Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №295/8425/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8425/26

Категорія 38

2/295/4424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

15.05.2026 позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1550-6244 від 08.05.2025 у розмірі 32537,00 грн, з яких: тіло кредиту – 7000,00 грн; відсотки за користування коштами – 21037,00 грн; проценти річні, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, – 3500,00 грн; комісія за надання кредиту – 1000,00 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 08.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все», відповідно до умов якого відповідач отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну карту на суму 7000,00 грн зі строком кредитування 300 днів - до 03.03.2026, з базовим періодом – 14 днів; стандартна відсоткова ставка – 1,00% у день; комісія за надання кредиту – 20% від суми виданого кредиту.

Також, згідно з додатковою угодою від 11.05.2025 до вказаного договору кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2000,00 грн, продовжили строк кредитування та змінили умови кредитування: сума кредиту - 7000,00 грн; строк кредитування продовжений на 3 дні та становить 300 днів, з дати укладення додаткової угоди; орієнтована річна процентна ставка – 5648,32%; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 26315,18 грн.

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, кошти за договором не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою від 15.06.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви долучене клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує та просить задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує .

Відповідач у судове засідання 29.09.2026 направив заяву про розгляд справи у його відсутність. Вказав, що заборгованість за тілом кредиту визнає, в частині стягнення інших складових заборгованості просить відмовити. Просив врахувати, що він є особою з інвалідністю другої групи, тривалий час перебував на лікуванні, має скрутне матеріальне становище.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст. 244 ЦПК України оголошення та складення повного тексту судового рішення відкладено до п`яти днів.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 08.05.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений договір про відкриття кредитної лінії №1550-6244 продукту «На все», який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором А3283.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту – 5000,00 грн (п. 4.1), строк кредитування 300 днів по 03.03.2026 (п. 4.10 договору); базовий період складає 14 днів (п. 4.4 договору); знижена процентна ставка - 0,90% (п. 10.2); стандартна процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом (п. 4.6 договору); комісія за видачу кредиту –20 % від суми виданого кредиту (п. 4.7 договору).

11.05.2025 сторони уклали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1550-6244 продукту « На все», згідно з якою кредитодавець і позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн, продовжили строк кредитування та змінили умови кредитування: сума кредиту - 2000,00 грн; кількість днів користування кредитом, що залишилась після укладення додаткової угоди, – 300 днів, по 06.03.2026. Інші умови залишені без змін.

Згідно з п. 5.2 договору Додатком № 2 до нього є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Графік платежів), згідно з яким загальна вартість кредиту становить 26315,18 грн.

Договір від 07.05.2026, Додаткова угода до нього від 11.05.2025 та додаток до неї (графік платежів) підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №1550-6244 продукту «На все» від 08.05.2025 та додаткової угоди від 11.05.2025 відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом здійснення двох переказів у розмірі 5000,00 грн та 2000,00 грн, що разом становить 7000,00 грн на банківську картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що підтверджується наданою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» інформацією від 14.04.2026 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

Відповідач у поданій заяві не заперечував факт отримання кредиту.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, судом не встановлено, що він належним чином виконав свої зобов`язання з їх повернення у повному обсязі та сплатив інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з розрахунком, складеним позивачем, заборгованість відповідача становить 32537,00 грн, з яких: тіло кредиту – 7000,00 грн; відсотки за користування кредитними коштами – 21037,00 грн; проценти річні, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, – 3500,00 грн; комісія за надання кредиту – 1000,00 грн.

Дослідивши надані докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, які нараховані за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 08.05.2025 по 24.05.2025 за відсотковою ставкою 0,90 % у день, у період з 25.05.2026 по 06.03.2026 за відсотковою ставкою 1% в день, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору, умовам додаткової угоди та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Також суд визнає правомірними вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1000,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

За умовами договору, що підтверджується і змістом розрахунку заборгованості, відповідачу при наданні кредиту нарахована комісія в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1000,00 грн.

З огляду на те, що умовами договору передбачена комісія за надання кредиту, що цілком відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає її нарахування правомірним, і вона підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заборгованості за процентами річними, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Суд відхиляє доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, що річні підлягають стягненню на підставі норм Закону України "Про споживче кредитування", який є спеціальним для регулювання спірних правовідносин, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, відповідно до якого виключений пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", який передбачав заборону стягнення неустойки під час дії воєнного стану, з огляду на таке.

Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК з нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України, Великою Палатою Верховного Суду, касаційними судами (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 753/95/21, окрема думка суддів Верховного Суду від 10.12.2025 справа № 354/417/25).

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ЦК України, як основного акта цивільного законодавства, які мають вищу юридичну силу по відношенню до норм Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, суд вважає, що норми, згідно з якими позичальники за договорами кредиту, які не є споживчими, звільнені від відповідальності за невиконання умов договорів на період дії воєнного стану, є дискримінаційними по відношенню до позичальників, які отримали кошти за договорами про споживчий кредит, що є неприйнятним, суперечить принципам розумності і справедливості як засадам цивільного законодавства.

Отже, суд вважає, що нарахування річних за невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору споживчого кредиту в період дії воєнного стану, є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У заяві від 29.09.2026 відповідач заперечував проти стягнення відсотків та комісії, які нараховані за договором, при цьому просив врахувати те, що він є особою з інвалідністю, проходив лікування, перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Наведені відповідачем обставини не є підставами для відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків та комісії з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору кредитування, позичальник на власний розсуд погодився з умовами кредитування, що відповідає положенням ст. 626, 628 ЦК України, жодних заперечень не висловлював, договір є обов`язковим до виконання його сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі № 524/5556/19.

Відповідач, укладаючи договір, ознайомився з його змістом, окрім основного договору, уклав додаткову угоду, отримав додаткові кошти, додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту, в якій був передбачений графік платежів, складники платежів, сукупна вартість кредиту, підписав їх, тобто добровільно погодився на умови і зобов`язаний їх виконувати.

Суд зазначає, що як відповідно до положень Закону України "Про споживаче кредитування", так і п. 6.3, 6.4 договору, позичальник протягом 14 днів з моменту укладення кредитного договору мав право без пояснення причин відмовитись від нього, повернувши кредитні кошти, що ним зроблено не було, а відтак він цілком усвідомлено погодився на виконання його умов.

Добросовісний кредитор, укладаючи договори зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом у межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами не перевищує 1% у день, що цілком відповідає імперативним положенням Закону України "Про споживче кредитування" (з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 зроблений такий правовий висновок про застосування норм права:

"За відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом".

Під час розгляду справи судом не встановлено підстав для констатації нікчемності умов кредитного договору, укладеного відповідачем, згідно з якими передбачений розмір відсотків або комісії за надання кредиту, не встановлено неоднозначності умов, які передбачають порядок їх сплати, що могло б бути підставою для їх неоднакового розуміння і зумовлювало необхідність їх тлумачення, вимоги про зміну умов договору або їх недійсність відповідач не заявляв, тому у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків та комісії.

Скрутне матеріальне становище і наявність у відповідача статусу особи з інвалідністю згідно із законом не віднесені до правових підстав для звільнення його від виконання договірних зобов`язань.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 29037,00 грн, з яких за тілом кредиту – 7000,00 грн; відсотки за користування кредитними коштами – 21037,00 грн; комісія за надання кредиту – 1000,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідач до заяви долучив витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яка підтверджує, що він має статус особи з інвалідністю 2-ї групи (а. с. 26-28).

З огляду на положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 274, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1550-6244 від 08.05.2025 у розмірі 29037,00 грн, з яких: тіло кредиту – 7000,00 грн; відсотки за користування кредитними коштами – 21037,00,00 грн; комісія за надання кредиту – 1000,00 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька