Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/3857/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 750/3857/26

Провадження №2/367/6196/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного цивільну справу №750/3857/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

В березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 08 вересня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 208544902 на суму 17 520,00 грн., в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позики. Відразу після вчинення дій відповідач, 28.09.2020 оку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн через банк – провайдер. 28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії договору продовжено додатковими угодами №19, 26, 27, 31, 32 у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 30.10.2023 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 63 869,67 грн. відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 63 869,67 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також судові витрати по справі.

В позовній заяві представник позивача просить суд розглядати справу без його участі та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 квітня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказує, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Не є належним доказом укладення кредитного договору № 208544902 від 08.09.2021 наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, оскільки паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний ознайомити його для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. На підтвердження позовних вимог представником позивача не надано суду: заповнення відповідачем відповідної форми на веб –сайті кредитора з метою отриманні кредиту; реєстрації відповідача на веб –сайті позивача та формування його особистого розділу (особистого кабінету) на веб –сайті кредитора; авторизації відповідача шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилався позивачем відповідачу СМС повідомленням чи надавався шляхом дзвінка на номер телефону, який вказав відповідач при заповненні форми на веб –сайті кредитора; аутентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку відповідача; ідентифікацію та верифікацію відповідача за допомогою технології BankID; надсилання позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проектом кредитного договору через особистий кабінет відповідача; типу формату проєкту (docx,pdf,txt тощо) кредитного договору, який містився за гіперпосиланням4 надсилання електронного повідомлення відповідача про прийняття пропозиції, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який отриманий відповідачем від позивача в СМС повідомленні або надавався шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий відповідачем; накладення відповідачем електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб –сайті позивача з підтвердженням який саме зміст кредитного договору був підписаний відповідачем; технологічної можливості порушити цілісність та незмінюваність підписаного відповідачем кредитного договору з зазначенням які сервіси електронного документообігу забезпечували неможливість редагування підписаного кредитного договору; направлення відповідачу підтвердження укладення кредитного договору у формі електронного документа та примірник кредитного договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містив кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу в особистий кабінет відповідача та на його електронну адресу з зазначенням формату такого електронного документа. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного договору, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) та доведення використання відповідачем одноразового ідентифікатора MNV9R53R можуть слугувати доказом таких фактів, але вони до суду позивачем не надані. Отже, відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність договору № 208544902 від 08.09.2021, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили стороні під час їх підписання , які перевірити правильність нарахування відсотків. Таким чином слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах, які вказані у наданих до суду примірниках. Позивач до матеріалів позовної заяви додає Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», однак вони не містять підпису позичальника та не відомо яких договорів вони стосуються. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився із ними начебто підписуючи кредитний договір 3 208544902 від 08.09.2021. оскільки позичальником не було особисто підписано надані правила, можна встановити, що відсутнє погодження позичальника з вказаними документами, вони не є частиною укладеного між сторонами правочину, атому не повинні бути враховані судом при розгляді справи. Відтак, правила не є належним доказом по справі та не можуть бути прийняті до уваги судом під час розгляду справи по суті. Позивачем разом із позовною заявою не було надано жодного належного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав. На підтвердження боргу позивач надав розрахунки заборгованості, складені кредиторами. В свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, в розумінні чинного законодавства, що підтверджував би отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу за вказаним кредитним договором. Відповідно до наведеного розрахунку, взагалі не можливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована. В матеріалах позовної заяви вказано, що на підтвердження надання грошових коштів у кредит, відповідно до умов кредитного договору № 208544902 від 08.09.2021 позивач надав : платіжне доручення про перерахування коштів у сумі 17 520,00 грн на картку 4149-62хх-хххх-2813; платіжне доручення про перерахування грошових коштів у сумі 4 480,00 грн на картку 4149-62хх-хххх-2813 та виписку з особового рахунку за кредитним договором № 208544902 від 08.09.2021 ПІБ: ОСОБА_1 . Зазначені документи не містять в собі інформації та доказів приналежності платіжної картки саме відповідачу. З вищевказаних документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійсненні операції. Такі «платіжні доручення» не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів,операцій по банківському рахунку, оскільки такі документи не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Так само, надана позивачем виписка з особового рахунку, складена позивачем не є документом первісної бухгалтерської документації, в розумінні чинного законодавства. Це є лише односторонньо складеним документом, не підтверджений жодним належним доказом первісної бухгалтерської документації. Нарахування відсотків, в розмірі що більше 50% тіла кредиту відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України « Про захист прав споживачів». Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 42 141,52 грн не є спів розмірною сумі тіла кредиту у розмірі 22 000,00 грн за договором № 208544902 від 08.09.2021, оскільки суперечить ч. 3 ст. 509, ч.