Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №367/9683/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9683/26

Провадження по справі № 1-кп/367/1032/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпінь кримінальне провадження, відомості щодо якого 20.07.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111050000194, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оженин Острозького району Рівненської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, раніше не судимого, працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України,

встановив:

Встановлено, що не пізніше, ніж 19.04.2024, у ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на сприяння у виготовленні іншою особою підробленої довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення другої групи інвалідності його дружині ОСОБА_6 з метою подальшого її використання для ухилення від ходження військової служби шляхом отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період.

З цією метою ОСОБА_4 на початку 2024 року знайшов через мережу «Іnstagram» особу, яка займалася незаконним виготовленням підроблених документів, у квітні 2024 року заздалегідь обумовивши про зустріч за адресою: м. Київ, на площі Майдан незалежності, 2 вступив із невстановленою особою у злочинну домовленість, замовив виготовлення підробленої довідки, погодився сплатити за її виготовлення грошову винагороду та тим самим умисно сприяв у виготовленні довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення другої групи інвалідності на ім`я його дружини ОСОБА_6 . У подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на сприяння у виготовленні вказаної підробленої довідки, яка є офіційним документом, виконуючи роль пособника, без відома своєї дружини ОСОБА_6 , надав невстановленій слідством особі її персональні дані, чим сприяв виготовленню іншою особою підробленої довідки серії 12 ААВ № 965710 від 19 квітня 2024 року до акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення другої групи інвалідності ОСОБА_6 , виданої від імені голови Обласної медико-соціальною експертної комісії № 2 ОСОБА_7 .

Після цього, у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 22 липня 2025 року, ОСОБА_4 отримав від невстановленої особи, підроблену довідку серії 12 ААВ № 965710 від 19 квітня 2024 року до акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення другої групи інвалідності ОСОБА_6 , виданої від імені голови Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 ОСОБА_7 з метою її подальшого використання для ухилення від проходження військової служби, шляхом отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період.

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27., ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме вчинив пособництво в підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, 22 липня 2025 року, достовірно знаючи, що наявна у нього довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 965710 від 19 квітня 2024 року на ім`я ОСОБА_6 є підробленою та у встановлений законом спосіб його дружині не видавалась, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, вирішив використати указаний офіційний документ.

З цією метою ОСОБА_4 22 липня 2025 року особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про продовження відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період, до якої долучив копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 965710 від 19 квітня 2024 року на ім`я ОСОБА_6 , в яку заздалегідь внесені завідомо недостовірні відомості.

У результаті чого, ввівши в оману посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог постанови № 560 від 16 травня 2024 року Кабінету Міністрів України, під час засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 надано відстрочку від мобілізації, на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме - використав завідомо підроблений документ.

Окрім того, 07 липня 2021 року військовозобов`язаний ОСОБА_4 за результатом проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Однак, військовозобов`язаний ОСОБА_4 22 липня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ухилитися від призову за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров`я, для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відкрито подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про продовження відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, до якої долучив копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 965710 від 19 квітня 2024 року на ім`я ОСОБА_6 , в яку заздалегідь були внесені завідомо недостовірні відомості.

У результаті чого, ввівши в оману посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог постанови № 560 від 16 травня 2024 року Кабінету Міністрів України, під час засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 надано відстрочку від мобілізації на підставі пункту одинадцятому частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 Кримінального кодексу України, а саме - ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

30.07.2026 між обвинуваченим та прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України. Так, сторонами угоди визначено узгоджене покарання ОСОБА_4 , яке останній повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, зокрема: за ст. 336 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч. 4 ст. 358 КК України – у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України – у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень сторони угоди погодили призначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, яке останній повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.

Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором, пояснив, що дана угода відповідає вимогам закону, укладена обвинуваченим у присутності захисника, добровільно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 30.07.2026 і призначити йому узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому та запевнив, що більше не вчинить нового правопорушення.

Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників судового розгляду, дійшов висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, дата її укладення та підписи сторін.

Окрім того, на укладення вказаної угоди потерпілий надав прокурору письмову згоду на її укладення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України.

При цьому суд враховує обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України – щире каяття й активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільно здійснений обвинуваченим на рахунок Збройних Сил України благодійний внесок у розмірі 140 000,00 грн., а також відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 .

Суд вважає, що при узгодженні в угоді про визнання винуватості міри покарання ОСОБА_4 сторонами було враховано відомості щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, та обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує, що обвинуваченому угодою про визнання винуватості на підставі ст. 70 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, є не судимим, має постійне місце проживання, працевлаштований, утримує свою малолітню дитину, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки. На переконання суду на ОСОБА_4 необхідно покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_4 може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

За таких підстав суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області та обвинуваченим ОСОБА_4 від 30.07.2026 та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження суд вважає необхідним скасувати.

Долю речових доказів у вказаному кримінальному провадженні вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373-376, 468-470, 472-476 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.07.2025 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111050000194 від 20.07.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 336 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст. 336 КК України – у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України – у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України – у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

У відповідності до ст. 70 КК України за правилами призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2026, скасувати.

Речові докази:

1)довідки №9780, №15318, №17635, №11424, №3119, №6937, витяг з Резерв+ станом на 06.02.2026 року, заява ОСОБА_4 від 28.05.2024, заява на продовження відстрочки від 07.08.2024, електронні направлення на 3 арк., медичне заключення, огляд сімейного лікаря на 1 арк., договір №17-04/24 від 17.04.2024, довідка до акта огляду МСЕК серія 12ААВ №965710 від 19.04.2024, заключення ЛКК №79 від 03.05.2024, висновок про наявність порушення функцій організму від 03.05.2024, консультаційний висновок спеціаліста, дослідження №25 від 13.03.2024, дослідження №26 від 13.03.2024, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

2)мобільний телефон марки «Iphone12», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , поміщено до спеціального пакету № NPU 6001543, - повернути власнику майна.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1