Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №364/852/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/852/26

Провадження № 2/364/640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи – не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 06.08.2026 надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якій Позивач просить суд: визначити йому додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявленої позовної вимоги представник Позивача – адвокат Рашкова В.В. (доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 30.06.2026 № 4-10-2026-006682, а.с. 5) у позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , який водночас є батьком Позивача, тобто померла ОСОБА_2 є бабусею Позивача. Про смерть бабусі Позивач обізнаний не був, оскільки померла перебувала у спеціалізованому медичному закладі до моменту смерті у селі Стави Обухівського району Київської області, де й померла. При цьому Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Через територіальну віддаленість та за станом самої померлої Позивач не мав змоги підтримувати зв`язок з бабусею, про смерть бабусі його ніхто не повідомив.

Батько Позивача – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 15.06.1997 і до моменту смерті останній перебував у Сквирському психоневрологічному інтернаті, де був прописаний на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із інвалідністю 2 групи внаслідок діагнозу «шизофренія». Позивач підтримував зв`язок з батьком до моменту його смерті. Після смерті батька Позивач звернувся до Володарської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після батька. 01.06.2026 після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу № 61/2026, саме тоді Позивач дізнався про смерть бабусі і про те, що його батько – ОСОБА_3 не прийняв спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що Позивач ОСОБА_1 прострочив встановлений законодавством шестимісячний строк на подання відповідної заяви на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , він є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 , вважає поважними причини пропуску ним такого строку для прийняття спадщини, тому Позивач звернувся до суду для захисту своїх прав щодо отримання спадкового майна.

Після виконання вимог частин шостої-восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, вирішено питання щодо витребування доказів за відповідним клопотанням Позивача, призначено підготовче судове засідання на 04.09.2026 (а.с. 32-34).

Ухвалою суду від 04.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.10.2026.

У судове засідання 05.10.2026 Позивач та його представник не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 66-67, 68). Своєю письмовою заявою, що міститься в матеріалах справи, представник Позивача просила розгляд справи проводити без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник Відповідача у судове засідання також не з`явився, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 66-67); до суду 17.08.2026 від начальника відділу правового забезпечення апарату селищної голови Валенкевич Н.І. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі представника Відповідача (а.с. 41).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України); у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8), є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією рішення Володимирецького районного суду Рівненької області від 31.01.2017 у справі № 556/2377/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства, яким ОСОБА_3 визнано батьком Позивача (а.с. 19).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Батько Позивача – згаданий ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сквира Білоцерківського району Київської області, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2026 Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 84 (а.с. 17, 51).

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.05.1965 в с. Голодьки Тетіївського району Київської області, актовий запис № 12 (а.с. 16), де в графі «мати» зазначено « ОСОБА_4 », та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 02.07.1964 Росішкинською сільською радою Тетіївського району Київської області, актовий запис № 4 (а.с. 15), відповідно до якого ОСОБА_2 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ».

Отже, Позивач є внуком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть останньої, виданого 20.09.2024 Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 457 (а.с. 11), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 20.09.2024 № 00047078539 (а.с. 13) та довідкою про причини смерті ОСОБА_2 від 20.09.2024 (а.с. 14).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 залишився житловий будинок, який належав їй на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено, зокрема, копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 26.02.1970 виконкомом Володарської селищної ради депутатів трудящих, запис в реєстровій книзі № 7 за реєстром № 959 (а.с. 22-23).

На звернення Позивача до Володарської державної нотаріальної контори постановою нотаріуса від 01.06.2026 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті бабусі через пропуск строку подання відповідної заяви про прийняття спадщини та роз`яснено, що цей строк можливо продовжити лише у судовому порядку (а.с. 21).

Як стверджено у позовній заяві, Позивач прострочив встановлений законодавством термін на подання відповідної заяви про прийняття спадщини, оскільки через територіальну віддаленість не підтримував зв`язок із бабусею та не був обізнаний про факт її смерті. Про смерть бабусі та наявну спадщину Позивач дізнався в момент звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Померла спадкодавиця ОСОБА_2 перебувала у спеціалізованому медичному закладі до моменту її смерті у селі Стави Обухівського району Київської області, де й померла. При цьому Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади (а.с. 55).

Починаючи з 15.06.1997 і до моменту смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 батько Позивача – ОСОБА_3 перебував у Сквирському психоневрологічному інтернаті, де був зареєстрований на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із інвалідністю 2 групи внаслідок поставленого діагнозу «шизофренія», що підтверджується копіями відповідних довідок, виданих Сквирським психоневрологічним інтернатом (а.с. 18).

Позивач підтримував зв`язок з батьком до моменту його смерті, після смерті батька звернувся до Володарської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після батька, тоді й дізнався про смерть бабусі та наявну спадщину.

На думку суду, встановлені обставини спричинили об`єктивну неможливість Позивача звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом термін.

Як вбачається з інформації, наданої державним нотаріусом на виконання відповідної ухвали суду від 14.08.2026, інших спадкоємців на спадкове майно після померлої ОСОБА_2 немає, спадкова справа щодо ОСОБА_2 не заводилася, на підтвердження до відповіді додано відповідну Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (а.с. 45-57).

З огляду на таку отриману від нотаріуса інформацію суд дійшов висновку, що будь-які особи, як за законом, так і за заповітом, із заявами про прийняття спадщини після названого спадкодавця не звертались, спадкова справа не заводилась; доказів протилежного матеріали справи не містять. Тому Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 14.08.2026, державний нотаріус надав копію спадкової справи та відповідну Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру після померлого ОСОБА_3 (батька Позивача), з яких вбачається, що єдиним спадкоємцем після останнього є Позивач (а.с. 47-57).

Наведене підтверджує обставини, викладені представником Позивача у позовній заяві.

Відповідно до норм статей 1217, 1220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини відповідно є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з нормами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом зазначеного шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Разом з тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Наведені правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (зокрема, постанови Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 545/1231/23, від 13.08.2025 у справі № 945/2987/21).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 945/2987/21).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 548/2415/21). Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 706/275/22. За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 639/8197/21).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 зроблено висновок про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Крім того суд бере до уваги пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», де роз`яснено, що суд, визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Враховуючи усе наведене та встановивши, що Позивач не підтримував зв`язок із бабусею через стан її здоров`я і територіальну віддаленість її проживання, не був обізнаний про факт її смерті, про смерть спадкодавиці та наявну спадщину Позивач дізнався в момент звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, тому суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску Позивачем строку для прийняття ним спадщини за законом, що, як зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому суд, ухвалюючи рішення, забезпечує справедливий баланс між законними інтересами Позивача як єдиного спадкоємця, який об`єктивно не міг реалізувати своє право вчасно, та публічними інтересами, які не обмежуються виключно майновим аспектом, тобто безоплатним набуттям майна у власність територіальної громади. У цьому випадку публічний інтерес, який полягає у реалізації права єдиного спадкоємця на спадкове майно, переважає майновий інтерес територіальної громади. Це сприяє загальній стабільності відносин власності, ураховуючи також те, що спадщина відумерлою не визнавалась.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що за законом все майно передається Позивачеві, інші спадкоємці відсутні, а Володарська селищна рада Білоцерківського району Київської області не заявляла вимог про визнання спадщини відумерлою, тому позбавлення Позивача права на спадкування через формальний пропуск строку, на переконання суду, становитиме непропорційне втручання у його право на мирне володіння майном.

З цих підстав суд, керуючись принципами розумності, добросовісності та справедливості, а також прагнучи забезпечити баланс інтересів між спадкоємцем та територіальною громадою, вважає, що існують достатні підстави для визнання поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та надання додаткового строку – три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом.

Таким чином, вимоги Позивача є обґрунтованими і відповідають закону, а тому суд має законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Питання щодо стягнення з Відповідача (органу місцевого самоврядування) на користь Позивача судових витрат судом не вирішується, оскільки таке питання Позивачем перед судом не порушувалося, розрахунків цих витрат суду не надано.

Відповідно до статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 244, 247, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Надіслати копії рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко