Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №357/15238/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15238/26

1-кп/357/1230/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12026111030001326 внесене до ЄРДР 14.08.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

30 квітня 2024 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи злочинний намір направлений на надання приміщення для незаконного вживання психотропної речовини, не маючи корисливих мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи доведення свого злочинного умислу до кінця, надав приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований та проживає, де спільно із іншими двома особами, за допомогою картки та фрагменту зі скла вжили психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін.

Крім того, продовжуючи злочинну діяльність 14 травня 2024 року приблизно 00 годин 14 хвилин ОСОБА_3 переслідуючи злочинний намір направлений на надання приміщення для незаконного вживання психотропної речовини, не маючи корисливих мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи доведення свого злочинного умислу до кінця, надав приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований та проживає, де спільно із іншими двома особами, за допомогою картки та фрагменту зі скла вжили психотропну речовину, обіг якого обмежено- амфетамін.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 317 КК України, а саме надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся. Зазначив, що всі обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. 30 квітня 2024 року приблизно о 13 годині 00 хвилин до нього в квартиру прийшли знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , принесли амфетамін і вони всі разом в його квартирі на кухні його вживали. Аналогічно, 14 травня 2024 року приблизно 00 годин 14 хвилин до нього прийшли ОСОБА_7 зі своєю дівчиною ОСОБА_8 , принесли амфетамінн і вони всі разом в його квартирі на кухні його вживали. Попередньо зхнайомі телефонували і казали що прийдуть. Не заперечував, що надав приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 , для вживання психотропних речовин. Зазначив, що зробив для себе належні висновки, більше не буде вчиняти злочини, просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності їх позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого й стосуються речових доказів у провадженні. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 317 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились в наданні приміщення для незаконного вживання психотропних речовин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 317 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». «Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, дані про особу ОСОБА_3 , який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи, суд дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 317 КК України.

Зважаючи не тільки на тяжкість вчиненого злочину, але й на те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, усвідомив свою протиправну поведінку, а також враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене покарання та звільнення від його відбування, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При призначення даного виду покарання та звільненні від його відбування судом також враховується висновок досудової доповіді Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати на проведення експертиз, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави, в розмірі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят два) грн.80 коп.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 317 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 2 роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят два) грн.80 коп.

Речові докази:

-мобільний телефон «Айфон» білого кольору в чохлі синього кольору, електронні ваги, частину скла, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 залишити в останнього, як у власника майна.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_9