Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №359/9169/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа 359/9169/25

Провадження 2/359/894/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі Кривохижі О.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2014 № 167-р його призначено Головою Державної авіаційної служби України (далі – ДАСУ).

14 квітня 2015 року слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управлінняГенеральної прокуратури України Хитьом Ю.П., за дорученням начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного

слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Литвинюка О.В., розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000644 від 14.04.2015, за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

30.04.2015 ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії у відношенні нього, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі № 757/15528/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в житлі на інших володіннях, які належать на праві власності його матері.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі

№ 757/15525/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в житлі на інших володіннях, які належать на праві власності його дружини.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі

№ 757/15522/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в приміщенні ДАСУ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2015 № 882-р його звільнено з посади Голови ДАСУ.

10.09.2015 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

11.09.2015 винесені ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справах №№ 757/33443/15-к, 757/33441/15-к, 757/33445/15-к та 757/33442/15-к про накладення арешту на його майно (квартиру, земельну ділянку, транспортний засіб, видаткову частину банківських рахунків).

11.09.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/33403/15-к про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 09.11.2015 з покладенням на нього обов`язків.

12.10.2015 винесена ухвала Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/2746/2015, якою ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2015 про цілодобовий домашній арешт скасовано та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (з 21-00 до 7-00) до 09.11.2015 із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків.

06.11.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/41139/15-к про продовження строку дії запобіжного заходу щодо нього до 09.12.2015 (домашній арешт з 23-00 до 06-00 з продовженням дії обов`язків:

16.12.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/46506/15-к про продовження до 10.01.2016 строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді домашнього арешту з 23-00 до 06-00 із продовженням строку дії обов`язків.

06.01.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/9/16-к про продовження до 04.03.2016 строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді домашнього арешту з 23-00 до 06-00 із продовженням дії обов`язків.

03.03.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/9/16-к про продовження до 01.05.2016 виконання ним обов`язків.

27.04.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/7662/16-к про продовження до 03.07.2016 виконання ним обов`язків.

30.06.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11312/16-к про продовження до 30.08.2016 виконання ним обов`язків.

02.08.2016 детективом Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Хитьом Ю.П., за погодженням прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гречишкіна В.В., повідомлено йому про зміну раніше повідомленої 10.09.2015 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та повідомлено про те, що він підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, а саме для авіакомпанії «МАУ», використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки для ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» у вигляді збитків у розмірі 750 198,75 грн від скасування запланованих рейсів за маршрутом «Київ-Тегеран- Київ», у зв`язку із непогодженням запланованих на 17.11.2014 та 05.02.2015 вильотів, які мали виконуватися належним чином сертифікованими повітряними суднами, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

06.09.2016 детективом Національного антикорупційного бюро України було складено та прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000000641 від 14.04.2015 за його обвинуваченням у зловживанні службовим становищем – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У подальшому прокурори САП скерували обвинувальний акт щодо нього до суду.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 20.01.2023 у справі № 761/32259/16- к (далі – Вирок ВАКС), його визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500,00 грн.

Також суд ухвалив стягнути з нього на користь держави витрати, пов`язані із проведенням: (1) за додаткову судово-економічну експертизу від 20.08.2015 № 13643-15-45 – 8 316,00 грн та (2) за експертизу комп`ютерної техніки № 11517/15-35 від 21.09.2015 – 2 956,80 грн.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.12.2023 у справі

№ 761/32259/16-к (далі – Ухвала АП ВАКС), копія додається, Вирок ВАКС було змінено шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на свідчення свідка ОСОБА_4 з приводу того, що вказівка не давати ТОВ «Українсько- середземноморські авіалінії» дозвіл на виконання додаткового до регулярних рейсу 17 листопада 2014 року надійшла їй службовим телефоном безпосередньо від нього. В іншій частині Вирок ВАКС залишено без змін та суд ухвалив взятии його під варту негайно на виконання вироку.

У період з 01.12.2023 по 08.07.2024 він відбував призначене судом покарання в місцях позбавлення волі (Державна установа «Київський слідчий ізолятор», Державна установа «Бориспільська виправна колонія (№ 119)»).

Постановою Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 761/32259/16-к (далі –Постанова ВС), Вирок ВАКС та Ухвала АП ВАКС були скасовані, кримінальне провадження щодо Позивача закрито у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення та позивача було звільнено з-під варти негайно в залі суду.

Таким чином, упродовж періоду з 14.04.2015 (дата внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження № 42015000000000644 від 14.04.2015 за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України) по 08.07.2024 (дата Постанови ВС) він піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, з 01.12.2023 (дата набрання законної сили Вироком ВАКС) був незаконно засуджений та відбував покарання у виді позбавлення волі з 01.12.2023 (дата взяття під варту в залі суду) по 08.07.2024 (дата звільнення з-під варти в залі суду).

Враховуючи вищевикладене, вважає що має законні підстави для відшкодування моральної шкоди внаслідок тривалого безпідставного кримінального переслідування та засудження. Він протягом більш ніж 9 років зазнавав численних обмежень прав та свобод, був звільнений з посади, перебував під домашнім арештом та був зобов`язаний носити електронний засіб контролю, відбував реальне покарання у вигляді позбавлення волі, а згодом Верховний Суд своєю постановою від 08.07.2024 повністю скасував судові рішення попередніх інстанцій та закрив кримінальне провадження щодо нього, засвідчивши тим самим його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та протиправність усіх застосованих до нього заходів.

З огляду на викладене, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду та просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 9 547 200,00 (дев`ять мільйонів п`ятсот сорок сім тисяч двісті грн 00 коп.) гривень у відшкодування моральної шкоди

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2025 було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с.174).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2026 закрито підготовче провадження у справі (т. 3, а.с 211).

26.08.2025 до суду надійшов відзив від представника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в якому просить відмовити в задоволенні позову оскільки субєктом відповідальності є держава, а не конкретний орган прокуратури і позов є безпідставний та необгрунтований.

28.08.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача в яких він плався на його безпідставнсть.

21.08.2025 року представник третьої особи подав пояснення в яких зазначив, що Казначейська служба жодних права позивача не порушила, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених в позові..

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову пославшись на його безпідставнсть.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, просив слухати справу у його відсутність.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що за час проведення досудового розслідування та розгляду кримінальної справи в суді позивач дуже хвилювався. За цей час в нього порушився сон, він лежав в лікарні. Також про нього писали в ЗМІ і він страждав від цього. Крім того, його дітей в школі цькували і говорили, що їхній батько ЗЕК і він відповідно дуже хвилювався із-за цього.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові докази суд дійшов висновку, що позов підлягає підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 квітня 2015 року внесно відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000644 від 14.04.2015, за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.24,25).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі № 757/15528/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в житлі на інших володіннях, які належать на праві власності ОСОБА_6 (т.1 а.с.36,37).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі № 757/15525/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в житлі на інших володіннях, які належать на праві власності ОСОБА_7 (т.1 а.с.38,39).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2015 у справі № 757/15522/15-к надано слідчим дозвіл на проведення обшуку в приміщенні ДАСУ (т.1 а.с.40,41).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2015 № 882-р ОСОБА_3 звільнено з посади Голови ДАСУ (т.3 а.с.34).

10.09.2015 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т.3 а.с.64)

11.09.2015 винесені ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справах №№ 757/33443/15-к, 757/33441/15-к, 757/33445/15-к та 757/33442/15-к про накладення арешту на його майно (квартиру, земельну ділянку, транспортний засіб, видаткову частину банківських рахунків). (т.1 а.с.45-54).

11.09.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/33403/15-к про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 09.11.2015 з покладенням на нього обов`язків (т.1 а.с.55-59).

12.10.2015 винесена ухвала Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/2746/2015, якою ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2015 про цілодобовий домашній арешт скасовано та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (з 21-00 до 7-00) до 09.11.2015 із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків (т.1 а.с.60-66).

06.11.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/41139/15-к про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 до 09.12.2015 (домашній арешт з 23-00 до 06-00 з продовженням дії обов`язків (т.1 а.с.69-69).

16.12.2015 винесена ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/46506/15-к про продовження до 10.01.2016 строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту з 23-00 до 06-00 із продовженням строку дії обов`язків (т.1 а.с.80-92).

06.01.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/9/16-к про продовження до 04.03.2016 строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту з 23-00 до 06-00 із продовженням дії обов`язків (т.1 а.с.93-94).

03.03.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/9/16-к про продовження до 01.05.2016 виконання ОСОБА_8 обов`язків (т.1 а.с.95-97).

27.04.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/7662/16-к про продовження до 03.07.2016 виконання ОСОБА_8 обов`язків (т.1 а.с.98-101).

30.06.2016 винесена ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11312/16-к про продовження до 30.08.2016 виконання ОСОБА_8 обов`язків (т.1 а.с.102-106).

06.09.2016 детективом Національного антикорупційного бюро України було складено та прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000000641 від 14.04.2015 за його обвинуваченням у зловживанні службовим становищем – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т.1 а.с.107-131).

Вироком Вищого антикорупційного суду від 20.01.2023 у справі № 761/32259/16- к ОСОБА_3 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500,00 грн. (т.1 а.с.139-248)

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.12.2023 у справі

№ 761/32259/16-к вирок ВАКС було змінено шляхом виключення із його мотивувальної частини посилання на свідчення свідка ОСОБА_4 з приводу того, що вказівка не давати ТОВ «Українсько- середземноморські авіалінії» дозвіл на виконання додаткового до регулярних рейсу 17 листопада 2014 року надійшла їй службовим телефоном безпосередньо від нього. В іншій частині Вирок ВАКС залишено без змін та суд ухвалив взятии його під варту негайно на виконання вироку (т.2 а.с.1-41).

Постановою Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 761/32259/16-к вирок ВАКС та ухвалу АП ВАКС скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення та звільнено з-під варти негайно в залі суду (т.2 а.с.43-56).

У Висновку експерта № 184 від 08.07.2025 за результатами проведення судово-психологічної експертизи експерт вказав, що ситуація, яка досліджується за наданими матеріалами, є психотравмувальною для ОСОБА_3 . За умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_3 завдані суттєві страждання (моральна шкода). Еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_3 страждання становить 1 193,4 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в Українии на момент винесення рішення суду (т.2 а.с.68-82).

У позивача було виявлено медичні захворювання, що підтверджується медичною документацією (т.2 а.с.83-109).

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою. До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 29 липня 2026 року (справа № 757/20448/22-ц)

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц). Вказане узгоджується також з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Встановлено, що постановою Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 761/32259/16-к кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, а тому в нього виникло право на відшкодування йому заподяної маральної шкоди на підставі статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі - 8647 гривень.

З моменту внесення відомостей до ЄРДР до ухвалення постанови Верховного Суду 08.07.2024 року пройшло 110 місяців.

Тому з врахування вищенаведеного та положень ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімальний розмір запоідяної моральної шкоди позивачу не може бути меншим 951 170 грн. (8647 грн.х110 місяців).

З урахуванням глибини душевних страждань, тривалості досудового розслідування та судового розгляду (110 місців) та реального відбування призначеного судом покарання з 01.12.2023 року по 08.07.2024 року, а також вимог розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2 000 000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Разом з цим, посилання представника відповідача на те, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура в особі держави не є належним відповідачем суд оцінює критично і не бере до уваги оскільки нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процессуального керівництва досудовим розслідуванням здійснювала группа прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури .

Крім того, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та від 14 січня 2026 року у справі 465/5323/15.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджени х між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші доводи сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Судові витрати вирішити на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,76-81,263-265,268,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.

В задоволені позовних вимог в більшому розмірі відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок Держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя Чирка С.С