Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/15218/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15218/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, військова частина), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 № 3251, яким йому відмовлено у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402);

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 надати йому довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2023 позивач під час проходження військової служби у складі відповідача в с. Вільне Поле Комарської сільської громади Волноваського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу отримав поранення, після чого був евакуйований до лікувально-санітарного пункту в районі с. Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області, де йому надано первинну медичну допомогу та складено первинну медичну картку (форма 100), а надалі проходив стаціонарне лікування. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 240/2817/24 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача щодо видачі довідки про обставини травми з урахуванням висновків суду, однак відповідач, не врахувавши цих висновків, оскаржуваним наказом повторно відмовив у видачі довідки.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .

2.2 Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2024 № 9710/926 позивач у період з 14.05.2023 по 05.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н.п. Шевченкове Волноваського району Донецької області, на підставі наказу командуючого ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.07.2023 № 189.

2.3 18.06.2023 перебував в с.Вільне Поле Комарської сільської громади Волноваського району Донецької області, де в ході бойових дій, внаслідок артилерійського обстрілу отримав бойове поранення.

2.4 19.06.2023 на пункті в районі с. Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області щодо позивача складено первинну медичну картку (форма 100), визначену додатком 4 до Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 09.07.2018 № 258.

2.5 У період з 19.06.2023 по 23.06.2023 позивач проходив лікування у КНП «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3329, з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (забою головного мозку 12.2022 р.). Посттравматична енцефалопатія. Вибухова травма ЗЧМТ (18.06.2023 р.) СГМ анамнестично. Кістозно-гліозні зміни лівої скроневої частки посттравматичного генезу (за даними МРТ головного мозку від 31.03.2023 р.). Виражений цефалічний, вегето-судинний з симпато-адреналовими пароксизмами, вестибуло-атактичний, астено-невротичний синдром. Посттравматична епілепсія з генералізованими нападами. Акубаротравма.

2.6 У період з 23.06.2023 по 30.06.2023 позивач проходив лікування у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради з діагнозом: наслідки ЗЧМТ; посттравматична енцефалопатія.

2.7 Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2023 № 552 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.11.2023 № 232-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до абзацу п`ятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю.

2.8 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 240/2817/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви від 18.01.2024 за вх. № 1/18-01/24 в частині видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, та зобов`язано відповідача повторно розглянути цю заяву і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.9 Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 № 3250-АД уповноваженим особам доручено повторно розглянути заяву позивача від 18.01.2024. Того ж дня наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2024 № 3251 позивачу відмовлено у видачі довідки про обставини травми з таких підстав: у первинній медичній картці (форма 100) від 19.06.2023 не зазначено, що поранення отримане під час ведення бойових дій, та відсутня інформація про здійснення евакуації до лікувально-санітарного пункту Гаврилівка 18.06.2023; у журналі ведення бойових дій відсутні записи про виконання позивачем бойового завдання та отримання ним поранення 18.06.2023 чи в інші дати червня 2023 року, а також про його евакуацію; службове розслідування за фактом отримання травми не проводилося, оскільки рапорт про його проведення від командира підрозділу не надходив.

2.10 Позивач, вважаючи наказ від 05.11.2024 № 3251 протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 позов задоволено.

3.2 Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду жодних матеріалів, на підставі яких здійснювався повторний розгляд звернення позивача, та висновків, зроблених за результатами такого розгляду.

Обставини отримання позивачем поранення були предметом судового розгляду у справі № 240/2817/24 між тими самими сторонами, у якій суд надав оцінку інформації, відображеній у первинній медичній картці (форма 100), журналі ведення бойових дій та довідці від 18.01.2024 № 9710/926, і встановив отримання позивачем поранення під час несення служби 18.06.2023, а також відсутність підстав для проведення службового розслідування. Ці обставини відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не підлягають доказуванню. Відповідач, повторно розглядаючи звернення позивача, висновків суду не врахував, а фактично допустив безпідставний перегляд судового рішення, що набрало законної сили, всупереч статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України.

Суд констатував, що довідка про обставини травми є обов`язковим документом для медичного огляду військовослужбовця з приводу поранення (пункт 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402), а дата, вид, характер поранення та обставини його отримання встановлені, що свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу таку довідку.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження рішення суду позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення та неповне встановлення всіх обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції помилково надав преюдиційного значення рішенню у справі №240/2817/24, оскільки цим рішенням надано лише правову оцінку обставинам, а факт отримання позивачем травми 18.06.2023 не встановлювався. На думку апелянта, позивач не надав належних доказів виконання обов`язків військової служби та безпосередньої участі в бойових діях 18.06.2023, які за аналогією з окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 підтверджуються бойовими документами. Відповідач також вказує, що первинна медична картка (форма 100) складена наступного дня після стверджуваної травми і не містить відомостей про обставини її отримання, а дані медичних документів зазначені зі слів позивача. Крім того, апелянт вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, а звернення від 18.01.2024 було адвокатським запитом, а не заявою про видачу довідки.

4.3 Позивач подав додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

1.3 Згідно з пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402 на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, подається, зокрема, оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Форма такої довідки наведена у додатку 5 до Положення № 402, відповідно до якої в довідці зазначаються дата, вид, характер і локалізація поранення (травми, контузії, каліцтва) та обставини, за яких його отримано.

1.4 Статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, передбачено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин її отримання не проводиться, а довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

1.5 Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332, ця Інструкція не поширюється на військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, травму, каліцтво внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій; такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

1.6 Колегія суддів вважає, що складання довідки про обставини травми є обов`язком командування військової частини, виконання якого не ставиться законодавством у залежність від подання військовослужбовцем рапорту, а у разі отримання травми внаслідок дій противника – і від проведення службового розслідування. Довідка фіксує обставини отримання травми, тоді як встановлення причинного зв`язку травми та її наслідків належить до повноважень військово-лікарської комісії.

1.7 Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

1.8 Так, у справі № 240/2817/24, у якій брали участь ті самі сторони, суд дослідив первинну медичну картку (форма 100) від 19.06.2023, виписки з медичних карток стаціонарного хворого № 3329 та № 13272, довідку відповідача від 18.01.2024 № 9710/926, а також доводи відповідача про відсутність відповідних записів у журналі ведення бойових дій, і з посиланням на ці докази встановив, що первинна медична картка (форма 100) у сукупності з наведеними обставинами свідчить про отримання позивачем поранення під час несення служби 18.06.2023, а відповідач цих обставин на підставі належних і достовірних доказів не спростував. Суд також зазначив, що медичні документи містять посилання на отримання вибухової травми, ЗЧМТ 18.06.2023, та критично оцінив доводи відповідача про відсутність записів у журналі ведення бойових дій, вказавши, що неналежне оформлення та ведення відповідачем первинної документації не може обмежувати права позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що обставини отримання позивачем травми пов`язані з діями з боку противника в районі ведення бойових дій, а тому підстави для проведення службового розслідування згідно з Інструкцією № 332 відсутні.

1.9 Отже, факт отримання позивачем поранення під час несення служби 18.06.2023 встановлено у мотивувальній частині рішення у справі №240/2817/24. Така обставина є встановленим фактом, і в силу частини четвертої статті 78 КАС України не підлягає доказуванню у цій справі.

Водночас доводи апелянта про те, що у справі №240/2817/24 відповідні обставини не досліджувались і не встановлювались, спростовуються змістом цього рішення.

1.10 Крім того, рішенням у справі № 240/2817/24 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України), означає, що такий суб`єкт під час повторного розгляду не вправі ґрунтувати своє рішення на мотивах, які суд уже визнав необґрунтованими.

1.11 Однак підстави наведені у наказі від 05.11.2024 № 3251 у порівнянні з висновками суду у справі № 240/2817/24 свідчить про те, що всі підстави відмови у видачі довідки – відсутність у первинній медичній картці (форма 100) вказівки на бойовий характер поранення, відсутність записів у журналі ведення бойових дій про отримання позивачем поранення та його евакуацію, а також непроведення службового розслідування – були предметом судової оцінки у справі №240/2817/24 і визнані судом такими, що не спростовують факту отримання позивачем поранення під час несення служби та не перешкоджають видачі довідки. Жодних нових обставин чи доказів, які не були предметом оцінки суду, оскаржуваний наказ не містить.

Доводи апеляційної скарги щодо первинної медичної картки (форма 100), журналу ведення бойових дій та обставин, зазначених у медичних документах зі слів позивача, за своєю суттю зводяться до незгоди відповідача з висновками суду у справі №240/2817/24. Однак це рішення набрало законної сили, а повторне оспорювання в іншій справі обставин, встановлених остаточним судовим рішенням, суперечить принципу правової визначеності, одним з аспектів якого є повага до остаточних судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).

1.12 Відповідач не заперечує наявність первинної медичної картки (форма 100) від 19.06.2023, а посилання про її складення наступного дня після отримання травми саме по собі не спростовує факту отримання позивачем поранення 18.06.2023 і не свідчить про інше походження травми.

Крім того, наявність у позивача наслідків закритої черепно-мозкової травми, отриманої у грудні 2022 року, не виключає отримання ним нової травми 18.06.2023. Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 3329 розмежовує наслідки ЗЧМТ 12.2022 р. та вибухову травму ЗЧМТ від 18.06.2023 р., а також містить діагноз «акубаротравма».

Питання ж про те, чи перебувають наявні у позивача захворювання та їх наслідки у причинному зв`язку саме з травмою від 18.06.2023, належить до компетенції військово-лікарської комісії, для звернення до якої і необхідна спірна довідка, а не до компетенції командира військової частини.

1.13 Посилання апелянта на окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане доручення визначало порядок документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях для цілей виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, і не регулює порядок видачі довідки про обставини травми. Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону чи права застосовується лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, тоді як порядок складення довідки про обставини травми врегульовано статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положенням № 402. При цьому пункт 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачає подання довідки щодо поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження військової служби, і не ставить її видачу в залежність від документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях у розумінні зазначеного доручення.

1.14 Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У справі № 240/2817/24 суд обрав спосіб захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивача з огляду на те, що звернення позивача не було розглянуте відповідачем по суті з урахуванням поданих документів. У цій справі відповідач розглянув звернення позивача по суті та відмовив у видачі довідки виключно з підстав, які вже були оцінені судом у попередній справі як необґрунтовані. Інших підстав для відмови у видачі довідки відповідач не навів, а законодавство покладає на командування військової частини обов`язок скласти довідку про обставини травми.

За таких обставин єдиним правомірним рішенням, яке відповідач може прийняти, є видача позивачу довідки про обставини травми, ому суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту права позивача, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Повторне зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача за наявності встановлених обставин та повторної відмови з тих самих підстав не призведе до ефективного відновлення порушеного права позивача. Ефективний засіб юридичного захисту в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має забезпечувати поновлення порушеного права та виключати подальші протиправні рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні вимоги про зобов`язання видати довідку у справі №240/2817/24 не перешкоджає задоволенню такої вимоги у цій справі, оскільки вона ґрунтувалась на відсутності на той час рішення відповідача по суті звернення, а предметом цього спору є новий індивідуальний акт відповідача.

1.15 Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність наказу відповідача від 05.11.2024 № 3251 та наявність підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402.

1.16 Щодо доводів апеляційної скарги про порушення строку звернення позивача із позовом, колегія суддів зазначає що відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

1.17 Оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем 05.11.2024, тобто через рік після звільнення позивача з військової служби, на виконання судового рішення у справі № 240/2817/24. Предметом спору є видача позивачу як колишньому військовослужбовцю довідки про обставини травми, яка відповідно до Положення № 402 є документом, на підставі якого військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби, що, у свою чергу, є передумовою реалізації позивачем права на соціальний захист.

Таким чином, спірні правовідносини не стосуються прийняття позивача на публічну службу, її проходження чи звільнення з неї, а тому до них не застосовується місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, а застосовується загальний шестимісячний строк звернення до суду.

Апеляційний суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячний строк для подання позову, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення чи вручення позивачу або його представнику наказу від 05.11.2024 № 3251. Відповідач не спростував доводи позивача, що про наявність оскаржуваного наказу представник позивача дізнався 03.04.2025 з відповіді Звягельського відділу державної виконавчої служби. З позовом позивач звернувся 06.06.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

За таких обставин доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

1.18 Інші доводи апеляційної скарги та пояснень учасників справи, крім вищеописаних, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують задоволених вимог позовної заяви та висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.