в решті вимог, зазначив, що у випадку позивача та з огляду на те, як він просив захистити свої права, визнання протиправним та скасування наказу про призов є відповідним способом захисту його прав у справі, а питання, пов`язані з виконанням такого судового рішення, вирішуються в порядку, визначеному розділом IV КАС України (статті 382, 383 КАС України).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 18.01.2024 у справі №280/6033/22 та від 01.10.2024 у справах №160/10728/23 і №200/4189/22 послідовно зазначав, що з набуттям особою статусу військовослужбовця до неї застосовується правовий режим проходження військової служби, зокрема реалізація права на відстрочку від призову може бути здійснена лише до моменту набуття нею статусу військовослужбовця.

Колегія суддів зазначає, що з наведеного правового регулювання та висновків Верховного Суду слідує, що після видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.01.2026 №5 про призов позивача та направлення його для проходження військової служби, який реалізований відправленням позивача у військову частину, між позивачем і державою в особі в/ч НОМЕР_1 виникли нові правовідносини – правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено припинення військової служби шляхом скасування судом наказу про зарахування до списків особового складу військової частини, виданого на підставі іменного списку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а виключення зі списків особового складу військової частини можливе лише як наслідок звільнення з військової служби з визначених законом підстав.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються протиправності наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.01.2026 №05 як похідного від протиправного призову, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач прибув до в/ч НОМЕР_1 04.01.2026 у складі команди, відправленої ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з поіменним списком від 04.01.2026 №44, до якого внесено висновок військово-лікарської комісії « 03.01.2026 Придатний», прийняття команди засвідчене відбитком печатки в/ч НОМЕР_1 . У той же день командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) №05, яким позивача зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення і призначено на посаду курсанта; підставою видання наказу зазначено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» та поіменні списки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, наказ в/ч НОМЕР_1 від 04.01.2026 №05 в частині, що стосується позивача, видано уповноваженою посадовою особою, в день прибуття позивача, на підставі передбаченого пунктом 32 розділу ІІ Інструкції №280 документа – іменного списку команди, та у спосіб, визначений пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції №280.

Законодавство не покладає на командира військової частини повноважень щодо перевірки правомірності взяття особи на військовий облік, проведення її медичного огляду та призову на військову службу під час мобілізації, які віднесені до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Станом на 04.01.2026 в/ч НОМЕР_1 не володіла і не могла володіти відомостями про обставини, які в подальшому стали підставою для визнання судом протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача, а документи, які надійшли разом з командою, містили висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправних дій в/ч НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що визнання протиправними дій щодо призову автоматично має наслідком протиправність наказу військової частини про зарахування до списків особового складу, оскільки правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється з огляду на підстави, повноваження та спосіб його прийняття на час його видання, а визнання протиправними дій іншого суб`єкта владних повноважень, вчинених в інших правовідносинах, не змінює цих обставин. Посилання скаржника на доктрину «плодів отруйного дерева» є безпідставними, оскільки ця доктрина стосується допустимості доказів у кримінальному провадженні та не регулює питань правомірності адміністративних актів у сфері проходження військової служби.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, то колегія суддів зазначає, що у вказаній справі особа, яка мала статус призовника, була призвана на військову службу під час мобілізації безпосередньо командиром військової частини, тобто оскаржуваний наказ військової частини сам по собі був актом призову, і Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» командир військової частини уповноважений призивати на військову службу під час мобілізації лише військовозобов`язаних. Натомість у цій справі призов позивача здійснено ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в/ч НОМЕР_1 лише зарахувала до списків особового складу військовослужбовця, який прибув у складі команди на підставі іменного списку. Отже, правовідносини у справі №520/7954/22 та у цій справі не є подібними.

Стосовно ж доводів, які стосуються вимоги зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом частини третьої статті 24 Закону №2232-XII та пункту 242 Положення №1153/2008 виключення зі списків особового складу військової частини означає закінчення проходження військової служби та є наслідком звільнення військовослужбовця з військової служби. Тобто позовна вимога про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу за своєю суттю є вимогою про припинення військової служби позивача поза встановленими частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII підставами і поза встановленим Положенням №1153/2008 порядком.

Як правильно встановив суд першої інстанції та не заперечується скаржником, позивач з рапортом про звільнення з військової служби до командування в/ч НОМЕР_1 не звертався, рішення щодо його звільнення з військової служби відповідачем 2 не приймалося, а тому бездіяльності чи іншого порушення прав позивача з боку в/ч НОМЕР_1 у цій частині не допущено. Судовому захисту підлягає лише порушене право, а суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, яке ним ще не розглядалося.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що законодавство не забезпечує ефективного способу відновлення його прав. Позивач посилається на те, що 07.09.2022 військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у зв`язку з вродженими захворюваннями органу зору, тоді як за наслідками огляду 03.01.2026 його визнано придатним.

Підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Отже, у разі наявності у позивача захворювань, які зумовлюють непридатність до військової служби, чинним законодавством передбачено належний механізм його звільнення з військової служби, який позивачем не використано.

Також колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача ніким не оскаржене, а питання, пов`язані з реалізацією позивачем прав, підтверджених таким рішенням, вирішуються в порядку, визначеному законом, у тому числі статтями 382, 383 КАС України.

Посилання скаржника на абзац третій підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі роз`яснення не є висновками щодо застосування норм права в розумінні частини 5 статті 242 КАС України та не змінюють наведеного законодавчого регулювання, а посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо права на ефективний засіб юридичного захисту не спростовують висновку про наявність у позивача передбаченого законом механізму звільнення з військової служби.

Колегія суддів також зауважує, що твердження відповідача 2 про не вибуття позивача до військової частини після виписки з лікувального закладу 21.07.2026 будь-якими доказами не підтверджені, виникли після ухвалення оскаржуваного рішення та не стосуються предмета спору, а тому колегією суддів не оцінюються.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач перебуває на військовій службі у складі в/ч НОМЕР_6 , тоді як матеріалами справи підтверджується зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . Така помилка є очевидною опискою, яка не вплинула на правильність вирішення справи по суті, а тому не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №140/1475/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос