Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №363/2965/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"02" жовтня 2026 р. Справа № 363/2965/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

02 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) в особі представника – адвоката Євтодьєва Анатолія Олександровича до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, ЄДРПОУ 2997120096) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 07.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис № 17904, за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 110 грн. 99 коп.

На виконання вказаного виконавчого напису нотаріусу приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. 09.11.2021 року відкрито виконавче провадження № 67452126.

Разом з тим, виконавчий напис нотаріуса № 17904 від 07.10.2020 року, який звернутий до примусового виконання, ОСОБА_1 вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Зазначений виконавчий напис нотаріуса був вчинений нотаріусом на кредитному договорі з порушенням ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, оскільки заявлена до стягнення заборгованість не є безспірною. Крім того, нотаріус має право вчиняти виконавчі написи лише на нотаріально посвідчених договорах, яким договір, на якому було зроблено виконавчий напис не є. З урахуванням викладеного, Заронянц М.С. просив виконавчий напис нотаріуса № 17904 від 07.10.2020 року визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

Копію ухвали суду від 18.05.2026 року засобами автоматизованої системи документообігу суду було доставлено в електронний кабінет представника позивача – адвоката Євтодьєва А.О. 19.05.2026 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з автоматизованої системи документообігу суду.

До судового розгляду від сторони позивача надійшла заява, в якій зазначено про проведення розгляду справи за відсутності сторони повивача, та висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи. Будь-яких інших заяв, клопотань від сторони позивача не надходило.

Копія ухвали суду від 18.05.2026 року разом з копією позовної заяви та додатками направлялися відповідачу ТОВ «Фінпром Маркет» засобами автоматизованої системи документообігу суду в електронний кабінет товариства.

Як вбачається з довідок, сформованих засобами автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали суду від 18.05.2026 року було доставлено в електронний кабінет відповідача 19.05.2026 року, а позовну заяву та додатки до неї 13.05.2026 року направлено позивачем на адресу відповідача при зверненні до суду з позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

20.02.2024 року набрали чинності положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи» № 3424-IX від 19.10.2023 року щодо обов`язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Таким чином, з 20.02.2024 року процесуальним законодавством передбачається обов`язкова наявність в юридичних осіб приватного права електронного кабінету.

Враховуючи вищевикладене, отримання судом повідомлення про доставлення копії ухвали від 18.05.2026 року та копії позовної заяви з додатками в електронний кабінет відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» є належним підтвердженням вручення відповідних документів стороні відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності — разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за відповідною адресою.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Таким чином, закон прямо визначає направлення судової повістки до електронного кабінету та її доставлення до такого кабінету належним способом вручення судової повістки. При цьому закон не ставить факт належного повідомлення особи в залежність від фактичного ознайомлення нею з текстом повістки або особистого підтвердження її прочитання.

Отже, у разі наявності в матеріалах справи підтвердження доставлення судової повістки до електронного кабінету учасника справи, така особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання з дня отримання судом відповідного повідомлення про доставлення.

Згідно з Довідкою сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду про доставку електронного документу, судову повістку про виклик до суду на 07.09.2026 року було доставлено в електронний кабінет відповідача 22.06.2026 року о 10 год. 47 хв., судову повістку про виклик до суду на 02.10.2026 року було доставлено в електронний кабінет відповідача 08.09.2026 року о 1 год. 44 хв.

Відтак, враховуючи що судові повістки були доставлені до електронного кабінету відповідача, суд вважає, що такого учасника належним чином повідомленим про судове засідання. У той же час, у встановлений судом строк від сторони відповідача будь-яких заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву, не надходило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, про предмет і підстави позовних вимог, будь-яких заяв, клопотань від них не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за її відсутності, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки представник відповідача ТОВ «Фінпром Маркет», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на кредитному договорі № 500411322 від 11.09.2013 року вчинено виконавчий напис № 17904, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти за кредитним договором № 500411322 від 11.09.2013 року укладеного з ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінпром Маркет». Загальна сума, запропонована до стягнення за кредитним договором, становить 33 110 грн. 99 коп.

09.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67452126 з примусового виконання виконавчого напису № 17904 від 07.10.2020 року. На момент судового розгляду виконавче провадження № 67452126 відкрите, стягувачем у виконавчому провадженні значиться ТОВ «Фінпром Маркет» а боржником – ОСОБА_1 . У виконавчому провадженні № 67452126 також було постановлено про стягнення з боржника: основної винагороди в сумі 3311,1 грн.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.11.2021 року в сумі 230,00 грн.; 04.12.2021 – постанова про арешт коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Перелік документів затверджений Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172. Зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає перелік документів, правочинів, а також доказів на підставі яких стягнення заборгованості може проводитися у позасудовому безспірному порядку.

Безспірність заборгованості, що виникає у відповідних зобов`язаннях, підтверджує юрисдикцію нотаріуса з приводу вчинення виконавчих написів, яка стосується лише підтвердження існування права стягувача на зазначену суму заборгованості. При цьому нотаріус не вирішує питань права, не змінює суб`єктний склад зобов`язальних правовідносин. Аналогічний висновок був викладений у Постанові ВП ВС від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Постановою КМУ № 1172 затверджено вичерпний перелік документів, на підставі яких та по відношенню до яких нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи, які є підставою для примусового стягнення заборгованості. Тобто такий перелік документів не підлягає розширювальному тлумаченню, виконавчі написи не можуть вчинятися на документах не передбачених цим актом.

Пунктом 2 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 (у редакції від 12.06.2015 року, яка діяла на момент вчинення виконавчого напису № 33329 від 08.09.2020 року), передбачався розділ «стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», який було викладено наступним чином:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: «п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.11.2017 року була залишена без змін, внаслідок чого набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постановою КМУ № 480 від 19.04.2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» розділ “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин” переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 – було виключно з положень вказаного підзаконного нормативно-правового акту.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок, що правове регулювання можливості вчинення виконавчого напису на договорах, у тому числі позиках, кредиту, передбачається лише п. 1 зазначеного Переліку. Однак у цьому пункті передбачається лише можливість вчинення виконавчих написів на нотаріально посвідчених договорах. У зв`язку з цим вчинити виконавчий напис на кредитному договорі можливо лише за умови його нотаріального посвідчення.

Останній висновок підтверджується, зокрема, Ухвалою КЦС ВС від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження 61-19494св18), Постановою КЦС ВС від 27.08.2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження 61-19494св18).

На додаток до цього, суд звертає увагу, що положеннями Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 (у редакції станом на 29.11.2001 року, яка діяла на момент укладення кредитного договору № 001-28000-120913 від 12.09.2013 року, на якому було вчинено виконавчий напис № 33329), також передбачалася можливість вчинення виконавчих написів лише на нотаріально посвідчених угодах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України - кредитний договір під страхом нікчемності укладається виключно у письмовій формі. Для кредитного договору чинним законодавством не передбачена обов`язковість нотаріального посвідчення, а тому в аспекті цього використовуються загальні положення щодо нотаріального посвідчення правочину.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Оскільки для правочину у вигляді кредитного договору законом не передбачена обов`язковість нотаріального посвідчення, то відповідно він може бути нотаріально посвідчений лише за домовленістю сторін такого договору.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на дату укладення кредитного договору та дату вчинення виконавчого напису нотаріуса, можна зробити висновок, що як кредитний договір, так і виконавчий напис на ньому були укладені та вчинені відповідно, коли положеннями переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачалася можливість вчинення виконавчих написів лише на нотаріально посвідчених договорах, у тому числі договорах позики та кредиту.

Таким чином, вчинення виконавчого напису № 17904 від 07.10.2020 року на кредитному договорі № 500411322 від 11.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суми заборгованості у розмірі 33 110,99 грн. відбувалося у період дії положень переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, якими передбачалася можливість вчинення виконавчих написів лише на нотаріально завірених договорах.

При дослідженні змісту виконавчого напису № 17904 від 07.10.2020 року, доказів по справі, судом встановлено що кредитний договір № 500411322 від 11.09.2013 року був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» і нотаріально не засвідчувався. У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що виконавчий напис № 17904 від 07.10.2020 року вчинений на вказаному кредитному договорі незаконно та необґрунтовано.

Вищевикладених обставин достатньо для висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису нотаріуса № 17904 від 07.10.2020 року на кредитному договорі № 500411322 від 11.09.2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню з урахуванням розміру задоволених вимог, фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та сумою заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 18, 209, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Євтодьєва Анатолія Олександровича до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 07.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем на кредитному договорі № 500411322 від 11.09.2013 року, зареєстрованого в реєстрі № 17904, про стягнення з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) суми заборгованості у розмірі 33 110,99 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) суму понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346) на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 )

Відповідач:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, офіс 204; код ЄДРПОУ: 43311346)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5)

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, ЄДРПОУ 2997120096)

Головуючий суддя О.В. Рукас