Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №357/3407/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3407/26

1-кп/357/686/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12026111030000175 внесеному до ЄРДР 30.01.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоставці Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого в с. Новоставці Рівненського району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025 у справі № 357/5966/25, що набрала законної сили 30.05.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Проте, ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025 у справі № 357/5966/25, що набрала законної сили 30.05.2025, якою його позбавлено права керування транспортними засобами на строк п`ять років, маючи реальну можливість для її виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», діючи умисно об 22 годині 44 хвилин, 29.11.2025, керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito 115 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по автодорозі МО Київ-Одеса, 35 км, де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, та відповідно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 527435 від 29.11.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та згідно з постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області справа № 362/9648/25 провадження № 3/362/3494/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот ) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Однак, ОСОБА_3 умисно не виконуючи постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.01.2026, о 17 годині 00 хвилин, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito 115 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по пров. Січових Стрільців 7, де був зупинений працівниками поліції на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Тим самим, ОСОБА_3 29.01.2026 рку діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025, яка набрала законної сили, умисно не виконує постанову суду, якою позбавлено останнього права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю. Зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. . Пояснив, що купив танспортний засіб не маючи при цьому посвідчення водія. Точні час і дату він не памятає., але за порушення правил дорожнього руху, він був притягнутий до адміністративної відповідальності з штрафом та з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років. Однак, керував автомобілем і Васильківським судом знову був притягнутий до відповідальності з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років. 29.01.2026, о 17 годині 00 хвилин, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito 115 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по пров. Січових Стрільців 7, де був зупинений працівниками поліції, які його наздогнали. Щиро кається у тому що вчинив, дуже шкодує про свої дії, розуміє наслідки позбавлення його права керування транспортними засобами, більше таке вчиняти не буде. Просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів, судових витрат у провадженні та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». «Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого нетяжкого злочину, дані про особу ОСОБА_3 , який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає визнання вини, щире каяття.

Щире каяття полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т. ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Враховуючи зазначені конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який визнав винуватість, висловив щирий жаль з приводу вчинених ним протиправних дій, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, думку прокурора, висловлену в судових дебатах щодо можливості застосування ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене покарання та звільнення від його відбування, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.

Враховуючи, що судом визначено покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України, останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням, а ОСОБА_3 був затриманий, відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2026 року, то відповідно останній підлягає звільненню з під варти в залі суду.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 382 КК України – 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду.

Речові докази:

- фотознімки мобільного телефону, які додані до протоколу огляду та які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A05», модель SM-A05F/DS, синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 . Серійний номер (S/N) НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити в останнього, як у власника майна;

- транспортний засіб марки «Mercedes-Benz моделі Vito 115 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 з ідентифікаційним номером НОМЕР_5 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які повернуті власнику ОСОБА_6 - залишити у останньго, як у власника майна.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_7