Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/4335/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4335/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що позивач зазначив, що має право на відстрочку від мобілізації, оскільки його батько є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду. Догляд фактично здійснює позивач, інших осіб, які можуть його здійснювати, немає. Позивач подав підтверджуючі документи, але ТЦК відмовив у наданні відстрочки. Він вважає відмову незаконною та просить її скасувати.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 12.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Комісія протоколом від 16.01.2025 №3 відмовила у її наданні, пославшись на непідтвердження родинних відносин із ОСОБА_2 через розбіжності в актовому записі про народження.

Не погоджуючись із відмовою у наданні відстрочки на підставі пунктів 9, 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 жовтня 1993 року

№ 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон) та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМ України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), в редакціях, чинних на час виникненням спірних правовідносин.

Статтею ст. 9 КАС України передбачено:

"1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень."

В ст.77 КАС України зазначено:

« 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.»

Щодо посилання відповідача на непідтвердження родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 через наявність розбіжностей в актовому записі про народження, суд зазначає, що зі свідоцтва про народження та довідки про склад сім`ї вбачається, що позивач є сином ОСОБА_2 . Водночас відповідач не конкретизував характер зазначених розбіжностей та не надав суду належних доказів їх існування.

Отже, наведена підстава для відмови у наданні відстрочки є необґрунтованою, а рішення відповідача в цій частині — протиправним, оскільки його правомірність не доведена відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України.

В ст. 23 Закону зазначено:

« 1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

…

9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;

…

13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;»

Для того, що мати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону, позивач повинен бути зайнятим постійним доглядом за своїми батьком, який за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Пунктом 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно додатку 5 до Порядку №560, документами, які підтверджують право на відстрочку за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону є, крім іншого, для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач надав довідку до акта огляду МСЕК, згідно з якою його батькові ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності до 13.09.2025. Водночас у довідці відсутній висновок про необхідність постійного стороннього догляду.

Належного висновку МСЕК, ЛКК або експертної команди щодо потреби батька у постійному догляді позивач суду не надав, а також не підтвердив, що такий документ подавався відповідачу разом із заявою про відстрочку.

Доданий до позову Додаток 8 суд не враховує, оскільки відповідно до Порядку №560 він підтверджує право на відстрочку у разі постійного догляду за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), а не за власним батьком.

Отже, позивач не надав належних доказів на підтвердження права на відстрочку за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Щодо відмови позивачу у наданні відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону, то відстрочка за цим пунктом, як було зазначено вище, надається військовозобов`язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно додатку 5 до Порядку №560, документами, які підтверджують право на відстрочку за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону є, крім іншого, для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Позивачем не надано суду довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Також з матеріалів справи не вбачається, що таки документи надавалися позивачем відповідачу разом із заявою про отримання відстрочки.

Однією з підстав відмови у відстрочці було те, що батько позивача має інших дітей, зокрема повнолітню доньку ОСОБА_3 . Відповідно до Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов`язані піклуватися та, за наявності відповідних умов, утримувати непрацездатних батьків.

Сам факт виїзду сестри позивача за кордон не свідчить про відсутність інших осіб, зобов`язаних за законом утримувати батька. Крім того, з паспорта ОСОБА_2 вбачається наявність у нього п`ятьох дітей.

Отже позивачем не доведена та обставина, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.