Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №358/908/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/908/26 Провадження № 2/358/905/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

за участю секретаря Ведмеденко І.В.

розглянув у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Орло Юлія Вікторівна до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба- ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем було складено заповіт від 14.07.2007. Із заявою про прийняття спадщини після померлої до державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори звернулася відповідач у справі ОСОБА_2 , яка є громадянкою РФ. Позивач зазначає, що з 2014 року він здійснює утримання вказаного нерухомого майна та догляд за ним, оскільки відповідач утриманням майна не займається та виїхала до РФ. Постановою державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори № 02-31/225 від 16.04.2026 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ч.1 ст.1266 ЦК України. Оскільки він більше 10 років користується вказаним нерухомим майном, утримує його та здійснює догляд за ним, просив задовольнити позов та визнати за ним право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника надійшла заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, на позовних вимогах наполягають та просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на вебсайті суду, заяв про відкладення від неї не надходило. Правом на подачу відзиву не скористалася.

На підставі вищенаведеного з урахуванням умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідив письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 24.03.2026, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Богуслав, Київська область. – а.с.9.

Постановою державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори № 02-31/225 від 16.04.2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ч.1 ст.1266 ЦК України, оскільки із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 на ім`я якої покійна залишила заповіт. – а.с.10.

Позивач у справі ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . – а.с.12,13.

Згідно довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» №БЦ1839/1 від 28.04.2026 - право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 1/2 частина будинку на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя реєстр №4772 від 06.12.2000 p., посвідченого Богуславською державною нотаріальною конторою та 1/2 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр № 4774 від 06.12.2000 р. посвідченого Богуславською державною нотаріальною конторою (книга 17, реєстр N 3311). – а.с.15.

Згідно акту обстеження з метою встановлення факту догляду за будинком і господарськими спорудами від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 здійснює догляд за будинком по АДРЕСА_1 із 2014 року по теперішній час. Даний факт підтверджений комісією у складі депутата Богулавської міської ради Лелеки Ю.М. та свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 – а.с.16.

16.04.2026 на замовлення позивача ТОВ «Проект-монтаж-буд» був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . – а.с.17-19.

Згідно копії спадкової справи № 254/2011 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка надана за ухвалою суду, із заявами про прийняття спадщини звернулися позивач (16.04.2026) та відповідач (01.06.2011) у справі. Спадкодавцем складений заповіт на ім`я відповідача. – а.с.30-46.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ч.1 ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що з 2011 року відповідач не цікавиться долею майна, прийнятого у спадщину, не утримує його, що свідчить про втрату нею інтересу у відношенні нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджено, що тягар утримання майна несе позивач у справі – ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіє майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

З огляду на положення статті 344 ЦК України та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Разом з цим, велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що: за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивач відкрито, безперервно володіє спірною квартирою більше десяти років, добросовісно ним заволодів, власник майна відсутній та позивач продовжує відкрито та безперервно ним володіти, наявні правові підстави для визнання за ним в судовому порядку права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 280-285, 354-355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 89.40 кв.м., житлова 59.80кв.м., допоміжна 23.90 кв.м., літніх, неопалювальних приміщень 5.70кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова (літ а), прибудова (літ а1), сарай (літ.Б), прибудова (літ б), літній душ (літ В), погріб під частиною будівлі (літ. б/п), вбиральня (літ.Г), ганок (літ.а2), огорожа, ворота з хвірткою, вигрібна яма.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддяГ. С. Лебединець