Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №367/7695/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7695/26

Провадження №2-а/367/227/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 367/7695/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

В червні 2026 позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № 247 від 12.02.2026, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він у державному мобільному за стосунку, що включає сервіси державних послуг « Дія», виявив, що у розділі «Сервіси» підрозділі «Виконавчі провадження» відображається відкрите виконавче провадження № 80953801 про стягнення 56 369 грн. Представником позивача 22.05.2026 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 з метою витребування належним чином засвідченої копії постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 за справою про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 на підставі якої відкрито виконавче провадження № 80953801 про стягнення з останнього 56 356 грн. У відповідь на адвокатський запит від 22.05.2026 надійшло письмове повідомлення начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Володимира Вовнянко № 37582 від 26.05.2026, до якого у якості додатків долучено постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) та постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 247 від 12.02.2026. Постанова про накладення адміністративного стягнення № 247 від 12.02.2026 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 . Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення № 247 від 12.02.2026 вбачається, що постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення постанови до ІНФОРМАЦІЯ_4 або до суду. Позивач не має можливості прибути для участі у розгляді справи та надати відповідні пояснення, тому вважаємо, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за його відсутності є протиправним, що і змусило позивач звернутися з даним позовом до суду. Стверджує, що відсутні будь – які докази належного повідомлення ОСОБА_1 про день, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 247 від 12.02.2026, ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу місця роботи ОСОБА_3 , а саме ТОВ « АБК Відродження» направлено розпорядження № 579/1 про виклик на 03.02.2026 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних. Листом № 42 від 05.02.2026 підприємство повідомило, що ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням, повісткою та наказом по підприємству про оповіщення військовозобов`язаних та їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 під особистий підпис. Станом на 11.02.2026 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення облікових даних не прибув, чим порушив норми чинного законодавства, а сме норми Правил ведення військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.Оскаржувана постанова не містить посилання на документи, якими беззаперечно підтверджується факт належного доведення до відома позивача відомостей про виклик останнього з метою участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, склад якого відповідач вбачає у діянні ОСОБА_1 . Постанова про накладення адміністративного стягнення № 247 від 12.02.2026 не передбачає перелік додатків, серед яких могли б бути протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із підписом позивача, або окреме повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та документи, які підтверджували належне оформлення та направлення позивачу цього повідомлення. Саме тому, об`єктивно, ОСОБА_1 не знав та не міг знати про оформлення стосовно нього 12.02.20296 постанови про накладення адміністративного стягнення № 247. Постанова про накладення адміністративного стягнення № 247 від 12.02.2026 не містить жодних відомостей про направлення відповідного примірнику особі, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутні дані про номер трекінгу відправлення.

У поясненнях наданих відповідачем, останній вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу місця роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме ТОВ «АБК Відродження» було направлено розпорядження № 579/1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою уточнення даних. Листом від 14.11.2025 № 6524 підприємство повідомило, що: « ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням, повісткою та наказом по підприємству про оповіщення військовозобов`язаних та їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 під особистий підпис. Станом на 11.02.2026 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою уточнення облікових даних не прибув, чим порушив норми чинного законодавства , а саме норми Правил ведення військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 1487 від 30.12.2022», а отже ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто не виконав обов`язку військовозобов`язаного, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особистий період, та являє собою склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 12.02.2026 року за результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову № 247, за якою винесено постанову № 247, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено мінімальне стягнення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Представник відповідача наголошує на тому, що обов`язок військовозобов`язаного заявитися за викликом до відповідного ТЦК та СП встановлений не повісткою, а законом (позиці постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22). В постанові № 247 від 12.02.2026 року відображено у сі суттєві обставини, що мають значення для фіксування вчиненого адміністративного правопорушення та розгляду адміністративної справи, а саме відображено факт неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 за викликом по повістці, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що являє собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо доводів позовної заяви, які зводяться до процедурних зауважень складання оскаржуваної постанови, просить суд врахувати висновок Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18, в якій зазначено: що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. За таких обставин, вважають, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови є правомірним та обґрунтованим, а позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 12 лютого 2026 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову № 247 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився на виклик до ТЦК та СП з метою уточнення облікових даних, чим порушив норми чинного законодавства, а саме: норми Правил ведення військового обліку, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500,00 грн.

На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення, буде стягнуто у подвійному розмірі - 51 000,00 грн.

11 травня 2026 року державним виконавцем старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському район Київської області КМУ МЮУ Труфановою Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80953801 з примусового виконання постанови № 247 від 12 лютого 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.

Відповідно до паперової копії електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , сформованого через «Резерв+» 16 червня 2026 року, останній перебуває на військовій службі, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), військово-облікові дані військовозобов`язаним уточнено 21 червня 2025 року, примітка про своєчасне уточнення відсутня. Дані про зняття/ виключення з військового обліку відсутня, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. Дані про проходження військово – лікарської комісії ОСОБА_1 відсутні. 18 травня 2026 року звернення до Нацполіції у зв`язку із неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП ( а.с.18).

Згідно копії витягу з наказу Начальника ГУ ДСНС України у Київській області № 322о/с від 20 вересня 2016 року ОСОБА_1 , фахівця відділення персоналу 2 державного пожежно – рятувального загону головного управління ДСНС України у Київській області (м. Чорнобиль) звільнено у відставки (із зняттям з військового обліку) за п. 12,56,173,176 підпунктом «з» (за станом здоров`я) 23 вересня 2016 року. Підлягає направленню для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.29).

До матеріалів справи також долучено копію паперового Військового квитка серії НОМЕР_1 , виданий 20 березня 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_13 , що належить ОСОБА_1 , та згідно даних якого, останній 16.02.2017 року знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» ( а.с.30-31).

Норми права та мотиви суду

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543, зі змінами та доповненнями, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).

За визначенням абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

В оскаржувані постанові відповідач, доходячи до висновку про наявність у діях (бездіяльності) позивача ознак адміністративного правопорушення, послався на таке.

Листом від 05.02.2026 № 42 підприємство повідомило ІНФОРМАЦІЯ_15 , що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ознайомлено із Розпорядженням, повісткою та Наказом по підприємству про оповіщення військовозобов`язаних та виклик їх до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки під особистий підпис. Станом на 11.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 до 1 ІНФОРМАЦІЯ_10 з метою уточнення облікових даних не прибув, чим порушив норми чинного законодавства, а саме: норми Правил ведення військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 ( зі змінами та доповненнями).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В даному випадку, з наданих матеріалів випливає, що відповідачем оскаржувану постанову було винесено за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка у свою чергу має відсилати до інших нормативно-правових актів, так як передбачає «порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Разом з цим, всупереч вказаному, оскаржувана постанова не містить вказівки на жоден спеціальний нормативно-правовий акт про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, норми якого були порушені позивачем.

Посилання відповідача в оскаржуваній постанові заголом на норми Правил ведення військового обліку № 1487, вказують тільки на те, що персональний військовий облік покладається на керівника установи, а також на те, хто є відповідальним за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності, однак даними нормами не встановлено конкретних правил чи обов`язків, порушення яких могло б призвести до адміністративної відповідальності та те, що вважається належною організацією ведення персонального військового обліку, а що є неналежною організацією, при цьому жодного посилання на протокол або акт перевірки, а також посилання на те, чи відноситься позивач до службових осіб, до посадових обов`язків яких входить ведення військового обліку постанова не містить.

Суд зауважує на тому, що норми права на які посилається відповідач, як на підставу наявності складу правопорушення, Порядку № 1487, передбачають тільки те, що персональний військовий облік покладається на керівника установи, тобто дані норми є нормами інформативного характеру, в них не вказано, які саме обов`язки передбачає таке «покладення» персонального військового обліку на позивача, а тож з них і не випливає імперативних правил, які можливо було порушити.

З огляду на це незрозуміло, яким чином та з огляду на що відповідач прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив норми Правил ведення військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, посилання на неї не узгоджується із диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем не конкретизовано, що саме було порушено.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить передбаченого ст. 283 КУпАП зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за визначене адміністративне правопорушення. При цьому, наведені норми права, Порядку № 1487, не містять правил та обов`язків, а носять інформативний характер, тож не вказують на жодний обов`язок, який мав би виконати позивач, що у свою чергу дає підстави для скасування постанови у зв`язку з недоведенням наявності у його діях позивача складу і події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а було викладено позицію, відповідно до якої: «Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Так, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, суд зауважає і на тому, що відповідачем не було доведено вини позивача, з огляду на відсутність в нього прямих обов`язків на здійснення «забезпечення належної організації та ведення військового обліку».

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведена наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо того, що оскаржувана постанова була прийнята без належних та допустимих доказів, і базувалась на непідтверджених припущеннях, є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав.

Суд зауважує на тому, що оскаржувана постанова не містить конкретно прописаних випадків, які на думку, органу ТЦК та СП, розцінюються ними як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, натомість постанова по справі про адміністративне правопорушення, як акт індивідуальної дії, має бути вичерпна, обґрунтована та вмотивована, а не абстрактна.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то постанову № 247 від 12 лютого 2026 року слід скасувати, а провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн.

На підставі наведеного та у зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 532,48 грн.

Керуючись ст. 2,5,9,72-76,243,245,250,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_5 , від 12 лютого 2026 року № 247 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) було накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у сумі 25 500,00 грн., у зв`язку з відсутністю в його діях складу і події цього адміністративного правопорушення.

Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.П. Одарюк