Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №355/1573/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1573/26

Провадження № 2/355/1350/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, у якому вказали, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ними було реалізоване право на приватизацію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

01.03.1996 року ними було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , виготовлене Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива».

Згідно даного свідоцтва співвласниками житлового будинку розташованого по АДРЕСА_2 являються: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Дане свідоцтво в подальшому було зареєстроване в органах БТІ.

При зверненні до нотаріальної контори з наміром посвідчити договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку нотаріусом їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та повідомлено, що в свідоцтві № 1185 від 21.12.1994 року, виданому на цей житловий будинок, органом приватизації зазначений Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яке не являлося органом приватизації з правом видачі свідоцтва про право власності на житло, цій організації делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об`єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження.

В розпорядженні органу приватизації №83 від 19.12.1994 року печатка органу приватизації міститься Радгосп «Баришівський», отже й орган приватизації в свідоцтві про право власності на житло повинно бути зазначений «Радгосп «Баришівський».

Крім того в свідоцтві № 1185 від 21.12.1994 року міститься невідповідність, а саме: об`єкт приватизації зазначений «квартира», однак технічний паспорт виготовлений на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим в нотаріальній конторі їм було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на відповідні частки за всіма співвласниками для можливості в подальшому реалізації права на розпорядження нерухомим майном.

В зв`язку з такими обставинами вони не мають змоги вільно, на свій розсуд розпоряджатися своїм майном та змушені з даним позовом звертатися до суду.

У зв`язку з цим просять визнати право власності:

За ОСОБА_1 на 1/4 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 ;

За ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 ;

За ОСОБА_5 на 1/4 частку житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 ;

За ОСОБА_4 на 1/4 частку житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 .

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивачів адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, Надіслала заяву про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивачів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника. Вимоги, викладені в позовній заяві, визнають.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.03.1996 року на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 грудня 1994 року згідно з розпорядженням (наказом) № 83 від 19. 12. 1994 року.

Свідоцтво видане Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива».

Вказане свідоцтво зареєстроване у Переяслав –Хмельницькому бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за № 517.

Згідно даного свідоцтва співвласниками житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 являються: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Баришівської селищної Ради народних депутатів № 31 від17. 01. 1995 року за ОСОБА_1 згідно його заяви закріплено земельну ділянку площею 0,11 га по АДРЕСА_2 .

Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади Баришівської селищної територіальної громади, копій паспортів громадян України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час звернення до суду зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно технічного паспорту на будинок, виготовленому ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості» від 16. 04. 2026 року поштова адреса житлового будинку – АДРЕСА_3 .

При зверненні до нотаріуса з наміром відчуження належного їм житла, позивачі дізналися про те, що нотаріус посвідчити угоду не може у з тим, що у свідоцтві № 1185 від 21.12.1994 року, виданому на цей житловий будинок, органом приватизації зазначений Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яке не являлося органом приватизації з правом видачі свідоцтва про право власності на житло, цій організації делегувались повноваження щодо проведення технічних робіт, а саме: підготовка документів для приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, а свідоцтво про право власності на об`єкт приватизації відповідно до Закону України «Про малу приватизацію» повинно було бути видане органом приватизації, який виніс відповідне розпорядження.

В розпорядженні органу приватизації №83 від 19.12.1994 року печатка органу приватизації міститься Радгосп «Баришівський», отже й орган приватизації в свідоцтві про право власності на житло повинно бути зазначений «Радгосп «Баришівський».

Крім того в свідоцтві № 1185 від 21.12.1994 року міститься невідповідність, а саме: об`єкт приватизації зазначений «квартира», однак технічний паспорт виготовлений на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_3 .

У зв`язку з тим, що вказані обставини унеможливлюють здійснювати повне розпорядженням своїм майном, позивачі звернулися до суду з цим позовом про визнання за ними права власності на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійнюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

На момент виникнення спірних правовідносин приватизація державного житлового фонду здійснювалась на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Порядок передачі квартир будинків у власність громадян та перелік документів, що підлягають оформленню визначався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, складеним відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі Закон в редакції від 09.04.1994) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Абзацом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно частин першої-четвертої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Передача квартир (будинків) у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові мови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі (пункти 18, 20, 21,24, 26 Положення).

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

За правилами ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивачі вказали, що внаслідок того, що свідоцтво про право власності на житло було оформлено не належним органом, вони не можуть здійснити його державну реєстрації у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, право власності позивачів на житлове приміщення знайшло своє підтвердження при судовому розгляді, встановлені перешкоди у здійсненні ними реалізації права власності, відповідач не спростував обставини, викладені в позові, тому суд вважає, що є підстави для задоволення позову.

Керуючись, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 345 ЦК України, ст. ст. 1,5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 4, 5, 12,13, 78-81, 258-363 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (картка платника податків – НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 57,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (картка платника податків – НОМЕР_3 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 57,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (картка платника податків – НОМЕР_4 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 57,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (картка платника податків – НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 57,4 кв. м., розташований по АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко