Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №358/1643/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1643/26 Провадження № 2/358/1267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.

розглянув у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Орло Ю.В., звернувся в суд із позовом, у якому просить визнати за ним право власності на гараж 1989 року забудови, загальною площею 24,50 кв.м. з погребом під частиною будівлі та оглядовою ямою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним в 1989 році було збудовано гараж за вказаною адресою. Земельна ділянка була йому виділена під вказане будівництво на підставі рішення Виконавчого комітету Богуславської міської ради № 72 від 19.04.1989. На підставі технічного паспорту гаражу було присвоєно юридичну адресу. До 05.08.1992 будь-який нормативний акт не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. В подальшому постановою КМУ було прийнято «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення». Крім того, позивач зазначив, що згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. В адміністративному порядку позивач не може вирішити питання про визнання за собою права власності на вказане нерухоме майно, у зв`язку із чим він був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судове засіданні позивач та його представник не з`явились, від представника надійшла заява про слухання справи у їх відсутність, позов підтримують та просять його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявна заява про слухання справи у його відсутність, позов визнає.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи суд вирішив за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст.200, ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 надана земельна ділянка розміром 20 кв.м. під будівництво сараю розміром 4х5 по АДРЕСА_1 за рахунок вільних земель держземфонду, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Богуславської міської ради народних депутатів №72 від 19.04.1989. – а.с.7.

Згідно наказу № 115-а від 30.07.2026 Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства- затверджено рішення про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна – гаражу: « АДРЕСА_1 ». – а.с.13.

Згідно технічного звіту ТОВ «Проект-монтаж-буд» № 445/28.08.-26 від 28.08.2026, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , зведений (побудований) без істотних порушень будівельно-технічних норм та правил, стан (зазначеної споруди), гаража на даний час дозволяє безпечно його експлуатувати.

Згідно довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» №БЦ 4099/1 від 04.09.2026, станом до 01.01.2013 року на гараж по АДРЕСА_1 державна реєстрація не проводилась.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда чи будь-яке інше нерухоме майно, якщо вони будуються або збудовані без належного на те дозволу чи належно затвердженого проекту, вважаються самочинним будівництвом. Проте, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполученого Королівства», заява № 44277/98).

У постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 визначено, що майнове право як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Зазначене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 5 Кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовим розглядом не встановлено обставин, що набуття права власності на самочинне будівництво позивачем порушує права інших осіб.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи наведене вище, оцінив зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 4, 5, 10, 11, 200, 206, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на гараж 1989 року забудови загальною площею 24.50 кв.м. з погребом під частиною будівлі та оглядовою ямою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддяГ. С. Лебединець