ч.1,2 ст. 627 ЦК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за користування кредитним коштами. Також, з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору. З огляду на зміст та тлумачення кредитного договору, нарахування заборгованості за процентами поза 30-денним строком кредитування здійснювалось як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, необхідно керуватись чітко обумовленими кредитним договором умовами, якими визначено, що строк кредитування складає 30 днів, а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом та фактично застосувати санкції за невиконання первинно запропонованих умов. Внесення змін до умов кредитного договору, зокрема пролонгації строку користування кредитом, має оформлюватися додатковою письмовою угодою, що підтверджує волевиявлення сторін та містить оновлені умови. Доказі того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Тож, з урахуванням, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08.10.2021, заборгованість за кредитним договором № 208544902 від 08.09.2021 по відсотках повинна становити не більше 4 026,00 грн (22 000х30 днівх0,61%/100). Водночас, долучений позивачем розрахунок заборгованості ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» відображає здійснення сплати у загальному розмірі 27040,00 грн.; розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» відображає здійснення сплати на загальну суму 7 197,00 грн; загальний розмірі оплат складає 34 237,00 грн, а отже у відповідача заборгованість за кредитним договором відсутня. Але погашення заборгованості не підтверджує факту надання грошових коштів в розмірі 22 000,00 грн на рахунок відповідача. Позивач у справі не є первісним кредитором. Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ « Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 20854490, який був начебто укладений 08.09.2021, однак за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Відступлення права вимоги за договором факторингу до укладення кредитного договору свідчить про недоведеність переходу права вимоги до позивача. Договір факторингу був укладений до виникнення відповідних кредитних правовідносин та не містив достатньої індивідуалізації предмета відступлення, що унеможливлює встановлення обсягу переданих прав. Надані суду копії Реєстрів прав вимоги, суперечать умовам договорів факторингу/відступлення прав вимоги та є недопустимим доказом, оскільки її зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому такі докази не можуть бути взятими судом до уваги. Позивач не надав суду належним чином засвідчені витяги з Реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про відповідача. Факт здійснення оплат за договором факторингу безпосередньо впливає на відступлення прав вимоги. Позивачем не надано суду доказі на підтвердження оплати за договором факторингу, не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на етапі такої передачі За відсутності платіжних документів або банківських виписок твердження про оплату є недоведеним. Вартість правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн відповідач вважає необґрунтованою та такою що підлягає зменшенню, з огляду на шаблонний характер документів та відсутність індивідуалізованого правового аналізу саме цієї справи.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю – ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR- код матричний код ( двомірний штрих –код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих – коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Відповідач підписав договір електронним підписом – одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь –який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам представника відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладення кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише намаганням ввести суд в оману та небажанням сплачувати заборгованість. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи відповідача. Номер телефону та адреса електронної пошти є динамічними засобами зв`язку, які особа може змінювати та власний розсуд без будь – яких юридичних перешкод. Зміна номеру телефону є поширеною практикою серед користувачів мобільного зв`язку і може відбуватися з різних причин, включаючи зміну оператора , втрату SIM- картки, бо з міркувань безпеки. Факт розбіжності цих даних з поточними не може слугувати достатнім доказом непричетності відповідача до укладення кредитного договору. РНОКПП та адреса реєстрації є сталими ідентифікаторами, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження. Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є не банківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіж6них послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно умов договору. Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь –яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не зараховувались на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь –яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на який нараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт укладення кредитного договору № 208544902 від 08.09.2021 договору та наявності заборгованості у відповідача. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до п.8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. Згідно п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 05.05.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 714 066,67 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01; уклали відповідний Реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включений кредитний договір № 208544902 від 08.09.2021 укладено 05.05.2022, тобто через вісім місяців після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Пунктом 2.1 Розділу 2 договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій у відповідному додатку. 22.12.2023 року відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 63 869,67 грн. Витяги з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 підтверджує, що право вимоги за кредитним договором № 208544902 від 08.09.2021 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов договору факторингу. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е. Згідно п.1.2 договору перехід від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінас») до фактора (позивач) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийму – передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом із позовною заявою долучено Акт прийому – передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому – передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Таким чином, позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлення права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій та акт звірки, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу. Відсотки відповідачу нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору, а саме: за користування кредитними коштами згідно ст. 1048 ЦК України визначеному договором та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення. Витрати на правничу допомогу, які відповідач просить стягнути на свою користь вважають необґрунтованими і завищеними відносно складності справи.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказує, що відповідь на відзив не містить належних та допустимих доказів укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів. Наведені аргументи є загальними та не підтверджують участь відповідача у правочині.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини , оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.09.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №208544902 на суму 22 000,00 грн., в формі електронного документа з використанням електронного підпису, MNV9R53R (а.с.15 зворот-18).

Відповідно до кредитного договору №208544902 від 08.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , останній надав позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договору, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 договору). Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.1.1 договору). Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 17 520,00 грн, одразу після укладення договору, який має бути повернено до 08.10.2021 (п.1.3 договору). Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п. 1.5. договору). Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником ( дисконтний період), а саме до 08.10.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п. 1.7 договору).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденного за дисконтною процентною ставкою в розмірі 222,65 процентів річних, що становить 0,61 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 555,36 процентів річних, що становить 1,52 процентів вдень від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті ( п.п.1.9,1.9.1,1.9.2 договору).

Відповідно до п.1.9.3 кредитного договору після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 722,70 % річних, що на день укладення договору становить 1,98% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Згідно копій платіжних доручень ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-2813, згідно договору № 208544902 від 08.09.2021 року грошові кошти у сумі:

08.09.2021 –17 520,00 грн;

18.09.2021- 4 480,00 грн ( а.с.37).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

За ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії договору продовжено додатковими угодами №19, 26, 27, 31, 32 у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

30.10.2023 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 63 869,67 грн, яка складається із 21 728,15 грн – заборгованості за тілом кредиту; 42 141,52 грн – заборгованість за відсотками.

У постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 відображений правовий висновок, згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11, від 13 листопада 2024 року №709/1151/24, від 22 листопада 2024 року №601/1776/24).

Отже, виходячи з положень статті 516 ЦК України та судової практики, за відсутності повідомлення боржника про заміну кредитора, виконання боржником своїх зобов`язань перед первісним кредитором вважається належним. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого виконання зобов`язання на користь первісного кредитора, тому відповідач не звільняється від виконання зобов`язання на користь позивача у справі, який належним чином підтвердив факт переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підставі викладеного встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №208544902 від 08.09.2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості про щоденні нарахування та погашення, складеної первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 71 027,56 грн, з яких 21 728,15 грн – заборгованість за тілом кредиту; 49 338,52 грн – заборгованість за процентами. Проценти первісним кредитором нараховувались за період з 08.09.2021 по 05.05.2022. Відповідачем здійснено оплата на загальну суму 27 040,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості про щоденні нарахування та погашення, складеної первісним кредитором ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 63 869,67 грн, з яких 2 728,15 грн – заборгованість за тілом кредиту; 42 141,52 грн – заборгованість за процентами. Проценти первісним кредитором нараховувались за період з 05.05.2022 по 20.12.2023. Відповідачем на погашення заборгованості за кредитом сплачено 7 197,00 грн.

Дослідивши розрахунок заборгованості, складених первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд доходить висновку, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» безпідставно нараховував відсотки понад строки кредитування, на які він не мав права, що слідує з наступного.

Так, за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит строком на 30 днів, а саме до 26.11.2021.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного кредитного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

Окрім цього, у сформульованих правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З розрахунку заборгованості за даним договором, наданим позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані після встановленого строку користування ним.

Таким чином, з урахуванням наведеного, та строку користування кредитом, визначеного вказаним кредитним договором (30 днів користування кредитом), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених ,відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача. Враховуючи результат розгляду справи, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 10, 13, 76-82, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273,280-282, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 208544902 від 08.09.2021 року залишити без задоволення.

Судовий збір віднести за рахунок позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19 офіс 205;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк